Главная       Продать работу       Заказать работу       Блог       Контакты       Оплата       О нас       Как мы работаем       Регистрация       Вход в кабинет
Тех. дипломные работы
   автомобили
   спец. техника
   станки
   тех. маш.
   строительство
   электроснабжение
   пищевая промышленность
   водоснабжение
   газоснабжение
   автоматизация
   теплоснабжение
   холодильники
   машиностроение
   др. тех. специальности

Тех. курсовые работы
   автомобили
   спец. техника
   станки
   тех. маш.
   строительство
   детали машин
   электроснабжение
   газоснабжение
   водоснабжение
   пищевая промышленность
   автоматизация
   теплоснабжение
   ТММ
   ВСТИ
   гидравлика и пневматика
   машиностроение
   др. тех. специальности

Тех. дополнения
   Отчеты
   Расчетно-графические работы
   Лекции
   Задачи
   Лабораторные работы
   Литература
   Контрольные работы
   Чертежи и 3D моделирование
   Тех. soft
   Рефераты
   Общий раздел
   Технологический раздел
   Конструкторский раздел
   Эксплуатационный раздел
   БЖД раздел
   Экономический раздел
   Экологический раздел
   Автоматизация раздел
   Расчетные работы

Гум. дипломные работы
   педагогика и психология
   астрономия и космонавтика
   банковское, биржевое дело
   БЖД и экология
   биология и естествознание
   бухгалтерский счет и аудит
   военное дело
   география
   геология
   государство и право
   журналистика и СМИ
   иностранные языки
   история
   коммуникации
   краеведение
   кулинария
   культура и искусство
   литература
   экономика и торговля
   математика
   медицина
   международное отношение
   менеджмент
   политология
   музыка
   религия
   социология
   спорт и туризм
   таможенная система
   физика
   химия
   философия
   финансы
   этика и эстетика
   правознавство

Гум. курсовые работы
   педагогика и психология
   астрономия и космонавтика
   банковское, биржевое дело
   БЖД и экология
   биология и естествознание
   бухгалтерский счет и аудит
   военное дело
   география
   геология
   государство и право
   журналистика и СМИ
   иностранные языки
   история
   коммуникации
   краеведение
   кулинария
   культура и искусство
   литература
   экономика и торговля
   математика
   медицина
   международное отношение
   менеджмент
   политология
   музыка
   религия
   социология
   спорт и туризм
   таможенная система
   физика
   химия
   философия
   финансы
   этика и эстетика
   правознавство

Гум. дополнения
   Отчеты
   Расчетные работы
   Лекции
   Задачи
   Лабораторные работы
   Литература
   Контрольные работы
   Сочинения
   Гум. soft
   Рефераты

Рефераты
   Авиация и космонавтика
   Административное право
   Арбитражный процесс
   Архитектура
   Астрология
   Астрономия
   Банковское дело
   Безопасность жизнедеятельнос
   Биографии
   Биология
   Биология и химия
   Биржевое дело
   Ботаника и сельское хоз-во
   Бухгалтерский учет и аудит
   Валютные отношения
   Ветеринария
   Военная кафедра
   ГДЗ
   География
   Геодезия
   Геология
   Геополитика
   Государство и право
   Гражданское право и процесс
   Делопроизводство
   Деньги и кредит
   ЕГЭ
   Естествознание
   Журналистика
   ЗНО
   Зоология
   Издательское дело и полиграф
   Инвестиции
   Иностранный язык
   Информатика
   Информатика, программировани
   Исторические личности
   История
   История техники
   Кибернетика
   Коммуникации и связь
   Компьютерные науки
   Косметология
   Краеведение и этнография
   Краткое содержание произведе
   Криминалистика
   Криминология
   Криптология
   Кулинария
   Культура и искусство
   Культурология
   Литература : зарубежная
   Литература и русский язык
   Логика
   Логистика
   Маркетинг
   Математика
   Медицина, здоровье
   Медицинские науки
   Международное публичное прав
   Международное частное право
   Международные отношения
   Менеджмент
   Металлургия
   Москвоведение
   Музыка
   Муниципальное право
   Налоги, налогообложение
   Наука и техника
   Начертательная геометрия
   Оккультизм и уфология
   Остальные рефераты
   Педагогика
   Политология
   Право
   Право, юриспруденция
   Предпринимательство
   Прикладные науки
   Промышленность, производство
   Психология
   психология, педагогика
   Радиоэлектроника
   Реклама
   Религия и мифология
   Риторика
   Сексология
   Социология
   Статистика
   Страхование
   Строительные науки
   Строительство
   Схемотехника
   Таможенная система
   Теория государства и права
   Теория организации
   Теплотехника
   Технология
   Товароведение
   Транспорт
   Трудовое право
   Туризм
   Уголовное право и процесс
   Управление
   Управленческие науки
   Физика
   Физкультура и спорт
   Философия
   Финансовые науки
   Финансы
   Фотография
   Химия
   Хозяйственное право
   Цифровые устройства
   Экологическое право
   Экология
   Экономика
   Экономико-математическое мод
   Экономическая география
   Экономическая теория
   Этика
   Юриспруденция
   Языковедение
   Языкознание, филология

Главная > Блог


Емоційна сфера пацієнтів з хірургічною патологією

Відомо, що емоції, що супроводжують життя людини з моменту її народження й всю наступну навчальну, трудову, суспільну діяльність, несуть яскраве суб'єктивне фарбування, оцінку навколишніх подій, кінцевих результатів його діяльності. У той же час емоційна реакція містить чіткі об'єктивні фізіологічні компоненти.

Ще в минулому столітті емоції людини були прозорливо згруповані в позитивні й негативні. Позитивні емоції характеризують сприятливий стан організму, їх можна розглядати як результат задоволення біологічних і
соціальних потреб (наприклад, почуття радості й задоволення своєю користю суспільству, результатами трудової й суспільної діяльності). Такий позитивний емоційний стан супроводжується підвищеною творчою
працездатністю. При цьому підвищується продуктивність праці, знижується стомлюваність, збільшується стійкість організму до шкідливих факторів.

Як вважають Александровський Ю. А. та Титаренко Т. М., особливої уваги заслуговують негативно-емоційні стани (туга, незадоволеність, страх, гнів, образа, сум). Ці стани характеризуються тривалим наслідком. Конструкція організму людини така, що будь-які негативні емоції невід’ємні від напруги в роботі серця, судин, гладкої мускулатури травного тракту, ендокринної системи й інших життєво важливих внутрішніх органів, які втягуються в емоційні порушення автоматично, мимоволі й обумовлюють характерний прояв синдрому емоційного стресу. Негативні емоції мають властивість довгостроково втримуватися в центральній нервовій системі й переходити в „застійний” стан [4]  .

Сучасні фізіологія й медицина мають великі відомості про механізми емоційних реакцій, про роль систем мозку в їхній організації. Наприклад, показано, що важливими ключовими системами в прояві емоцій є кора головного мозку, лімбічна система, гипоталамічна область і деякі інші підкіркові утворення.

Вплив хірургічної патології на емоційну сферу пацієнтів може бути, як саногенним, так і патогенним. Патогенний вплив на психіку хірургічно хворих часто має психогенний характер, він пов'язаний з психологічною реакцією особистості хворого на захворювання та його можливі наслідки. Виникнення ускладнень, особливо після операції, змушує хворих відмовлятись від звичної професійної діяльності або перехід на інвалідність, перетворення в об'єкт сімейної опіки, ізоляцію від звичного соціального оточення В зв'язку з цим спостерігається зниження вольової активності, в'ялість, апатія, порушення цілеспрямованості діяльності, емоційному виснаженню та емоційній нестійкості .

Крім того, хірургічна патологія супроводжується відчуттям болю, який викликає хронічний фізіологічний дискомфорт у пацієнтів, що в свою чергу викликає хронічну напругу адаптивних і компенсаторних механізмів із розвитком емоційних розладів [12]. Важливу роль в переживанні болю пацієнтами хірургічних відділень, відіграє очікування болю і відношення до нього. На думку Менделевича В. Д. очікування болю є примітивною формою страху, тому переживання болю викликає зосередження на ньому, очікування болю, різноманітні емоційні стани, такі як роздратування, емоційну лабільність, напругу, тривожні стани та депресивні явища [35].

Пильна увага до проблеми емоції не тільки медичних працівників, але й педагогів, вихователів, усього суспільства дозволяє надійно впоратися з небажаними наслідками емоційного стресу. При вивченні проблеми здоров'я й хвороб необхідно поряд із загально біологічним аспектом виділити психофізіологічний і суспільно-трудовий аспекти, тому що процесам життєдіяльності, що протікає в організмі людини, обов'язково властиво їхній психоемоційний зміст.

Одне із найскладніших й у той же час відповідальних завдань― виключення або хоча б зведення до мінімуму негативних стресових ситуацій у побуті й на роботі. Створення умов, що обмежують психоемоційну перенапругу, дозволяє запобігти порушенням у системах ауторегуляції.

Емоційний стан хворих в доопераційному періоді

Усе, що пов'язано з важкою хворобою, здобуває особливу важливість і значимість для людини. Нерідко з'являються замкненість, зниження настрою, уразливість, вразливість психіки, депресивний стан, незвичні, часто неадекватні реакції на дріб'язкові факти і події. Все оцінюється через  призму хвороби.

Зовнішня, чи об'єктивна картина хвороби розглядається Сандбергом Н. як сукупність клінічних даних, отриманих медичним працівником при обстеженні пацієнта:  це показники огляду, перкусії, пальпації, лабораторних, апаратних і інших досліджень. Ці наочні спостереження   фіксуються документально і мають визначену динаміку розвитку в різні періоди захворювання.                                              

Емоційний стан післяопераційних хворих в великій мірі залежить від внутрішньої картини хвороби. На думку В. М. Бехтрева, внутрішня   картина  хвороби   (ВКХ)  - це   усвідомлене,   цілісне представлення пацієнта про своє захворювання, його психологічна оцінка суб’єктивних проявів хвороби [31].

Під нею розуміють все те, що сприймає і переживає хворий, усю масу його відчуттів, що не тільки виходять від хворого органа, але і самопочуття, самоспостереження, представлення пацієнта про свою хворобу та її причини, все те, що пов'язано для нього з відвідуванням лікаря, весь той величезний внутрішній світ хворого, що складається зі складного сполучення сприйняття і відчуттів, емоцій, афектів, конфліктів, психічних переживань і травм.

На внутрішню картину хвороби впливають особистісні характеристики пацієнта, як вроджені (тип вищої нервової діяльності, темперамент), так і придбані (характер, утворення, рівень освіти, культурний рівень і інші). Психологічне сприйняття родичами самого хворого і його захворювання обумовлено особливостями їхньої особистості, відношенням до хворого.

 Б.Д. Карвасарський класифікував відвідувачів хворого в окремі категорії, такі як:

  - злякані родичі;

  - родичі, що не виявляють інтересу до хворого;

  -  відвідувачі з місця роботи;

  -  безтактні відвідувачі.

Автор вважає, що внутрішня картина хвороби  має певну структуру, зміст якої зображено в таблиці 1.

Таблиця 1. Структура внутрішньої картини хвороби 

   Рівні

Ознаки

  Емоційний

реагування, переживання пацієнтом  окремих симптомів чи хвороби в цілому

   Інтелектуальний

знання про хворобу та її реальну оцінку, глибина усвідомлення важкості наслідків захворювання

 Відношення до хвороби

мотивація для повернення до здоров'я, ВКБ досліджують за допомогою бесіди з пацієнтом, анкетування, використання опитувальників 

 Почуттєвий

комплекс хворобливих суб'єктивних відчуттів

Так, на цій таблиці ми бачимо, що до структури внутрішньої картини хвороби входять рівні, які можуть впливати на перебіг захворювання після операції. Розглянемо їх більш детально.

Почуттєвий рівень — це відчуття пацієнта в зв'язку з його хворобою. До них можна віднести нудоту, запаморочення, біль і інші скарги пацієнта, що стосуються його відчуттів.

Відчуття пацієнта періодично можуть змінюватися: то слабшати, то знову підсилюватися, і можуть бути пов'язані з прийомом їжі, фізичним навантаженням і ін.

Емоційний рівень — це переживання пацієнтом свого захворювання. Чим гостріше і триваліше відчуття хвороби, тим яскравіше буде емоційне фарбування опису симптомів хвороби.

Жодне захворювання не викликає позитивних емоцій, а є лише джерелом негативних переживань. Однак існує визначена динаміка: у міру зниження хворобливих проявів на зміну негативним емоціям приходять, пацієнт починає заспокоюватись, він очікує свого одужання.

У хворих в доопеарційний період крім основних патологічних порушень, пов'язаних із соматичними проявами, істотне місце займають функціональні, психогенного характеру порушення та їх нашарування на основне захворювання. Причому в деяких пацієнтів саме ці, такт би мовити вторинні, патологічні зрушення зсували на другий план основне захворювання і були тим основним, що визначало хворобливий стан пацієнтів. У них спостерігається виражений фобічний стан, підвищена загальна неврівноваженість, збудливість, спостерігається коливання настрою, дисфоричні стани, стійке безсоння, головний біль, функціональні порушення в сексуальній сфері, явища нейродерміту і тому подібна симптоматика, що без сумніву вказує на невротичну, психогенну природу проявів. Усе це і наштовхнуло на думку про доцільність контакту з психотерапевтом для проведення сомато – фармакологічного і психотерапевтичного лікування та підготовки до операції [22].

Для усунення зазначених станів в клініці широко використовують такі психокорекційні і психотерапевтичні прийоми, як раціональна, розяснювально-переконуюча форма впливу і гіпносугестивні методи з наступними підкріпленнями сеансами аутогенних тренувань, що дозволяє досягти істотних змін у стані хворих, який пов'язаний з переживаннями стосовно операції. У пацієнтів з якими проводились вказані впливи до операції, спостерігається визначений ефект у формі загального заспокоєння, поліпшення сну, зниження дратівливості, про те цей факт украй не стійкий[19].

На думку Вітенко, І. С., на емоційний стан пацієнтів в доопераційний період може впливати і спілкування хворих з оточуючими: медпрацівниками, іншими хворими, родичами [11].

Пацієнти хірургічного профілю, у зв'язку з майбутньою операцією випробовують фізичні і психологічні труднощі, мають проблеми в спілкуванні, можуть бути пригніченими, розгубленими, зляканими чи навіть агресивними, вони чекають від медичного персоналу підтримки, поради або просто мають необхідність поділитись з будь-ким своїми переживаннями і страхами.

У хворих, що потрапляють до хірургічного відділення спостерігаються й депресивні стани, які обумовлюються важкістю хвороби, невідомістю подальшого життя, невпевненістю у точності діагнозу.

 За визначенням Менделевича В. Д., на відміну від терапевтичної патології, при якій патогенним для психічної діяльності стає стан довготривалого хронічного захворювання, зміна системи відношень особистості відбувається поступово, а в рамках хірургічної патології відмічається значимість психологічного операційного стресу (передопераційного і постопераційного), в обох цих періодах основними проявами операційного стресу виступають емоційні феномени, найчастіше ― тривога.

Необхідність проведення хірургічного оперативного втручання захоплює пацієнта зненацька, на відміну від ситуації соматичної патології, до якої він поступово адаптується[35].

В хірургічній практиці важливою стає стратегія вибору пацієнтом засобу лікування. Хворий, що спрямований на „ ухилення від невдач ”, буде відноситись до оперативного втручання як до останнього засобу  зняття хворобливих проявів і погодиться на операцію лише після того, як будуть використані всі інші засоби. Пацієнт, який „ прагне успіху”, самостійно може звернутись за хірургічною допомогою та вимагати операції.

Передопераційна тривога є типовою психологічною реакцією на повідомлення про необхідність проведення хірургічного втручання. Вона виявляється в постійному неспокої, невсидючисті, неможливістю зосередитись на будь-чому, порушенні сну. Тривога проектується в майбутнє, відображає очікування від якості операції, майбутнього стану, задоволеності тим , що погодився на операцію[9].

Тарабріна Н. В. вважає, що комплексна лікувальна діяльність у хірургії ґрунтується на контактах між хірургом і хворим, сестрою і хворим, а також стосунками між хворим і медичним персоналом. А такі вчені, як В.О Чижевський та М.П. Самохід вважають необхідним відвідування хворого лікарем ще до операції, вступу з ним у контакт. У деяких лікувальних установах склався звичай крім попереднього амбулаторного обстеження пацієнта вступати в контакт із його родиною, з його оточенням. Хірургічним хворим в доопераційний період доводиться боротися з нелегкими труднощами долі, переживати чимало хвилювань і конфліктів. Контакт із ними, з їхнім середовищем відіграє величезну роль, полегшуючи стан хворого, додаючи йому сили[52].

Поряд з постановкою діагнозу дуже важливо ще й вислуховувати пацієнта, важлива оцінка його особистості. Робота з хворими для медичного персоналу — не зайве навантаження, оскільки у результаті контакту з пацієнтами вони одержують можливість для таких спостережень, що надасть неоціненну допомогу пізніше, наприклад, при виникненні ускладнень і порушень емоційних станів.

Одним з методів створення контакту з хворим слугує бесіда з ним про його хворобу, у ході якої хірург може довідатися про те, які надії пов'язує пацієнт з майбутньою операцією, з видужанням. У ході такої бесіди необхідно повідомити хворого про реальні можливості, проінформувати його про все необхідне в зв'язку з операцією, тим самим сприяючи підготовці необхідного співробітництва. Може виникнути необхідність відговорити пацієнта від операції, більш того, навіть заборонити її, як у випадку полі хірургії, і в таких випадках може знадобитись консультація психіатра чи психотерапевта. Важливість консиліуму фахівців, співробітництва лікарів різних спеціальностей усе більш висувається на передній план. Є лікувальні заклади, де в хірургічному відділенні працює свій психіатр і його діяльність вважають необхідною. Особливо коштовні відомості були опубліковані щодо діяльності психіатрів у відділеннях серцевої хірургії. Психіатр може надати незамінну допомогу в справі запобігання післяопераційних ускладнень, у визначенні можливих протипоказань для втручання, а також оцінити ризик виникнення після операційних психозів [53].

Важливе значення на думку В.Карвасарського, має ситуація перед операцією. Ключовою проблемою служить страх хворого перед операцією. Визначений острах хірургічного втручання природний і в хворих зі здоровою нервовою системою. Пацієнт може боятися дуже багато чого: самої операції, пов'язаних з нею страждань, болю, наслідків втручання, він може побоюватися за її результат.

Про побоювання хворого ми довідаємося звичайно з його власних слів. Однак   вони можуть   проявитеся   і   побічно,   через   вегетативні   ознаки: пітливість, тремтіння, прискорену серцеву діяльність, пронос, часте сечовипускання, безсоння й ін. Можуть спостерігатися кошмарні, фантастичні сни, пов'язані з операціями, ампутаціями і т.п.

Такі страхи можуть бути перенесені і на особистість самого лікаря: психологічно пацієнт починає боятися лікаря («дуже строгий»). Хворий може вселити ці побоювання і своїм рідним, котрі можуть впасти в паніку і своїм занепокоєнням перешкодити роботі, спрямованій на лікування хворого та реабілітацію пацієнтів.

Особлива увага у вивченні психологічного стану доопераційних приділяється вивченню страху.  Ізард В. Е. виділяє два основних типи проявів страху у пацієнтів в доопераційному періоді.

При першому типі страху – всі симптоми цього стану виявляються в самій поведінці хворого, голосно виражаються. Звичайно робота з такими хворими не пов'язана з особливими труднощами, оскільки їх легко заспокоїти, якщо є гарний контакт із ними і використовуються належні методи. Набагато складніше працювати з холоднокровними, розважливими, дисциплінованими пацієнтами, страхи в яких можуть проявитися в несподіваній формі, у вигляді важких вегетативних ускладнень (кризів, колапсу, шоку)[48].

Страх хворого збільшується в зв'язку з тим новим середовищем, у яке він потрапляє в лікарні, і відірваністю від родини, і новим режимом, а також безліччю незнайомих людей, сусідів по палаті, що так ретельно намагаються „відвернути” його. Звичайно, обговоренню піддається й особистість хірурга, пацієнти спільно оцінюють обстановку. Вони можуть украй несприятливо впливати один на одного. Іншою частою темою таких „інформації” служать розповіді про те, що наркоз був невдалим, і лікар „різав по живому”.

На думку Харді, І. зменшенню страхів пацієнта перед операцією можуть сприяти бесіди лікаря із пацієнтом. Він також виділяє кілька стадій підготовки до операції.

Першою стадією підготовки до операції є встановлення гарного контакту з хворим, здатність зрозуміти його. Працюючи з пацієнтом, ми довідаємося, що означає для нього хвороба, операція. Вислухавши його, ми одержуємо можливість відповісти на його прохання і пропозиції, виникає можливість угоди між хірургом і хворим. Роз'яснювальну роботу перед операцією завжди потрібно проводити дуже обачно, відповідно до особливостей особистості хворого, його запитів. Якщо добре обґрунтоване повідомлення може виявитися дуже корисним,  то  схематична безтактна інформація  дуже  шкідлива.  У  ході поглибленої бесіди з хворим відкривається можливість зібрати сімейний анамнез, довідатися про захворювання, про можливі хірургічні втручання в родичів пацієнта[56].

У ході такої бесіди можна познайомитися з думками пацієнта, його уявленнями, а за допомогою цього і з тими фантазіями, що, можливо, стоять на шляху майбутньої операції, у ході бесіди відкривається можливість змінити подібне уявлення про операцію.

Особистий контакт із хворим дозволяє звернути увагу на світ почуттів хворого, на пережиті ним страхи, побоювання, на його ставлення до майбутнього операції. Увага до емоційних факторів означає подальший крок у психотерапії, пов'язаної з операцією.

Як зазначає М. Петрушевський багато проблем виникає й у зв'язку з анестезіологією. Як уже згадувалося, багато хворих бояться наркозу, бояться заснути навіки, бояться безпорадності, утрати свідомості, побоюються ядухи, жахливих вражень, страшних снів, бояться, що під наркозом вибовкають свої секрети, будуть поводитися не як належить. У повторно наркотизованих хворих можуть позначатися колишні враження, пережиті страхи. Страхом наповняє падіння в „прірву”,  „занурення в пітьму” [23].

Тут варто знову підкреслити, що зміна стану свідомості під час наркозу може зробити хворих сприйнятливими до психічних порушень. Сприйняття вражень, дій і заяв навколишніх під час дії наркозу переривається, пізніше цей факт може стати джерелом занепокоєння і страхів. Проводилися   дослідження   щодо   того,   наскільки   важливо дотримувати обережності при наркозі. Під час операції можуть бути вимовлені слова, що могли зробити травмуючий вплив на психіку оперованих.

Карвасарський Б.Д., Ташликов В.А. зазначають, що хворі, які знаходилися під наркозом, важко повертаються до свідомості, в частини з них складається враження  нібито нового народження. Тому уважне ставлення до пацієнта, що пробуджується допомагає йому повернутися в стан ясної свідомості. При пробудженні необхідна тиша, спокій; шум чи інші неприємні фізичні подразники заважають пробудженню пацієнта. Усе це вказує на важливість тактовного обходження з хворим після анестезії. Оскільки хворі уже чутливі стосовно різних шкідливих впливів, усі вимовлені в їхній_ присутності  слова набувають особливого значення [42].

Таким чином, ми бачимо, що емоційний стан у хірургічно хворих в доопераційному періоді потребує значної уваги, тому що саме він визначає особливості емоційних проявів у післяопераційному періоді.

Емоційний стан хворих в післяопераційний період

В попередньому пункті ми розглядали емоційний стан хворих у доопераційний період. Але вивчення потребує емоційний стан хворих у післяопераційний період. Це питання вивчалося Р.М. Грановською, Б.Д. Карвасарським, В.А. Ташликовим. В результаті їхніх досліджень було відмічено, що після операції частими є емоційні порушення. Навіть при абсолютно здоровій нервовій системі операція може мати патологічний вплив на  психіку. Все це є передумовою виникнення післяопераційних психічних розладів, які можуть сприяти обмеженню рухливості, скутості, підтримки визначеного положення тіла, і вимагають тиші й ізоляції. При гарній психологічній підготовці хворих, встановленні гарного контакту з ними лікування проходить у сприятливій атмосфері, післяопераційні ускладнення на емоційну сферу зустрічаються рідше [46].

Особливу увагу Платонов В. В. та  Карвасарський Б.Д., звернули на окремі форми страхів, скрутності, занепокоєння, що виникають після операції. Якщо перед операцією такі переживання звичайні, то їхня поява після операції повинна розцінюватися зовсім інакше. При цьому в хворих на 3—4-й день після операції починає виходити та напруга, страхи, трепет, що доти стримувалися. Занепокоєння, упертість, незадоволеність — можливі форми проявів страхів. Такі хірургічні хворі постійно зайняті перенесеною операцією, багаторазово розповідають про те що відбулося, обговорюють подробиці.

Постопераційні невротичні скарги відзначаються в тих випадках, коли дана ситуація, сама операція викликає глибокі емоційні порушення, активує конфлікт.

Іншим найбільш частим ускладненням після операції є депресія. Уже згадувалося, що виникненню її може сприяти об'єктивний стан хворого після операції.

Карвасарський Б. Д. зазначає, що депресія ― тимчасове, постійне періодичний стан тоски, душевної пригніченості. Характеризується зниженням нервово-психічного тонусу, обумовленого негативним сприйняттям реальності і самого себе [41]. Депресивні стани супроводжуються психофізіологічними порушеннями (втратою енергії, м'язовою слабкістю), відчуттям пустки, провини безпорадності.

Первинною причиною депресії у післяопераційних хворих, на думку Бека, слугують не емоції, а когнітивна організація, схема, що диктує депресивне сприйняття й депресивну концептуалізацію об'єкта або ідеї. Його модель депресії ґрунтується на таких характеристиках, як особистісна ущербність і негативні очікування. Бек не ставить питання про причини вибірковості перцептивно-когнітивних процесів, що лежить в основі депресивної когнітивної схеми. У теорії диференціальних емоцій, у свою чергу, затверджується, що в основі формування    подібних    когнітивних    схем    лежать    емоційно-когнітивні інтеракції, первинною детермінантою яких слугують фундаментальні емоції або паттерни емоцій. Бек, хоча и визнає важливість емоцій, уважає їх результатом когнітивних процесів [49].

Бек провів ретельний всебічний аналіз симптомів і проявів депресії у пацієнтів в післяопераційний період. Він виділяє чотири основні групи характеристик депресивного   стану, який спостерігається у післяопераційних хворих:   емоційні,   когнітивні,   мотиваційні   й   фізіологічні.

Прикладом емоційних характеристик при депресії можуть слугувати сум, зневіра, пригнічений настрій. Когнітивні характеристики виявляються в схильності депресивної людини відмовляти собі в тих якостях, які представляються їй найбільш важливими. Мотиваційні характеристики виражаються в пасивності, залежності, у прагненні до смерті, у паралічі волі, а фізіологічні — у втраті апетиту й порушеннях сну [51].

Ще одним порушенням емоційної сфери зазначених пацієнтів, є страх. Він виникає в зв'язку з тією ситуацією, в якій опинився хворий. У пацієнтів в післяопераційному періоді зустрічається три види страху:

- біологічний страх - виникає в ситуаціях прямої загрози для життя і випадках депривації первинних, життєвих потреб (цією ситуацією і є операція, порушується нормальне функціонування організму);

- соціальний - розвивається в випадках порушення взаємодії з найближчим оточенням (страх, відштовхнуть родичі, особливо у випадку пов'язаних з каліцтвом та інвалідизацією);

- дезінтегруючий - страх впливає на протікання психічних процесів, викликає в пацієнтів різке погіршення або загострення чуттєвості, зміни сприйняття, концентрації уваги.

Рівень відношення до хвороби і мотивація до повернення здоров'я відіграють важливу роль у формуванні внутрішньої картини хвороби. Як вважає У. Бауман,  психолог може надати допомогу хворому в усвідомленні і розумінні необхідності боротьби з хворобою. Відношення до хвороби в пацієнта може бути адекватним і неадекватним з безліччю нюансів і проміжних форм.

Адекватне відношення до хвороби припускає усвідомлення пацієнтом необхідності лікування. Пацієнт цікавиться діагнозом свого захворювання, планом лікування і перспективами успішного результату захворювання. Адекватне відношення пацієнта до своєї хвороби також залежить від умілого високопрофесійного спілкування медичного персоналу з пацієнтом.

Як ми вже зазначали, проявом операційного стресу, який переживають хворі є тривога. Післяопераційна тривога за клінічними ознаками може бути подібною до передопераційної, тривога після операції насам перед пов'язана з тим емоційним станом, який спостерігався до операції.

Менделевич В. Д. стверджує, що післяопераційний стан залежить від психологічного радикалу в передопераційному періоді ― пацієнти з помірно вираженою тривогою, які тверезо розцінюють мету оперативного втручання, ймовірність досягнення успіху і позбавлення тих чи інших симптомів хвороби, можливість появи операційних ускладнень, – психологічно більш адекватно реагують на власний стан. Високий або низький рівень тривожності сприяє формуванню дезадаптаційних емоційних станів[35].

Х. Дейч вважає, що для ефективної адаптації пацієнтів до хірургічного стресу необхідно знати, що адаптація має на увазі сприйняття сигналів тривоги, певну ступінь її асиміляції, це дасть можливість полегшати емоційний стан пацієнта після операції. Крім того він зазначає, що механізми ефективної адаптації мають бути гнучкими, для досягнення достатніх змін в адаптаційній спроможності пацієнта до психологічних і фізіологічних наслідків операції[30].

 Післяопераційні хворі потребують постійної уваги з боку оточуючих, вони часто перебільшують складність свого захворювання, вимагають визнання своєї сміливості, підвищено уважно відносяться до свого здоров'я, виявляють в собі спектр усіляких захворювань, читають спеціальну літературу, цікавляться результатами всіх діагностичних процедур. Такі явища вказують на підвищений рівень напруги та зумовлюють виникнення тривожних станів.

Нерідко у пацієнтів в після операційному періоді може сформуватися неадекватне відношення до хвороби. У цьому випадку вони байдуже відносяться до свого здоров'я і зневірилися у можливості видужання. Ця категорія хворих вимагає до себе більш ретельного, завзятого, терплячого відношення, високопрофесійного спілкування з боку медичного персоналу. Такі пацієнти похмурі, насторожені і підозрілі у відношенні до лікування в цілому і до медичному персоналу зокрема. Хворі можуть відрізнятися підвищеною тривожністю, яка може бути ситуативною, пов'язаною з конкретною ситуацією, з будь-якою життєво важливою подією, і особистісну тривогу, що виявляється у виді боязкості, покірності, непевності в собі, надмірного остраху лікувально-діагностичних процедур. На таблиці 2 представлено типи неадекватного відношення до хвороби, які спостерігаються в хірургічних хворих у після операційному періоді.

Таблиця 2. Типи неадекватного відношення до хвороби

Типи

Прояви

  Підозрілий   

Людина похмура, насторожена і підозріла у відношенні лікування в цілому і медичному персоналі зокрема. Тому перш, ніж почати лікування, варто перебороти недовіру хворого.

Тривожний    

Хворий відрізняється підвищеною тривожністю. Прийнято розрізняти ситуативну тривогу, зв'язану з конкретною ситуацією, з будь-яким життєво важливою подією, і особистісну тривогу, що виявляється у виді боязкості, покірності, непевності в собі, надмірного остраху лікувально-діагностичних процедур. У цьому випадку особливо чітко і професійно потрібно пояснювати будь-яку процедуру, навіть найпростішу

Демонстративнй

Пацієнт має потребу в постійній увазі з боку оточуючих, перебільшує складність свого захворювання, вимагає визнання своєї сміливості, він навіть як би пишається своїм захворюванням і перенесеним оперативним втручанням. Тому не варто викривати героїзм хворого

  Іпохондричний 

Депресивний    

Прооперована людина з підвищеною увагою відноситься до свого здоров'я, виявляє в себе спектр усіляких ускладнень, читає спеціальну літературу, цікавиться результатами всіх діагностичних процедур. Медичному персоналу з такими пацієнтами потрібно поводитися більш обережно, не варто говорити про важкий прогноз захворювання, щоб не викликати загострення уваги хворого на своїх відчуттях і ще більшого страху втрати здоров'я, бути вкрай обережному у відповідях навіть на самі звичайні питання.

 

 

Післяопераційний хворий налаштований песимістично, тому що покинув віру у можливість свого видужання. Такий хворий замкнений у своєму внутрішньому світі, намагається не спілкуватися з іншими пацієнтами і персоналом. Медичний психолог з таким пацієнтом обов'язково має проводити роботу, корисним буде залучити даного хворого до спілкування з іншими пацієнтами, виконанню нескладних доручень.

Аналізуючи дані таблиці можна зробити висновок, що післяопераційні хворі можуть неадекватно відноситись до хвороби і мають певні особливості, які проявляються в певних типах поведінки і зумовлює виникнення підозрілості, тривожності, демонстративності, іпохондричності та депресивності.

У різних  ситуаціях виявляються ті чи інші форми реакції пацієнта на хворобу і при наданні допомоги хірургічним хворим у післяопераційний період може виникнути психологічний феномен опору пацієнта хвороби, що виражається або в повній відмові від звернення за медичною допомогою, або в раптовому припиненні початого лікування.

Конечний І. та Боухал Р. вважають, що прояви емоційної сфери післяопераційних хворих  будуть залежати від проявів психологічного опору хвороби, які спостерігаються у цих пацієнтів та поділяють психологічну мотивацію опору хворобі на чотири основні види. Види психологічної мотивації опору хвороби систематизовані в таблиці 3.

Таблиця 3. Психологічна мотивація опору хвороби

Види

Прояв

Опір слабкості

Найбільш   легкий   шлях   людина   обирає,   приймаючи хворобу. Опір хвороби — це прояв „сили волі". Хворий стійкий, у житті підтримує фізичну і моральну силу, нехтує слабість і ниття.

Опір у наслідок

витиснення

Переважає зайвий оптимізм. Людина витісняє небажану інформацію, тривога    заміняється    станом    ейфорії (часто спостерігається в інкрабельних хворих)

 

Опір, обумовлений

страхом перед

діагностичними

процедурами і

лікуванням

Пацієнти відмовляються від лікування, тому що випробовують панічний жах перед медичним    інструментарієм, бояться підкоритися медичному працівнику

Почуттєвий

У хворого розвинутий комплекс хворобливих суб'єктивних   відчуттів

Як ми бачимо з цієї таблиці, перший вид — опір слабкості, який характеризується тим , що опір хвороби — не прояв „сили волі". Другий вид — опір в наслідок витиснення. У хворого переважає зайвий оптимізм щодо захворювання. Опір, обумовлений страхом перед діагностичним процедурами і процедурами лікування, при якому хворі відмовляються від лікування, тому випробовують панічний страх перед медичним інструментарієм, медичним персоналом. Існує також почуттєвий опір, коли у хворого розвинутий комплекс хворобливих суб'єктивних відчуттів[31].

Медичному психологу слід чітко з'ясувати, як хірургічний хворий реагує на власний стан хвороби, який вид опору хвороби спостерігається у кожного пацієнта і надавати адекватну допомогу відповідно до проявів психологічної мотивації опору хворобі. Спостереження за пацієнтами , бесіди, опитування допомагають у вивченні даного психологічного феномену. Вивчення психологічної мотивації опору хворобі дає можливість надавати кваліфіковану психологічну і медичну допомогу пацієнтам хірургічного відділення, в залежності від об'єму хірургічного втручання. Рівень відносини до хвороби і мотивація до повернення здоров'я відіграють важливу роль у формуванні внутрішньої картини хвороби. Психолог, при необхідності, може надати допомогу пацієнту в усвідомленні й розумінні необхідності боротьби з хворобою.




Комментарии