Главная       Продать работу       Заказать работу       Блог       Контакты       Оплата       О нас       Как мы работаем       Регистрация       Вход в кабинет
Тех. дипломные работы
   автомобили
   спец. техника
   станки
   тех. маш.
   строительство
   электроснабжение
   пищевая промышленность
   водоснабжение
   газоснабжение
   автоматизация
   теплоснабжение
   холодильники
   машиностроение
   др. тех. специальности

Тех. курсовые работы
   автомобили
   спец. техника
   станки
   тех. маш.
   строительство
   детали машин
   электроснабжение
   газоснабжение
   водоснабжение
   пищевая промышленность
   автоматизация
   теплоснабжение
   ТММ
   ВСТИ
   гидравлика и пневматика
   машиностроение
   др. тех. специальности

Тех. дополнения
   Отчеты
   Расчетно-графические работы
   Лекции
   Задачи
   Лабораторные работы
   Литература
   Контрольные работы
   Чертежи и 3D моделирование
   Тех. soft
   Рефераты
   Общий раздел
   Технологический раздел
   Конструкторский раздел
   Эксплуатационный раздел
   БЖД раздел
   Экономический раздел
   Экологический раздел
   Автоматизация раздел
   Расчетные работы

Гум. дипломные работы
   педагогика и психология
   астрономия и космонавтика
   банковское, биржевое дело
   БЖД и экология
   биология и естествознание
   бухгалтерский счет и аудит
   военное дело
   география
   геология
   государство и право
   журналистика и СМИ
   иностранные языки
   история
   коммуникации
   краеведение
   кулинария
   культура и искусство
   литература
   экономика и торговля
   математика
   медицина
   международное отношение
   менеджмент
   политология
   музыка
   религия
   социология
   спорт и туризм
   таможенная система
   физика
   химия
   философия
   финансы
   этика и эстетика
   правознавство

Гум. курсовые работы
   педагогика и психология
   астрономия и космонавтика
   банковское, биржевое дело
   БЖД и экология
   биология и естествознание
   бухгалтерский счет и аудит
   военное дело
   география
   геология
   государство и право
   журналистика и СМИ
   иностранные языки
   история
   коммуникации
   краеведение
   кулинария
   культура и искусство
   литература
   экономика и торговля
   математика
   медицина
   международное отношение
   менеджмент
   политология
   музыка
   религия
   социология
   спорт и туризм
   таможенная система
   физика
   химия
   философия
   финансы
   этика и эстетика
   правознавство

Гум. дополнения
   Отчеты
   Расчетные работы
   Лекции
   Задачи
   Лабораторные работы
   Литература
   Контрольные работы
   Сочинения
   Гум. soft
   Рефераты

Рефераты
   Авиация и космонавтика
   Административное право
   Арбитражный процесс
   Архитектура
   Астрология
   Астрономия
   Банковское дело
   Безопасность жизнедеятельнос
   Биографии
   Биология
   Биология и химия
   Биржевое дело
   Ботаника и сельское хоз-во
   Бухгалтерский учет и аудит
   Валютные отношения
   Ветеринария
   Военная кафедра
   ГДЗ
   География
   Геодезия
   Геология
   Геополитика
   Государство и право
   Гражданское право и процесс
   Делопроизводство
   Деньги и кредит
   ЕГЭ
   Естествознание
   Журналистика
   ЗНО
   Зоология
   Издательское дело и полиграф
   Инвестиции
   Иностранный язык
   Информатика
   Информатика, программировани
   Исторические личности
   История
   История техники
   Кибернетика
   Коммуникации и связь
   Компьютерные науки
   Косметология
   Краеведение и этнография
   Краткое содержание произведе
   Криминалистика
   Криминология
   Криптология
   Кулинария
   Культура и искусство
   Культурология
   Литература : зарубежная
   Литература и русский язык
   Логика
   Логистика
   Маркетинг
   Математика
   Медицина, здоровье
   Медицинские науки
   Международное публичное прав
   Международное частное право
   Международные отношения
   Менеджмент
   Металлургия
   Москвоведение
   Музыка
   Муниципальное право
   Налоги, налогообложение
   Наука и техника
   Начертательная геометрия
   Оккультизм и уфология
   Остальные рефераты
   Педагогика
   Политология
   Право
   Право, юриспруденция
   Предпринимательство
   Прикладные науки
   Промышленность, производство
   Психология
   психология, педагогика
   Радиоэлектроника
   Реклама
   Религия и мифология
   Риторика
   Сексология
   Социология
   Статистика
   Страхование
   Строительные науки
   Строительство
   Схемотехника
   Таможенная система
   Теория государства и права
   Теория организации
   Теплотехника
   Технология
   Товароведение
   Транспорт
   Трудовое право
   Туризм
   Уголовное право и процесс
   Управление
   Управленческие науки
   Физика
   Физкультура и спорт
   Философия
   Финансовые науки
   Финансы
   Фотография
   Химия
   Хозяйственное право
   Цифровые устройства
   Экологическое право
   Экология
   Экономика
   Экономико-математическое мод
   Экономическая география
   Экономическая теория
   Этика
   Юриспруденция
   Языковедение
   Языкознание, филология

Главная > Блог


Лінгвістичні основи розвитку контекстного мовлення школярів

Оскільки основним видом словесної творчості школярів згідно вимог програми має стати висловлювання у формі діалогу чи монологу, то цілком очевидним є потреба у світлі нашого дослідження з’ясувати лінгвістичну суть понять, зв’язаних з розвитком мовлення.

М о в л е н н  я – це діяльність людини, застосування мови для звертання, для передачі своїх думок, своїх знань, намірів, почуттів. Мовлення різноманітне. В різних ситуаціях мовлення виступає в різних формах.

Мовлення буває зовнішнє і внутрішнє. Зовнішнє, в свою чергу поділяється на усне і письмове.

У с н е   м о в л е н н я – це такий різновид мовлення, в якому думки і почуття набувають звукового вираження. Сфера застосування усного мовлення – бесіда, розмова, розповідь, лекція, доповідь, виступ, промова.

 Виділяють діалогічне і монологічне мовлення.

Д і а л о г ( від гр. dialogos – бесіда, розмова між двома особами ) – розмова чи суперечка, в якій беруть участь дві особи. Діалогом також називають розмову кількох осіб. Кожне окреме висловлення залежить від реплік інших співбесідників, від ситуації. Діалог не потребує розгорнутих речень, тому в ньому багато неповних речень. Часто в діалозі є окличні і питальні речення, розмовна лексика.

В усному мовленні взагалі, а в діалозі особливо використовуються допоміжні засоби мовлення, що допомагають передати те, що важко висловити словами: міміка, жести, інтонація.

В школі використовується штучна форма діалогу – бесіда. Зазвичай це діалог між вчителем і учнями. На відміну від стихійного діалогу тут, як правило, вживаються повні речення. В процесі бесіди діти вчаться правильно будувати речення, висловлювання, пристосовуються до літературної мови в діалозі.

Діалогічне мовлення завжди підтримується репліками або запитаннями співбесідників, всією ситуацією. Це полегшує діалог. Згідно вимог програми з української мови діалог став предметом дослідження інтенсивного навчання. М о н о л о г і ч н е  м о в  л е н н я - це мовлення однієї людини – розповідь, повідомлення, переказ, виступ на зборах, твір і т. п.

На відміну від діалогу монолог більш довільний, потребує вольових зусиль, а іноді значної підготовчої роботи. Монологічне мовлення рідко буває стихійним, воно частіше організоване. Монолог планується заздалегідь, складається його план, готуються окремі фрагменти, мовні засоби. В монолозі необхідна побудова внутрішніх зв’язків, композиції. По суті і словникова робота, і читання, і переказ, і побудова речень – все це служить підготовкою до самостійного зв’язного висловлювання, тобто до монологу.

На відміну від діалогу монолог, як правило, звернений не до однієї людини, а до багатьох. Отже, автор так повинен його будувати, щоб він був зрозумілим будь-якому слухачеві ( або читачу ). Звідси витікають високі вимоги до монологічного мовлення [15, 8].

Саме у монологічному мовленні виявляються різні види текстів (описи, розповіді, міркування), стилістичні особливості (ділове мовлення чи емоційно-образне ).

Поняття „текст” належить до категорії основних, центральних понять у системі роботи розвитку зв’язного мовлення учнів.

 Різноаспектний підхід до вивчення цього найвищого рівня мовної системи спричинив появу ряду визначень.

Зокрема, одні дослідники вважають, що текст може бути лише письмовий. Це й підкреслюється у визначеннях: „Текст – це витвір мовного процесу, що відзначається завершеністю, об’єктивований у вигляді письмового документа, літературно оброблений у відповідності з типом цього документа. витвір, який складається з заголовка і ряду особливих одиниць ( надфразних єдностей ), об’єднаних різними типами лексичного, граматичного, логічного, стилістичного зв’язку, і має певну цілеспрямованість і прагматичну установку”.

В інших працях беруться до уваги не форма мовлення, а передусім структурно-семантичні показники: „Текст – певна з функціонально-смислового погляду упорядкована група речень або їх аналогів, які являють собою завдяки семантичним і функціональним взаємовідношенням елементів завершену смислову єдність”.

У деяких працях прямо говориться про можливість не тільки писемної, але й усної форми тексту[ 17, 6 ].

Трапляються й суперечності щодо виду мовлення. Так, частіше всього підкреслюється, що текстом буває лише монолог: „Монолог, який передає інформацію, закінчений зміст, являє собою текст”. З методичних міркувань такий підхід можна визнати доцільним, адже навчати учнів доводиться передусім зв’язного монологічного мовлення. Проте не можна не визнати логічності позиції тих дослідників, які говорять про два типи тексту – монологічний і діалогічний, які характеризуються „загальними закономірностями текстоутворення, що визначають... природу всякого тексту”, але „ відрізняються між собою як з погляду структури, що лежить в основі ситуації мовлення, так і з погляду закономірностей текстоутворення, які в них діють”    .

У праці В.Я.Мельничайко зазначається, що термін, яким позначається продукт мовної діяльності, походить від латинського слова  textus, що означає „тканина”, „сплетіння”, „з’єднання”. Етимологічне значення терміна точно відповідає характерові мовного утворення. Відмічається, що під поняття тексту можна підвести найрізноманітніші завершені висловлювання, часто зовсім не сумірні ні обсягом, ні побудовою, ні способом викладу.

Використовуючи різні терміни, всі дослідники однозначні в тому, що одиниця мовлення становить собою групу завершених речень, тісно пов’язаних за змістом, лексично й граматично.

Щоб здійснити аналіз та організувати роботу над створенням тестів діалогічної та монологічної форми, ми опиратимемося на розуміння поняття „тексту” методистом Т. О. Ладиженською. Під текстом вона розуміє „комунікативну одиницю, більшу, ніж речення, основними ознаками якої є змістова цілісність і зв’язність” [13, 37 ]

Прийнятою у методиці навчання мови в початкових класах є думка, що текст – це повідомлення, якому характерні змістова, структурна та інтонаційна завершеність.

Кожному мінімальному правильно організованому тексту властиві загальновизнані текстові ознаки, основними серед яких виступають змістова цілісність і синтаксична зв’язність. Ці дві сторони тексту є взаємопов’язаними, але не тотожними. Кожне складне синтаксичне ціле ( ССЦ ) як мінімальний текст характеризується змістовою і структурною цілісністю, тобто текст становить собою завершене повідомлення, якому властиві зміст і структурна організація.

Змістова цілісність забезпечується тематичною єдністю тексту, яка виражається в тому, що всі елементи тексту безпосередньо чи опосередковано пов’язані з предметом мовлення  (темою висловлювання) , з комунікативною установкою (основною думкою, тобто метою висловлювання).

Тематичну єдність тексту забезпечують смислові зв’язки між реченнями. Вони можуть бути різними: речення виражають послідовність подій; зміст другого речення протиставлено першому; друге речення розкриває зміст першого або пояснює один із його членів; перше або друге речення вказує на час або місце дії, про яку говориться в наступному; друге чи перше речення вказує на причину або наслідок, мету, умову того про що говориться в другому і т. д. [32, 15]

Тематична єдність тексту знаходить своє вираження у заголовку і загальній завершеності. Заголовок, його наявність чи потенційна можливість, на думку І. Р. Гальперіна, - одна із найбільш суттєвих ознак тексту. Під темою цілого тексту чи мікротексту розуміється його змістовне ядро, конденсований і узагальнений зміст, що часто знаходить своє вираження у заголовку і співвідноситься з ним.

Однією із істотних ознак є його завершеність, яку необхідно розглядати як відношення змісту до задуму.

Структурна цілісність тексту визначається його компонентами, відношеннями між собою, засобами міжфразового зв’язку. Як слова в реченні , так і речення в тексті  пов’язані між собою за змістом, а також за допомогою мовних засобів і розташовані у певній послідовності. Як стверджують Н. А. Пленкін, В. Я. Мельничайко, більшість ССЦ у семантико-композиційному відношенні складаються з трьох частин: зачину, основної частини і кінцівки. Всі частини тексту співвідносяться одна з одною, оскільки в кожній з них розкривається частина теми, підтема чи мікротема. Зачин, як правило, виражає основну думку висловлювання. Основна частина складається з кількох логічно вмотивованих  речень, які пояснюють намічену зачином думку. Завершує текст кінцівка. Вона часто становить собою узагальнююче речення, яке ніби підсумовує те, що було сказано раніше.

Наявність у текстах початку і кінця, співвідносних із загальним задумом висловлювання, є важливим показником його комунікативної спрямованості, змістової цілісності. зв’язності і завершеності.

Найпоширенішим типом тексту за метою висловлювання є розповідь. Це зв’язний розгорнутий виклад різних подій, пов’язаних між собою часовими та причиновими зв’язками, або однієї події (стану). Особливістю розповіді є ретроспективність: автор повідомляє про події, що відбулися головним чином у минулому, свідком чи учасником яких він був сам, або відомі йому з інших джерел. Тому розповідний текст розгортається у часі, він завжди динамічний. Синтаксис розповідних текстів характеризується можливістю застосування зворотного порядку слів (присудок-підмет), переважанням особових простих речень, ускладнених однорідними членами і т. д.

Під описом у лінгвістичній літературі розуміється монологічне висловлювання, в якому подається більш чи менш розгорнутий перелік ознак і властивостей об’єктів мовлення. Цей тип мовлення призначається для характеристики явищ природи, предметів, осіб і т. д. шляхом перелічення їх ознак.

Залежно від об’єкту опису тексти-описи поділяються на пейзажні, портретної характеристики, трудових процесів, інтер’єру.

Перелічення в описі істотних ознак  і властивостей дають змогу одержувати про описуваний об’єкт чітке уявлення і відрізнити його від інших. Предметом опису можуть бути одиничні предмети, кілька предметів у їх порівнянні , а також комплекс предметів, явищ. В описі конкретного предмета автор зображує його зовнішній вигляд, складові частини, найбільш помітні деталі, внутрішні властивості , його красу, дає загальну оцінку і виявляє своє ставлення до описуваного об’єкту.

Важливо підкреслити, що опис належить до висловлювань констатуючого характеру, тобто для нього важливо встановити лише наявність або відсутність якихось ознак описуваного об’єкта.

За даними сучасної лінгвістичної науки, міркування становить собою „зв’язне мовлення, яке складається переважно з сенсоматичних речень з перевагою причинно-наслідкових зв’язків як в середині, так і між ними” або „тип мовлення , який виражається сукупністю специфічно об’єднаних речень, що базуються в логічному плані на умовисновку як вищій формі мислення”.

Найбільш вдалим, на наш погляд, є розгляд даної комунікативної одиниці мовлення як функціонально-смислового різновиду монологічного висловлювання, що в структурному плані становить собою одне або кілька ССЦ [32].

Повніше досліджено міркування і з лінгвістичної і екстралінгвістичної сторін О. А. Нечаєвою. Текст-міркування в логічному плані становить собою ланцюг суджень і умовисновків в ім’я утвердження, обгрунтувння головної думки, яка виступає як теза. В ролі доказів у текстах-міркуваннях наводяться поряд із судженнями різні факти і явища, що перебувають між собою у причинно-наслідкових зв’язках.

Характерною є композиція тексту-міркування: вступ готує до прийняття проблеми, далі висувається теза; тобто та думка, яку необхідно аргументувати, довести у тексті. Розвиток теми становить собою ланцюг фактів, доказів. І завершується текст-міркування висновками, як правило, підтвердженням висунутої тези або оцінкою, враженням. Така структурна організація тексту-міркування не є сталою. Іноді опускається вступ або висновки [21].

Належна робота з розвитку усного мовлення учнів може бути забезпечена лише за умови правильного розуміння самої суті цього поняття. Р о з в и т о к  у с н о г о  м о в л е н н я – це планомірний і послідовний процес збагачення активної лексики учнів та засвоєння орфоепії літературної мови, вироблення у школярів умінь висловлюватись змістовно і виразно, самостійно знаходячи найбільш вдалу форму передачі своїх думок шляхом якнайширшого використання багатства і можливостей звукової мови. Він входить у загальну систему розвитку мовлення як невід’ємна частина шкільного навчання мови. Розвиток усного мовлення охоплює:

а) прищеплення вимовної культури (з урахуванням фонетичних закономірностей мови), засвоєння орфоепічних норм і правил виразного читання;

б) збагачення лексичного запасу учнів новими словами, фразеологізмами, новими значеннями слів свіжими зображальними засобами живої мови;

в) оволодіння нормами утворення форм слів, побудови словосполучень і речень, засвоєння основних норм синтаксичної стилістики усного різновиду літературної мови;

 г) усунення та попередження хиб в усних висловлюваннях школярів; д) формування навичок усного зв’язного мовлення [30, 34].

 „ Зв’язним вважається таке мовлення, яке організоване за законами логіки, граматики і композиції, являє собою єдине ціле, має тему, виконує певну функцію (здебільшого комунікативну), має відносну самостійність і закінченість, розчленовується на більш чи менш значні структурні компоненти[10, 56].

Зв’язність усного мовлення означає адекватність мовного оформлення думки з точки зору її зрозумілості для слухача. З в ’ я з н е   у с н е   м о в л е н н я –це таке мовлення, яке може бути повністю зрозуміле на основі його власного предметного змісту. Щоб його зрозуміти , немає потреби спеціально враховувати ту окрему ситуацію, у якій воно виголошується, усе в ньому ясно для іншого з самого контексту мовлення це контекстне мовлення. Для зв’язного (контекстного) усного мовлення характерні такі ознаки:

а) внутрішня логічна зв’язність і точність;

б) смислова і структурна цілісність;

в) тематична закінченість;

г) чітка якість для широкого кола слухачів;

д) здатність розчленовуватися на відносно закінчені відрізки;

е) підпорядкованість нормам усної літературної мови;

є) образність, інтонаційно-експресивна та емоційна виразність    [30, 15].

Навчання учнів зв’язного мовлення підпорядковане головній меті: розвитку у них самостійного, творчого, логічного мислення і на цій основі – точного й виразного зв’язного мовлення (усного і писемного).

Зміст роботи з розвитку зв’язного мовлення у школярів складається з системи мовленнєвих відомостей і системи комунікативних умінь та навичок. Другокласники засвоюють такі текстологічні відомості: що таке текст, тема висловлювання, заголовок (назва) тексту, види засобів зв’язку речень у тексті, що таке план, абзац. Названі мовленнєві відомості створюють основу для формування комунікативних умінь та навичок.  Т. О. Ладиженська, наприклад, вважає, що теоретичні знання, які засвоюються учнями у процесі роботи над зв’язним мовленням, це головним чином знання про способи діяльності. Специфіка цих знань полягає у їхній спрямованості на оволодіння мовленнєвими уміннями.

Комунікативні уміння та навички формуються у дітей ще з молодших класів. Так, у другому класі формуються такі уміння, як:

- уміння розрізняти групу окремих речень і текст;

- визначити тему висловлювання (за допомогою учителя);

- добирати заголовки відповідно до змісту текстів і сюжетних малюнків;

- упорядкувати деформовані тексти з 3-5 речень або за серією малюнків;

- користуватися засобами зв’язку речень у тексті (вживання слів він, вона, воно, вони, цей, ця, ці; слів, близьких за значенням);

- за даним малюнком детально переказувати прослуханий або прочитаний текст;

- складати власні тексти-розповіді на задану тему, за серією малюнків, за даним початком і ілюстрацією, за опорними словами і ілюстрацією.

Усі комунікативні уміння визначаються точною цільовою спрямованістю. Проте із перерахованих вище умінь варто виділити такі, які використовуються у процесі створення тексту будь-якого типу і стилю. Це уміння аргументовано розкривати тему висловлювання і підпорядковувати висловлювання основній думці, організовувати матеріал у композиційно закінчений текст, правильно й точно використовувати мовні засоби. Уміння аргументовано розкривати тему і підпорядковувати матеріал основній думці тісно пов’язані між собою. Їх можна вважати провідними, оскільки володіння ними необхідне для створення будь-якого зв’язного висловлювання [10, 56].

На основі узагальнень лінгвістичного аналізу основ мовленнєвого розвитку школярів можна виділити основні завдання з розвитку зв’язного мовлення другокласників на уроках рідної мови, які висуваються перед вчителями.

  1. Забезпечити сприятливе мовленнєве середовище для учнів; сприйняття мовлення дорослих, читання книжок, слухання радіо та ін.
  2. Забезпечити створення мовленнєвих ситуацій, що визначають мотивацію власного мовлення учнів, розвивати їх інтереси, потреби і можливості самостійного мовлення, в загальному забезпечити мовленнєву практику для учнів.
  3. Забезпечити правильне засвоєння учнями достатнього лексичного запасу, граматичних форм, синтаксичних конструкцій, логічних зв’язків, активізувати вживання слів, утворення форм, побудову конструкцій, забезпечити формування конкретних умінь в галузі розвитку мовлення;
  4. Вести постійну спеціальну роботу з розвитку мовлення, пов’язувати її з уроками граматики, читання, з виучуваним на них матеріалом.
  5. Створити в класі атмосферу боротьби за високу культуру мовлення, за виконання вимог до гарного мовлення [15].



Комментарии