Главная       Продать работу       Заказать работу       Блог       Контакты       Оплата       О нас       Как мы работаем       Регистрация       Вход в кабинет
Тех. дипломные работы
   автомобили
   спец. техника
   станки
   тех. маш.
   строительство
   электроснабжение
   пищевая промышленность
   водоснабжение
   газоснабжение
   автоматизация
   теплоснабжение
   холодильники
   машиностроение
   др. тех. специальности

Тех. курсовые работы
   автомобили
   спец. техника
   станки
   тех. маш.
   строительство
   детали машин
   электроснабжение
   газоснабжение
   водоснабжение
   пищевая промышленность
   автоматизация
   теплоснабжение
   ТММ
   ВСТИ
   гидравлика и пневматика
   машиностроение
   др. тех. специальности

Тех. дополнения
   Отчеты
   Расчетно-графические работы
   Лекции
   Задачи
   Лабораторные работы
   Литература
   Контрольные работы
   Чертежи и 3D моделирование
   Тех. soft
   Рефераты
   Общий раздел
   Технологический раздел
   Конструкторский раздел
   Эксплуатационный раздел
   БЖД раздел
   Экономический раздел
   Экологический раздел
   Автоматизация раздел
   Расчетные работы

Гум. дипломные работы
   педагогика и психология
   астрономия и космонавтика
   банковское, биржевое дело
   БЖД и экология
   биология и естествознание
   бухгалтерский счет и аудит
   военное дело
   география
   геология
   государство и право
   журналистика и СМИ
   иностранные языки
   история
   коммуникации
   краеведение
   кулинария
   культура и искусство
   литература
   экономика и торговля
   математика
   медицина
   международное отношение
   менеджмент
   политология
   музыка
   религия
   социология
   спорт и туризм
   таможенная система
   физика
   химия
   философия
   финансы
   этика и эстетика
   правознавство

Гум. курсовые работы
   педагогика и психология
   астрономия и космонавтика
   банковское, биржевое дело
   БЖД и экология
   биология и естествознание
   бухгалтерский счет и аудит
   военное дело
   география
   геология
   государство и право
   журналистика и СМИ
   иностранные языки
   история
   коммуникации
   краеведение
   кулинария
   культура и искусство
   литература
   экономика и торговля
   математика
   медицина
   международное отношение
   менеджмент
   политология
   музыка
   религия
   социология
   спорт и туризм
   таможенная система
   физика
   химия
   философия
   финансы
   этика и эстетика
   правознавство

Гум. дополнения
   Отчеты
   Расчетные работы
   Лекции
   Задачи
   Лабораторные работы
   Литература
   Контрольные работы
   Сочинения
   Гум. soft
   Рефераты

Рефераты
   Авиация и космонавтика
   Административное право
   Арбитражный процесс
   Архитектура
   Астрология
   Астрономия
   Банковское дело
   Безопасность жизнедеятельнос
   Биографии
   Биология
   Биология и химия
   Биржевое дело
   Ботаника и сельское хоз-во
   Бухгалтерский учет и аудит
   Валютные отношения
   Ветеринария
   Военная кафедра
   ГДЗ
   География
   Геодезия
   Геология
   Геополитика
   Государство и право
   Гражданское право и процесс
   Делопроизводство
   Деньги и кредит
   ЕГЭ
   Естествознание
   Журналистика
   ЗНО
   Зоология
   Издательское дело и полиграф
   Инвестиции
   Иностранный язык
   Информатика
   Информатика, программировани
   Исторические личности
   История
   История техники
   Кибернетика
   Коммуникации и связь
   Компьютерные науки
   Косметология
   Краеведение и этнография
   Краткое содержание произведе
   Криминалистика
   Криминология
   Криптология
   Кулинария
   Культура и искусство
   Культурология
   Литература : зарубежная
   Литература и русский язык
   Логика
   Логистика
   Маркетинг
   Математика
   Медицина, здоровье
   Медицинские науки
   Международное публичное прав
   Международное частное право
   Международные отношения
   Менеджмент
   Металлургия
   Москвоведение
   Музыка
   Муниципальное право
   Налоги, налогообложение
   Наука и техника
   Начертательная геометрия
   Оккультизм и уфология
   Остальные рефераты
   Педагогика
   Политология
   Право
   Право, юриспруденция
   Предпринимательство
   Прикладные науки
   Промышленность, производство
   Психология
   психология, педагогика
   Радиоэлектроника
   Реклама
   Религия и мифология
   Риторика
   Сексология
   Социология
   Статистика
   Страхование
   Строительные науки
   Строительство
   Схемотехника
   Таможенная система
   Теория государства и права
   Теория организации
   Теплотехника
   Технология
   Товароведение
   Транспорт
   Трудовое право
   Туризм
   Уголовное право и процесс
   Управление
   Управленческие науки
   Физика
   Физкультура и спорт
   Философия
   Финансовые науки
   Финансы
   Фотография
   Химия
   Хозяйственное право
   Цифровые устройства
   Экологическое право
   Экология
   Экономика
   Экономико-математическое мод
   Экономическая география
   Экономическая теория
   Этика
   Юриспруденция
   Языковедение
   Языкознание, филология

Главная > Блог


ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ ФОРМУВАННЯ АЛКОГОЛЬНОЇ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ У ПІДЛІТКІВ І ЮНАКІВ

Мета експериментального дослідження: визначити акцентуації характеру підлітків, рівень соціальної підтримки і неправильного типу сімейного виховання та вплив поєднання цих чинників на формування алкоголізму в підлітковому і юнацькому віці.

Завдання експериментального дослідження:

1. Провести клінічне опитування, із вивченням анамнезу життя підлітків та їх батьків, з метою визначення ризику формування алкогольної адиктивної поведінки у підлітків і юнаків.

2. Провести скринінгове опитування (в клінічній бесіді) – для визначення ризику виникнення алкогольної адиктивної поведінки  у підлітків та для  визначення ризику формування алкогольної залежності вже при наявності адиктивної поведінки.

3. З метою виявлення батьківського відношення до своїх дітей поведінкових стереотипів, які практикуються в сім'ї і визначають тип сімейного виховання та особливості сприйняття і розуміння характеру та особистості дитини, її вчинків, що допоможе визначити причини формування адиктивної поведінки у неповнолітніх, використати методику „Діагностика батьківського відношення А.Я. Варга та В.В. Століна” (під час клінічного опитування батьків в клінічній бесіді).

4. Визначити типи акцентуацій характеру у підлітків, використовуючи методику „Опитувальник акцентуйованих рис особистості Шмішека”.

5. Застосувати методику „Шкала соціальної підтримки” з метою визначення рівня соціальної підтримки підлітків та юнаків з боку оточуючих; методику „Тип поведінкової активності” (ТПА) для виявлення груп ризику підлітків з проявами психічної та соціальної дезадаптації (ознаками якої є потяг до вживання психотропних речовин та порушення соціальних відношень) або тенденції до саморуйнівної поведінки (хронічної алкоголізації).

6. Провести експериментальне дослідження впливу поєднання акцентуацій характеру, низького рівня соціальної підтримки та неправильного типу сімейного виховання на формування алкогольної адиктивної поведінки у підлітків і юнаків.

7. Проаналізувати отримані результати дослідження впливу психологічних чинників на формування алкогольної адиктивної поведінки в підлітковому віці.

8. Надати методичні рекомендації щодо проведення профілактичних заходів для попередження виникнення адиктивної поведінки в підлітковому та юнацькому віці.

Процедура дослідження впливу акцентуацій характеру підлітків, низького рівня соціальної підтримки та неправильного типу сімейного виховання на формування алкоголізму в підлітковому і юнацькому віці проводилось на базі Житомирського обласного наркологічного диспансеру в червні 2007 року. У дослідженні приймали участь підлітки віком від 15 до 17 років, які знаходились на лікуванні в наркологічному диспансері. Вибірка складала 10 чоловік. Усі досліджувані підлітки лікувались з приводу зловживання алкоголем, 5 підлітків вперше звернулись по допомогу.

План виконання дослідження представлено в табл. 3.1. Як ми бачимо з таблиці, дослідження проводилось в три етапів, кожний з яких мав свої особливості і мету.

Розглянемо кожний з етапів більш детальніше.

1-й етап – знайомство. На етапі знайомства ми, під час проведення клінічного опитування мали можливість ознайомитись з анамнезом життя підлітків. Ці дані ми отримували як від самих підлітків, так і від їх батьків. В опитуванні звертали увагу на наявні поведінкові реакції, на дані стосовно перенесених і супутніх захворювань, особливості навчання, коло друзів підлітків, особливості міжособистісного спілкування з друзями та батьками.

Таблиця 3.1 - План виконання експериментального дослідження

Етапи

Методи і методики

Зміст етапу

Мета етапу

      1 

- клінічне інтерв’ю

(з підлітками і батьками);

- тест СТАН

 

 - методика

 „Діагностика батьківського відношення”;

 

Знайомство

  • клінічна бесіда;
  • вивчення анамнезу життя;

- скринінгове опитування

- визначення типу сімейного виховання;

 

визначення ризику формування алкогольн. адиктивної поведінки  підлітків і алкогольної залежності вже при наявності адиктивної поведінки;

виявлення батьківського відношення до своїх дітей, поведінкових стереотипів, що визначають тип виховання;

      2

- методика „Шкала соціальної підтримки ”

- методика „Тип поведінкової активності” (ТПА)

Експериментально-психологічне дослідження

  • акцентуацій характеру підлітків;
  • рівня соціальної підтримки;
  • типа поведінкової активності

виявлення наявних акцентуацій характеру;

соціальної підтримки з боку оточуючих; виявлення груп ризику підлітків з проявами психічної та соціальної дезадаптації

      3

Кількісний та якісний аналіз

 Аналіз результатів дослідження

проаналізувати отримані результати дослідження впливу психологічних чинників на формування алкогольної адиктивної поведінки у підлітків і юнаків

Особливо звертали увагу на умови, при яких відбувається вживання алкоголю, що сам підліток говорить про це. Таку ж інформацію отримували від батьків підлітків, якщо виникали розбіжності в розповідях підлітків та їх батьків, намагались з’ясувати причини цих розбіжностей. Крім того, як вже зазначалося раніше, на 1-му етапі експериментального дослідження, досліджувались прояви батьківського відношення до своїх дітей, поведінкових стереотипів, які практикуються в сім'ї, визначення типу сімейного виховання, особливості сприйняття і розуміння характеру і особистості дитини, її вчинків. Ці данні є однією з причин формування адиктивної поведінки у неповнолітніх.

На цьому ж етапі, з метою визначення ризику алкоголізації у підлітків було проведено скринінг-тестування. Інформація отримана за допомогою скринінгу стосувалась позитивного відношення підлітків до вживання алкоголю та інших психоактивних речовин та дозволяла визначити ризик виникнення алкогольної адиктивної поведінки у підлітків та ризик формування алкогольної залежності вже при наявності адиктивної поведінки.

Надалі, говорячи про досліджуваних підлітків, ми, для зручності, будемо говорити про окремі випадки (наприклад, випадок 1, випадок 2 тощо).

Аналіз отриманих результатів дослідження впливу психологічних чинників на формування алкогольної адиктивної поведінки в підлітковому віці

Перебіг та аналіз результатів дослідження за методикою СТАН

За результатами тесту СТАН, ми дізнались, що всі досліджувані підлітки виявляли високий ризик формування алкогольної адиктивної поведінки та високий ризик формування алкогольної залежності, при наявності вже існуючої адиктивної поведінки. Аналізуючи відповіді за шкалою брехні, ми дізнались, що більшість підлітків (у 8-и випадках) не вірили в існування у них алкогольних проблем, виявляли установку на спробу втекти від пояснення факту, виявленого в процесі тестування, проявляли тенденцію до  приховування факту зловживання алкоголем.

Крім того, у 4-х випадках ми спостерігали тенденцію до виникнення ризику зловживання іншими психоактивними речовинами, а це негативно впливає на розвиток алкогольної залежності у підлітків, посилює прояви адиктивної поведінки та є прогностично несприятливим фактором.

У 2-х випадках – незважаючи на існування високого ризику формування алкогольної залежності, підлітки адекватно оцінювали свої психологічні проблеми, пов’язані із фактом зловживання алкоголем, намагались бути правдивими у відповідях.

Отже, за допомогою скринінг-тестування, у всіх досліджуваних підлітків виявлено високий ризик формування алкогольної залежності.

Перебіг та аналіз клінічної бесіди з підлітками та їх батьками

Як ми вже зазначали, в клінічній бесіді ми збирали анамнез життя неповнолітніх та отримували інформацію стосовно індивідуально-психологічних якостей підлітків, психологічних феноменів і психопатологічних симптомів та синдромів, які спостерігаються у них, внутрішньої картини хвороби, визначення ризику формування алкогольної адиктивної поведінки  підлітків і ризику формування алкогольної залежності вже при наявності адиктивної поведінки. Нам було важливо дізнатись про враження батьків про дитячі роки підлітка, їх уявлення про його темперамент, характер, манеру вести себе – чи був він збудливим, сором’язливим або хоробрим і відчайдушним, чи намагався спілкуватись з дітьми або, навпаки, тримався осторонь, чим взагалі відрізнявся від ровесників.

Інформація була отримана, як від самих підлітків, так і від їхніх батьків.

Від батьків ми дізнались, що в їхніх дітей спостерігаються певні порушення, які стосуються поведінки, самопочуття, особливостей навчання, засобу проводити дозвілля, встановлення і утримування міжособистісних стосунків, емоційних порушеннях тощо. Так, вони стверджували, що у дітей все частіше спостерігаються дратівливість, брутальність, схильність поводитися зухвало та нахабно. Характеризуючи особливості алкогольного сп’яніння, з’ясовано, що незважаючи на доброзичливий настрій (яким супроводжується стан ейфорії) в стані сп’яніння, вони інколи безцеремонно втручаються до чужих розмов, нав’язливо привертають до себе увагу оточуючих, інколи поводяться недоречно і нетактовно. Все частіше виникають конфлікти з найближчим оточенням, виявляються ознаки соціальної дезадаптації: сварки в сім'ї, інколи антигромадська поведінка в стані сп’яніння, прогули за місцем навчання, зниження успішності. Проте батьками та підлітками, було зауважено, що діти намагаються контролювати частоту пиятик та кількість спиртного, зберігають задовільну працездатність. Але тверезий стан ставав все більш болісним, а потяг до алкоголю зростав. Батьки неповнолітніх, особливу увагу приділяли негативному впливу компаній, в яких перебувають підлітки. Поведінка в значній мірі визначалась характерними реакціями емансипації, угруповання з однолітками, однотипними зацікавленнями (піти погуляти, пограти з друзями на комп’ютері, випити пива з друзями), обговорюваннями наступного дня, того, як пройшла вечоринка та планів на інші вечори.

Реакція емансипації, як фактор, що зумовлює адитивну поведінку, проявлялась прагненням звільнитись з під нагляду, контролю, керівництва з боку рідних, вихователів, вчителів, старших за віком взагалі, від встановлених ними порядків, правил, законів і всього того, що дорослими поважається і цінується.

Таким чином, за допомогою методу клінічного інтерв’ю, ми отримали інформацію про особливості поведінки підлітків, характерологічних змін, які відбуваються з ними, прояви реакції емансипації, особливості та умови зловживання психоактивними речовинами, характеристику симптомів та синдромів, які супроводжують формування алкогольної залежності.  

Під час проведення бесіди з батьками, з метою виявлення батьківського відношення до своїх дітей, поведінкових стереотипів, які практикуються в сім'ї і визначають тип сімейного виховання, та особливості сприйняття і розуміння характеру і особистості дитини, його вчинків, ми пропонували одному з батьків (батькові або матері) заповнити методику „Діагностика батьківського відношення А.Я. Варга та
В.В. Століна ”.

Застосування цієї методики з батьками, давало нам змогу зрозуміти можливі причини, які впливають на формування алкогольної адиктивної поведінки в підлітковому віці. В табл. 3.2 представлено результати тестування за цією методикою.

Таблиця 3.2 - Результати тестування типів сімейного виховання (в балах)

Номер випадку

Шкала відторгнення

Соціальна бажаність

Шкала

симбіозу

Гіперсоціалі-зація

Інфанти- лізація

1

97.46

3.46

39.06

53.87

93.04

2

31.01

12.29

86.63

13.86

93.04

3

98.73

7.88

19.53

69.30

84.81

4

0.63

5.67

92.93

13.86

45.57

5

90.50

5.67

19.53

83.79

45.57

6

31.01

19.22

74.97

53.87

93.04

7

99.36

3.46

4.72

95.76

93.04

8

12.02

19.22

92.93

32.13

99.37

9

53.79

5.67

57.96

69.30

14.55

10

90.50

31.19

86.63

32.13

14.55

Отже, згідно з таблицею, ми можемо спостерігати таку тенденцію у досліджуваних, стосовно типу сімейного відношення:

1 випадок:

- за шкалою відторгнення –  високий показник;

- за шкалою соціальної бажаності – низький показник;

- за шкалою симбіозу – помірний показник;

- за шкалою гіперсоціалізації –  помірний показник;

- за шкалою інфантилізації – тенденція до зростання показнику.

2 випадок:

- за шкалою відторгнення –  низький показник;

- за шкалою соціальної бажаності –тенденція до зростання показнику;

- за шкалою симбіозу – високий показник;

- за шкалою гіперсоціалізації –  низький показник;

- за шкалою інфантилізації – тенденція до зростання показнику.

3 випадок:

- за шкалою відторгнення –  високий показник;

- за шкалою соціальної бажаності – низький показник;

- за шкалою симбіозу –високий показник;

- за шкалою гіперсоціалізації –  високий показник;

- за шкалою інфантилізації – помірний показник.

4 випадок:

- за шкалою відторгнення –  низький показник;

- за шкалою соціальної бажаності – низький показник;

- за шкалою симбіозу –високий показник;

- за шкалою гіперсоціалізації –  низький показник;

- за шкалою інфантилізації – низький показник.

5 випадок:

- за шкалою відторгнення –  помірний показник;

- за шкалою соціальної бажаності – низький показник;

- за шкалою симбіозу –низький показник;

- за шкалою гіперсоціалізації –  помірний показник;

- за шкалою інфантилізації – низький показник.

6  випадок:

- за шкалою відторгнення –  помірний показник;

- за шкалою соціальної бажаності –тенденція до зростання показнику;

- за шкалою симбіозу – помірний показник;

- за шкалою гіперсоціалізації –  помірний показник;

- за шкалою інфантилізації – тенденція до зростання показнику.

7  випадок:

- за шкалою відторгнення –  високий показник;

- за шкалою соціальної бажаності – низький показник;

- за шкалою симбіозу – низький показник;

- за шкалою гіперсоціалізації –  високий показник;

- за шкалою інфантилізації – тенденція до зростання показнику.

8  випадок:

- за шкалою відторгнення –  низький показник;

- за шкалою соціальної бажаності – помірний показник;

- за шкалою симбіозу – високий показник;

- за шкалою гіперсоціалізації –  низький показник;

- за шкалою інфантилізації –високий показник.

9  випадок:

- за шкалою відторгнення –  помірний показник;

- за шкалою соціальної бажаності – низький показник;

- за шкалою симбіозу – помірний показник;

- за шкалою гіперсоціалізації – високий  показник;

- за шкалою інфантилізації – низький показник.

10  випадок:

- за шкалою відторгнення –  помірний показник;

- за шкалою соціальної бажаності –високий показник;

- за шкалою симбіозу –високий показник;

- за шкалою гіперсоціалізації –низький показник;

- за шкалою інфантилізації – низький показник.

Під час 2-го етапу дослідження – проводили експериментально психологічне дослідження, де ми визначали типи акцентуацій характеру у підлітків, використовуючи методику „Опитувальник акцентуйованих рис особистості Шмішека”; визначали рівень соціальної підтримки підлітків та юнаків з боку оточуючих (методика „Шкала соціальної підтримки ”); виявлення груп ризику підлітків з проявами психічної та соціальної дезадаптації (ознаками якої є потяг до вживання психотропних речовин та порушення соціальних відношень) або тенденції до саморуйнівної поведінки вивчали за допомогою методики „Тип поведінкової активності”  (ТПА).

З табл. 3.3 можемо дізнатися про результати визначення наявних акцентуацій характеру у неповнолітніх.

Таблиця 3.3 - Результати застосування опитувальника Шмішека для вимірювання типу акцентуації характеру у підлітків

Номер випадку

Виявлені акцентуації

      1

Істероїдна, збудлива

      2

Гіпертимна, збудлива

      3

Застрягаюча, гіпертимна, циклотимічна

      4

Гіпертимна, емотивна, циклотимічна

      5

Педантична, циклотимічна, екзальтована

      6

Циклотимічна, гіпертимна, застрягаюча

      7

Гіпертимна, екзальтована, застрягаюча

      8

Емотивна, збудлива, циклотимічна

      9

Збудлива, екзальтована, дистимічна

      10

Гіпертимна, застрягаюча, істероїдна

З таблиці можемо дізнатися, що розподіл акцентуацій між підлітками відбувається таким чином:

- гіпертимна акцентуація – у 6 підлітків;

- циклотимічний тип – 5 чоловік;

- збудливий тип – у 4 підлітків;

- застрягаючий тип – у 4 підлітків;

- екзальтований тип – 3 підлітки;

- істероїдний тип у – 2 підлітки;

- емотивна акцентуація – у 2 чоловік;

- педантична – 1 чоловік;

- дистимічний тип – 1 чоловік.

З табл. 3.4 можемо дізнатись про результати застосування у підлітків методики „Шкала соціальної підтримки ”.

Таблиця 3.4 - Результати застосування шкали соціальної підтримки

Номер

випадку

Кількість балів по 3-м аспектам

Загальний бал соціальної підтримки

1

    сім’я – 2; друзі – 3; інші - 1

6

2

    сім’я – 1; друзі – 4; інші - 3

8

3

    сім’я – 2; друзі – 2; інші - 1

5

4

    сім’я – 0; друзі – 4; інші - 2

6

5

    сім’я – 2; друзі – 3; інші - 1

6

6

    сім’я – 1; друзі – 2; інші - 0

3

7

    сім’я – 1; друзі – 3; інші - 0

4

8

    сім’я – 2; друзі – 1; інші - 3

6

9

    сім’я – 3; друзі – 1; інші - 1

5

10

    сім’я – 2; друзі – 4; інші - 2

8

Отже, з таблиці ми бачимо, що підрахунок загальної оцінки сприйняття соціальної підтримки в балах по кожному з трьох аспектів діяльності: соціальна підтримка сім'ї, соціальна підтримка друзів, соціальна підтримка інших значущих, коливається в межах від 4 до 8, що свідчить про доволі низький рівень соціальної підтримки з боку оточуючих.

З метою виявлення груп ризику підлітків з проявами психічної та соціальної дезадаптації (ознаками якої є потяг до вживання психотропних речовин та порушення соціальних відношень) або тенденції до саморуйнівної поведінки ми використовували методику „Тип поведінкової активності”. Результати цього тестування подано у табл. 3.5.

Таблиця 3.5 - Показники визначення психічної та соціальної дезадаптації у підлітків з проявами адиктивної поведінки

Номер випадку

Отримані бали

Тип поведінкової активності

1

248

А 1

2

160

А

3

310

А 1

4

147

А

5

590

Б 1

6

315

А 1

7

162

А

8

448

АБ

9

283

А 1

10

154

А

Отже, з таблиці ми можемо дізнатись, що у підлітків в основному спостерігалась тенденція до таких типів поведінкової активності, як А та А1.

В 4-х випадках тип А; в 4-х випадках тип А1; в 1-му випадку тип АБ; в 1-му випадку тип Б1.

Після проведення всіх експериментально-психологічних досліджень, ми аналізували отримані результати та співвідносили їх один з одним.

Таким чином, за допомогою методу клінічного інтерв’ю, було з’ясовано, що у підлітків існує великий ризик формування алкогольної адиктивної поведінки та високий ризик формування алкогольної залежності. Про це свідчать особливості поведінки підлітків, характерологічні зміни, які відбуваються з ними, прояви реакції емансипації, особливості та умови зловживання психоактивними речовинами, а також, характеристика симптомів та синдромів, які супроводжують формування та прояви алкогольної залежності. 

Під час клінічної бесіди з батьками, з метою зрозуміти можливі причини, які впливають на формування алкогольної адиктивної поведінки в підлітковому віці, ми досліджували особливості батьківського відношення до своїх дітей, поведінкових стереотипів, які практикуються в сім'ї і визначають тип сімейного виховання, та особливості сприйняття і розуміння характеру і особистості дитини, його вчинків. Застосування цієї методики з батьками, дало нам змогу виявити наступні типи сімейного виховання, які виступають одними із чинників формування алкоголізму у підлітків. В табл. 3.6 зображено ці данні.

Таблиця 3.6 - Домінуючий тип сімейного виховання

Номер випадку

Високий

показник

Тенденція до зростання

Помірний показник

1

Відторгнення

Інфантилізація

Симбіоз

2

Симбіоз

Соціальна бажаність;

Інфантилізація

            

                —

3

Відторгнення;

Гіперсоціалізація

 

Інфантилізація

4

Симбіоз

                  —

5

 

 

Відторгнення Гіперсоціалізація;

Симбіоз

6

 

Соціальна бажаність;

Інфантилізація

 

      —

7

Відторгнення;

Гіперсоціалізація

Інфантилізація

 

8

Симбіоз;

Інфантилізація

 

  —

Соціальна бажаність

9

Гіперсоціалізація;

 

 

  —

Відторгнення;

Симбіоз

10

Соціальна бажаність;

Симбіоз

 

            —         

Відторгнення

Аналізуючи високі показники за окремими шкалами, з таблиці ми бачимо, що:

В 3- випадках ми маємо високий показник за шкалою відторгнення;

в 4-х випадках – за шкалою симбіоз;

в 3-х випадках – за шкалою гіперсоціалізації;

в 1-му випадку – за шкалою інфантилізації;

в 1-му випадку – за шкалою соціальної бажаності.

Так, на нашу думку, найбільш несприятливими виявилися такі типи батьківського відношення та виховання, як:

Симбіоз, коли батьки прагнуть до симбіотичних відносин з дитиною, почувають себе з нею єдиним цілим, прагнуть задовольнити всі її потреби, відгородити від труднощів і неприємностей життя, постійно відчувають тривогу за дитину, дитина здається їм маленькою і беззахисною, тривога зростає, коли неповнолітній намагається бути автономною, так як самі батьки ніколи не надають їм самостійності.

Відторгнення, коли дитина сприймається, як погана, непристосована, невдалою. Батькам здається, що дитина не досягне успіху, в силу відсутності здібностей, невеликого розуму, дурних нахилів. Відчувають до дитини злість, роздратування, образу, не довіряє дитині і не поважає її.

Гіперсоціалізація – в батьківському відношенні до дитини явно простежується авторитаризм. Батьки вимагають від неповнолітнього виконання всіх їхніх інструкцій і дисципліни. Вони намагаються нав’язувати свою волю, не здатні сприймати її точку зору. За прояви самостійності дитину суворо карають, батьки пильно слідкують за її соціальними досягненнями, її індивідуальними особливостями, звичками, думками, почуттями.

Отже, зазначені типи сімейного виховання виявляють дуже негативний вплив на психіку дитини та, можуть бути, одними з прогностично несприятливих чинників, які приймають участь у формуванні алкоголізму в підлітковому та юнацькому віці.

Крім того, були виявлені певні тенденції до зростання за такими шкалами:

В 4-х випадках – інфантилізація;

в 2- випадках – соціальна бажаність.

Такі типи сімейного виховання не здійснюють такий негативний вплив на формування алкогольної адиктивної поведінки, як зазначені вище, але, вони суттєво можуть посилювати дію інших факторів та призводити до адикцій у поведінці.

Інфантилізація проявляється в прагненні батьків інфантилізувати дитину, приписати їй особистісну і соціальну неспроможність. Батьки бачать дитину молодшою, порівняно з реальним віком. Інтереси, зацікавлення, думки і почуття дитини здаються батькам дитячими, несерйозними, дитина видається не пристосованою, не успішною, відкритою для дурних впливів. Батьки не довіряють дитині, в зв’язку з цим – намагаються відгородити її від труднощів і строго контролювати її дії.

Симбіоз – при високих балах за цією шкалою можна вважати, що батьки прагнуть до симбіотичних відносин з дитиною, почувають себе з нею єдиним цілим, прагнуть задовольнити всі її потреби, відгородити від труднощів і неприємностей життя. Постійно відчувають тривогу за дитину, дитина здається їм маленькою і беззахисною. Тривога зростає, коли неповнолітній намагається бути автономною, так як самі батьки ніколи не надають їм самостійності.

Аналізуючи результати дослідження наявних акцентуацій характеру у підлітків (опитувальник Шмішека) та визначаючи їх дію на формування адиктивної поведінки, ми хотіли б нагадати про отримані дані:  

гіпертимна акцентуація – у 6 підлітків,

циклотимічний тип – 5 чоловік,

збудливий тип – у 4 підлітків,

застрягаючий тип – у 4 підлітків,

екзальтований тип – 3 підлітки, 

істероїдний тип – 2 підлітки,

емотивна акцентуація – у 2 чоловік, 

педантична – 1 чоловік,

дистимічний тип – 1 чоловік.

Найвищий показник за ступенем проявів акцентуйованих рис у підлітків, отримав гіпертимний тип акцентуації – 6 підлітків. На другому місці – циклотимічний тип акцентуації – 5 підлітків, на третьому – збудливий і застрягаючий. Потім – екзальтований – 3 чоловіка, істероїдний та емотивний – по 2 чоловіка.

Зазначене свідчить, що високий ризик існування алкогольної адиктивної поведінки спостерігається у гипертимів, адже нам відомо, що гіпертимні підлітки відрізняються слабкою стійкістю до впливу компаній відносно спокуси зловживання алкоголем та іншими хімічними речовинами. Головною відмінною рисою підлітків гіпертимного типу є можливість тривалого зловживання без розвитку залежності. У представників гіпертимного типу чітко виражений первинний пошуковий полінаркотизм – бажання перепробувати на собі дію всіх речовин.

Циклоїдні підлітки знаходяться на другому місці в групі ризику, в гіпертимний фазі вони ведуть себе відповідно до алкогольної інтоксикації. Але коли закінчується подібна фаза, то закінчується і зловживання.

Збудливий і застрягаючий типи акцентуації характеру знаходяться на третьому місці. Такі підлітки схильні до пошуку нових гострих почуттів та афективних реакцій і алкоголь допомагає знімати  їм високу афективність. Такі підлітки намагаються об’єднуватись в територіальні групи, в яких починають зловживати алкоголем та іншими психоактивними речовинами.

Результати дослідження рівня соціальної підтримки підлітків, з боку оточуючих, також виявилися цікавими. Для того, щоб порівняти ці данні з наявними акцентуаціями характеру підлітків, ми в табл. 3.7 порівняли ці показники.

Таблиця 3.7 - Співвідношення типів акцентуацій рівня соціальної підтримки

Номер випадку

Виявлені акцентуації

Соціальна підтримка по кожному аспекту

Загальний бал соціальної підтримки

1

Істероїдна, збудлива

С – 2; Д – 3; І - 1

6

2

Гіпертимна, збудлива

С – 1; Д – 4; І - 3

8

3

Застрягаюча, гіпертимна, циклотимічна

С – 2; Д – 2; І - 1

5

4

Гіпертимна, емотивна, циклотимічна

С – 0; Д – 4; І - 2

6

5

Педантична, циклотимічна, екзальтована

С – 2; Д – 3; І - 1

6

6

Циклотимічна, гіпертимна, застрягаюча

С – 1; Д – 2; І - 0

3

7

Гіпертимна, екзальтована, застрягаюча

С – 1; Д – 3; І - 0

4

8

Емотивна, збудлива, циклотимічна

С – 2; Д – 1; І - 3

6

9

Збудлива, екзальтована, дистимічна

С – 3; Д – 1; І - 1

5

10

Гіпертимна, застрягаюча, істероїдна

С – 2; Д – 4; І - 2

8

Отже, з таблиці можемо побачити, що підрахунок загальної оцінки сприйняття соціальної підтримки в балах по кожному з трьох аспектів діяльності: соціальна підтримка сім'ї, соціальна підтримка друзів, соціальна підтримка інших значущих, коливається в межах від 4 до 8, що свідчить про доволі низький рівень соціальної підтримки з боку оточуючих.

Цікаво, що за аспектом соціальної підтримка в сім'ї:

0 б. отримав - 1 чоловік;

1 бал – 3 чоловіка;

2 бали отримали - 5 підлітків;

3 бали отримали – 1 підліток.

4 бали за цим аспектом не отримав ніхто, що свідчить про низьку зацікавленість в підтримці з боку родичів або, може свідчити про негативне ставлення до сім'ї і її потреб.

За аспектом - соціальна підтримка друзів ми отримали наступне:

1 бал – 4 підлітки;

2 бали – 1 чоловік;

3 бали – 1 чоловік;

4 бали – 3 чоловіки.

0 балів не обрав ніхто, всі підлітки вважали, що в колі друзів можуть отримати необхідну підтримку.

За аспектом соціальна підтримка інших значущих (колективу, педагогів та ін.) можемо побачити:

1 бал – 2 чоловіки;

2 бали – 3 чоловіки;

3 бали – 3 підлітка;

0 балів – 2 чоловіка.

4 бали за цім аспектом не обрав ніхто (так само, як в випадку сім'ї), а це може свідчити про намагання підлітків отримувати соціальну підтримку тільки у колі друзів, а не найближчому близькому оточенні.

Крім того, з таблиці можемо побачити, що загальний показник соціальної підтримки по кожному окремому типу акцентуації також залишається невисоким, проте можемо відмітити, що у гипертимів найбільше переважає зацікавленість з боку друзів, саме в компаніях гіпертими можуть в повній мірі проявити себе. Циклотиміки та застрягаючий тип так само прагнуть до спілкування з друзями, але ніхто з цих типів акцентуацій не набрав достатньої кількості балів по загальній шкалі соціальної підтримки, а це може говорити про поверхневість і нестійкість контактів.

Отже, можемо зробити висновок, що не зважаючи на наявний тип акцентуації у підлітка, загальний рівень необхідності в соціальній підтримці залишається у них невисоким, переважно того, де хотіли б підлітки отримувати підтримку, це – компанії та коло друзів. Однак, соціальні зв’язки в таких групах залишаються нестійкими та поверхневими.

Крім того, ми дізнались, що у підлітків залишається незначною потреба в підтримці з боку найближчих родичів та інших значимих людей, а це може свідчити про незначну потребу в тривалих емоційних контактах з родичами в зв’язку з негативним ставленням до них.

Аналіз застосування методики „Тип поведінкової активності” – свідчить про те, що у підлітків в основному спостерігалась тенденція до таких типів поведінкової активності, як А та А1.

В 4-х випадках тип А;

в 4-х випадках тип А1;

в 1-му випадку тип АБ;

в 1-му випадку тип Б1.

Цікаво, що не 1-му випадку ми не спостерігали типу поведінкової активності Б, що може ти пов'язано з характерологічними особливостями підлітків, а поведінковий тип Б1 отримали лише в одному випадку, так само, як і поведінковий проміжний тип активності АБ.

Для домінуючого поведінкового типу А, характерні такі прояви,  як: перебільшена потреба в діяльності – захопленість роботою, ініціативність; брак часу для відпочинку і розваг; постійна напруга душевних і фізичних сил у боротьбі за успіх, надмірна активність в досягненні цілей, небажання відмовитися від них, незважаючи на поразку; невміння і небажання виконувати щоденну монотонну роботу;  нездатність до тривалої і стійкої концентрації уваги, нетерплячість, гостре почуття недостатності часу, прагнення робити все швидко: ходити, їсти, розмовляти, приймати рішення; енергійна, емоційно виразна мова, яка підкреслюється жестами і мімікою, і супроводжується напруженням м’язів обличчя і шиї; нетерплячість в діалогах, імпульсивність, емоційна нестриманість в спорах, невміння до кінця вислухати співрозмовника; намагання змагатися, схильність до суперництва, амбіційність, агресивність по відношенню до суб’єктів, що протидіють здійсненню планів; прагнення до домінування в колективі або компаніях, легко виникаюча фрустрація до зовнішніх обставин і життєвих труднощів; у випадках формального лідерства - прагнення постійно контролювати інших членів групи; в умовах дефіциту інформації при необхідності прийняття швидкого рішення зростає реактивна тривожність, можлива втрата контролю над ситуацією, що може призводити до емоційної нестабільності,  зниженню стійкості до стресу і зниження поведінкового контролю в цілому.

Особистостям,  у яких діагностується тенденція до поведінкової активності типу А1, притаманні: підвищена ділова активність, наполегливість, зажуреність у роботу, цілеспрямованість; брак часу для відпочинку компенсується, в певній мірі, розрахованістю й умінням обрати головний напрямок діяльності, швидким прийняттям рішення; енергійна, виразна мова і міміка; емоційно насичене життя, прагнення до успіху і лідерства, неповна задоволеність досягнутим, постійне бажання покращити результати виконаної роботи, чутливість до критики і похвал; нестійкість настрою і поведінки в стресонасичених ситуаціях; прагнення до змагання, однак без амбіційності і агресивності; при обставинах, що перешкоджають виконанню намічених планів, легко виникає тривога, знижується рівень контролю особистості, однак він долається вольовим зусиллям.

Так, ми бачимо, що такі підлітки достатньо активні, їм притаманні невміння контролювати свою активність, вони намагаються бути в центрі уваги, підлітки відчувають потребу в лідерстві, намагаються нав’язувати свою точку зору іншим. У справах – прагнуть бути першими, виявляють схильність до суперництва та амбіційності.

Проте, за несприятливих умов, коли виникають напружені та стресогенні ситуації, у таких неповнолітніх легко виникає стан тривоги, (особливо при необхідності прийняття швидкого рішення), зростає реактивна тривожність, можлива втрата контролю над ситуацією, що може призводити до емоційної нестабільності, зниженню стійкості до стресу і зниження поведінкового контролю в цілому. А це є одними із психологічних чинників, що формують адиктивну поведінку і викликають потребу вживати психоактивні речовини.

А тепер порівняємо результати всіх експериментально-психологічних методик. Ці данні знайдемо в табл. 3.8.

Отже, з таблиці ми бачимо, що у більшості підлітків виявлено гіпертимний, циклотимічний, збудливий та застрягаючий тип акцентуації характеру.

Крім того, з таблиці видно, що в усіх підлітків переважає низький рівень соціальної підтримки з боку оточуючих.

При оцінці типів сімейного виховання, переважають наступні типи: симбіоз, відторгнення, гіперсоціалізація.

Майже у всіх підлітків переважають типи поведінкової активності А та А1, не спостерігається жодного випадку типу Б.

Таблиця 3.8 - Зведена таблиця показників за всіма методиками

Номер випадку

Вид акцентуацій

Рівень соціальної підтримка

Домінуючий

тип виховання

Тип поведінкової активності

1

Істероїдна, збудлива

         6

Відторгнення

А 1

2

Гіпертимна, збудлива

8

Симбіоз

А

3

Застрягаюча, гіпертимна, циклотимічна

 

5

Відторгнення;

Гіперсоціалізація

 

А 1

4

Гіпертимна, емотивна, циклотимічна

 

6

Симбіоз

 

А

5

Педантична, циклотимічна, екзальтована

 

6

Тенденція: Відторгнення Гіперсоціалізація;

Симбіоз

 

Б 1

6

Циклотимічна, гіпертимна, застрягаюча

 

3

Тенденція: Соціальна бажаність;

Інфантилізація

 

А 1

7

Гіпертимна, екзальтована, застрягаюча

 

4

Відторгнення;

Гіперсоціалізація

 

А

8

Емотивна, збудлива, циклотимічна

 

6

Симбіоз;

Інфантилізація

 

АБ

9

Збудлива, екзальтована, дистимічна

 

5

Гіперсоціалізація;

 

 

А 1

10

Гіпертимна, застрягаюча, істероїдна

 

8

Соціальна бажаність;

Симбіоз

 

А

А тепер підрахуємо частоту випадків по кожному з цих параметрів (табл. 3.9).

Таблиця 3.9 - Частота випадків по кожному з діагностичних параметрів

 

Акцентуації

 

 

Кількість

випадків

 

Тип виховання

 

 

Кількість

випадків

Тип

поведінкової

активності

 

Кількість

випадків

 

Гіпертимний

6

Симбіоз

4

Тип А

4

Циклотимічний

 

5

Відторгнен-ня

3

Тип А1

4

Збудливий

 

 

4

Гіперсоціалі-зація

3

Тип АБ

1

Застрягаючий

 

 

4

Інфантилізм-ція

1

Тип Б1

1

Екзальтований

 

3

 

Соціальна бажаність

1

Тип Б

0

Емотивний

2

Рівень соціальної підтримки – в усіх випадках доволі низький, коливається в межах 4 – 8 балів

Педантичний

1

Дистимічний

1

Гіпертимний, циклотимічний, збудливий та застрягаючий тип акцентуації характеру є домінуючими у нашої досліджуваної групи підлітків. Ці типи акцентуації в прогностичному сенсі є дуже несприятливими, тому що сприяють формуванню адиктивної поведінки. Такі підлітки відрізняються слабкою стійкістю до впливу компаній відносно спокуси зловживання алкоголем та іншими хімічними речовинами, у них може бути виражений первинний пошуковий полінаркотизм – бажання перепробувати на собі дію всіх речовин, схильні до пошуку нових гострих почуттів та афективних реакцій і алкоголь допомагає знімати  їм високу афективність, намагаються об’єднуватись в територіальні групи, в яких починають зловживати алкоголем та іншими психоактивними речовинами.

Рівень соціальної підтримки для всіх випадків доволі низький. Тобто, не зважаючи на наявний тип акцентуації у підлітка, загальний рівень необхідності в соціальній підтримці залишається у них невисоким, переважно того, де хотіли б підлітки отримувати підтримку, це – компанії та коло друзів. Однак, соціальні зв’язки в таких групах залишаються нестійкими та поверхневими. У підлітків залишається незначною потреба в підтримці з боку найближчих родичів та інших значимих людей, а це може свідчити про незначну потребу в тривалих емоційних контактах з родичами в зв’язку з негативним ставленням до них. низьку зацікавленість в підтримці з боку родичів, а це може свідчити про негативне ставлення до сім'ї і її потреб.

Такі стереотипи поведінки батьків, які визначають тип сімейного виховання, як: симбіоз, відторгнення, гіперсоціалізація, виявляють дуже негативний вплив на психіку дитини та, можуть бути, одними з прогностично несприятливих чинників, які приймають участь у формуванні алкоголізму в підлітковому та юнацькому віці. Тенденції у вихованні, стосовно соціальної бажаності і інфантилізації не здійснюють такий негативний вплив на формування алкогольної адиктивної поведінки, як зазначені вище, але, вони суттєво можуть посилювати дію інших факторів та призводити до адикцій у поведінці

Домінування типів поведінкової активності А і А1 у досліджуваних свідчить про те, що такі підлітки достатньо активні, їм притаманні невміння контролювати свою активність, вони намагаються бути в центрі уваги, підлітки відчувають потребу в лідерстві, намагаються нав’язувати свою точку зору іншим. У справах – прагнуть бути першими, виявляють схильність до суперництва та амбіційності. За несприятливих умов, коли виникають напружені та стресогенні ситуації, у таких неповнолітніх легко виникає стан тривоги, (особливо при необхідності прийняття швидкого рішення), зростає реактивна тривожність, можлива втрата контролю над ситуацією, що може призводити до емоційної нестабільності,  зниженню стійкості до стресу і зниження поведінкового контролю в цілому. А це є одними із психологічних чинників, що формують адиктивну поведінку і викликають потребу вживати психоактивні речовини. У поєднанні з іншими прогностично несприятливими чинниками, такі поведінкові реакції викликають психологічну і соціальну дезадаптацію, (ознаками якої є потяг до вживання психотропних речовин та порушення соціальних відношень) або тенденції до саморуйнівної поведінки (хронічної алкоголізації).

Таким чином, поєднання таких психологічних чинників, як: несприятливого типу соціальної активності, неправильного типу сімейного виховання, низького рівня соціальної підтримки та несприятливих, у поведінковому сенсі, типів акцентуацій характеру підлітків – посилюють тенденцію та ризик формування у неповнолітніх алкогольної адиктивної поведінки, або, вже за наявності такої поведінки, – сприяють формуванню у них ранньої алкогольної залежності. Окремо, ці фактори, виступають лише передумовою для виникнення адикцій у неповнолітніх, пригнічують психічну діяльність та порушують нормальний розвиток дитини, формують „підґрунтя” для виникнення потреби змінювати свій психічний стан. Але сукупність цих чинників „пробуджують готовність” до вживання психоактивних речовин, виникає психічна дезадаптації підлітка, що зумовлює появу патологічної потреби до вживання наркотичних речовин.

Методичні рекомендації, щодо проведення профілактичних заходів для попередження виникнення алкогольної адиктивної поведінки в підлітковому та юнацькому віці

Проаналізувавши проблему впливу психологічних чинників на формування алкогольної адиктивної поведінки в підлітковому віці, ми зрозуміли, що ця проблема демонструє певну складність в можливості позбутися ряду хибних поглядів, що склалися в суспільній свідомості. Очевидно, що уявлення про це захворювання як про „моральну розпусту”, „моральне падіння” та інші порушення суспільних норм мало відповідає дійсності, оскільки відображає лише одну із сторін цього складного багатогранного явища.  Водночас уявлення про людину, що зловживає алкоголем, тільки як про хвору, якій від народження властиві відхилення у психічному розвитку, також є неправильним.

Незважаючи на велику роботу, яку проводять медичні установи, педагогічні заклади та правоохоронні органи в боротьбі з хімічною залежністю, кількість осіб, що зловживають алкоголем та наркотиками, неухильно зростає. Тому основні завдання профілактики залежності від психоактивних речовин полягають передусім у подоланні психолого-педагогічного та соціально-психологічного „фону” залучення до наркотиків і алкоголю підлітків і юнаків. Профілактикою виникнення та формування адиктивної поведінки в підлітковому віці займаються педагоги, психологи, лікарі та соціальні працівники. На нашу думку, лише поєднання зусиль цих спеціалістів можуть запобігти подальшому масовому розповсюдження вживання психотропних речовин неповнолітніми [19].

Згідно з класифікацією ВОЗ, профілактику прийнято поділяти на первинну, вторинну і третинну.

Первинна профілактика в наркології спрямована на попередження виникнення хімічної залежності і включає засоби боротьби зі зловживанням алкоголем, наркотиками та іншими токсичними речовинами.

Вторинна профілактика має на увазі заходи, які використовують для того, щоб затримати розвиток хвороби. Сюди відносять не стільки ранню діагностику і своєчасне лікування, скільки сукупність заходів для попередження рецидивів після лікування раннього алкоголізму, наркоманій і токсикоманій, включно зі спеціальним протирецидивним лікуванням.

Третинна профілактика має на меті попередження інвалідності головним чином шляхом реабілітаційних заходів. В підлітковій наркології вона охоплює обмежену, але складну галузь – складні випадки наркоманій після неодноразових рецидивів і невдалого лікування [24].

Максимова Н.Ю. пропонує такі напрями профілактики формування алкогольної адиктивної поведінки у неповнолітніх [38]:

Проводжуючи превентивну освіту підлітків слід пам’ятати, що сподівання на просвіту підлітків з питань наркоманії, на те, що методи переконання спонукають їх відмовитись від уживання психотропних речовин, психологічно не обґрунтовані. Це пояснюється тим, що вже на першій стадії захворювання, коли абстинентний синдром ще не сформувався, а є тільки психологічна залежність, потяг до вживання адитивних речовин настільки потужний, що ніякі умовляння, ніякі аргументи не можуть вплинути. Для тих же підлітків, які ще жодного разу не вживали алкоголь, ця інформація скоріше буде надлишковою, оскільки може викликати нездорову цікавість [37]. Саме тому, як вважає Лічко А.Є,  пропаганда антиалкогольних знань серед дітей та підлітків, має вестися дуже обережно. Зусилля педагогів та психологів мають спрямовуватися не на те, щоб якомога більше інформації надати дітям, а на визначення того, як і з ким з неповнолітніх розмовляти про хімічну залежність [33].

Увага вчителів і психологів в цьому плані має концентруватися на тій групі підлітків, якій властиві особистісні особливості, що є компонентами психологічної готовності до алкоголізму і наркоманії. В цю групу входять і ті діти, які за ознаками, можуть бути запідозреними у вживанні хімічно активних речовин.

Бесіди з підліткам з проблем хімічної залежності слід будувати так, щоб загострити увагу на психічній деградації людини, яка вживає наркотики. Необхідно довести підліткові, що паралельно зі звиканням до адиктивної речовини відбувається різке звуження інтересів особистості, її потреб, мотивів поведінки. При алкоголізмі деградація особистості настає через 3–5років.

Як вважають Єгоров В.В. та Зав’ялов В.Ю., у бесіді з підлітком, який входить до групи ризику, необхідно підкреслити те, що успіх лікування алкогольної залежності залежить насамперед від стадії розвитку хвороби. Поки звичка до алкоголю ще не закріпилася або навіть якщо вже сформувалося психічна залежність від алкоголю (перша стадія захворювання), лікування дає позитивні результати. Якщо ж розів’ється друга стадія захворювання, з'явиться вже фізична залежність від алкоголю, то лікування ускладнюється для хворого болісними відчуттями. Крім того, одужання (навіть у сенсі ремісії) після другої стадії захворювання досягається значно рідше. Відомо, що у того, хто в минулому залежав від наркотиків чи алкоголю, протягом багатьох років ще може виникати раптове, непереборне бажання вжити алкоголь або наркотики. Цей нічим не мотивований компульсивний потяг найчастіше призводить до зриву, і людина знову починає активно вживати хімічні речовини [19].

Рівень розв’язання психологічних аспектів проблеми профілактики алкоголізму та наркоманії неповнолітніх заснований на таких принципах:

1) інформацію про шкідливість уживання психотропних речовин не слід надавати учням ізольовано, у вигляді лекцій, спеціальних бесід на цю тему. Така інформація має бути складовою частиною різноманітних освітніх програм для дітей, підлітків та молоді;

2) комплексне та систематичне викладення знань у галузі превентивної освіти має стати обов’язковою складовою навчання у школі, починаючи з молодших класів;

3) превентивна освіта повинна передусім виховувати в учнів почуття відповідальності за своє здоров'я та за свою поведінку, яка впливає на здоров'я;

4) така освіта не повинна фіксуватися на якісь одній ізольованій інформації про той чи інший фактор (або про негативну поведінку), який уважається шкідливим для здоров'я, вона має охоплювати всі фактори, що впливають на здоров'я з обов’язковим урахуванням соціальних детермінант, психологічних орієнтацій та поведінки людини;

5) в ході превентивної освіти пропаганда тверезості повинна концентруватися не на фіксації шкідливих наслідків вживання алкоголю, а на реальних перевагах, які дає тверезе життя, інформація має переконувати на користь чогось, агітувати „за”, а не „проти” [37].

Велике значення, на думку Бітенського В.С., має робота з батьками підлітків. У цьому плані основною ланкою в діяльності психологів і педагогів є пропаганда. Доцільно організовувати спеціальні лекції для батьків, де будуть висвітлені всі аспекти хімічних залежностей. Саме батькам слід надавати інформацію про те, що таке психотропна речовина, з чого вона добувається, як протікає наркотичне та алкогольне сп’яніння. При цьому слід попередити батьків про те, що не всі ці відомості доцільно переказувати дітям. В одних підлітків це може викликати підвищений інтерес (навіть виявитися поштовхом для спроби алкоголю або наркотиків), а інших, хто вже вживає психоактивні речовини, - насторожити, і вони стануть діяти ще обережніше, з особливою пильністю [32]. Давати будь-які поради з антиалкогольного та антинаркотичного виховання дітей у сім'ї має сенс лише тоді, коли застосовується диференційований підхід до цього питання.

Максимова Н.Ю. пропонує низку рекомендацій для батьків, своєрідну „техніку безпеки” щодо поводження з алкоголем у сім'ї [38].

1. Доки дитина маленька, її краще взагалі позбавити участі у святковому застіллі дорослих. Тим більше, що діти й самі раді швидше вийти з-за столу та зайнятися більш цікавими справами: грати, бігати, стрибати. Питання про алкогольні напої для дитини поки що не актуальне і краще не привертати до них увагу.

Інша справа, коли син або донька починають самі виявляти свідому цікавість до факту вживання дорослими спиртного. Щоб ці питання не постали перед батьками зненацька, слід заздалегідь обміркувати відповіді на них, самим проаналізувати своє ставлення до алкоголю.

2. Основною умовою присутності підлітків за святковим столом з алкоголем повинна бути гарантія, що нікому з присутніх не спаде на думку запропонувати неповнолітньому алкогольний напій. Цей момент батьки обов’язково мають обговорити зі своїми гостями.

3. Батьки повинні твердо дотримуватися простого правила: ніколи не умовляти гостей випити ще. Не можна умовляти або висміювати тих гостей, хто не п’є, не слід розпитувати їх про причини відмови. Найкраще в такій ситуації взагалі не акцентувати увагу на цьому факті. Алкоголь має сприйматися нейтрально, нарівні з іншими стравами та напоями, тобто не викликати в присутніх за столом більших емоцій та розмов.

4. Велике значення має поведінка батьків під час алкогольного застілля, де присутні діти. Вони не мають права розслаблятися та поводитись так, як заманеться. Адже за ними постійно пильнують очі сина або доньки, які беруть з матері чи батька приклад. Тому батькам не тільки не слід самим напиватися, вони повинні запобігати таким ексцесам у гостей.

5. Корисно хоча б кілька разів на рік влаштовувати безалкогольні свята. Готувати їх слід особливо ретельно, щоб і дорослим, і дітям тут було веселіше, ніж за „алкогольним” столом. Це потрібно для того, щоб знецінити в очах підлітків роль алкоголю, підкреслити свою байдужість до нього, продемонструвати, що відсутність його за святковим столом ані трохи не знижує настрою.

Всі зазначені рекомендації не можуть самостійно стримувати формування алкогольної адиктивної поведінки у неповнолітніх, але можуть допомогти правильному вихованню у дітей антиалкогольної культури поведінки за столом, в компаніях та при святкуваннях [38].

Таким чином, зміст профілактики алкогольної адиктивної поведінки в підлітковому віці, полягає не в тому, щоб невпинно торочити: „Алкоголь (наркотики) – це отрута!”, а в тому, щоб зупинити зловживання, тобто підняти рівень „дна”, на якому опиняється алкоголік. Якщо рівень обізнаності людини буде такий, що вона зможе поставити собі діагноз вже в продромі алкоголізму, то рівень „дна” підніметься набагато вище. Основна мета профілактики виникнення адикцій у підлітків, полягає у пошуку шляхів і засобів корекції та боротьби зі справжніми мотивами зловживання, а також тих соціально-психологічних факторів, які сприяють адиктивній поведінці у підлітків і юнаків.

Висновки

Таким чином, ми експериментально перевірили і довели, що на формування алкогольної адиктивної поведінки в підлітковому віці, впливає не один психологічний чинник. Має місце, комплексний вплив таких психологічних чинників, як несприятливих умов виховання (неправильний тип виховання), недостатньої соціальної підтримки (низький рівень соціальної підтримки з боку оточуючих),  виражених акцентуацій характеру (особливо – гіпертимного, циклотимічного, збудливого та застрягаючого типів) та невідповідного типу поведінкової активності.

Такі психологічні впливи посилюють тенденцію та ризик формування у неповнолітніх алкогольної адиктивної поведінки, або, вже за наявності такої поведінки, – сприяють формуванню у них ранньої алкогольної залежності. Окремо, ці фактори, виступають лише передумовою для виникнення адикцій у неповнолітніх, пригнічують психічну діяльність та порушують нормальний розвиток дитини, формують „підґрунтя” для виникнення потреби змінювати свій психічний стан. Але сукупність цих чинників „пробуджує готовність” до вживання психоактивних речовин, виникає психічна дезадаптації підлітка, що зумовлює необхідність покращувати свій психічний стан та появу патологічної потреби до вживання наркотичних речовин.




Комментарии