Главная       Продать работу       Заказать работу       Блог       Контакты       Оплата       О нас       Как мы работаем       Регистрация       Вход в кабинет
Тех. дипломные работы
   автомобили
   спец. техника
   станки
   тех. маш.
   строительство
   электроснабжение
   пищевая промышленность
   водоснабжение
   газоснабжение
   автоматизация
   теплоснабжение
   холодильники
   машиностроение
   др. тех. специальности

Тех. курсовые работы
   автомобили
   спец. техника
   станки
   тех. маш.
   строительство
   детали машин
   электроснабжение
   газоснабжение
   водоснабжение
   пищевая промышленность
   автоматизация
   теплоснабжение
   ТММ
   ВСТИ
   гидравлика и пневматика
   машиностроение
   др. тех. специальности

Тех. дополнения
   Отчеты
   Расчетно-графические работы
   Лекции
   Задачи
   Лабораторные работы
   Литература
   Контрольные работы
   Чертежи и 3D моделирование
   Тех. soft
   Рефераты
   Общий раздел
   Технологический раздел
   Конструкторский раздел
   Эксплуатационный раздел
   БЖД раздел
   Экономический раздел
   Экологический раздел
   Автоматизация раздел
   Расчетные работы

Гум. дипломные работы
   педагогика и психология
   астрономия и космонавтика
   банковское, биржевое дело
   БЖД и экология
   биология и естествознание
   бухгалтерский счет и аудит
   военное дело
   география
   геология
   государство и право
   журналистика и СМИ
   иностранные языки
   история
   коммуникации
   краеведение
   кулинария
   культура и искусство
   литература
   экономика и торговля
   математика
   медицина
   международное отношение
   менеджмент
   политология
   музыка
   религия
   социология
   спорт и туризм
   таможенная система
   физика
   химия
   философия
   финансы
   этика и эстетика
   правознавство

Гум. курсовые работы
   педагогика и психология
   астрономия и космонавтика
   банковское, биржевое дело
   БЖД и экология
   биология и естествознание
   бухгалтерский счет и аудит
   военное дело
   география
   геология
   государство и право
   журналистика и СМИ
   иностранные языки
   история
   коммуникации
   краеведение
   кулинария
   культура и искусство
   литература
   экономика и торговля
   математика
   медицина
   международное отношение
   менеджмент
   политология
   музыка
   религия
   социология
   спорт и туризм
   таможенная система
   физика
   химия
   философия
   финансы
   этика и эстетика
   правознавство

Гум. дополнения
   Отчеты
   Расчетные работы
   Лекции
   Задачи
   Лабораторные работы
   Литература
   Контрольные работы
   Сочинения
   Гум. soft
   Рефераты

Рефераты
   Авиация и космонавтика
   Административное право
   Арбитражный процесс
   Архитектура
   Астрология
   Астрономия
   Банковское дело
   Безопасность жизнедеятельнос
   Биографии
   Биология
   Биология и химия
   Биржевое дело
   Ботаника и сельское хоз-во
   Бухгалтерский учет и аудит
   Валютные отношения
   Ветеринария
   Военная кафедра
   ГДЗ
   География
   Геодезия
   Геология
   Геополитика
   Государство и право
   Гражданское право и процесс
   Делопроизводство
   Деньги и кредит
   ЕГЭ
   Естествознание
   Журналистика
   ЗНО
   Зоология
   Издательское дело и полиграф
   Инвестиции
   Иностранный язык
   Информатика
   Информатика, программировани
   Исторические личности
   История
   История техники
   Кибернетика
   Коммуникации и связь
   Компьютерные науки
   Косметология
   Краеведение и этнография
   Краткое содержание произведе
   Криминалистика
   Криминология
   Криптология
   Кулинария
   Культура и искусство
   Культурология
   Литература : зарубежная
   Литература и русский язык
   Логика
   Логистика
   Маркетинг
   Математика
   Медицина, здоровье
   Медицинские науки
   Международное публичное прав
   Международное частное право
   Международные отношения
   Менеджмент
   Металлургия
   Москвоведение
   Музыка
   Муниципальное право
   Налоги, налогообложение
   Наука и техника
   Начертательная геометрия
   Оккультизм и уфология
   Остальные рефераты
   Педагогика
   Политология
   Право
   Право, юриспруденция
   Предпринимательство
   Прикладные науки
   Промышленность, производство
   Психология
   психология, педагогика
   Радиоэлектроника
   Реклама
   Религия и мифология
   Риторика
   Сексология
   Социология
   Статистика
   Страхование
   Строительные науки
   Строительство
   Схемотехника
   Таможенная система
   Теория государства и права
   Теория организации
   Теплотехника
   Технология
   Товароведение
   Транспорт
   Трудовое право
   Туризм
   Уголовное право и процесс
   Управление
   Управленческие науки
   Физика
   Физкультура и спорт
   Философия
   Финансовые науки
   Финансы
   Фотография
   Химия
   Хозяйственное право
   Цифровые устройства
   Экологическое право
   Экология
   Экономика
   Экономико-математическое мод
   Экономическая география
   Экономическая теория
   Этика
   Юриспруденция
   Языковедение
   Языкознание, филология

Главная > Блог


Гуманізація навчально-виховного процесу та її реалізація в історії розвитку педагогічної думки

Становлення української державності, відмова від авторитарних методів управління державою, побудова громадянського суспільства потребує впровадження у роботу загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів інноваційних методів, прийомів, засобів та форм шкільного виховання. Нова соціальна реальність (загострення економічних, політичних, національних суперечностей) змінила пріоритети життєвих цінностей та ідеали, призвела до зниження рівня духовності суспільства, його криміналізації, прагматизації мислення, погіршення людських взаємин, зниження рівня культури. Тому як ніколи гостро постає питання гуманізації національної освіти.

Гуманізація розглядається як формування нового погляду на людину, яка є найвищою цінність для іншої людини; підвищення рівня її загальної культури; демократизація системи освіти, яка передбачає гуманізацію виховного процесу, її націоналізацію – надання національного характеру процесу навчання і виховання; виховання духовності як найвищого прояву свідомості особистості.

Гуманний характер виховання розкривається у глибокому усвідомленні вихователем природи вихованців, урахування їх вікових та індивідуальних особливостей і можливостей: реалізацію турботи про людину, повагу до її особистості, встановлення взаємин співробітництва у навчально-виховному процесі.

Педагогіка з’явилася в рамках філософії ще в давнину, але вже раніше виникла педагогічна практика як відображення спочатку неусвідомленого, а потім визначеної потреби в передачі соціального досвіду старших поколінь молодшим. І вже тоді, в доісторичний час, про який ми вже можемо говорити за археологічними й етнографічними даними, за вивченням сучасних племен в різних районах світу, які залишились на початковій стадії розвитку, гуманність практичної педагогіки була фактом. У аборигенів Австралії, бушменів Африки, наприклад, повністю відсутнє покарання. Фольклор багатьох народів, який дає уявлення про характер життя на ранніх етапах їх розвитку – відображає і відношення до дітей. Це відношення, як правило м’яке і гуманне, виключений, наприклад, навіть такий спосіб, як тупнути на винну дитину ногою. В деяких міфах говориться про те, що не можна жорстоко ставитися до дітей, карати їх [15, с. 41].

У рабовласницькому Єгипті широкого розповсюдження набула думка, що вухо дитини – на її спині, а в середньовічній Росії рекомендувалось: „Не ослабляй, бия младенца“ [22, с. 62]. При цьому важливо, що ці „рекомендації“  відносились до вільних людей, які були впевненні в тому, що жорстка рука корисна для виховання. В таких випадках, коли карати не хотіли, знаходили інші способи. Так, в деяких країнах були хлопчики для биття, які карали в присутності сина короля.

Гуманний підхід у вихованні знаходив відображення і в методах навчання, частково в бесідах Сократа. Він не подає істину, яку повинен лише пам’ятати і прийняти учень. Але викликає його на творчу бесіду, в ході якої йде спільний пошук.

Діалоги Сократа, записані Платоном, достатньо відомі. Але будь-хто, перечитавши їх відмітить, що крім дидактичного достоїнства вони чітко проявляють гуманне, уважне ставлення до учня, орієнтуючись на співпрацю з ним.

В епоху Середньовіччя ці ідеї не відповідали духу часу. В цьому випадку ідея дійсно „терпіла поразку“, а практика була авторитарна і виражалась за допомогою формули Magister dixit – „вчитель сказав, за ним же було останнє слово в навчанні“.

Становище стало змінюватись в епоху Відродження і особливо на етапі переходу до епохи Нового часу. Леонардо да Вінчі на сто років  раніше за            Ф. Бекона, заклавши основи дослідження природи при основній ролі теорії, виражав такі ідеї, які відображають перед нами справжнього гуманіста. „Де недостатньо розумних доказів, там їх змінює крик, – писав вчений, – … там, де кричать, істинної науки не має“ [18, с.13].

Заклики – найчастіше прямі – до гуманності у вихованні можна знайти і в інших філософів і педагогів на початку Нового часу. Якщо звернутися до педагогів, то передусім потрібно згадати Я.А. Коменского. Звернемо й увагу на праці В. Ратке. В своїй праці „Введення до мистецтва навчання“, опублікованій в 1614 році, він перераховує 25 важливих принципів. Один з них звучить коротко й чітко: „Все без примушення“. Це перше однозначне відторгнення авторитарності в навчанні, яке ми знаходимо у педагога Нового часу. Характерно, що в своїй дидактичній системі ряд принципів, найчастіше пов’язаних з іменем Я.А. Коменського (природовідповідність, послідовність і т.д.), В. Ратке розміщує ці принципи так, що вони співвідносяться з гуманним підходом до навчання, практично підкреслюючи його.

Деякі педагоги називали XVII століття – століттям дидактичним, а XVIII століття – педагогічним. Гуманні погляди на процес виховання були притаманні таким філософам і педагогам різних країн як К. Гельвецій, Д. Дідро, Ж.-Ж. Руссо, І. Кант, Г. Песталоцці та інші, які цікавились передусім, хоч і не виключно, питаннями виховання. Гуманний підхід, вважали вони, важливим не тільки для виховання, але й для всього суспільства і держави. В працях цих педагогів, хоч і в різній мірі, прослідковується ідея розвитку особистості, її здібностей.

В XIX столітті виникли педагогічні ідеї марксизму, ввібравши в себе все найкраще і прогресивне із напрацьованого раніше. Марксизм теоретично розкрив реальне співвідношення виховання і соціального становища: не гуманне виховання веде до зміни суспільства, а перебудова суспільства на гуманних початках тільки і може дати основу для виховання і навчання.

Ідеї гуманної педагогіки XIX століття відстоював і проводив у своїй практиці К.Д. Ушинський. Його педагогічна система добре відома. Зміст навчання, зафіксований у підручниках К.Д. Ушинського, в розробках і щоденниках Яснополянської школи, – все це дає нам надійне свідчення гуманістичного напрямку цієї системи.

В  XX cт. в різних країнах проявляється значно більше імен, які можна пов’язати з цією ідеєю. Так, ще до 1917 року П.П. Болонський писав про те, що майбутня школа повинна бути школою людськості в повному розумінні цього слова. „Її основа – діяльність самої дитини, постійний її саморозвиток за допомогою вчителя“ [38, с.19]. І ще більш гостро: „Вчитель – лише помічник  в самостійній  праці дитини“ [38, с.19]. П. Болонський закликав: „Учитель – стань Людиною!“ [38, с.18]. Для того, щоб впровадити в школу ідею гуманізму, необхідно спочатку створити нову школу.

До створення нової школи після революції приєдналися такі відомі педагоги, як С.Т. Шацький, А.П. Зінкевич. Однак позитивний початок не був закріплений в подальшому. Те, що значно пізніше було названо адміністративно-командною системою, стало розвиватися у всіх сферах соціального життя уже в середині 20-х рр. Прояви свободи, ініціативи, самостійності придушувались. Доброта, співчуття, милосердя оголошувались буржуазними. Гуманна педагогіка не могла розвиватись в таких умовах. Тому багато років ідеї гуманної педагогіки в нашій країні жили лише в практиці багатьох учителів, які пам’ятали про гуманні цілі.

Гуманістичний напрям ґрунтується на позитивних моментах концепції А.С. Макаренка та на фундаментальному положенні про те, що особистість дитини є центром педагогічного процесу. А.С. Макаренко відстоював гуманістичні позиції, незважаючи на окремі полемічні, помилкові висловлювання, які полягають у тому, що створюючи колектив як організоване гуманне середовище для дитини, піклуючись про її безпеку, про певний порядок і традиції, які захищають її від сваволі, насильства з боку окремих індивідів, школа забезпечує сприятливі умови для нормального розвитку і самовиявлення кожного вихованця.

Послідовним виразником гуманної лінії виступив 60–70-х рр. В.О. Сухомлинський. Гуманізм – серцевина його педагогічної концепції: „Люби людей. Любов до людей – це твоя моральна серцевина. Живи так, щоб твоя серцевина була здоровою і чистою, сильною“ [54, с. 9]. Він був великим поборником справжнього гуманізму. У книзі „Розмова з молодим директором“  Василь Олександрович зазначає: „Усе шкільне життя повинно бути пройняте духом гуманності. Щоб бути гуманним, потрібно знати душу дитини.

Гуманність означає передусім справедливість як поєднання поваги з вимогливістю. Гуманне ставлення до дитини означає розуміння вчителем тієї простої і мудрої істини, що без внутрішніх духовних зусиль дитини, без її бажання бути хорошою немислима школа, немислиме виховання“          [54, с. 14].

Поглиблене вивчення досвіду павлиського педагога показало, що наукове дослідження особистості дитини було однією з головних умов гуманного управління школою в його педагогічній концепції.

Ідеї гуманної педагогіки, саморозвитку дітей все своє довге життя проповідував     Р. Кузіне. Виступаючи на одному із міжнародних конгресів на поч. 70 рр., він говорив: „Процес навчання не можна розглядати тільки як вплив учителя на своїх учнів; в дійсності навчання – це різновид діяльності, під впливом якої дитина працює над своїм особистим розвитком у сприятливих умовах і за допомогою педагога, який виступає в ролі консультанта“ [22, с. 54]. Р. Кузіне запропонував свій метод вільної групової роботи, яким він передусім і відомий практикам і вченим. Виступаючи за вільний розвиток дітей в школі, Р. Кузіне вважав, що для такого розвитку велике значення має соціальна взаємодія дітей і дорослих.

У XIX – XX століттях в різних країнах (Р. Кузіне у Франції, О. Декролі в Бельгії і особливо Дж. Дьюї в США) виникають ідеї з необхідністю вирішувати всі основні питання навчання і виховання з урахуванням потреб й інтересів самого учня. Це було, без сумніву, рухом до гуманної педагогіки. Так, О. Декролі створив у Бельгії школу, яка діяла за принципом „школа для життя, через життя“.

Основна робота Дж. Дьюї, в якій вперше були викладені його ідеї, вийшла в 1916 році і мала назву „Демократія і навчання“. Творча і практична діяльність Дж. Дьюї привела до життя велику кількість праць його послідовників у різних країнах. У цій та інших працях учений відстоює свободу, самостійність, незалежність дитини.

Під вплив Дж. Дьюї потрапив К. Роджерс. Це можна простежити навіть за назвою однієї з його праць – „Лікування, в центрі якого пацієнт“. В центрі підходу  К. Роджерса – ідея гуманних відносин в людському середовищі.

Ідеї нового виховання з початку 20 рр. розвивав С. Френе. Основа для нього – розвиток індивідуальності дитини. Головне в навчанні – ідея свободи, самоуправління  учнів. І все це – в цілях розвитку гуманної сутності людини.

Д. Брандер і П. Гінніс (Великобританія) намагалися поставити в центр всіх своїх праць – гуманізацію відношень в школі і в класі, яку намагалися досягнути різними способами.

Д. Брандер і П. Гінніс побудували систему засобів, використовуючи які можна гуманізувати відносини в школі: формування мотивації до навчання, встановлення довіри між вчителями й учнями, безумовне позитивне „прийняття“ учня незалежно від його особливостей, взаємне розуміння, спільне вирішення навчальних і виховних проблем і т.д.

Ідея співробітництва – одна із основних в гуманній педагогіці. Її традиції не переривались. Так, з 20-х рр. існували кооперативні школи і класи, організовані за принципом співробітництва всіх учасників навчально-виховної діяльності. Тут відображені положення С. Френе і К. Роджерса: відкритого навчання, співробітництва, особистої активності, творчості і співтворчості.

Принцип співробітництва один із основних в гуманістичній педагогіці – розвивається і зараз, хоч пік інтересу до нього, мабуть, був пройдений в 70-ті рр. Однак ідеї залишились, частково те, що було написано А. Маслоу: „І особливо важливо, що на самому початку руху він підкреслював принцип саморозвитку без наперед заданої жорсткої цілі: педагог повинен допомогти людині виявити те, що в ній закладено, а не втискувати її в придуману іншими форму“ [37, с. 21].

На сьогоднішній день гуманізація всього навчально-виховного процесу проголошена як одна із важливих цілей перебудови навчання і виховання. Тому, проаналізувавши досвід роботи вчених-педагогів минулих століть, можемо вивести  умови успішного виховання гуманних взаємин:

Тому вдосконалення освітньо-виховного процесу нами розглядається в контексті гуманістичної парадигми виховання – ставлення до людини згідно зі ст. 3 Конституції України, як до найвищої цінності, переорієнтації на особистісну спрямованість, створення умов, які забезпечують входження в соціум, усвідомлення принципів і цінностей суспільного життя.




Комментарии