Главная       Продать работу       Заказать работу       Блог       Контакты       Оплата       О нас       Как мы работаем       Регистрация       Вход в кабинет
Тех. дипломные работы
   автомобили
   спец. техника
   станки
   тех. маш.
   строительство
   электроснабжение
   пищевая промышленность
   водоснабжение
   газоснабжение
   автоматизация
   теплоснабжение
   холодильники
   машиностроение
   др. тех. специальности

Тех. курсовые работы
   автомобили
   спец. техника
   станки
   тех. маш.
   строительство
   детали машин
   электроснабжение
   газоснабжение
   водоснабжение
   пищевая промышленность
   автоматизация
   теплоснабжение
   ТММ
   ВСТИ
   гидравлика и пневматика
   машиностроение
   др. тех. специальности

Тех. дополнения
   Отчеты
   Расчетно-графические работы
   Лекции
   Задачи
   Лабораторные работы
   Литература
   Контрольные работы
   Чертежи и 3D моделирование
   Тех. soft
   Рефераты
   Общий раздел
   Технологический раздел
   Конструкторский раздел
   Эксплуатационный раздел
   БЖД раздел
   Экономический раздел
   Экологический раздел
   Автоматизация раздел
   Расчетные работы

Гум. дипломные работы
   педагогика и психология
   астрономия и космонавтика
   банковское, биржевое дело
   БЖД и экология
   биология и естествознание
   бухгалтерский счет и аудит
   военное дело
   география
   геология
   государство и право
   журналистика и СМИ
   иностранные языки
   история
   коммуникации
   краеведение
   кулинария
   культура и искусство
   литература
   экономика и торговля
   математика
   медицина
   международное отношение
   менеджмент
   политология
   музыка
   религия
   социология
   спорт и туризм
   таможенная система
   физика
   химия
   философия
   финансы
   этика и эстетика
   правознавство

Гум. курсовые работы
   педагогика и психология
   астрономия и космонавтика
   банковское, биржевое дело
   БЖД и экология
   биология и естествознание
   бухгалтерский счет и аудит
   военное дело
   география
   геология
   государство и право
   журналистика и СМИ
   иностранные языки
   история
   коммуникации
   краеведение
   кулинария
   культура и искусство
   литература
   экономика и торговля
   математика
   медицина
   международное отношение
   менеджмент
   политология
   музыка
   религия
   социология
   спорт и туризм
   таможенная система
   физика
   химия
   философия
   финансы
   этика и эстетика
   правознавство

Гум. дополнения
   Отчеты
   Расчетные работы
   Лекции
   Задачи
   Лабораторные работы
   Литература
   Контрольные работы
   Сочинения
   Гум. soft
   Рефераты

Рефераты
   Авиация и космонавтика
   Административное право
   Арбитражный процесс
   Архитектура
   Астрология
   Астрономия
   Банковское дело
   Безопасность жизнедеятельнос
   Биографии
   Биология
   Биология и химия
   Биржевое дело
   Ботаника и сельское хоз-во
   Бухгалтерский учет и аудит
   Валютные отношения
   Ветеринария
   Военная кафедра
   ГДЗ
   География
   Геодезия
   Геология
   Геополитика
   Государство и право
   Гражданское право и процесс
   Делопроизводство
   Деньги и кредит
   ЕГЭ
   Естествознание
   Журналистика
   ЗНО
   Зоология
   Издательское дело и полиграф
   Инвестиции
   Иностранный язык
   Информатика
   Информатика, программировани
   Исторические личности
   История
   История техники
   Кибернетика
   Коммуникации и связь
   Компьютерные науки
   Косметология
   Краеведение и этнография
   Краткое содержание произведе
   Криминалистика
   Криминология
   Криптология
   Кулинария
   Культура и искусство
   Культурология
   Литература : зарубежная
   Литература и русский язык
   Логика
   Логистика
   Маркетинг
   Математика
   Медицина, здоровье
   Медицинские науки
   Международное публичное прав
   Международное частное право
   Международные отношения
   Менеджмент
   Металлургия
   Москвоведение
   Музыка
   Муниципальное право
   Налоги, налогообложение
   Наука и техника
   Начертательная геометрия
   Оккультизм и уфология
   Остальные рефераты
   Педагогика
   Политология
   Право
   Право, юриспруденция
   Предпринимательство
   Прикладные науки
   Промышленность, производство
   Психология
   психология, педагогика
   Радиоэлектроника
   Реклама
   Религия и мифология
   Риторика
   Сексология
   Социология
   Статистика
   Страхование
   Строительные науки
   Строительство
   Схемотехника
   Таможенная система
   Теория государства и права
   Теория организации
   Теплотехника
   Технология
   Товароведение
   Транспорт
   Трудовое право
   Туризм
   Уголовное право и процесс
   Управление
   Управленческие науки
   Физика
   Физкультура и спорт
   Философия
   Финансовые науки
   Финансы
   Фотография
   Химия
   Хозяйственное право
   Цифровые устройства
   Экологическое право
   Экология
   Экономика
   Экономико-математическое мод
   Экономическая география
   Экономическая теория
   Этика
   Юриспруденция
   Языковедение
   Языкознание, филология

Главная > Блог


Система прийомів, спрямованих на розвиток у другокласників навичок усного діалогічного й монологічного мовлення

Основна мета початкового курсу української мови – забезпечити розвиток, удосконалення умінь і навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності: навчити читати і писати, сформувати певне коло знань про мову і мовні уміння, забезпечити мотивацію навчання рідної мови. Пріоритетом у навчанні рідної мови є формування комунікативних умінь, розвиток умінь і навичок мовленнєвої діяльності.

Комунікативні  уміння підпорядковані основному, загальному для різних висловлювань умінню створювати текст конкретного типу і стилю мовлення. Формування умінь, за допомогою яких створюються тексти, відбувається на основі засвоєння мовленнєвих відомостей під час виконання комунікативних вправ.

Комунікативні вправи досить різноманітні, і на сьогодні досі ще  немає їх чіткої типології. У теорії  методики розвитку зв’язного мовлення комунікативні вправи розрізняються за метою проведення – навчальні і контрольні, за формою вираження – усні і письмові.

Вправи розрізняються також за місцем проведення. Одні з них учні можуть виконати вдома, інші виконують лише у суворих умовах уроку під керівництвом учителя.

За мірою самостійності учнів вправи можна розподілити на такі типи: виконані за зразком, конструктивні вправи, творчі вправи.

До вправ за зразком належать усний переказ прочитаного, читання напам’ять, ділові папери.

Конструктивні вправи пов’язані з перебудовою даного учителем тексту.

Творчі вправи виконуються без зразка і без конструктивного завдання. Вони повністю самостійні, особливо такі, як усні розповіді, драматизація, словесне малювання, відгуки про прочитане, листи.

Відомий методист Т. О. Ладиженська виділяє п’ять груп комунікативних вправ, які можна використати для формування у школярів комунікативних умінь:

Зважаючи на те, що виконання названих вправ потребує  підготовчого етапу, у системі комунікативних вправ варто давати ще й   такі види робіт:

1. Вправи, які вимагають аналізу готового тексту на основі засвоєних мовленнєвих відомостей: сформулювати тему висловлювання; визначити основну думку тексту; дати заголовок до тексту; знайти у даному тексті слова або сполучення слів, які називають предмети мовлення чи вказують на них; визначити, до якого типу мовлення належить даний текст; визначити засоби зв’язку між реченнями у тексті.

Виконання таких вправ сприяє формуванню у школярів уявлень про елементи тексту (наприклад, сформулювати тему висловлювання, придумати заголовок до тексту), про частини тексту (наприклад, розширити основну частину тексту).

2. Вправи, які готують учнів до створення власного тексту. Ця група вправ має спільний компонент: робота за зразком. За зразком, за аналогією учні продукують тексти різних типів і стилів мовлення[10, 59].

Пропонуємо форми і прийоми роботи з розвитку зв’язного усного мовлення школярів.

1. Вправи за зразком:

- усне переказування епізоду (що сталося) із улюбленої казки, мультфільму;

- переказування розповіді когось із родини про родовід, про членів родини;

 -  коментоване розгадування загадок;

2. Конструктивні вправи:

- вправи на переконструювання речень( об’єднати два речення в одне, усунути повтори і т. п.);

 - вправи на поширення речень (за допомогою запитань, поданими словами, відновити у тексті пропущене слово);

- складання казки за поданим початком;

- побудова діалогу за епізодами мультфільму, уривку з казки;

- закінчити діалог одним із запропонованих висновків;

- робота з деформованим текстом;

- редагування тексту.

3. Творчі вправи:

- колективне складання загадок;

- складання тексту-інструкції до певної гри;

- побудова тексту за серією малюнків;

- побудова тексту-опису предмета з натури;

- складання казки за самостійно дібраним сюжетом з поданими казковими героями;

- побудова тексту-опису на основі спостережень та досвіду;

- побудова тексту-опису на основі прочитаного;

- побудова тексту-опису предмета з натури;

- побудова тексту-розповіді про найбільш пам’ятні епізоди життя класу за тиждень-два;

- творчо-емпатійні вправи (типу „Уяви, що ти..., і передай свої думки (почуття)).

Докладніше зупинимося на вправах третьої групи.

Ситуативні вправи і завдання

1. „У магазині”. Запитайте у продавця, скільки   коштують  пляшка мінеральної води, літр молока, пакет кефіру, склянка соку, двісті грамів масла, кілограм борошна, два кілограми яблук.

Запишіть відповіді за зразком: Пляшка мінеральної води коштує...

У записаних реченнях підкресліть пунктирною лінією іменники в родовому відмінку. Поясніть правильність думки.

2. „На футболі”. Склад шкільної футбольної команди: Андрій Андрієнко, Борис Борисенко, Григорій Григоренко, Дмитро Дмитренко, Іван Іваненко, Костянтин Костенко, Максим Максименко. Під час гри майже всі члени футбольної команди були замінені. Визначте, хто кого замінив під час футбольної гри.

Самостійно доберіть імена та прізвища гравців команди, що вийшли на заміну. Запишіть їх за зразком: Сергій Сергієнко грав замість Андрія Андрієнка.

  1. „Святкові побажання”. Наближаються новорічні свята. Люди будуть вітати один одного й обмінюватися побажаннями. Кого б ви хотіли б привітати? Щоб ви хотіли побажати?

Розкажіть, кому і що ви хочете побажати. Свої думки оформлюйте за зразком: Я хочу побажати своїй матусі... .

4. „На пошті”. Запитайте на пошті, скільки важить ваша посилка, бандероль; скільки коштує марка, конверт.

5. „Листування”.

Розкажіть,  у який послідовності ви виконаєте дії, якщо будете надсилати листа другові. Що ви зробите спочатку, а що потім?

Спочатку напишу на конверті ім’я та прізвище друга. Потім розкажу про своє життя. Напишу дату. Подякую за лист. Куплю конверт і марку. Піді на пошту. Попрошу відповісти на мій лист. Напишу на конверті номер будинку й квартири.

Доповніть поданий зразок. Складіть свою розповідь.

6. „Майбутня професія”. Запитайте у своїх друзів про майбутню професію. А ким ви хочете стати? Чому ви вирішили обрати собі саме таку професію?

Складіть речення користуючись зразком: Я хочу стати... , тому що ... .

7. „Улюблена книга”. Запитайте у своїх товаришів про улюблену книгу. Поцікавтеся, ким вона написана, ким зроблені малюнки, ким відредагована. А яка книга подобається вам? Чому?

Складіть розповідь про свою улюблену книгу. Обов’язково вкажіть прізвище її автора, художника, редактора.

8. „Про себе”. Розкажіть своїм друзям про себе. Обов’язково повідомте про  те, у якому місті ви народилися і живете, на якій мешкаєте вулиці, у якому будинку, на якому поверсі.             

9. У тебе є котик. Ти його страшенно любиш. Гратися з ним для тебе величезне задоволення.

У Наталі котика немає. Опиши їй свого друга. А Людмилі розкажи про забави малого пустуна. (Він загубився. Треба повісити оголошення для пошуків. В оголошенні потрібно вказати основні ознаки його зовнішності).

10. У мами незабаром день народження. Ти купила подарунок. Не називай його, але опиши так, щоб можна було його впізнати.

Практика показує, що треба дбати про правильний добір об’єктів мовлення, про всебічне розкриття змісту текстів у ході розповідей.

Варто продумувати наочні посібники, відповідний емоційний фон, прагнучи пробудити в учнів бажання, потяг до спілкування, до невимушеного викладу власних думок.

Спостерігаючи за предметами (кішка, собака) варто влаштувати співбесіду навколо їхніх характерних ознак (наявність, форму, колір у цих тварин голови, тулуба, ніг, хвоста, кігтів, хутра...), розповісти про спосіб життя тварин, користь, яку вони приносять. У підсумку можна запропонувати скласти зв’язний текст (усно).

Особливо цінним і цікавим є завдання на зіставлення, порівняння двох предметів (листя клена і дуба, тополі і берізки, сосни і ялини) чи одного предмета різної пори ( клумби під вікном школи, каштани, куточка скверу чи парку).

Благодатним матеріалом для розвитку мовлення і мислення учнів є робота над казкою. „Казка – це свіжий вітер, який роздмухує вогник дитячої творчості” (Сухомлинський В.О.). В роботі над казкою виділяються кілька етапів: від слухання-обговорення до читання в особах, драматизації, оживлення, далі колективне складання казки і, нарешті, індивідуальна робота над побудовою казки. Практика і досвід доводять, що дітям важко розгорнути сюжет казки просто на запропоновану тему. Невеликий життєвий досвід обмежує їх творчі можливості. Тому вчитель допомагає визначитись із персонажами – казковими героями, накреслити канву сюжету.

Учні читають фрагмент тексту.

Край левади росте велетенський дуб. Чорний віковічний старець видаються мертвим. Ще не завеснілий дуб мовчить, сягаючи неба, єднаючи його з землею ( за Є. І. Гуцалом).

Що це за дуб такий „ ще незавеснілий”? Чому він видається мертвим? Чому дуб названо віковічним старцем? Як розуміємо вислів „сягаючи неба, єднає його з землею”?

Разом з дітьми, колективно складається сюжетна канва, визначаються казкові герої: старий дуб, який не може прокинутися після зими; ласкаве сонце прагне розбудити його обіймами; весняний вітровій поспішає новини далеких країн оповісти...

У психології доведено, що однією із особливостей світосприймання дітей є персоніфікація (олюднення) навколишнього світу. Все навколо себе дитина схильна уподібнювати собі. Звідси психологічна готовність дітей молодшого шкільного віку сприймати метафоричність мовлення. Предметам і явищам, птахам, тваринам, комахам і рослинам приписується такі дії і стани людей, такі ознаки зовнішності, які не раз спостерігалися дітьми, про які вони чули.

Часто при колективному складанні казки обмежується дитяча індивідуальна творчість (особливо у 1-2 класах) коли, вислухавши варіанти думок по кожній мікротемі, вчитель або вибирає кращу, а частіше пропонує свій варіант. Значно ефективнішим є  ланцюговий прийом побудови казки. Вчитель пропонує речення (або два!) – зачин і далі кожна дитина визначеного вчителем ряду ланцюжком, одне за одним, мусить підхопити естафету – придумати одне своє речення, яке логічно розкриває тему і розгортає сюжет далі. Процес творення казки абсолютно довільний, ніхто наперед не знає, хто і куди „поведе” сюжет. В цьому і виявляється самостійність творчості. Вчителю залишається лише вчасно підказати „загублене” слово, потурбуватись, щоб ланцюжок не обірвався, сюжет спрямувати до логічного завершення. В результаті народжується колективна казка, але кожна дитина була безпосереднім її творцем...

Оригінальним, відносно новим у шкільній практиці є прийом створення монотипних малюнків і „прочитання” їх – побудови тексту-опису, розповіді. Методика створення монотипу (єдино неповторного малюнка) включає етапи: на зволожений пензликом аркуш паперу накладається клаптик клейонки чи кусок скла, на який нанесено кілька штрихів (або плям!) двох-трьох кольорів. У процесі накладання кольорові плями під дією вологи на папері розпливаються у дивовижні непередбачувані форми. На основі нанесених 2-3 кольорів утворюються кілька перехідних з різними відтінками. Все разом утворює неповторний малюнок, у якому творчий споглядач обов’язково впізнає щось. Логічним завершенням цієї творчої роботи є завдання розповісти, описати те, з чим асоціюється у реальному житті утворене зображення. Лише політ фантазії, надзвичайна уява дитини спроможна у особливих витворах води, фарби і скла на папері „впізнати” морські далі і хвилі; ліс і галявину; сонце, що сідає за ліс чи купається в блакиті; річку в обіймах берегів, вкритих лісом.

Такі різні види діяльності дітей, об’єднані однією ідеєю, служать спільній меті – розвитку асоціативно-образного мислення, мовлення учнів.

Такому типу творчості школярів мають передувати вправляння у пошуках порівнянь. На уроках це пропонується у формі гри „Що на що схоже?”

Одинока розлога зелена сосна на тлі синього неба схожа на...(човен з парусом у морі). Літній дощ великими краплями падає на асфальт, з бульками відскакує. Він ніби...(танцює гопака). Каштанові зелені кульки влітку з негострими виступцями схожі на...(їжачки). Ліс здалеку схожий на... (чорну стіну).

Звичайно учням не так легко добирати асоціативні порівняння. До них вчитель підводить учнів через аналіз авторських текстів у читанках, систематичним вправлянням, як-от:

Давайте пофантазуємо про вітер, поміркуємо, якої пори на кого він схожий. Як казковий герой він чарівно перевтілюється і постає в уяві то як хлопчисько, задиркуватий, веселий; то як юнак, гарний, спритний; то як зрілий сивочолий дужий чоловік; то як старий сердитий від турбот дідуган. Відгадайте вітри за їх характеристиками. Доведіть, чому так думаєте [18, 113].

Не буденне, образне слово вчителя стимулює школярів мислити по-іншому, прагнути шукати свої образи.

Н. А. Чавельова пропонує методику „Живий малюнок”. Вона помітила, що  мовлення у дітей стає кращим, коли вони безпосередньо супроводжують свої дії словами. При цьому вони спираються на зворотний та тактильний аналізатори. На її думку для розвитку мовлення дітей мають значення їхні самостійні творчі малюнки. Чітке, плавне мовлення завжди пов’язане з дотримуванням чіткого ритму дій, пауз у диханні. Сформувати чуття ритму досить важко, але для цього існують певні методичні прийоми. Ритм як чітка періодизація дій та знаків існує в усіх видах діяльності. Особливо це помітно в музиці і малюванні. Виходячи з цього, вона спробувала проілюструвати тексти віршів, поєднуючи ритм вірша та ритм малювання рухів з метою розвитку плавного чіткого мовлення дітей. Під час розкладання вірша на строфи, що містять окремі образи, спрацьовує словесно-виразний ефект діафільму, коли розглядання кадру супроводжується виразним читанням тексту. Діти одночасно слухають чітке, виразне мовлення вчителя і розглядають зображення, що значно посилює враження. Учні з задоволенням включаються в таку систему роботи.

Відомо, що мистецтво навчання полягає не стільки в повідомленні інформації, скільки в умінні пробуджувати, оживляти образи. Щоб зацікавити дитину слід створити ефект здивування. Зупиняючи дитину на одну мить, низка хаотичних рухів починає набувати ритмічної періодизації.

Інтерес у дітей викликають різноманітні творчі завдання. Вони слідкують за змінами звучання як музичних, так і поетичних творів, за зображенням картинок і розвитком музичного і художнього образу, усвідомлюють свої враження і роблять висновки. Наступним етапом творчої роботи можуть бути мовленнєві імпровізації – придумування закінчень до віршованих рядків.

Послідовна спільна діяльність з учнями дозволяє вчителю включити в роботу не тільки активну частину класу, але й безініціативних учнів. Творчий підхід дозволяє дітям щоразу по-новому проводити роботу над одним і тим самим твором, щоб досягти реалізації його виховних, освітніх, розвивальних можливостей, успішного розв’язання завдань формування чіткого мовлення, щоб процес навчання був плідним і цікавим. Час роботи для ілюстрації  віршів учитель може визначити залежно від можливостей учнів. Можна використовувати цілі уроки або відвести 15-20 хвилин на уроці розвитку мовлення, читання, ознайомлення з навколишнім, малювання.

Пропонуємо схему роботи за методикою „Живий малюнок”

  1. Прослухати текст вірша (оповідання, казки).
  2. Вчитель читає кожний рядок вірша та одночасно малює за текстом.
  3. Учні змальовують з дошки, проговорюючи рядки вірша разом з учителем.
  4. Кожний учень за порядковим номером малюнка самостійно декламує рядок вірша.
  5. Залежно від стану сформованості писемного мовлення, учні виконують наступні вправи:

а) складають речення за малюнком та записують його схемою;

б) роблять звукобуквенний аналіз окремих слів;

в) вписують окремі слова в схему;

г) пишуть все речення спираючись на схему;

д) по пам’яті записують текст всього вірша [27].

Як відомо, одним із мовленнєвих умінь, яким мають оволодіти другокласники, є вміння будувати діалогічні висловлювання.

Діалог є основою, домінуючою формою мовлення, і тому вже у практиці навчання української мови в початкових класах він повинен посідати належне місце. Виходячи з природного примату діалогічного мовлення, процес навчання говоріння в 1-4 класах слід будувати в напрямі від нього до монологу, а не навпаки.

Діалогічне мовлення для тих, хто навчається, є важчим, ніж монологічне. Воно формується у процесі розмови двох партнерів, його не планують заздалегідь, бо невідомо, у якому напрямі йтиме розмова.

На уроці української мови в початкових класах найпоширенішою структурною схемою діалогу є сполучення двох реплік: запитання і відповідь. Структура природного повсякденного мовлення різноманітна і включає широку палітру логічних зв’язків між двома репліками. Наведемо приклади найпоширеніших їх варіантів:

- повідомлення-доповнення (уточнення);

- повідомлення-підтвердження (заперечення);

- повідомлення-застереження;

- повідомлення-прохання;

- запит інформації-задоволення запиту;

- запит інформації-контрзапитання;

- прохання-згода (незгода) тощо.

Навчання мови в 1-4 класах не ставить за мету засвоєння всіх логічних зв’язків, можливих у діалогічному мовленні. У центрі уваги вчителя мають бути хоча б найхарактерніші з них.

Особливістю діалогічного мовлення є також те, що воно тісніше, ніж монологічне, пов’язане з ситуацією. Саме це й зумовлює специфіку лінгвістичної будови діалогу. Тут часто зустрічаються згорнуті (редуковані) форми, скорочені речення тощо. Поза мовленнєвою ситуацією вони не завжди зрозумілі.

Діалогічне мовлення є більш реактивним, ніж монологічне, і грунтується на двох системах зв’язків - на зв’язку з ситуацією і на логічному звезу з попередньою фразою. Воно також вирізняється порівняно високою модальністю. Таке спілкування містить у собі не лише  зміст висловлювання, а й певні оцінні характеристики того, про що йдеться. Кожний із партнерів діалогу висловлює своє ставлення до предмета розмови, до позиції другого партнера. Тому діалогічне мовлення є завжди більше насиченим  позамовними засобами спілкування (міміка, інтонація, сила голосу, жести тощо), за допомогою яких мовець висловлює свої бажання, сумніви, припущення, обурення, жаль тощо.

Важливою рисою діалогічного мовлення є те, що воно комусь адресується, на когось розраховане. Мовець А будує свою наступну фразу залежно від того, як зреагував на попередню фразу той, до кого звертаються. У цьому випадку засобом зворотного зв’язку є мовна реакція мовця Б.

Вважаємо, що для розвитку діалогічного мовлення молодших школярів на уроках української мови необхідно застосовувати підготовчі вправи. Маються на увазі завдання на складання мікро висловлювань. Це короткі ( на дві – три фрази ) висловлювання, що містять завершену думку і реалізують якусь задану ззовні мету мовця.

Мікровисловлювання рекомендуємо використовувати як підготовчі вправи до складання більших за обсягом висловлювань. У їх основі – навчально-мовленнєва ситуація, виходячи з якої учень А ставить проблему (висловлює стимул), а учень Б, спираючись на ту ж ситуацію, реагує на неї кількома фразами. Зазначимо, що обсяг висловлювання визначається комунікативним завданням.

Поширеною формою навчання мікро висловлювань є вправи, у яких учневі пропонується підтвердити або заперечити висловлювання партнера й аргументувати свою точку зору. Такі завдання будуються за схемою: теза (правильне або помилкове судження про факт, подію, предмет, вчинок) – оцінка(позитивна або негативна) – аргументація. Наприклад:

Завдання такого типу, як видно з прикладів, забезпечують багаторазовість повторення однієї синтаксичної конструкції, що сприяє розвитку й удосконаленню мовленнєвих умінь учнів будувати й оформлювати власні усні висловлювання.

Наступним етапом, що наближає школярів до самостійного мовлення, є вправою з різнотипною спрямованістю. Такі завдання передбачають більш творчий рівень висловлювань. Наприклад, учень а пропонує учневі Б послідовно такі завдання:

Відомий у методиці прийом підготовки школярів до самостійного висловлювання. Учитель вивішує на дошці картину, яка відповідає предмету розмови. Всі учні уважно розглядають її, після чого картину знімають, а учням першого варіанта пропонується запитати в учнів другого варіанта про предмети на цій картині: „ Скільки...”, „Де знаходиться...”, „Якого кольору...” тощо. Після виконання завдання учням знову показують картину і вправу виконують повторно.

На нашу думку, на початковому етапі засвоєння діалогічного мовлення корисними будуть і такі звані „підстановці діалоги”, синтаксичні конструкції яких можна повторити кілька разів.

Вправи для навчання діалогічного мовлення (робота в парах). Побудова таких завдань розпочинається з формування навчально-мовленнєвої ситуації. Тут можливі такі завдання:

1. Визначити предмет майбутньої розмови, враховуючи зміст розмовної теми і потреби засвоєння мовного матеріалу. Предмет розмови завжди має бути оцінений і під кутом зору його розливальних і виховних можливостей. Для прикладу візьмемо купівлю-продаж у продуктовому магазині.

2. Визначити соціальні ролі для учнів А (перший варіант кожного ряду) і для учнів Б (другий варіант кожного ряду) і відповідно сформулювати для них два комунікативні завдання. Учні А виконують роль покупців, а учні Б – роль продавців.

3. Враховуючи предмет і мету розмови та фактичні можливості учнів, скласти текст передбачуваного діалогу. Його обсяг визначається вимогами програми з української мови для початкових класів.

4. З’ясувати, чи всі учні спроможні побудувати логічні висловлювання на основі предмета і комунікативного завдання. Якщо це не під силу якійсь частині учнів, то вчитель відповідно до прогнозованого тексту пропонує допомогу – ситуативну підтримку.

5. З’ясувати, чи всі учні володіють достатнім рівнем мовно-мовленнєвої підготовки. На основі тексту визначаються місця можливих помилок. Виходячи з цих даних, учитель складає і пропонує учням мовну або мовленнєву підтримку.

6. Продумати послідовність виконання завдань двома учнями, виявити місця можливих помилок на інтерференцію і сформулювати для учнів відповідні застереження.

7. Визначити  найдоцільніший спосіб пред’явлення підтримки висловлювання [7].

Поступово вчитель навчиться реалізовувати ці завдання практично одночасно. Проте на початковому етапі рекомендуємо дотримуватися саме такої послідовності підготовчих завдань. Найважливішим у навчанні діалогічного мовлення є вправи конструктивного та творчого характеру. До них відносяться:

Як відомо, комунікативний аспект навчання забезпечується у процесі роботи в парах, групах. Цій меті служить складання дітьми діалогів, розповідей з орієнтацією один на одного. Наприклад: розкажи сусідові по парті чим займався у вихідний день, який фільм подивився...

Серед занять, які  сприяють розвитку чотирьох видів мовленнєвої діяльності, чільне місце в шкільній практиці  належить усному переказу. Основними завданнями таких занять є:

- активне і цілеспрямоване збагачення і удосконалення мовлення   учнів;

- безпосередня підготовка до складання учнями власних текстів;

- розвиток логічного мислення;

- розширення кругозору учнів.

Формування навичок усного переказу починається з першого класу добукварного періоду. Молодші школярі вчаться працювати над такими типами переказів: детальний, стислий, вибірковий, творчий.

Кожний із цих видів переказу має свою дидактичну мету, яка і визначає методику цих занять. Але в усіх випадках головним є навчання школярів зв’язного мовлення.

В процесі роботи над переказом учні оволодівають і „контекстовими” уміннями, а саме: вчаться висловлюватися на тему, підпорядковуючи висловлювання основній думці вихідного тексту, відбирати матеріал,  визначаючи в ньому головне і другорядне, використовувати відібраний матеріал у потрібному порядку. (Ладыженская Т. А. Система работы по развитию связной речи учащихся.- М., 1975. - с.62)

Виходячи з цього, в роботі над складанням переказу можна виділити такі основні етапи:

1. Вступна бесіда вчителя (постановка мети уроку).

Головне в цій бесіді – викликати інтерес до роботи і бажання працювати над метою уроку, чітко окреслити завдання, які ставляться перед учнями.

2. Слухання тексту.

Авторський текст, як правило, читає вчитель, іноді, заздалегідь готуються до читання учні. Крім цього, на перших порах навчання усного переказу можна роздати учням надрукований текст. Це дає змогу не тільки чути його, а й бачити, що важливо для подальшого мовного аналізу.

3. Визначення теми і основної думки тексту. (Про що йдеться і що головне хотів нам сказати автор).

4. Змістовий аналіз тексту передбачає відповіді учнів на запитання вчителя. Оскільки для переказів у молодших класах пропонуються слухає). По закінченні 1-2 учні з тих, хто слухав, переказують складений текст всьому класу;

У 1-2 класах розпочинати навчання переказувати слід з текстів-розповідей, поступово включати елементи опису, міркування.

Програмою з рідної мови рекомендується для переказу використовувати матеріал, який учні чули по радіо чи телебаченню, від дорослих, прочитали в журналі, газеті. Не бажано для переказу тексти-розповіді, то запитання повинні бути спрямовані на розкриття причинно-наслідкових зв’язків між подіями, вчинками, про які йдеться.

5. Мовний аналіз. Його мета – зосередити увагу школярів на лексичних засобах, на мотивованому їх використанні в тексті, на необхідності співвідносити вибір лексичних засобів з художнім задумом висловлювання, мовленнєвої ситуації.

6. Структурний аналіз передбачає виділення зачину, основної частини, кінцівки тексту, встановлення засобів зв’язку між цими частинами. На основі мікротем складається план переказу. Правда, слід зауважити, що самостійним вважається переказ, який спирається не на запитання, а на цілісне сприймання тексту, його композицію. Тому відповіді на запитання як форму складання усного переказу бажано використовувати переважно в 1-2 класах.

7. Усний переказ тексту.

Цю частину уроку варто планувати залежно від того, як діти мають переказати текст: детально, стисло, вибірково, творчо. Чи читати ще раз текст перед переказом, вирішує вчитель, орієнтуючись на лінгвістичну і загальну підготовку учнів.

Щоб стимулювати процес переказування необхідно урізноманітнити форми роботи. Це може бути:

- підготовка переказу в парах (один говорить, другий пропонувати вірші, тому що руйнуються віршовані рядки.

Методика пропонує виконувати такі типи переказів: вибірковий, стислий, творчий.

Вибірковий переказ передбачає передачу „своїми словами” вузької теми цілого тексту. Це може бути переказ окремого епізоду, сцени зустрічі двох героїв, опис природи тощо.

Над такими переказами на уроках мови і мовлення учні починають працювати переважно з третього класу.

Смисл стислого переказу полягає в тому, що зміст тексту учень має передати коротко, конспективно. Це один із найважчих видів переказу. Учневі необхідно вибрати з тексту основний зміст, передати його зв’язно, послідовно, без пропусків. Але така робота розвиває логічне мислення, прищеплює навички стислого виразного мовлення, виробляє вміння узагальнювати.

Творчий переказ, який пропонується з третього класу, передбачає доповнення тексту учням. До таких можна віднести перекази:

          Вміння переказувати текст формується як на уроках мови, так ї на уроках розвитку мовлення. Оцінки за цей вид говоріння „накопичуються” протягом семестру [14].

Отже, усний переказ як вид мовленнєвої діяльності матиме позитивні наслідки, якщо проводитиметься систематично, методично продумано і на основі правильно дібраних текстів.

 Організація роботи над розвитком зв’язного мовлення у школярів ставить перед учителем низку вимог, яких необхідно дотримуватися.

  1. Створення необхідних ситуацій для виникнення в учнів потреби у спілкуванні, зацікавлення їх матеріалом, який вивчається. Тобто охоплюється не лише інтелектуальна, а й емоційна сфера дітей.
  2. Послідовна робота над логікою дитячих висловлювань. Послідовність викладу думок, логічний зв’язок частин висловлювання опрацьовується з опорою на словесний план до прочитаного тексту, на серію сюжетних малюнків. Поступово словесний план стає домінуючим у підготовці до зв’язного висловлювання.
  3. Організація мовної основи висловлювання. Передбачається оволодіння учнями необхідною лексикою, різноманітними синтаксичними структурами для вираження думок на вказану тему та оволодіння спеціальними мовними засобами, які забезпечують об’єднання синтаксичних одиниць у єдине ціле.
  4. Чітка постановка перед учнями мети висловлювання, що визначає напрямок, за яким будується зв’язне висловлювання.
  5. Організація самого виловлювання, яка здійснюється з опорою на план. У цьому випадку учитель майже не допомагає учням.
  6. Багаторазове тренування у зв’язних висловлюваннях в усній та писемній формах з використанням різноманітних типів і видів вправ [ 10, 64].

Дотримання названих вище вимог допоможе належним чином формувати у школярів зв’язне мовлення.

Запропоновані й описані вище методичні прийоми з розвитку діалогічного та монологічного мовлення були запроваджені нами у процесі дослідного навчання, яке тривало впродовж трьох місяців.




Комментарии