Главная       Продать работу       Заказать работу       Блог       Контакты       Оплата       О нас       Как мы работаем       Регистрация       Вход в кабинет
Тех. дипломные работы
   автомобили
   спец. техника
   станки
   тех. маш.
   строительство
   электроснабжение
   пищевая промышленность
   водоснабжение
   газоснабжение
   автоматизация
   теплоснабжение
   холодильники
   машиностроение
   др. тех. специальности

Тех. курсовые работы
   автомобили
   спец. техника
   станки
   тех. маш.
   строительство
   детали машин
   электроснабжение
   газоснабжение
   водоснабжение
   пищевая промышленность
   автоматизация
   теплоснабжение
   ТММ
   ВСТИ
   гидравлика и пневматика
   машиностроение
   др. тех. специальности

Тех. дополнения
   Отчеты
   Расчетно-графические работы
   Лекции
   Задачи
   Лабораторные работы
   Литература
   Контрольные работы
   Чертежи и 3D моделирование
   Тех. soft
   Рефераты
   Общий раздел
   Технологический раздел
   Конструкторский раздел
   Эксплуатационный раздел
   БЖД раздел
   Экономический раздел
   Экологический раздел
   Автоматизация раздел
   Расчетные работы

Гум. дипломные работы
   педагогика и психология
   астрономия и космонавтика
   банковское, биржевое дело
   БЖД и экология
   биология и естествознание
   бухгалтерский счет и аудит
   военное дело
   география
   геология
   государство и право
   журналистика и СМИ
   иностранные языки
   история
   коммуникации
   краеведение
   кулинария
   культура и искусство
   литература
   экономика и торговля
   математика
   медицина
   международное отношение
   менеджмент
   политология
   музыка
   религия
   социология
   спорт и туризм
   таможенная система
   физика
   химия
   философия
   финансы
   этика и эстетика
   правознавство

Гум. курсовые работы
   педагогика и психология
   астрономия и космонавтика
   банковское, биржевое дело
   БЖД и экология
   биология и естествознание
   бухгалтерский счет и аудит
   военное дело
   география
   геология
   государство и право
   журналистика и СМИ
   иностранные языки
   история
   коммуникации
   краеведение
   кулинария
   культура и искусство
   литература
   экономика и торговля
   математика
   медицина
   международное отношение
   менеджмент
   политология
   музыка
   религия
   социология
   спорт и туризм
   таможенная система
   физика
   химия
   философия
   финансы
   этика и эстетика
   правознавство

Гум. дополнения
   Отчеты
   Расчетные работы
   Лекции
   Задачи
   Лабораторные работы
   Литература
   Контрольные работы
   Сочинения
   Гум. soft
   Рефераты

Рефераты
   Авиация и космонавтика
   Административное право
   Арбитражный процесс
   Архитектура
   Астрология
   Астрономия
   Банковское дело
   Безопасность жизнедеятельнос
   Биографии
   Биология
   Биология и химия
   Биржевое дело
   Ботаника и сельское хоз-во
   Бухгалтерский учет и аудит
   Валютные отношения
   Ветеринария
   Военная кафедра
   ГДЗ
   География
   Геодезия
   Геология
   Геополитика
   Государство и право
   Гражданское право и процесс
   Делопроизводство
   Деньги и кредит
   ЕГЭ
   Естествознание
   Журналистика
   ЗНО
   Зоология
   Издательское дело и полиграф
   Инвестиции
   Иностранный язык
   Информатика
   Информатика, программировани
   Исторические личности
   История
   История техники
   Кибернетика
   Коммуникации и связь
   Компьютерные науки
   Косметология
   Краеведение и этнография
   Краткое содержание произведе
   Криминалистика
   Криминология
   Криптология
   Кулинария
   Культура и искусство
   Культурология
   Литература : зарубежная
   Литература и русский язык
   Логика
   Логистика
   Маркетинг
   Математика
   Медицина, здоровье
   Медицинские науки
   Международное публичное прав
   Международное частное право
   Международные отношения
   Менеджмент
   Металлургия
   Москвоведение
   Музыка
   Муниципальное право
   Налоги, налогообложение
   Наука и техника
   Начертательная геометрия
   Оккультизм и уфология
   Остальные рефераты
   Педагогика
   Политология
   Право
   Право, юриспруденция
   Предпринимательство
   Прикладные науки
   Промышленность, производство
   Психология
   психология, педагогика
   Радиоэлектроника
   Реклама
   Религия и мифология
   Риторика
   Сексология
   Социология
   Статистика
   Страхование
   Строительные науки
   Строительство
   Схемотехника
   Таможенная система
   Теория государства и права
   Теория организации
   Теплотехника
   Технология
   Товароведение
   Транспорт
   Трудовое право
   Туризм
   Уголовное право и процесс
   Управление
   Управленческие науки
   Физика
   Физкультура и спорт
   Философия
   Финансовые науки
   Финансы
   Фотография
   Химия
   Хозяйственное право
   Цифровые устройства
   Экологическое право
   Экология
   Экономика
   Экономико-математическое мод
   Экономическая география
   Экономическая теория
   Этика
   Юриспруденция
   Языковедение
   Языкознание, филология

Главная > Блог


Психолого-педагогічні особливості використання дидактичних ігор

Діти приходять в школу, як правило, з дитячих садків, де провідною їх діяльністю була гра. Тепер основною працею дітей стає навчання, на яке шестирічній дитині дуже важко переключитись відразу. Воно потребує від дітей значно більшої відповідальності, посидючості та працелюбства. Найбільш швидким та безболісним засобом подоланням психологічного бар’єру, виникаючого при приході дитини до школи, являється використання гри як методичного прийому в учбовому процесі.

У глибоку давнину дитячі ігри виникли як стихійне насліду­вання дій дорослих. В ігрових вправах і змаганнях підростаю­че покоління готувалося до праці, полювання, війни, виконан­ня норм поведінки, тобто гра мала важливі соціальні функції. З розвитком людства, нагромадженням знань, засобів матері­альної і духовної культури, прискоренням темпів життя гра поступово втрачала свою навчальну функцію. Як універсальний засіб народної педагогіки, вона починає вважатися «несерйоз­ним» заняттям, стає переважно привілеєм дітей із заможних класів, обслуговує лише дозвілля. У школі, з її традиційним бажанням уникати будь-якої стихійності, з поглядами на учня як на слухняного виконавця, аж дотепер для гри не було місця.

Майбутні педагоги навчалися за схемою: у дитячому садку діти граються, а в школі - учаться, щоб підготуватися до жит­тя, а після школи - працюють. Різке розмежування видів діяль­ності за місцем перебування людини ніби узаконило в свідо­мості педагогів однобічність поведінкової і пізнавальної сфер школяра.

Сучасна психологія визнає, що гра охоплює всі періоди життя людини. Це - важлива форма її життєдіяльності,  не вікова ознака, а особистісна[ ]. З грою людина не розлучається все життя, змінюються лише її мотиви, форми проведення, ступінь вияву почуттів та емоцій.

Використання ігор у навчанні робить недоречною авторитарну позицію вчителя в спілкуванні з дітьми. Адже, щоб зацікавити дітей майбутньою діяльністю, внести у навчання ситуації несподіванки, вільного вибору, яскраві позитивні емоції, педагог повинен сам стати учасником гри.

Навчальна діяльність – діяльність, що виникла історично, обумовлена рівнем розвитку виробничих відносин і появою теоретичних знань. Навчальна діяльність для дитини, що прийшла в школу, відіграє провідну роль в її розумовому розвитку і в формуванні її особистості. При безпосередній взаємодії з посередником соціальних знань і ціннісних орієнтації  - з вчителем, через навчання дитина включається в систему навчальної діяльності і опановує окремі способи учбових дій. У неї при цьому розвиваються пізнавальні інтереси і формується соціальна активність. Чим у більш молодшому віці включають дитину в навчальну діяльність, тим складніше їй організувати себе в умовах задан­их правил рухової і розумової активності. У зв'язку з перебудовою вікової періодизації і початком навчання дітей з шести років разом з навчанням гра повинна зайняти особливе місце. Для шестирічних дітей необхідно надати можливість для гри в час, вільний від навчальних  занять, а також слід вводити в сам учбовий процес ситуації з ігровою мотивацією і пронизувати їх істинно навчальними мотивами.

Ігрова діяльність впливає на розвиток сприймання, пам'яті, мислення, уяви, всіх пізнавальних процесів. Гра вимагає від дитини включеності в свої правила: вона повинна бути уважною до сюжету, що розвивається, в сумісній грі з однолітками; запам'ятовувати, який камінчик (скіпочка, шматочок паперу й ін.) що позначає; вона повинна швидко здогадатися, як вчинити в ситуації, що несподівано виникла; дитина повинна уявити собі відсутній предмет або уявну ситуацію й діяти так, щоб інші учасники гри її зрозуміли й були задоволені її вигадкою. Таким чином, в ігровій діяльності формується довільність психічних процесів, коли дитина може слідувати свідомій меті.

В умовах гри діти зосереджуються краще й запам'ятовують більше, ніж в умовах, коли їм пропонують просто запам'ятати. Свідома мета (зосередити увагу, запам'ятати й пригадати) виділяється для дитини раніше й легше всього в грі. Самі умови гри вимагають від неї зосередження на предметах, включених в ігрову ситуацію, на змісті дій і сюжетів, що  розігруються. Якщо дитина не може або не хоче бути уважною до того, що вимагає від неї майбутня ігрова ситуація, якщо не зважає на умови гри, то вона просто виганяється  ровесниками. Потреба в спілкуванні з однолітками в їх    емоційному заохоченні спонукає дитину до цілеспрямованого зосередження і запам'ятовування. Цілеспрямованість, здатність до вольових зусиль - необхідна для розвитку особистості якість. Гра - не безцільна забава,  багаточасові, часто стомлюючі вправи дітей, що освоюють гру в класи, стрибки через мотузку,  рухи з м'ячем, дають свій позитивний результат. Граючи, діти завжди виконують задачу освоєння дій саме із цим предметом, слідуючи певним правилам. Ситуація гри сприяє також постійному впливу на розви­ток розумової діяльності дитини. Вона повинна бути готова  до будь-якої несподіваної ситуації, яку відразу треба правильно вирішити, вона повинна уміти діяти із замінником відсутнього предмету відповідно до ігрової назви. Предмет-замінник стає опорою для мислення: на основі оперування з цим предметом дитина вчиться мислити про реальний предмет.

Розвиток мислення в тому й полягає, що дитина поступово перестає діяти з предметом безпосередньо в наочно-сприймаючій ситуації, а навчається мислити про предмети й діяти з ними в ігровому плані. Таким чином гра готує дитину до мислення в плані уявлень.

Разом з тим досвід ігрових й особливо реальних взаємовідношень з приводу гри лягає в основу особливої властивості мислення, що дозволяє враховувати точку зору інших людей, передбачити їх можливу поведінку й на основі цього будувати свою власну поведінку. Йдеться про рефлексію мислення. Рефлексія – це здатність людини аналізувати свої власні дії, вчинки, мотиви й співвідносити їх із загальнолюдськими цінностями, а також з діями, вчинками, мотивами інших людей. На побутовій мові людей це можна сформулювати так: «Я знаю, що ти знаєш, що  знаю я» або «Ти знаєш, що я знаю, що  знаєш ти». В цих формулюваннях міститься не жарт, а істинна характеристика людської здатності розуміти можливі мотиви, відчуття, стани й наміри іншої людини й враховувати це в своїй поведінці. Рефлексія сприяє адекватній поведінці людини в світі людей.

Саме гра сприяє розвитку рефлексії, оскільки в грі виникає реальна можливість контролювати те, як виконується дія, що входить в процес спілкування. Так, граючи в хвору дитину, «малюк плаче» й «страждає» як це трапляється при хворобі, але він задоволений також й самим собою як виконавцем цієї ролі. Подвійна позиція при виконанні ролі - виконавець й контролер - розвиває здатність співвідносити свою поведінку з деяким особистісним досвідом, з якимсь образом, який він відтворює й творить одночасно. В рольовій грі закладені великі можливості для розвитку рефлексії як чисто людської здатності усвідомлювати свої власні дії, потреби й переживання, співвідносити їх з діями, потребами й пере­живаннями інших людей. У здатності до рефлексії ховається можливість розуміти, відчувати іншу людину.

Дитина в грі часто замінює один предмет іншим. Цей предмет-замінник  виступає як знак відсутнього предмету. Крім того,  дитина вчиться брати на себе найрізноманітніші ролі. Здатність заміщувати предмети й брати на себе різноманітні ролі покладені в основу розвитку уяви. Починаючи ігри із заміщеннями й виконаннями ролей в молодшому дошкільному віці, дитина п'яти-шести років вже може виконувати дії не в реальному, а в уявному плані. Діти п'яти-шести років творять різні ситуації в своїй уяві. Гра в цьому випадку протікає у внутрішньому плані. Дитина усамітнюється від відволікаючих її ровесників, завмирає де-небудь в затишному місці і йде в своїй уяві туди, куди кличуть її бажання і поклик серця.

Розвиток здатності до уяви дозволяє дитині добре уявити те, про що говорить інша людина і що не є предметом безпосереднього споглядання. Уява допоможе дитині слухати і уявляти почуте.

Гра впливає на розвиток особистості дитини. Саме тут дитина знайомиться з поведінкою і взаємостосунками дорослих людей, які стають зразком для її власної поведінки. Саме тут вона набуває основні навички спілкування, якості необхідні для встановлення контакту з однолітками. Захоплюючи дитину і примушуючи її підкорятися правилам, які містяться в узятій на себе ролі, гра сприяє розвитку відчуття і вольової регуляції поведінки.

У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. За її допомогою діти пізнають світ. Без гри дітям жити нудно, нецікаво. Буденність життя може викликати у них захворювання. В грі діти перевіряють свою силу і спритність, у них виникають бажання фантазувати, відкривати таємниці і прагнути чогось прекрасного. За вмілого відокремлення гра може стати незамінним помічником педагога.

Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладні потреби, а ще – спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. І скрізь, де є гра, панує здоров’я, радість дитячого життя.

В школі  гра залишається важливим засобом не лише відпочинку, а й творчого пізнання життя. Ігрова позиція – могутній засіб виховного впливу на дітей. В. Ф. Шаталов зазначає “Придивіться: чи не дуже рано згасає наш педагогічний інтерес до ігор, які вірою і правдою завжди служили і покликані служити розвиткові кмітливості та пізнавальної цікавості дітей на всіх, без винятку, вікових рівнях. Відомо, що ті діти, з яких на уроці й слова не витягнеш, в іграх активні. Вони можуть повернути хід гри так, що деякі відмінники тільки руками розведуть. Їхні дії відзначаються глибиною мислення. Мислення сміливого, масштабного, нестандартного”[].

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найбільш пасивні учні. Гра відноситься до непрямого методу впливу, коли дитина не відчуває себе об’єктом впливу дорослого, коли він повноправний суб’єкт діяльності. Тому в процесі гри діти самі прагнуть до подолання труднощів. Гра – той засіб, де виховання переходить в самовиховання [].

Коли вчитель використовує на уроці елементи гри, то в класі створюється доброзичлива атмосфера, бадьорий настрій, бажання вчитися.

А. С. Макаренко писав: “Гра має важливе значення в житті дитини… Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі…”[].  Отже, гра, її організація – ключ в організації виховання.

В іграх формується багато особливостей особистості дитини. Гра – це своєрідна школа підготовки до праці. В грі виробляється спритність, витримка, активність. Гра – це школа спілкування дитини.

Гра тільки здається легкою. А насправді вона потребує, щоб дитина яка грається віддавала грі максимум своєї енергії, розуму, витримки, самостійності. Гра постійно стає напруженою працею і через зусилля веде до задоволення.

Дидактичні ігри приховують нестійку увагу дітей до матеріалу уроку, дають нові знання, примушують їх напружено мислити.

Гра вимагає від дітей уяви, вміння швидко знаходити правильне рішення, є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодших школярів. Ще К. Д. Ушинський писав: “Зробити серйозне заняття для дитини цікавим – ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності… З перших ж уроків привчайте дитину полюбити свої обов’язки й знаходити приємність в їх виконанні” [].

Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається пам’ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потреба в діяльності, в процесі гри дитина “добудовує” в уяві все, що недоступне їй в навколишній дійсності, у захопленні не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює раніше набутий досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.

У грі найповніше проявляється індивідуальні особливості, інтелектуальні  можливості, нахили, здібності дітей. Гра – творчість, гра – праця. “Праця – шлях дітей до пізнання світу” – писав О. М. Горький.

Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання, дошкільників, молодших школярів і підлітків. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функції взаємодіють у тісному зв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість[].

Неважко помітити, як важливі ці якості - організованість, самодисципліна, творча ініціатива, готовність до дій у складній, мінливій ситуації і т.д. - для людини сьогоднішнього й особливо завтрашнього дня. Вихователеві, що використовує ігрову діяльність як  педагогічний засіб, важливо розуміти і сховані механізми, завдяки яким відбувається її вплив на розвиток особистості школяра. Один з підходів до розкриття такого механізму полягає в наступному. Уявимо собі, що в процесі гри в дітей виникають три види цілей. Ціль перша - найбільш загальна - насолода, задоволення від гри. Її можна було б виразити двома словами: "Хочу грати!" Ця мета являє собою установку, що визначає готовність до будь-яких дій, зв'язаним з даною грою. Друга мета - це і є власне ігрова задача, тобто  задача, зв'язана з виконанням правил, розігруванням сюжету, ролі. Особливості ігрової задачі в тім, що вона заздалегідь задана: погоджуючись грати, кожний автоматично приймає й ігрову задачу, що існує у виді правил, і керується нею у своїх діях. Але якщо перша мета - "хочу", то друга мета - ігрова задача - існує у вигляді "треба!". "Треба грати так, а не інакше!" (своєрідна форма усвідомленої необхідності). Третя мета безпосередньо пов'язана з процесом виконання ігрової задачі, а тому завжди ставить перед особистістю задачу творчу.    Школяр, що включився в гру, неодмінно повинен  відповісти на одне з питань, виконати ряд завдань, що складають серцевину тієї або іншої гри: "відгадай", "знайди", "піймай", "сховайся", "перевтілься", "зобрази". Щоб впоратися з цими завданнями, необхідно мобілізувати максимум духовних і фізичних (або тих і інших) сил: виявити кмітливість, здатність орієнтуватися в обставинах, а в багатьох іграх діяти так, як інші не здогадалися б. Отут треба не просто повторити уже відоме рішення, а з безлічі можливих варіантів вибрати найбільш вдалий або з уже відомих скласти нову комбінацію. Подібні дії, хоча й у мікромасштабах, представляють, по суті, творчість. Вони супроводжуються високим емоційним підйомом, стійким пізнавальним інтересом, а тому є найбільш могутнім стимулятором активності особистості.

Саме у творчій суті ігрової дії криється внутрішня пружина, можна сказати, душа гри. Гра є грою доти, доки вона дає діючим особам широкий набір способів поведінки, поки їхньої дії не можна заздалегідь передбачити. Учасники гри і глядачі знаходяться в стані ігрової напруги лише остільки, оскільки ніхто не знає способу, якої гравці виконують свою задачу. Звідси беруть початок таємничість і романтика гри, що залучають до себе і дитину, і дорослого.

Скільки б раз гра не повторювалася, для всіх граючих вона проходить як би вперше, тому що представляє зовсім нові перешкоди. Їхнє подолання сприймається як особистий успіх, перемога і навіть як деяке відкриття: відкриття себе, своїх можливостей. От чому гра завжди супроводжується чеканням і переживанням радості: "Я можу!"

У триступінчатій мотивації гри - "хочу!" -"треба!" - "можу!" - укладений, мабуть, основний механізм її впливу на особистість, секрет самовиховання.

Звідси легко вивести відповідні напрямки педагогічного керівництва ігровою діяльністю:




Комментарии