Главная       Продать работу       Заказать работу       Блог       Контакты       Оплата       О нас       Как мы работаем       Регистрация       Вход в кабинет
Тех. дипломные работы
   автомобили
   спец. техника
   станки
   тех. маш.
   строительство
   электроснабжение
   пищевая промышленность
   водоснабжение
   газоснабжение
   автоматизация
   теплоснабжение
   холодильники
   машиностроение
   др. тех. специальности

Тех. курсовые работы
   автомобили
   спец. техника
   станки
   тех. маш.
   строительство
   детали машин
   электроснабжение
   газоснабжение
   водоснабжение
   пищевая промышленность
   автоматизация
   теплоснабжение
   ТММ
   ВСТИ
   гидравлика и пневматика
   машиностроение
   др. тех. специальности

Тех. дополнения
   Отчеты
   Расчетно-графические работы
   Лекции
   Задачи
   Лабораторные работы
   Литература
   Контрольные работы
   Чертежи и 3D моделирование
   Тех. soft
   Рефераты
   Общий раздел
   Технологический раздел
   Конструкторский раздел
   Эксплуатационный раздел
   БЖД раздел
   Экономический раздел
   Экологический раздел
   Автоматизация раздел
   Расчетные работы

Гум. дипломные работы
   педагогика и психология
   астрономия и космонавтика
   банковское, биржевое дело
   БЖД и экология
   биология и естествознание
   бухгалтерский счет и аудит
   военное дело
   география
   геология
   государство и право
   журналистика и СМИ
   иностранные языки
   история
   коммуникации
   краеведение
   кулинария
   культура и искусство
   литература
   экономика и торговля
   математика
   медицина
   международное отношение
   менеджмент
   политология
   музыка
   религия
   социология
   спорт и туризм
   таможенная система
   физика
   химия
   философия
   финансы
   этика и эстетика
   правознавство

Гум. курсовые работы
   педагогика и психология
   астрономия и космонавтика
   банковское, биржевое дело
   БЖД и экология
   биология и естествознание
   бухгалтерский счет и аудит
   военное дело
   география
   геология
   государство и право
   журналистика и СМИ
   иностранные языки
   история
   коммуникации
   краеведение
   кулинария
   культура и искусство
   литература
   экономика и торговля
   математика
   медицина
   международное отношение
   менеджмент
   политология
   музыка
   религия
   социология
   спорт и туризм
   таможенная система
   физика
   химия
   философия
   финансы
   этика и эстетика
   правознавство

Гум. дополнения
   Отчеты
   Расчетные работы
   Лекции
   Задачи
   Лабораторные работы
   Литература
   Контрольные работы
   Сочинения
   Гум. soft
   Рефераты

Рефераты
   Авиация и космонавтика
   Административное право
   Арбитражный процесс
   Архитектура
   Астрология
   Астрономия
   Банковское дело
   Безопасность жизнедеятельнос
   Биографии
   Биология
   Биология и химия
   Биржевое дело
   Ботаника и сельское хоз-во
   Бухгалтерский учет и аудит
   Валютные отношения
   Ветеринария
   Военная кафедра
   ГДЗ
   География
   Геодезия
   Геология
   Геополитика
   Государство и право
   Гражданское право и процесс
   Делопроизводство
   Деньги и кредит
   ЕГЭ
   Естествознание
   Журналистика
   ЗНО
   Зоология
   Издательское дело и полиграф
   Инвестиции
   Иностранный язык
   Информатика
   Информатика, программировани
   Исторические личности
   История
   История техники
   Кибернетика
   Коммуникации и связь
   Компьютерные науки
   Косметология
   Краеведение и этнография
   Краткое содержание произведе
   Криминалистика
   Криминология
   Криптология
   Кулинария
   Культура и искусство
   Культурология
   Литература : зарубежная
   Литература и русский язык
   Логика
   Логистика
   Маркетинг
   Математика
   Медицина, здоровье
   Медицинские науки
   Международное публичное прав
   Международное частное право
   Международные отношения
   Менеджмент
   Металлургия
   Москвоведение
   Музыка
   Муниципальное право
   Налоги, налогообложение
   Наука и техника
   Начертательная геометрия
   Оккультизм и уфология
   Остальные рефераты
   Педагогика
   Политология
   Право
   Право, юриспруденция
   Предпринимательство
   Прикладные науки
   Промышленность, производство
   Психология
   психология, педагогика
   Радиоэлектроника
   Реклама
   Религия и мифология
   Риторика
   Сексология
   Социология
   Статистика
   Страхование
   Строительные науки
   Строительство
   Схемотехника
   Таможенная система
   Теория государства и права
   Теория организации
   Теплотехника
   Технология
   Товароведение
   Транспорт
   Трудовое право
   Туризм
   Уголовное право и процесс
   Управление
   Управленческие науки
   Физика
   Физкультура и спорт
   Философия
   Финансовые науки
   Финансы
   Фотография
   Химия
   Хозяйственное право
   Цифровые устройства
   Экологическое право
   Экология
   Экономика
   Экономико-математическое мод
   Экономическая география
   Экономическая теория
   Этика
   Юриспруденция
   Языковедение
   Языкознание, филология

Главная > Блог


Чинники і прояви антисоціальної поведінки підлітків

За даними досліджень науковців, зокрема Є.В.Андрієнко [1], А.Й.Капської [38], Н.Ю.Максимової [20], Е.Л. Мілютіної [21], В.М.Оржехівської [24], І.Л.Пономаренко [30]  та ін., десь біля 80 % випадків антисоціальної поведінки підлітків переважає важке нагромадження впливів різних соціальних чинників, які базуються на багатоаспектності і своєрідності спадкових аномалій. Характерно, що співвідношення цих чинників у кожного індивіда своє і у кожному випадку вони перебувають у дуже складній взаємодії.

Різноманітні чинники, які впливають на появу антисоціальних форм поведінки підлітків можна поділити на дві великі групи: психо-біологічні передумови; чинники соціального плану.

До першої групи чинників антисоціальної поведінки відносяться:

- психологiчнi:  акцентуацiї характеру,  реакцiя емансипацiї, реакцiя групування, потяг до самоствердження, задоволення почуття цiкавостi, бажання виглядати дорослим, потреба змiнити психiчний стан в стресовiй ситуацiї, iнфантилiзм, пiдвищений рiвень тривожностi;

- бiологiчнi: порушення роботи ферментативної та гормональної систем органiзму, вродженi психопатiї, мiнiмальнi мозковi дисфункцiї внаслiдок органiчного враження головного мозку, наслiдки спадковостi, вплив природного середовища.

До чинників антисоціальної поведінки  соціального плану відносяться:

- соцiально-економiчнi: зниження життєвого рiвня населення, майнове розшарування суспiльства, обмеження можливостей соцiально схвалених способiв заробiтку, безробiття, доступнiсть алкоголю та тютюну;

- соцiально-педагогiчнi: криза iнституту сiм’ї, зростання кiлькостi сiмей з конфлiктним та асоцiальним стилем виховання, проблеми, пов’язанi з навчанням, конфлiкти з вчителями, низький соцiальний статус пiдлiтка в  колективi, слабка система позашкiльної зайнятостi дiтей та молодi;

- соцiально-культурнi: зниження морально-етичного рiвня населення, поширення кримiнальної субкультури, руйнацiя духовних цiнностей, збільшення неформальних молодiжних об’єднань в яких домiнує культ сили, пропаганда ЗМІ західних стереотипiв поведiнки.

Сучасні психологи, зокрема І.Л.Пономаренко, розглядаючи психологічну характеристику особистості підлітків з антисоціальною поведінкою, вважають, що важливо розробити уявлення про можливі первинні дефекти в розвитку особистості, ступінь їхнього впливу на інші особистісні якості, характер і тип взаємозв'язків, що складаються між різними якостями особистості й утворюються при цьому характерологічними комплексами [20, с. 6].

Важливим чинником ризику виникнення антисоціальної поведінки є психопатії й акцентуації характеру. Навіть ті діти, які живуть у гармонійній родині, у підлітковому віці можуть стати соціально дезадаптованими за рахунок проявів психопатичного розвитку або декомпенсації деяких акцентуацій характеру. У цьому випадку, незважаючи на те, що у підлітка є бажання поводитися належним чином, він через різноманітні обставини, пов'язані з міжособистісними стосунками, зробити цього не може. За неправильного педагогічного підходу негативні прояви посилюються, акцентуйовані риси характеру загострюються, що сприяє виникненню антисоціальних форм поведінки підлітків.

На думку Н.Ю.Максимової, акцентуацiї характеру — це крайнi варiанти норми, за яких окремi риси характеру надмiрно посилені [20, с. 176].

Л.Д.Столяренко вважає, що акцентуації характеру — перебільшений розвиток окремих властивостей характеру, внаслідок чого погіршується взаємодія з оточуючими людьми [42, с. 254].

Таким чином, акцентуйованими ми називаємо ту людину, в якої основні риси характеру яскраво виражені, надмiрно посилені.

Особливо розповсюджена акцентуйованість характеру серед підлітків. Їм  взагалі властива деяка дисгармонія особистості, в чому полягає одна з найважливіших особливостей цього віку. Це пов’язано з тим, що підлітковий вік – це період становлення  характеру, коли особливості характеру ще не досить адаптовані до різних життєвих умов, тому ці особливості характеру можуть виявлятися настільки виражено, що іноді нагадують патологічні явища, психопатії. Крім того, у пiдлiткiв наявна пiдвищена чутливiсть до певних психотравмуючих дiй при достатнiй стiйкостi до iнших. Кожний тип акцентуацiй має властивi тiльки йому, на вiдмiну від iнших типiв, "слабкi мiсця".

Акцентуацiї, як правило, проявляються в пiдлiтковому вiцi, в перiод становлення характеру й дещо згладжуються в мiру дорослiшання. Частота акцентуацiй, якi спостерiгаються у пiдлiткiв, рiзна: серед учнiв масових шкiл вона коливається вiд 42 до 62 %, серед пiдлiткiв iз соцiально дезадаптованою поведiнкою становитъ 66 %, а в пiдлiткiв, що здiйснили правопорушения,— 87 % випадкiв [24, с. 65].

На вiдмiну вiд психопатiй, акцентуації не є захворюваннями, вони належать до варiантiв норми. Акцентуацiю вiд психопатії можна вiдрiзнити за такими ознаками:

1) акцентуації виявляються здебiльшого в пiдлiтковому вiцi, а психопатiї — протягом усього життя;

2) прояви особливостей характеру при акцентуацiях бувають у певних ситуацiях; при психопатiї — незалежно вiд ситуацiй;

3) при акцентуацiї рiдко виникає соцiальна дезадаптацiя й можливе повернення до норми; при психопатiї соцiальна дезадаптацiя буває значно частiше;

4) при акцентуацiї порушення поведiнки, тобто декомпенсацiї, виникають як вiдповiдь на чiтко визначений тип психотравмуючої ситуацiї при психопатії — при будь-яких психотравмах, а iнодi й без видимих причин.

Як відомо, існують два основні підходи в класифікації типів акцентуацій характеру: умовно їх можна назвати психологічним і клінічним (психіатричним).

Перший з цих підходів представлений типологією, розробленою К.Леонгардом в 1968 році, другий реалізований в типології О. Личко в 1977 році.

Підхід до виділення і класифікації типів, запропонований К.Леонгардом, як доводить практика, дійсно набагато ближче до нормальної поведінки, в ньому відсутня медична термінологія і певна психопатична установка, яка має місце в типології О.Личко.

Як вважає відомий німецький психіатр К. Леонгард, у 20—50% людей деякі риси характеру так загострені (акцентуйовані), що це при певних обставинах призводить до однотипних конфліктів і нервових зривів [18, с. 93]. Вираженість акцентуації може бути різною — від легкої, помітної лише
найближчому оточенню, до крайніх варіантів, коли доводиться замислюватися, чи немає хвороби — психопатії. Психопатія — хвороблива потворність характеру (при збереженні інтелекту людини), в результаті різко порушуються взаємостосунки з оточуючими людьми, психопатії можуть бути навіть соціально небезпечні для оточуючих.

Але на відміну від психопатії, акцентуація характеру виявляється не постійно, з роками може істотно згладитися, наблизитися до норми. Леонгард виділяє 10 типів акцентуації, кожний з яких зумовлює виборчу стійкість людини до одних життєвих знегод, при підвищеній чутливості до інших, до частих однотипних конфліктів, до певних нервових зривів. Типи акцентуйованих особистостей за К. Леонгардом: гiпертимічний; афективно-лабiльний; афективно-екзальтований; емотивний; тривожний; педантичний; збудливий; демонстративний; застрягаючий; дистимiчний  [18, с. 124].

Короткi характеристики кожного з основних типiв акцентуацiй за Леонгардом наведено в додатку 1.

Розглянемо другий підхід в класифікації типів акцентуацій характеру (О.Личко). Типи пiдлiткових акцентуацiй за методикою О. Личко наступні:
гiгертимний; циклоїдний; лабiльний; сенситивний; психастенiчний; астеноневротичний; шизоїдний; епілептоїдний; iстероїдний; нестiйкий; конформний [19, с. 56]. Можливе iснування змiшаних типiв акцентуацiй: гiпертимно-циклоїдний, лабiльно-сенситивний, астено-iстероїдиий i т. д. У О.Личко виокремлюється 20 варiантiв таких змiшаних типiв.

Короткi характеристики кожного з основних типiв акцентуацiй за О.Личко наведено в додатку 2.

Все вищесказане вказує на важливість такого напрямку роботи шкільного психолога, класного керівника і соціального педагога, як проведення психологічної діагностики індивідуальних особливостей особистості підлітка, точне визначення її акцентуйованості. Точно виявлений тип акцентуації у підлітка вказує на сильні і слабкі сторони його характеру, врахування яких допоможе в роботі з підлітком, дасть можливість краще передбачати фактори, що можуть викликати психогенні реакції, допоможе налагодити стосунки з підлітком, сприятиме виховному процесу, запобігатиме прояву антисоціальних форм поведінки.

Одним з найпоширеніших проявів антисоціальної поведінки підлітків є прояви агресивності. Агресивність ускладнює пристосування підлітків до умов життя в суспільстві і посідає одне з перших місць у девіантній поведінці неповнолітніх.

Розрізняють агресію як специфічну форму поведінки і агресивність як психічну властивість особистості.

Наприклад, А. Басс визначає агресію як реакцію, як фізичну дію або загрозу такої дії з боку однієї людини, які зменшують свободу або генетичну пристосованість іншої людини, внаслідок чого організм іншої людини одержує больові стимули [12, с. 26].

М. Зільманн під агресією розуміє спробу завдати тілесних чи фізичних ушкоджень іншим [12, с.27].

У даний час все більше затверджується уявлення про агресію як мотивованих зовнішніх діях, що порушують норми і правила співіснування, завдають шкоди, заподіюють біль і страждання людям.  Так, на думку М.Горішиної, для того, щоб певні дії були кваліфіковані як агресія, вони мають бути спрямовані на образу чи приниження, а не просто призводити до таких наслідків [13, с. 22].

Не менше істотно розглядати агресію не тільки як поведінку, але і як психічний стан, виділяючи пізнавальний, емоційний і вольовий компоненти. Пізнавальний компонент полягає в розумінні ситуації як загрозливої, в баченні об'єкту для нападу. Деякі психологи, наприклад, Т.Гончаренко, вважають основною причиною агресії загрозу, вважаючи, що загроза викликає стрес, а агресія вже є реакцією на стрес [12, с.26]. Але далеко не всяка загроза викликає агресію, і не завжди агресивний стан провокується загрозою.

Важливий і емоційний компонент агресивного стану —
тут перш за все виділяється гнів: часто при підготовці і в процесі здійснення агресії людина відчуває сильну емоцію гніву, люті. Але не завжди агресія супроводжується гнівом і не всякий гнів приводить до агресії. Емоційні переживання недоброзичливості, злості, мстивості також часто супроводжують агресивні дії, але вони далеко не завжди приводять до агресії. Вольовий компонент агресивної дії чітко виражений: присутня цілеспрямованість, наполегливість, рішучість, ініціативність, сміливість.

Отже, сучасні психологи схильні вважати, що агресивність – це властивість особистості, що полягає в готовності і перевазі використовування насильницьких засобів для реалізації своїх цілей. Агресія — прояв агресивності в деструктивних діях, метою яких являється заподіяння шкоди тій чи іншій особі.

Агресивність має якісну і кількісну характеристику. Як і всяка властивість, вона має різний ступінь вираженості, від майже повної відсутності до його граничного розвитку. Кожна особа повинна мати певний степінь агресивності. Відсутність її приводить до пасивності, відомості, конформності і т.д. Надмірний розвиток її починає визначати всю поведінку особи, яка може стати конфліктною, неспроможною на свідому кооперацію і т.д. Сама по собі агресивність не робить суб'єкта свідомо небезпечним, оскільки, з одного боку, існуючий зв'язок між агресивністю і агресією не є жорстким, а з іншою — сам акт агресії може не приймати свідомо небезпечні і несхвалювані форми.

Агресивні прояви можуть являтися:

1) засобом досягнення певної мети;

2) способом психологічної розрядки;

3) самоціллю;

4) способом задоволення потреби в самореалізації і самоствердженні.

Оскільки вияви агресії в людей дуже різноманітні, то їх можна розділити на різні типи. Науково обґрунтованими є поділ агресії за трьома шкалами, які виділив А.Басс:

фізична – вербальна;

активна – пасивна;

пряма – непряма.

Їхня комбінація дає вісім можливих категорій, до яких входять більшість агресивних дій (таблиця 4).

Таблиця 4

Категорії агресії (за А. Бассом)

Тип агресії

Приклади

1

Фізична – активна – пряма

Побиття іншої людини

2

Фізична – активна – непряма

Застосування іншої людини для заподіяння шкоди

3

Фізична – пасивна – пряма

Намір фізично не дозволити іншій людині досягти її мети

4

Фізична – пасивна – непряма

Відмова від виконання певних завдань

5

Вербальна – активна – пряма

Словесна образа чи приниження іншої людини

6

Вербальна – активна – непряма

Розповсюдження пліток, неправдивої інформації про іншу людину

7

Вербальна – пасивна – пряма

Відмова розмовляти з іншою людиною, відповідати на її запитання

8

Вербальна – пасивна – непряма

Відмова дати певні словесні пояснення

Існують інші погляди на класифікацію агресії.

Так, деякі науковці схильні поділяти агресію на два типи – ворожу та інструментальну.

Термін ворожа агресія застосовують до тих випадків її вияву, коли головною метою агресора є заподіяння шкоди жертві. Люди, які виявляють ворожу агресію, просто бажають завдати шкоди чи заподіяти зло стосовно іншої людини.

Поняття інструментальна агресія, навпаки, характеризує випадки, коли агресори нападають на інших людей, переслідуючи мету не пов’язану зі скоєнням зла, що не є самоціллю. Ймовірно, вони застосовують агресію як інструмент для досягнення своєї мети.

Г.Паренс виділяє дві основні форми агресії:

1) недеструктивна агресія, тобто стійка неворожа самозахисна поведінка, спрямована часто на досягнення поставленої мети. Дослідження Г.Паренса свідчать, що ця агресія викликана часто вродженими механізмами, які служать для адаптації в середовищі, задоволення бажань і досягнення мети;

2) ворожа деструктивність, тобто злостива, неприємна поведінка, що завдає болю оточуючим [13, с.23].

М. Раттер, виділяє наступну класифікацію проявів агресії:

1) хворобливі прояви агресії (некеровані спалахи люті, гніву, руйнівного порушення);

2) фізичні, словесні й інші види агресії, зв'язані з засвоєнням норм і правил, неприйнятних для всього суспільства (як правило, це буває зв'язано з особливостями соціалізації, із закріпленням норм антигромадського поводження);

3) різні види агресії, зв'язані з недостатнім засвоєнням норм і правил поведінки в  суспільстві з недостатньою сформованістю власних засобів самоврядування в діях і вчинках (недостатня навченість і вихованість);

4) усі види дій, інтерпретуються як агресивні (викликають у них підозру в зазіханні на чиїсь права, спробі заподіяти шкоди) [13, с. 24].

Порушеннями соціальної дезадаптації М. Раттер називає такі ситуації, у яких головна проблема особистості полягає в прояві соціально не схвалюваних форм поводження. До них відносяться: погані відносини з іншими дітьми, що виявляють себе в бійках, сварках, нетерпимому відношенні один до одного; демонстративна непокора, руйнівні дії й облудність. Сюди ж включають і антигромадські вчинки: пропуски уроків, зриви занять, підпали. При цьому потрібно пам'ятати про те, що:

Під іншим кутом зору М.Раттер розглядає агресивність як один з факторів походження антисуспільного поводження, позначаючи її зв'язок з іншими факторами: такими як важка обстановка в родині, багатодітність, відставання в засвоєнні шкільних знань, несприятлива шкільна атмосфера, стиль виховання в родині, стиль виховання і викладання в школі [13, с. 25].

Розглядаючи прояви агресії у підлітків в рамках традиційних умов виховання, в умовах звичайного життя, ми насамперед відзначимо, що агресія  відіграє негативну роль в становленні особистості, перетворюючи її або в потенційного агресора, або в потенційну жертву всіх дійсних і майбутніх конфліктів.

Таким чином, ми розглянули основні чинники і прояви антисоціальних форм поведінки підлітків. Залежно від поєднання цих чинників психологи виділяють різні типи підлітків з антисоціальною поведінкою.

Так, І.Л. Пономаренко виділяє шість типів  груп неповнолітніх, у яких діють різні механізми формування установок на спільну асоціальну і кримінальну діяльність [30, с. 3].

Члени першого типу груп об’єднані єдиною кримінальною установкою. Механізми психічного зараження і наслідування мають підлегле значення: кожен член групи свідомо приєднується до групової кримінальної установки. Для них характерно антиколективне поводження, у зімкненні цих груп велика роль "ватажків" і "авторитетів", що раніше відбували покарання.

Другий тип груп відрізняється згуртованістю, виразністю групових кримінальних установок. Але окремі члени групи, не маючи твердих соціально корисних установок, виступають на шлях правопорушень по механізму психічного зараження і наслідування, виявляючи конформний тип поводження.

Третій тип груп складає співтовариства, що включають у себе осіб з кримінальними й асоціальними установками і неповнолітніх з позитивними цінностями, «виштовхнутих» з родини, школи у зв’язку із сімейним неблагополуччям, неуспішністю в навчанні.

Четвертий тип складають співтовариства з неоформленими асоціальними установками, у яких неповнолітні вступають на шлях асоціальної діяльності по механізмах психічного зараження, наслідування (групове пияцтво, хуліганство, псування майна). Часто асоціальна мотивація виникає вже в процесі спільної діяльності, спеціально плани здійснення правопорушень не розробляються. Велику роль в асоціальному поводженні грають провокуючі дії навколишніх і неправильна оцінка ситуації.

П'ятий тип груп характеризується тим, що їхні члени поєднуються на основі випробовуваній підлітками неповноцінності, соціальної ущербності (неуспішності другорічництва в школі; обличчя з психічними і соматичними дефектами; підлітки відірвані від родини). У цих групах  підлітки стають на асоціальний шлях по механізму помилкової компенсації своєї соціальної неповноцінності використовуючи асоціальні способи самоствердження в мікросередовищі як виклик навколишнім як компенсацію за невизнання в системі офіційних відносин.

Шостий тип групи характеризується позитивними орієнтацією й установками. У цих групах неповнолітні втягуються в асоціальну діяльність у силу збігу обставин неправильній оцінці сформований ситуації й очікуваних наслідків.

У такий спосіб групи правопорушників відрізняються визначеною структурою і змістом мотивів, які формуються у визначеному конкретному соціальному середовищі навколо підлітка.

На основi систематизацiї дослiджень В.М. Оржеховської видiлено такі типи підлітків з антисоціальною поведінкою:

Характерним, на думку В.М. Оржехівської, є ставлення цих категорiй підлітків до антисоцiальної поведiнки [24, с. 93].

На думку автора, формування особистостi першого типу (конфлiктно-ситуативний з перевагою позитивної спрямованостi) вiдбувається у позитивному середовищi. Особливостi духовного свiту важковиховуваних не викликає побоювань. У них переважають позитивнi потреби в соцiальному спiлкуваннi, потреба в працi. Правопорушення для них випадкове явище, яке стало можливе завдяки випадковiй ситуацiї. Такi піддлiтки гiрко каються у скоєному.

Другий тип важковиховуваних пiдлiткiв – ситуативний з незначною негативною спрямованiстю – характеризується тим, що вони формувалися в середовищi з незначними вiдхиленнями. Вiдрiзняються звичкою до безцiлъного проведення вiльного часу, бродяжництва, що призводить неповнолiтнiх цього типу в компанiю з негативною спрямованістю, де їм вiдводять роль виконавцiв. Схильнi до вживання наркогенних речовин. Переважно виправдовують мотиви своїх негативних вчинкiв.

Пiдлiтки третього типу (нестiйкий з переважаючою негативною спрямованiстю) формуються у несприятливому середовищi. У них примітивнi матерiальнi потреби, є схильнiсть до вживання не лише тютюну, а й спиртних напоїв. Виражена схилънiсть до самостiйностi, вони агресивнi, полюбляють бiйки, наслiдують негативнi звички дорослих. Вiдзначаються значною моральною деформацiєю, брехливi, недоброзичливi, заздрiснi, часто є iнiцiаторами рiзноманiтних правопорушень.

Підлiтки четвертого типу (стiйкi з негативною спрямованiстю) формуються переважно у вкрай несприятливому середовищi. Ведуть споживацький спосiб життя, характеризуються аморальними установками i переконаннями. Крадiжки – їхнi переважаючi правопорушення. Як правило, це лiдери груп, навколо яких формуються пiдлiтки протиправного спрямування.     

В. Воробйов та Н. Коновалова виділяють три форми, а водночас і три причини антисоціальної поведінки:

1) "деприваційна" – неспроможність особистості передбачити в реальній ситуації власну психологічну проблему;

2) невротична природа соціальної дезадаптації;

3) "психопатична" – психологічні проблеми дитина розв’язує неправильно, через що з’являються нові проблеми.

Отже, антисоціальні форми поведінки  спостерiгаються у пiдлiткiв частiше, ніж у iнших вiкових групах. Основні їх причини – це соцiальна незрілiсть та психологічні i фiзiологiчнi особливостi органiзму, що формуєтъся.




Комментарии