Главная       Продать работу       Заказать работу       Блог       Контакты       Оплата       О нас       Как мы работаем       Регистрация       Вход в кабинет
Тех. дипломные работы
   автомобили
   спец. техника
   станки
   тех. маш.
   строительство
   электроснабжение
   пищевая промышленность
   водоснабжение
   газоснабжение
   автоматизация
   теплоснабжение
   холодильники
   машиностроение
   др. тех. специальности

Тех. курсовые работы
   автомобили
   спец. техника
   станки
   тех. маш.
   строительство
   детали машин
   электроснабжение
   газоснабжение
   водоснабжение
   пищевая промышленность
   автоматизация
   теплоснабжение
   ТММ
   ВСТИ
   гидравлика и пневматика
   машиностроение
   др. тех. специальности

Тех. дополнения
   Отчеты
   Расчетно-графические работы
   Лекции
   Задачи
   Лабораторные работы
   Литература
   Контрольные работы
   Чертежи и 3D моделирование
   Тех. soft
   Рефераты
   Общий раздел
   Технологический раздел
   Конструкторский раздел
   Эксплуатационный раздел
   БЖД раздел
   Экономический раздел
   Экологический раздел
   Автоматизация раздел
   Расчетные работы

Гум. дипломные работы
   педагогика и психология
   астрономия и космонавтика
   банковское, биржевое дело
   БЖД и экология
   биология и естествознание
   бухгалтерский счет и аудит
   военное дело
   география
   геология
   государство и право
   журналистика и СМИ
   иностранные языки
   история
   коммуникации
   краеведение
   кулинария
   культура и искусство
   литература
   экономика и торговля
   математика
   медицина
   международное отношение
   менеджмент
   политология
   музыка
   религия
   социология
   спорт и туризм
   таможенная система
   физика
   химия
   философия
   финансы
   этика и эстетика
   правознавство

Гум. курсовые работы
   педагогика и психология
   астрономия и космонавтика
   банковское, биржевое дело
   БЖД и экология
   биология и естествознание
   бухгалтерский счет и аудит
   военное дело
   география
   геология
   государство и право
   журналистика и СМИ
   иностранные языки
   история
   коммуникации
   краеведение
   кулинария
   культура и искусство
   литература
   экономика и торговля
   математика
   медицина
   международное отношение
   менеджмент
   политология
   музыка
   религия
   социология
   спорт и туризм
   таможенная система
   физика
   химия
   философия
   финансы
   этика и эстетика
   правознавство

Гум. дополнения
   Отчеты
   Расчетные работы
   Лекции
   Задачи
   Лабораторные работы
   Литература
   Контрольные работы
   Сочинения
   Гум. soft
   Рефераты

Рефераты
   Авиация и космонавтика
   Административное право
   Арбитражный процесс
   Архитектура
   Астрология
   Астрономия
   Банковское дело
   Безопасность жизнедеятельнос
   Биографии
   Биология
   Биология и химия
   Биржевое дело
   Ботаника и сельское хоз-во
   Бухгалтерский учет и аудит
   Валютные отношения
   Ветеринария
   Военная кафедра
   ГДЗ
   География
   Геодезия
   Геология
   Геополитика
   Государство и право
   Гражданское право и процесс
   Делопроизводство
   Деньги и кредит
   ЕГЭ
   Естествознание
   Журналистика
   ЗНО
   Зоология
   Издательское дело и полиграф
   Инвестиции
   Иностранный язык
   Информатика
   Информатика, программировани
   Исторические личности
   История
   История техники
   Кибернетика
   Коммуникации и связь
   Компьютерные науки
   Косметология
   Краеведение и этнография
   Краткое содержание произведе
   Криминалистика
   Криминология
   Криптология
   Кулинария
   Культура и искусство
   Культурология
   Литература : зарубежная
   Литература и русский язык
   Логика
   Логистика
   Маркетинг
   Математика
   Медицина, здоровье
   Медицинские науки
   Международное публичное прав
   Международное частное право
   Международные отношения
   Менеджмент
   Металлургия
   Москвоведение
   Музыка
   Муниципальное право
   Налоги, налогообложение
   Наука и техника
   Начертательная геометрия
   Оккультизм и уфология
   Остальные рефераты
   Педагогика
   Политология
   Право
   Право, юриспруденция
   Предпринимательство
   Прикладные науки
   Промышленность, производство
   Психология
   психология, педагогика
   Радиоэлектроника
   Реклама
   Религия и мифология
   Риторика
   Сексология
   Социология
   Статистика
   Страхование
   Строительные науки
   Строительство
   Схемотехника
   Таможенная система
   Теория государства и права
   Теория организации
   Теплотехника
   Технология
   Товароведение
   Транспорт
   Трудовое право
   Туризм
   Уголовное право и процесс
   Управление
   Управленческие науки
   Физика
   Физкультура и спорт
   Философия
   Финансовые науки
   Финансы
   Фотография
   Химия
   Хозяйственное право
   Цифровые устройства
   Экологическое право
   Экология
   Экономика
   Экономико-математическое мод
   Экономическая география
   Экономическая теория
   Этика
   Юриспруденция
   Языковедение
   Языкознание, филология

Главная > Блог


Категоріальний аналіз базових понять дослідження

„Гуманізм“ є вихідною категорією для характеристики поняття „гуманізація виховання“, визначення сутності, змісту та організації цілеспрямованої виховної роботи з гуманізації взаємин учнів.

Слово „гуманізм„ походить від латинського „humanus“, що означає „людяний“, „людський“. Цей термін введено в 1808 році німецьким педагогом     Ф. Нітхаммером на основі слова „гуманіст“, яке виникло ще в кінці XV століття. Він найчастіше використовується для визначення прогресивного напряму культури суспільства, яке визнає „ставлення до людини як найвищої цінності, захист права особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток, і прояв своїх здібностей“.

Іншими словами, гуманізм – це система поглядів, яка містить „визнання абсолютної гідності людини, що завжди має бути метою, але ніколи не засобом лише для досягнення якоїсь мети“ [1, с. 98].

В основі гуманізму лежить переконання в безмежності можливостей людини і її здатності до вдосконалення, ідея про право людини на щастя і про те, що задоволення її потреб та інтересів має бути кінцевою метою суспільства.

Гуманізм у вузькому розумінні – це світське вільнодумство епохи Відродження, в широкому – прогресивний напрямок громадської думки, що характеризується визнанням прав особистості і її свободи. Під гуманністю розуміють людяність, великодушність, доброту до людей, готовність вибачати або хоча б зрозуміти партнера.

Різні джерела по-різному тлумачать поняття. У словниках, „гуманізм“ – у широкому розумінні – це історично змінна система поглядів з інваріантами цінності людини як особистості, визначення її права на свободу, щастя, розвиток і виявлення своїх здібностей, втілення в дійсність принципів рівності, справедливості, людяності. У вузькому – гуманісти XV ст. називали „гуманізм“ – пізнання речей, які відносяться до життя і норовів та які удосконалюють і прикрашають людину.

Проаналізуємо словники, де зустрічається дане поняття і спробуймо вивести загальне визначення, де б чітко висвітлювався зміст „гуманізму“.

В тлумачному словнику поняття „гуманізм“ висвітлюється, як:

а) ставлення до людини, пройняте турботою про її благо, повагою до її гідності; людяність;

б) течія епохи Відродження [42, с. 493].

У філософському словнику: гуманізм – система ідей і поглядів на людину як найвищу цінність, що відображає спрямованість ідеології й моралі робітничого класу на знищення будь-яких форм експлуатації і гноблення та створення необхідних суспільних умов для всебічного розвитку кожної особистості [64, с. 139].

Сутність поняття „гуманізм“ розкрито і в педагогічному словнику.

Гуманізм:

В політологічному ж словнику гуманізм – філософський підхід, що в теоретико-світоглядний спосіб поєднує вчення про людину, як визначальну мету і вищу цінність суспільства. Теорія і практика гуманізму спирається на багатовікову традицію. В її генах – ідеї та ідеали Розуму й Людяності         [4, с. 36].

А тепер розглянемо основні етапи в історії розвитку поняття „гуманізм“.

Саме в Стародавньому Єгипті зародилася така риса, як гуманізм, а отже і саме поняття. Хоч давні єгиптяни і орієнтувалися на ідею безсмертя, в їх духовному житті існувала і антитеза цієї ідеї, відображена, зокрема, у збірці текстів епохи Середньовіччя та Нового часу, відомої під назвою „Пісня арфіста“. Її пронизує думка, що все на землі минуще, приречене на зникнення, кожного чекає смерть.

„Книга мудрості“ Аменеопе, де були записані правила „Марат“ свідчить, що давні єгиптяни виробили й принципи гуманного ставлення один до одного. Ще з Стародавнього царства залишилися вислови на зразок надпису жерця Шемі: „Я рятував нещасного від сильнішого, давав хліб голодному, давав голому вбрання“ [6, с. 8].

Ми бачимо, що дане поняття зародилося ще в сиву давнину, але в XIX–XX ст. гуманізм принижувався, влада недолюблювала дане поняття (панувала політика тоталітаризму, наказу, верховенства влади).

Проте наприкінці 80-х рр. нашого століття науковий термін „гуманізм“ подається як принцип світогляду, в основі якого лежить переконання у безмежних можливостях особистості та її здатності до вдосконалення, до вимог особистої волі та захисту громадянських прав, в тому числі права на щастя і задоволення потреб та інтересів, які мають бути кінцевою метою суспільної діяльності [16, с.12].

Отож, перегляд словників та історичного розвитку поняття „гуманізм“ можна зробити висновок, що дане поняття зародилося там, де почалося міжлюдське спілкування, міжлюдські відносини.

Отже, сьогодні поняття „гуманізм“ доцільно тлумачити так:

Докорінний поворот до гуманізму знайшов своє відображення в першому міжнародному документі – Декларація прав людини, прийнятий у 1948 році Організацією Об’єднаних Націй, що проголошує гуманізм як головну засаду дальшого розвитку людства.

Виховання гуманної особистості – стратегічна мета виховання на багато років уперед, яка зумовлена самим ходом історичного розвитку.

Головною силою у досягненні цієї мети мусить бути школа як професійний виховний заклад. Демократизація і гуманізація національної школи зумовлюють актуальність проблем гуманного виховання учнів. На Всеукраїнському з’їзді  педагогічних працівників України „Україна ХХІ століття“ зазначалося, що одним із принципів реалізації Національної доктрини  розвитку освіти в Україні має стати гуманізація освіти, що полягає в утвердженні людини як найвищої соціальної цінності, найповнішому розкритті її здібностей та задоволення різноманітних освітніх потреб.

Однак слід зазначити, що поняття „гуманізм“ не є самостійним – воно пов’язане з такими категоріями як якості, цінності, відносини, взаємини та ін. Мета ж нашого дослідження це – охарактеризувати поняття „гуманні взаємини“ та дослідити рівень їх вихованості в дітей молодшого шкільного віку. Отож, змістову сторону поняття становлять визнання інтересів та потреб іншої людини, постійна спрямованість уваги на людину, співчуття та співпереживання, своєчасна та безкорислива допомога, милосердя та доброта. Сьогодні необхідно внести до норм гуманістичної моралі, яка є основою гуманних взаємин, таке поняття як толерантність – терпиме ставлення до інших поглядів, вірувань, національних звичаїв і традицій, сором, почуття провини, покаяння, великодушність та делікатність. Усі ці складові гуманних взаємин органічно пов’язані між собою, виступають в тісній єдності й потребують свого відродження. Правильне виховання взаємин між людьми, особливо між дітьми, є умовою об’єднання людей для будь-якої спільної діяльності.

У ряді наукових праць зазначено, що є необхідність розрізняти поняття відносини і взаємини, оскільки останнє підкреслює наявність зв’язків з іншими людьми, що становлять специфічну, тільки для людини як суб’єкта практики, властивість. Взаємини обов’язково припускають взаємне ставлення  людини до людини.

Аналіз показав, що поняття „взаємовідносини“ (взаємини) близьке за значенням до поняття „відносини“, але має свої особливості. Все наше життя складається зі стосунків з іншими. Цей зв’язок характеризується взаєминами. Ці поняття мають багато підходів до їх визначення. Дамо основні тлумачення поняття „взаємини“ в Таблиці 1.

Таблиця 1. Основні тлумачення поняття „взаємини“                                            

Основа тлумачення (взаємини це …)

Загальний зміст тлумачення

зв’язок

з іншими людьми.

взаємозв’язок, взаємовплив

між явищами, предметами.

гуманні відносини

між людьми.

стосунки

(взаємні) між ким-, чим-небудь.

ставлення

людини до людини.

Взаємини з іншими людьми притаманні лише людині. Способи поведінки, формуються в результаті взаємин між людьми під впливом безпосередніх умов їх життєдіяльності, специфічною рисою яких (взаємин) є емоційна забарвленість. Почуття, які визначають ці відносини, можна поділити на дві групи: кон’юктивні (вони зближують людей, об’єднують їх у кооперацію, виражають готовність до співробітництва, спільно діяти) та диз’юктивні (вони роз’єднують людей, роблять взаємини напруженими, конфліктними).

Л.І. Божович зазначає, що характер взаємин з оточуючим людьми впливає на розвиток дитини. „…Внутрішньою основою особистісних взаємин між людьми є потреба в спілкуванні“ [11, с.75].

О.В. Матвієнко зазначає, що головним об’єктом виховання є не сама людина, як стверджується в традиційній масовій теоретико-методичній літературі, а ті взаємовідносини, які складаються між дитиною і оточуючими її людьми в процесі її діяльності. Особистість розкривається і формується в процесі цих взаємин [35, с.16].

Процес виховання гуманних взаємин – двосторонній, він будується на спілкуванні з педагогом, на співтворчості двох сторін, переборенні життєвих суперечностей. У виборі між добром і злом, милосердям і жорстокістю, правдою і кривдою, егоїзмом і співчуттям до ближнього виховуються гуманні якості людини.

Виховуючи гуманні взаємини між молодшими школярами, особливо потрібно звернути увагу на виховання таких форм їх прояву як: доброта, справедливість, великодушність, гуманність та ін.

Добра людина – це людина чуйна, толерантна, сердечна, співчутлива, тактовна, делікатна, здатна розділити чужі радість і горе навіть тоді, коли вона обтяжена своїми проблемами. Вміння радіти щастю, благополуччю іншої людини, бажання добра всім людям виступають основою доброти. Якщо ж такі моральні переживання не притаманні особистості, то байдужість до проблем іншої людини, заздрість, егоїзм породжують жорстокість. Жорстока людина ніколи не зможе бути по-справжньому щасливою. Добра людина – справедлива. Справедливість як об’єктивне неупереджене ставлення до себе і світу, пов’язане з поняттям „невід’ємних прав людини“.

Органічно з’єднані зі справедливістю такі риси як терпимість, милосердя, благородність, великодушність (вища форма вияву терпимості). Це вже не просто повага до особистості, а ставлення до неї як до цінності і до тих людей, які не завжди можуть відповісти тим самим, у яких не сформовані гуманістичні риси на відповідному рівні.

На побутовому рівні в учнівському середовищі великодушність передбачає готовність вихованців до вчинку – примирення. Замість взаємних образ, конфліктів, емоційної напруги, неприязні та ворожнечі учні мають уміти вибачитися, повернутися до емоційно-позитивних контактів у спілкуванні, взаємного приятелювання, дружніх взаємин. Великодушність породжує благородство, як здатність людини діяти відповідно до гуманних принципів, поєднувати вимогливість до себе та до інших людей, причому вимогливості до себе відводиться центральне місце.

Благородство людини проявляється у вчинках – відданості та вчинках – вірності. Вчинок – відданість є проявом бажанням людини творити добро іншому без будь-яких власних інтересів, а заради глибокого почуття співстраждання – як витоку її альтруїстичної спрямованості. Віддана людина переживає радість, коли результат її морально-духовної дії є успішним. Вчинки відданості, як правило, виникають в рамках  дружніх стосунків.

Наступною базовою гуманістичною цінністю, без якої не обходяться людські взаємини з відповідальність як переживання покладеної на особистість кимось чи нею самою обов’язку, потреби безумовно виконувати угоду, зобов’язання, звітуватись у своїх діях і покладати на себе провину за можливі наслідки.

С. Рубінштейн розглядав відповідальність як втілення істинного, найглибшого і принципового ставлення до життя. Це не лише усвідомлення індивідом усіх наслідків уже зробленого, а й відповідальність за все втрачене, тобто здатність людини детермінувати події, вчинки на момент їх здійснення і у процесі виконання аж до радикальної зміни всього життя. Відповідальність не виступає відданістю формальному обов’язку, вірністю раз і назавжди усталеним правилам, а є „здатність у процесі життя бачити, виділяти, ставити проблеми, вчасно їх усвідомлювати і приймати відповідальні рішення“.

Сутність відповідальності полягає не лише в завданні, яке людина має виконати, не у вчинку, якого вимагають від неї певні обставини чи суспільні норми, а насамперед у тих діях, які вона могла б здійснити. Відповідальність визначається як усвідомлена свобода прийняття рішень, вибору цілей та способів, методів і стилів їх досягнення. Вона не суперечить свободі, а є логічним її наслідком, що об’єднує вчинки особистості у життєвий шлях людини, детермінантою її діяльності та поведінки. Це одна із сторін адаптації дитини до соціуму.

Почуття відповідальності реалізується завдяки таким характеристикам як чесність, совісність, здатність відчувати сором і провину. Чесна людина характеризується прямотою характеру, правдивістю, ретельним виконанням своїх обов’язків. При зіткненні з несправедливістю вона завжди висловлює своє активне негативне ставлення до неї, стає на захист гуманістичних принципів. Така людина здатна на самокритику. Має сміливість відверто зізнатися у власних помилках, бо особиста честь для неї – це її достоїнство.

Честь спонукає особистість звіряти свої вчинки з вищими культурними надбаннями. Вона не дозволяє суб’єктові поводитися ситуативно, підкоряючись умовам, що склалися на даний час. Натомість моральні дії людини, особистісна честь якої перетворилась у міцний внутрішній стрижень, відзначаються стійкістю, сміливістю, самовладанням, перш за все, в екстремальних і конфліктних ситуаціях [7, с. 14].

Відповідальність тісно пов’язана з необхідністю дотримуватись дисципліни. Це особливий вид зв’язку між людьми, частково завдяки якому зберігаються права і свободи кожної людини. Відповідальність виступає регулятором взаємодії людей, включаючись до дисциплінарних взаємозв’язків у суспільстві. Вона передбачає уміння протистояти аморальним явищам, спокусам, деструктивним силам, завжди робити правильний моральний вибір, проявляти „моральне самозбереження“      [7, с. 23].

Отже, потрібно виховувати в школяра таке ставлення до людини, яке б виявлялось у повазі до людської гідності, милосерді, людяності, терпимості, вмінні побачити, не заподіювати людям зла, протидіяти йому. Все це переконує в тому, що найважливішим соціальним завданням кожної школи і кожного вчителя є забезпечення системності в організації виховання гуманних взаємин у дітей. Оптимальне розв’язання цього завдання потребує від учителя знання психологічної структури і гуманності, гуманних взаємин, закономірностей і технології їх виховання.




Комментарии