Главная       Продать работу       Заказать работу       Блог       Контакты       Оплата       О нас       Как мы работаем       Регистрация       Вход в кабинет
Тех. дипломные работы
   автомобили
   спец. техника
   станки
   тех. маш.
   строительство
   электроснабжение
   пищевая промышленность
   водоснабжение
   газоснабжение
   автоматизация
   теплоснабжение
   холодильники
   машиностроение
   др. тех. специальности

Тех. курсовые работы
   автомобили
   спец. техника
   станки
   тех. маш.
   строительство
   детали машин
   электроснабжение
   газоснабжение
   водоснабжение
   пищевая промышленность
   автоматизация
   теплоснабжение
   ТММ
   ВСТИ
   гидравлика и пневматика
   машиностроение
   др. тех. специальности

Тех. дополнения
   Отчеты
   Расчетно-графические работы
   Лекции
   Задачи
   Лабораторные работы
   Литература
   Контрольные работы
   Чертежи и 3D моделирование
   Тех. soft
   Рефераты
   Общий раздел
   Технологический раздел
   Конструкторский раздел
   Эксплуатационный раздел
   БЖД раздел
   Экономический раздел
   Экологический раздел
   Автоматизация раздел
   Расчетные работы

Гум. дипломные работы
   педагогика и психология
   астрономия и космонавтика
   банковское, биржевое дело
   БЖД и экология
   биология и естествознание
   бухгалтерский счет и аудит
   военное дело
   география
   геология
   государство и право
   журналистика и СМИ
   иностранные языки
   история
   коммуникации
   краеведение
   кулинария
   культура и искусство
   литература
   экономика и торговля
   математика
   медицина
   международное отношение
   менеджмент
   политология
   музыка
   религия
   социология
   спорт и туризм
   таможенная система
   физика
   химия
   философия
   финансы
   этика и эстетика
   правознавство

Гум. курсовые работы
   педагогика и психология
   астрономия и космонавтика
   банковское, биржевое дело
   БЖД и экология
   биология и естествознание
   бухгалтерский счет и аудит
   военное дело
   география
   геология
   государство и право
   журналистика и СМИ
   иностранные языки
   история
   коммуникации
   краеведение
   кулинария
   культура и искусство
   литература
   экономика и торговля
   математика
   медицина
   международное отношение
   менеджмент
   политология
   музыка
   религия
   социология
   спорт и туризм
   таможенная система
   физика
   химия
   философия
   финансы
   этика и эстетика
   правознавство

Гум. дополнения
   Отчеты
   Расчетные работы
   Лекции
   Задачи
   Лабораторные работы
   Литература
   Контрольные работы
   Сочинения
   Гум. soft
   Рефераты

Рефераты
   Авиация и космонавтика
   Административное право
   Арбитражный процесс
   Архитектура
   Астрология
   Астрономия
   Банковское дело
   Безопасность жизнедеятельнос
   Биографии
   Биология
   Биология и химия
   Биржевое дело
   Ботаника и сельское хоз-во
   Бухгалтерский учет и аудит
   Валютные отношения
   Ветеринария
   Военная кафедра
   ГДЗ
   География
   Геодезия
   Геология
   Геополитика
   Государство и право
   Гражданское право и процесс
   Делопроизводство
   Деньги и кредит
   ЕГЭ
   Естествознание
   Журналистика
   ЗНО
   Зоология
   Издательское дело и полиграф
   Инвестиции
   Иностранный язык
   Информатика
   Информатика, программировани
   Исторические личности
   История
   История техники
   Кибернетика
   Коммуникации и связь
   Компьютерные науки
   Косметология
   Краеведение и этнография
   Краткое содержание произведе
   Криминалистика
   Криминология
   Криптология
   Кулинария
   Культура и искусство
   Культурология
   Литература : зарубежная
   Литература и русский язык
   Логика
   Логистика
   Маркетинг
   Математика
   Медицина, здоровье
   Медицинские науки
   Международное публичное прав
   Международное частное право
   Международные отношения
   Менеджмент
   Металлургия
   Москвоведение
   Музыка
   Муниципальное право
   Налоги, налогообложение
   Наука и техника
   Начертательная геометрия
   Оккультизм и уфология
   Остальные рефераты
   Педагогика
   Политология
   Право
   Право, юриспруденция
   Предпринимательство
   Прикладные науки
   Промышленность, производство
   Психология
   психология, педагогика
   Радиоэлектроника
   Реклама
   Религия и мифология
   Риторика
   Сексология
   Социология
   Статистика
   Страхование
   Строительные науки
   Строительство
   Схемотехника
   Таможенная система
   Теория государства и права
   Теория организации
   Теплотехника
   Технология
   Товароведение
   Транспорт
   Трудовое право
   Туризм
   Уголовное право и процесс
   Управление
   Управленческие науки
   Физика
   Физкультура и спорт
   Философия
   Финансовые науки
   Финансы
   Фотография
   Химия
   Хозяйственное право
   Цифровые устройства
   Экологическое право
   Экология
   Экономика
   Экономико-математическое мод
   Экономическая география
   Экономическая теория
   Этика
   Юриспруденция
   Языковедение
   Языкознание, филология

Главная > Блог


Загальна характеристика розвитку дітей із ЗПР

Аномальними називають дітей, у яких порушено нормальний перебіг загального розвитку, що спричинено наявністю фізичного або психічного дефекту. Проте наявність дефекту призводить до аномального розвитку лише за певних умов.

Поняття „аномальні діти” передбачає наявність серйозних відхилень у розвитку, які виникли під впливом хвороби та зумовлюють необхідність створення спеціальних умов для навчання і виховання. Тому вживаючи термін „аномальні діти”, мається на увазі таких дітей, яких слід направляти до спеціальних дитячих навчально-виховних закладів.

В основі аномального розвитку завжди лежать органічні чи функціональні порушення нервової системи або периферичні порушення певного аналізатора [56, 6].

В дефектології до основних категорій аномальних дітей відносяться наступні:

1) діти з вираженими та сталими порушеннями слухової функції (глухі, слабочуючі, пізнооглухлі);

2) діти з глибоким порушенням зору (сліпі, слабозорі);

3) діти зі стійкими порушеннями інтелектуального розвитку на основі органічного ураження центральної нервової системи (розумово відсталі);

4) діти з тяжкими порушеннями мови (логопати);

5) діти з комплексними порушеннями психофізичного розвитку (сліпоглухонімі, сліпі розумово відсталі, глухі розумово відсталі);

6) діти з порушеннями опорно-рухового апарату;

7) діти з вираженими психопатичними формами поведінки;

8) діти з затримкою психічного розвитку тощо.

До аномальних відносять дітей, у яких фізичні чи психічні відхилення приводять до порушення нормального загального розвитку. Різні аномалії по-різному відображаються на формуванні соціальних зв’язків дитини, на їх пізнавальних можливостях. В залежності від характеру порушень одні дефекти можуть повністю зникнути в процесі розвитку дитини, інші підлягають лише корекції або компенсації. Розвиток аномальних дітей, підкорюється в цілому загальним закономірностям психічного розвитку дитини, яка має цілий ряд особистих закономірностей.

Спеціальна психологія у теперішній час володіє значними клінічними, фізіологічними, психологічними і педагогічними даними про прояви, механізми і причини зниження темпу психічного розвитку дітей.

Затримка психічного розвитку – синдром тимчасового відставання розвитку психіки в цілому, або окремих її функціях, уповільненому темпі реалізації потенційних можливостей організму, часто виявляється при надходженні у школу і виражається в недостатньому загальному запасі знань, обмеженості уявлення, незрілості мислення, перевазі ігрових інтересів, швидкою перенасиченістю інтелектуальної діяльності.

Вперше термін ”ЗПР” запропонувала Сухарева Г.Є. На її думку, ЗПР – це повільний темп психічного розвитку, характеризується особистісною незрілістю, не грубими порушеннями пізнавальної діяльності, з тенденцією до компенсації [36, 8].

Т.А. Власова і М.С. Певзнер в основі ЗПР розглядають інфантилізм, при якому виявляється фізична і психічна недорозвиненість, але із збереженням можливості повної компенсації [9, 84].

З погляду М.Г. Рейдибойм ЗПР проявляється в незрілості емоційно-вольової сфери: емоційна лабільність, нестійкість афекту, навіюваність, безпосередність тощо [56, 35].

Дитячі неврологи, Мастюкова Є.М., Журба Л.Т., ввели поняття неспецифічної чи доброякісної, затримки розвитку, яка обумовлена затримкою темпу дозрівання морфо-функціональних структур головного мозку, і специфічною затримкою, яка обумовлена ураженням головного мозку [29, 87].

В нормативно-методичній документації, за визначенням Г.Ф. Кумариної – це діти, які не виявляють класичних форм аномалій розвитку, мають в силу різних причин біологічні та соціальні властивості парціальних недоліків, які обумовлюють труднощі навчачання і виховання в звичайних умовах і провокують підвищений ризик шкільної дезадаптації [26, 56] (див таблицю 1).

Таблиця 1. Особливості особистісних аномалій у дітей із ЗПР

Автор

Сутність особистісних аномалій у дітей із ЗПР

Особливості особистісної сфери дітей із ЗПР

1

Г.Є. Сухарєва

Повільний темп психічного розвитку, який характеризується особистісною незрілістю

Спостерігається тенденція до компенсації

2

Е.С. Іванов

Вторинний інфантилізм як тимчасова затримка психічного розвитку

Наявні порушення в центральній нервовій системі проявляються в астенічних станах

3

Т.А. Власова, М.С. Певзнер

Психічний інфантилізм як фізична та психічна недорозвиненість

Збережена можливість повної компенсації

4

Г.Ф. Кумарина

Парціальні недоліки, обумовлені навчанням та вихованням

Підвищений ризик шкільної дезадаптації

5

Є.М. Мастюкова, Л.Т. Журба

Затримка темпу дозрівання, обумовлена ураженням головного мозку

Тенденція до компенсації

6

М.Г. Рейдибойм

Незрілість емоційно-вольової сфери

Характеризується лабільність, нестійкістю, порушеннями вольових процесів

Комплексне вивчення ЗПР як специфічних аномалій дитячого розвитку розгорнулося у вітчизняній дефектології в 60-і роки ХХст. Гостра необхідність розробки аспектів проблем особливостей психічного розвитку дітей з затримками психічного розвитку у порівнянні з іншими аномаліями розвитку, а також у порівнянні з дітьми, які повноцінно розвиваються, була обумовлена головним чином потребами освітньої та педагогічної практики.

У підході до затримки психічного розвитку вітчизняних дефектологів враховувалися різні аспекти цієї проблеми. Поняття ЗПР психолого-педагогічне і характеризує відставання у розвитку психічної діяльності дитини як цілого. Основною причиною такого відставання являються слабо виражені (мінімальні) органічні ураження мозку, чи вроджені, чи набуті в перинатальному періоді, під час пологів, а також в ранньому періоді життя дитини.

Слід відмітити, що більшість авторів погоджуються з тим, що в основі виникнення ЗПР лежать біологічні і соціально-психологічні фактори.

Взаємозв’язок соціальних і біологічних причин в ґенезі ЗПР і його протіканні досліджувала Л.К. Бочонкова, яка розглядала ЗПР в контексті двох моделей.

Перша модель базується на ідеї полігенного наслідування. Спадковість недиференційованих олігофреній відбувається не по домінантному і не по рецесивному типу, а обумовлено адитивними діями полігенів, кожний з яких слабо впливає на розумовий і психічний розвиток.

Друга модель – соціальної обумовленості в рамках якої генетичні фактори повністю нівелюються і порушення в розвитку виникає із-за емоційних депривацій і соціальної занедбаності дітей [36, 10].

Виникнення аномалій розвитку пов’язано з дією як різноманітних несприятливих факторів зовнішнього середовища, так і з різними спадковими впливами.

Розглядаючи біологічні та соціальні фактори впливу на розвиток дитини, слід згадати положення Л.С. Виготського про ведучу роль навчання і виховання в психічному розвитку дитини та про принцип гетерохронності розвитку.

Л.С. Виготський виділяє дві взаємопов’язані лінії розвитку: біологічну і соціально-психологічну. Ідея про взаємообумовленість біологічних і соціальних детермінант розвитку не тільки дозволяє оцінити вклад кожного фактору в характер розвитку, але і дає можливість визначити їх взаємозв’язки.

Друге положення Л.С. Виготського полягає в складній структурі аномального розвитку дитини, згідно з якою наявність дефекту якого-небудь одного аналізатора або інтелектуальний дефект не викликає випадіння однієї локальної функції, а приводить до цілого ряду змін, які формують цілісну картину своєрідного атипічного розвитку. Складність структури аномального розвитку полягає в наявності первинного дефекту, викликаного біологічним фактором, і вторинних порушень, виникаючих під впливом первинного дефекту в ході послідовного розвитку [21, 520].

Відмічається також взаємодія первинного і вторинного дефектів. Не тільки первинний дефект може викликати вторинні відхилення, але і вторинні симптоми в певних умовах впливають на первинні фактори. Наприклад, взаємодія неповноцінного слуху і виникнених на цій основі мовних порушень є наслідком зворотнього впливу вторинної симптоматики на первинний дефект: дитина з частковою втратою слуху не буде використовувати його збережені функції, якщо не розвиває усне мовлення. Тільки при умовах інтенсивних занять усною мовою, тобто в процесі подолання вторинного дефекту мовного недорозвитку, можуть ефективно використовуватись можливості залишкового слуху. Важливою закономірністю аномального розвитку є співвідношення первинного дефекту і вторинних порушень. „Чим дальше знаходиться симптом від першопричини, - пише Виготський, - тим він більш піддається виховному лікувальному впливу”. „Те, що виникло в процесі розвитку дитини як вторинне утворення може бути профілактично передбачено чи лікувально-педагогічно усунено”.  Чим далі розведені між собою причини (первинний дефект біологічного походження) і вторинним симптом (порушення у розвитку психічних функцій), тим більше можливостей відкривається для його корекції та компенсації за допомогою раціональної системи навчання та виховання [21, 519].

На розвиток аномальної дитини впливає ступінь і якість первинного дефекту, час його виникнення, оскільки, наприклад, важкість затримок розвитку може бути різною в залежності від часового впливу, інтенсивності і характеру патогенного фактору, а також від соціальних умов, в яких живе і виховується дитина. Психофізичний і психічний інфантилізм відноситься до тих видів порушень, при яких затримка самого темпу носить первинний характер. При астенічних станах затримка психічного розвитку носить вторинний характер, тобто вони виникають як наслідок інших первинних порушень.

Характер аномального розвитку дитини з вродженою чи рано набутою розумовою відсталістю відрізняється від дітей, у яких психічні функції розпались на більш пізніх етапах життя.

Особливий варіант порушень являє собою затримку розвитку з дисоційованістю (розщепленням) і дисгармонічністю (нерівномірністю) розвитку окремих психічних функцій. Найбільш характерним для цього варіанту є поєднання нерівномірності затримки психічних функцій з аутизмом. Цей варіант затримки психічного розвитку являється причиною патології (аутизму, дитячої шизофренії та ін.).

При певних формах ЗПР значне місце в клінічній картині займають неврологічні порушення з гіперзбудливістю, гіпертензіонними, гідроцефальними, церебрастенічними явищами, а також з м’язовою гіпотонією та ін. В інших випадках домінує відставання інтелектуального розвитку. Останнє необхідно відрізняти від стану дефекту, що виникли внаслідок психічного захворювання (в першу чергу дитячі шизофренії і наслідків органічних захворювань мозку).

Таким чином розглядаючи причини виникнення затримки психічного розвитку виокремлюють вроджені і набуті причини.

Вроджені є наслідком різних шкідливих впливів на розвиток дитини в утробі матері. Сюди відносять: різні варіанти патології вагітності, важкі інтоксикації, резус конфлікт, недоношені діти, родові травми, неважкі мозкові травми, асфіксію тощо.

Існують дослідження, які свідчать про те, що діти з затримкою розвитку нерідко народжуються у матерів, страждаючих недостатністю функцій щитовидної залози, серцево-судинними захворюваннями. Всі ці причини можуть привести до ЗПР.  Діти пізніше починають ходити, говорити. Фізична недостатність у них характеризується малою вагою і зростом [56; 50; 10].

Набуті  виникають як наслідок різних шкідливих впливів на організм дитини при її народженні і в наступні періоди розвитку. Причини виникнення у дитини проблем можуть бути пов’язані як з особливостями її психофізичного розвитку, так і з педагогічною занедбаністю, несформованими передумовами до шкільного навчання (див. Рис.1).

В рамках традиційного медичного підходу при вивченні дітей з ЗПР  пріоритет віддається зазвичай біологічним факторам. ЗПР в медицині розглядається як синдром незрілості психіки чи психомоторних функцій і як прояв повільного дозрівання морфофункціональних систем мозку під впливом тих чи інших несприятливих факторів. Вважається, що ЗПР може бути первинною або вторинною, і що вона має різну динаміку. Так, виникаючи у результаті тимчасово діючих шкідливих впливів (наприклад, недостатнє стимулювання, порушення читання, системи догляду за дитиною з раннього дитинства), ЗПР може мати тимчасовий обернений характер і повністю зникнути через прискорену фазу дозрівання чи через затриманий розвиток.

 В етіології затримки психічного розвитку відіграють роль конституціональні фактори, хронічні соматичні захворювання, органічна недостатність нервової системи, частіше резидуального (остаточного) характеру.

Затримки психічного розвитку церебрального походження, при хронічних порушеннях, внутрішньоутробних ураженнях, родових травмах зустрічається частіше ніж інші і являють найбільшу складність при відмежуванні від розумової відсталості.

В дослідженнях Певзнера Л.С. і Власової Т.А. виділяють дві основні  форми затримок психічного розвиток:

Виходячи з етіологічного принципу Л.С.Лебединська виділяє чотири варіанти ЗПР: ЗПР конституційного походження, ЗПР церебрально-органічного походження, ЗПР соматогенного походження, ЗПР психогенного походження.

ЗПР конституційного походження включає гармонійний, психічний, психофізичний інфантилізм.

Причини виникнення – недозрівання лобних відділів головного мозку. Емоційно-вольова сфера дитини знаходиться на більш ранньому віковому етапі розвитку. Мислення таких дітей конкретне з переважанням наочно-образного над логічним та абстрактним мисленням.  Для дитини характерна безпосередність та яскравість емоцій, підвищений фон настрою, їм властива слабка здатність до розумових вправ, підвищена навіюваність та наслідування. Такі діти надають  перевагу  іграм, в іграх вони невтомні, прагнуть до нових вражень, змін. При повноцінному інтелекті відмічається недостатньо виражений інтерес до занять з письма, читання, рахунку.

Гармонійний психофізичний інфантилізм являє собою певне запізнення темпу фізичного і психічного розвитку особистості, що проявляється в незрілості емоційно-вольової сфери, яка впливає на поведінку дитини і її соціальну адаптацію.

Дисгармонічний психічний інфантилізм може бути пов'язаний з ендокринними захворюваннями: при недостатності гормонів надниркових і статевих залоз у віці 12-13 років.

Психогенно-обумовлений інфантилізм може бути пов’язаний з неправильними умовами виховання, зазвичай в сім’ях, де виховується лише одна дитина. Адаптація, як правило, ускладнена із-за таких рис, як егоїзм, протиставлення особистих інтересів інтересам інших. Особливо виділяють дітей з так званою мікро соціальною занедбаністю.

ЗПР соматогенного походження характеризується нерівномірністю недорозвитку інтелекту, емоційною незрілістю, яка обумовлена тривалими, хронічними захворюваннями, вродженими і набутими порушеннями соматичної сфери. Розвиток таких дітей гальмується, головним чином, стійкою астенією, яка знижує загальний психічний тонус. В найбільшій мірі страждає увага, пам’ять, психічна активність. Інтелектуальна недостатність поєднується зі швидкою втомлюваністю, виснажливістю, емоційною нестійкістю, посиленням потягів. Для таких дітей характерна сором’язливість, невпевненість, капризність.

Психогенно обумовлені затримки розвитку більш зворотні ніж інші затримки розвитку, частіше за все вони є тимчасовими.

Причини можуть бути пов’язані з неправильними умовами виховання, що має психотравмуючим  вплив на нервову систему дитини і приводить до порушення емоційного розвитку. При гіпоопіці може формуватися варіант психогенного інфантилізму з переважанням виражених явищ психічної нестійкості (відсутність почуття обов’язку і відповідальності, вміння стримування свої емоції, імпульсивність, навіюваність). Негативним для розвитку дитини є дефіцит уваги, залякування, покарання, що може привести дитину навіть зі здоровою нервовою психікою до затримки психічного розвитку. При гіперопіці  психогенна затримка психічного розвитку проявляється у формуванні егоцентричних установок. При психотравмуючим ситуаціях, а також в умовах виховання, де переважає жорстка та груба форма авторитарності, нерідко формується невротичний розвиток особистості.

ЗПР церебрально-органічного походження зустрічається найчастіше і більш стійка, яка вже первинно несе в собі недостатність пізнавальної сфери, дефектність її розвитку. Л.І. Переслені відмічає, що інтелектуальна недостатність у таких дітей проявляється в емоційних і поведінкових розладах. Особливо це проявляється у дітей з так званим органічним інфантилізмом, при якому має місце поєднання інтелектуальної недостатності з порушеннями цілеспрямованості діяльності, працездатності. При другому варіанті затримки психічного розвитку церебрально-органічного ґенезу в клінічній картині домінують не риси незрілості, а симптоми пошкодження: стійкі енцефалопатичні розлади у вигляді виражених церебрастенических, неврозоподібних та апатико-астенічних синдромів. Таким дітям притаманна підвищена збудливість, плаксивість, пасивність, загальмованість, ознаки психопатоподібної поведінки [11; 50; 24; 25].

Причини цієї форми ЗПР схожі з причинами, що приводять до олігофренії. Подібність між церебрально-органічним типом ЗПР і олігофренією може виявитись в анамнестичних даних: в обох випадках має місце захворювання нервової системи, яке призводить до порушення розвитку. При обстеженні інколи виявляється легка розсіяна неврологічна симптоматика.

При стійких формах ЗПР церебрально-органічного ґенезу, окрім розладів пізнавальної діяльності, які обумовлені порушенням працездатності, нерідко спостерігається і недостатня сформованість окремих кіркових чи підкіркових функцій: слухового, зорового, тактильного сприйняття, просторового синтезу, моторної і сенсорної сторони мови, довготривалої і короткотривалої пам’яті.

Більш стійкими є такі церебрально-органічні форми ЗПР, які вже первинно несуть в собі недостатність пізнавальної сфери, дефектність її розвитку. „Для виникнення стійких форм затримки психічного розвитку, які вимагають спеціальних методів навчанні і корекції, недостатність інтелектуальних функцій в тому чи іншому її варіанті є основною ознакою, - вважає Т.А. Власова. – Інші прояви психоорганічного синдрому – церебраастенічні, неврозоподібні, психопатоподібні, психомоторна збудливість і т.д. – є допоміжними, хоча, без сумніву, ускладнюючими порушеннями інтелектуальної продуктивності”. Також Т.А. Власова відмічає, що стійкість ЗПР «різна в залежності від того, чи лежить в її основі емоційна незрілість (психічний інфантилізм), або порушення пізнавальної діяльності, пов’язані зі слабкою пам’яттю, увагою, зниженням психічних процесів, дефіцитністю окремих кіркових функцій” [64, 20-21]. Порушення вищої нервової діяльності при астенії характеризується слабкістю основних нервових процесів, швидким переходом нервової клітини в стан позамежного гальмування. Особливо виявляється слабкість процесу активного гальмування, що призводить до іррадіації основних нервових процесів, а також обумовлює нестійкість слідів утворення зв’язків.

Основними ознаками цього типу ЗПР є подразлива слабкість, яка часто супроводжується болями голови, запамороченням, загальною слабкістю, швидкою втомою, спостерігаються випадки зниженого апетиту, поганого сну.

Г.Є. Сухарева, М.С. Певзнер, Т.А. Власова та співавтори вважають, що церебральні астенії, афективна схильність, психопатоподібні розлади можуть не тільки знизити працездатність, ускладнюючи дефект пізнавальної сфери при ЗПР, але і відіграють роль першопричини у виникненні ЗПР.

Е.С. Іванов при цьому підкреслює, що серед дітей, які страждають астенічними станами у зв’язку з функціонально-динамічними порушеннями в центральній нервовій системі, особливе місце займають діти з вторинними інфантилізмом, які входять до групи дітей з тимчасовими затримками  психічного розвитку [30, 20].

Говорячи про причини виникнення, вважають, що ЗПР може бути первинною або вторинною.  Первинні затримки церебрально-органічного ґенезу являються найбільш розповсюдженими порушеннями розвитку. Вторинні затримки нервово-психічного розвитку виникають на фоні первинного непошкодженого головного мозку при хронічних соматичних захворюваннях, які супроводжуються церебральною недостатністю у вигляді мінімальної мозкової дисфункції.

Існує поділ ЗПР на тотальну, при якій дозрівання моторних і психічних функцій відстає більш-менш рівномірно, і парціальну, коли на перший план виступає відставання у розвитку якої-небудь однієї функції.

Термін „тотальна затримка” частіше застосовується по відношенню до глибоких ступенях розумової відсталості, а при пограничних формах частіше використовується термін „парціальна затримка”. Вторинні затримки психічного розвитку нерідко являються наслідком парціальних форм недорозвитку.

Розглядаючи причини виникнення парціальних форм недорозвитку, слід вказати на характер прояву локальних уражень тих чи інших систем мозку. Вони можуть бути викликані інфекційними, токсичними, соматичними захворюваннями матері, травмою, асфіксією плоду тощо. Вторинна затримка психічного розвитку  не відрізняється гармонійністю, вона несе у собі ознаки, які залежать від первинних дефектів. Прикладом є різні варіанти парціальних відставань в руховому і мовному розвитку. Серед них виокремлюють моторні алалії, дислалії і дизартрії тощо. При обмежені рухового простору (імобілізації) спостерігається відставання в формуванні стато-кинетичній функції, тоді як психічні і мовні функції розвиваються нормально, а іноді навіть в більшій мірі. Аналогічні взаємовідношення складаються і при дефіциті зорово-слухових і когнітивних символах.

Але важливою задачею  в розробці проблеми ЗПР являється знання її причинно-спадкових зв’язків. Поняття „фактор” і „причина” неоднозначні. Ніякий ізольований фактор сам по собі не може бути причиною будь-яка зміна стану визначається „внутрішніми моментами” – відношення організму до патогенного фактору. На основі ендогенного і екзогенного факторів, формуючих цей стан, М.В. Коркіною і А.Е. Лічко запропонована класифікація з виокремленням груп ЗПР:

  1. дизонтогенетичні форми, обумовлені затримками чи викривленнями психічного розвитку (варіанти психічного інфантилізму);
  2. форми, які обумовлені органічними ураженнями мозку на ранній стадії онтогенезу;
  3. інтелектуальна недостатність, яка залежить від дефіциту інформації в ранньому віці;
  4. інтелектуальна недостатність, пов’язана з порушеннями аналізаторів [30, 15].

Виходячи з основних факторів ризику В.В. Ковальов, виокремлює три клінічні групи ЗПР:

Разом з тим критерії, на основі яких виокремлюють названі групи, не протирічать описаному розумінню природи ЗПР у дітей.

Аналіз зарубіжних робот виявляє різні підходи до вивчення ЗПР і до розробки адекватних діагностичних методів. Пошук диференційних засобів для визначення форм ЗПР, який здійснювався Р.Заззо і його співробітниками, спрямовувався, в основному, на виокремлення різних психологічних синдромів і їх етіології для групи дітей з ЗПР.

На думку Р.Заззо, до сих пір питання про ЗПР вирішувалось на основі або лише тільки біологічних, або лише соціальних факторів. Однак використання психологічних критеріїв дозволяє виділити специфічні особливості дефектів у різних форм ЗПР. Р.Заззо висунув ідею гетерохронії розвитку, згідно якій психічні функції у дітей з порушеннями психічного розвитку формується не в єдиному темпі. І чим більше виражений дефект психічного розвитку, тим більше розходжень між психічними функціями і психобіологічними віковими показниками розвитку. Гетерохронія, згідно Р.Заззо, не приводить до грубої дисгармонічності розвитку дитини, так як завдяки компенсаторним механізмам здійснюється своєрідне поєднання особистості і середовища. Для визначення характеру ЗПР він вказує на необхідність збору найбільш повної інформації: відомості про вагітність матері, характеристика сімейної атмосфери, соціально-економічний рівень сім’ї, моральна поведінка батьків і відносини між ними [36, 12]. 

В американській психології представлено ряд тематичних досліджень по характеристиці і способам діагностики дітей із затримкою психічного розвитку і з аномальним розвитком. Більшість робіт спрямовано на вивчення різних симптоматичних картин, які виявляються у дітей з мозковими порушеннями - ця категорія дітей з широкою гамою різних психопатологічних синдромів, які приводять до відставання у психічному розвитку (В.Круйшан). Сюди входять діти з ураженнями центральної нервової системи (специфічного чи дифузного характеру), мовні порушення, труднощі у навчанні, перцептивні порушення, гіперкінезіями. Крім того в цю групу відносять дітей, у яких не виявляється ніяких нейрофізіологічних порушень, але незважаючи на це проявляються ті ж самі психологічні симптоми, що і у дітей з порушенням центральної нервової системи.

В перші роки життя в силу незрілості нервової системи у дітей часто спостерігається дисфункції дозрівання рухової і загальної психічних функцій. Тому зазвичай в ранньому дитинстві мова йде про загальну затримку психомоторного розвитку з більш вираженим  відставання психічних функцій. У дітей старша трьох років стає можливим виділення вже більш окреслених психоневрологічних синдромів.

Розглядаючи порушенні функції, то слід зазначити, що джерелом пристосування аномальних дітей являються  збережені функції. Функції порушеного аналізатора, наприклад, заміняються інтенсивним використанням збережених.

Порівнюючи різні види аномалій розвитку при патології сенсорної сфери як один з другим, так і з нормою дав ґрунтовний матеріал і для формування ряду загальних закономірностей аномалій розвитку. До цих закономірностей, по-перше, відносять недорозвиток у порівнянні з нормою здатності до прийому, переробки і збереженню інформації. Відомо, що найбільш страждає засвоєння тієї інформації, яка адресована до ураженого аналізатора. Однак є труднощі у швидкості і об’єму інформації, що адресована і до збереженого аналізатора.

Іншою загальною особливістю, що виступає при вивченні дефектів розвитку сенсорної сфери, являється недостатність словникового опосередкування. Наслідком перерахованих особливостей дефіцитарності вказаного ряду психічних процесів являється тенденція і до певного уповільнення темпу розвитку мислення – процесів узагальнення і відволікання.

Для розуміння значення вторинних утворень вимагається аналіз не тільки негативних проявів, але і способів пристосування особистості дитини до того чи іншого дефекту. Ряд вторинних утворень повинен розглядатись не тільки з негативної сторони, але і як прояв своєрідного поступового шляху розвитку того чи іншого психічного процесу. Поряд з вторинними негативними симптомами мають місце і симптоми компенсаторні, які виникають у результаті пристосування аномальної дитини до вимог середовища. В залежності від характеру сенсорного дефекту у аномальних дітей виникають різного роду функціональні перебудови, в основі яких лежить мобілізація резервних можливостей центральної нервової системи і висока пластичність у формуванні вищих кіркових функцій, що удосконалюються в процесі спеціального навчання.




Комментарии