Главная       Продать работу       Заказать работу       Блог       Контакты       Оплата       О нас       Как мы работаем       Регистрация       Вход в кабинет
Тех. дипломные работы
   автомобили
   спец. техника
   станки
   тех. маш.
   строительство
   электроснабжение
   пищевая промышленность
   водоснабжение
   газоснабжение
   автоматизация
   теплоснабжение
   холодильники
   машиностроение
   др. тех. специальности

Тех. курсовые работы
   автомобили
   спец. техника
   станки
   тех. маш.
   строительство
   детали машин
   электроснабжение
   газоснабжение
   водоснабжение
   пищевая промышленность
   автоматизация
   теплоснабжение
   ТММ
   ВСТИ
   гидравлика и пневматика
   машиностроение
   др. тех. специальности

Тех. дополнения
   Отчеты
   Расчетно-графические работы
   Лекции
   Задачи
   Лабораторные работы
   Литература
   Контрольные работы
   Чертежи и 3D моделирование
   Тех. soft
   Рефераты
   Общий раздел
   Технологический раздел
   Конструкторский раздел
   Эксплуатационный раздел
   БЖД раздел
   Экономический раздел
   Экологический раздел
   Автоматизация раздел
   Расчетные работы

Гум. дипломные работы
   педагогика и психология
   астрономия и космонавтика
   банковское, биржевое дело
   БЖД и экология
   биология и естествознание
   бухгалтерский счет и аудит
   военное дело
   география
   геология
   государство и право
   журналистика и СМИ
   иностранные языки
   история
   коммуникации
   краеведение
   кулинария
   культура и искусство
   литература
   экономика и торговля
   математика
   медицина
   международное отношение
   менеджмент
   политология
   музыка
   религия
   социология
   спорт и туризм
   таможенная система
   физика
   химия
   философия
   финансы
   этика и эстетика
   правознавство

Гум. курсовые работы
   педагогика и психология
   астрономия и космонавтика
   банковское, биржевое дело
   БЖД и экология
   биология и естествознание
   бухгалтерский счет и аудит
   военное дело
   география
   геология
   государство и право
   журналистика и СМИ
   иностранные языки
   история
   коммуникации
   краеведение
   кулинария
   культура и искусство
   литература
   экономика и торговля
   математика
   медицина
   международное отношение
   менеджмент
   политология
   музыка
   религия
   социология
   спорт и туризм
   таможенная система
   физика
   химия
   философия
   финансы
   этика и эстетика
   правознавство

Гум. дополнения
   Отчеты
   Расчетные работы
   Лекции
   Задачи
   Лабораторные работы
   Литература
   Контрольные работы
   Сочинения
   Гум. soft
   Рефераты

Рефераты
   Авиация и космонавтика
   Административное право
   Арбитражный процесс
   Архитектура
   Астрология
   Астрономия
   Банковское дело
   Безопасность жизнедеятельнос
   Биографии
   Биология
   Биология и химия
   Биржевое дело
   Ботаника и сельское хоз-во
   Бухгалтерский учет и аудит
   Валютные отношения
   Ветеринария
   Военная кафедра
   ГДЗ
   География
   Геодезия
   Геология
   Геополитика
   Государство и право
   Гражданское право и процесс
   Делопроизводство
   Деньги и кредит
   ЕГЭ
   Естествознание
   Журналистика
   ЗНО
   Зоология
   Издательское дело и полиграф
   Инвестиции
   Иностранный язык
   Информатика
   Информатика, программировани
   Исторические личности
   История
   История техники
   Кибернетика
   Коммуникации и связь
   Компьютерные науки
   Косметология
   Краеведение и этнография
   Краткое содержание произведе
   Криминалистика
   Криминология
   Криптология
   Кулинария
   Культура и искусство
   Культурология
   Литература : зарубежная
   Литература и русский язык
   Логика
   Логистика
   Маркетинг
   Математика
   Медицина, здоровье
   Медицинские науки
   Международное публичное прав
   Международное частное право
   Международные отношения
   Менеджмент
   Металлургия
   Москвоведение
   Музыка
   Муниципальное право
   Налоги, налогообложение
   Наука и техника
   Начертательная геометрия
   Оккультизм и уфология
   Остальные рефераты
   Педагогика
   Политология
   Право
   Право, юриспруденция
   Предпринимательство
   Прикладные науки
   Промышленность, производство
   Психология
   психология, педагогика
   Радиоэлектроника
   Реклама
   Религия и мифология
   Риторика
   Сексология
   Социология
   Статистика
   Страхование
   Строительные науки
   Строительство
   Схемотехника
   Таможенная система
   Теория государства и права
   Теория организации
   Теплотехника
   Технология
   Товароведение
   Транспорт
   Трудовое право
   Туризм
   Уголовное право и процесс
   Управление
   Управленческие науки
   Физика
   Физкультура и спорт
   Философия
   Финансовые науки
   Финансы
   Фотография
   Химия
   Хозяйственное право
   Цифровые устройства
   Экологическое право
   Экология
   Экономика
   Экономико-математическое мод
   Экономическая география
   Экономическая теория
   Этика
   Юриспруденция
   Языковедение
   Языкознание, филология

Главная > Блог


Психолого-педагогічн підходи до вивчення та дослідження творчих здібностей

У  науці  загальна  здатність,  яка  відповідає  творчій  діяльності  і  характеризує  особистість  в  цілому,  називається  креативність.

Проте,  це  поняття  в  контексті  психолого-педагогічного  знання  набуло  значення  лише  на  початку  50-х  років.  Однією  з  причин  такого  ставлення  до  проблеми  творчих  здібностей  зі  сторони  вчених-експериментаторів  була  нечіткість  визначення  креативності  як   здібності  та  відсутність  методик  для  її  діагностики. 

В  самому  загальному  розумінні  поняття  креативності  включає  в  себе  минулі,  поточні  та  наступні  характеристики  процесу,  в  результаті  якого  людина  або  група  людей  створює  що-небудь,  що  не  існувало  раніше [15; 170].

„Психометрична  революція”  в  дослідженні  творчих  здібностей  та креативності  особистості  розпочалась  на  початку  60-х  років  і  до  цього  часу  не  закінчена.

Розуміння природи  творчості  і  творчих  здібностей  у зарубіжній  психолого-педагогічній  науці.

Якщо  систематизувати  всі  дослідження  з  проблем  творчості  у  зарубіжній  психолого-педагогічній  науці,  то  можна  виділити  чотири  основних  напрямки,  кожен  з  яких  креативність  розглядає  з  різних  позицій  [48; 25].

В  першому  напрямку  творчість  вивчається  за  її  продуктами.  Прихильниками  цього  підходу  є  Мак  Ферсон,  К. Тейлор,  Д.  Тейлор  та  інші.  Вони  виділяють  три  основні  характеристики  продукту:  кількість,  якість,  значущість.  Проте  більшість  дослідників  проблеми  творчості  вважають,  що  продукт  не  може  бути  єдиним  критерієм  творчості,  тим  більше,  що  його  оцінка  проводиться  експертами  і  залежить  від  їх  індивідуальних  думок  та  суджень.  Так,  як  показали  К. Тейлор,  Сміт  та  Гізелін,  серед  великої  кількості  виділених  оцінок  творчого  продукту  лише  деякі  мають  безпосереднє  відношення  до  творчості,  а  решта  характеризують  загальну  продуктивність  роботи  досліджуваних.

Другий  напрямок  розглядає  креативність  як  здібність.  Однією  з  перших  в  цій  галузі  була  робота  Сімпсона,  який  виділив  творчість  як  здатність  людини  відмовлятися  від  стереотипних  способів  мислення.  Пізніше  головними  дослідниками  цього  підходу  стали  Дж.  Гілфорд  та  Е.  П.  Торренс.

Дж.  Гілфорд  [15; 184]  вважає,  що  головною  особливістю  творчих  здібностей  є  можливість  знаходження  багатьох  різноманітних  ідей  з  одного  джерела  інформації,  а  основою  креативності  є  дивергентне  мислення.  Саме  операція  дивергенції,  на  думку  Дж.  Гілфорда,  на  відміну  від  конвергентного  типу  мислення,  яке  він  ототожнює  з  інтелектом,  допускає  варіювання  різних  шляхів  розв’язання  проблеми,  приводить  до  несподіваних  висновків  і  результатів.  Спочатку  вчений  виділив  чотири основних  показники  креативності:  оригінальність  (нетривіальність,  незвичність підходу);  семантична  гнучкість  (новий  спосіб  використання,  швидке  переключення  з  однієї  проблеми  на  іншу);  образна  адаптивна  гнучкість  (нові  ознаки  і  можливості  для  використання);  семантична  спонтанна  гнучкість  (здатність  продукувати  різноманітні  ідеї  в  нерегламентованій  ситуації).

Пізніше  Дж. Гілфордом  було  виділено  шість  параметрів  креативності:

1)  здатність  до  виявлення і  постановки  проблеми;

2)  здатність  до  генерування  великої  кількості  ідей;

3)  гнучкість - здатність  продукувати  різноманітні  ідеї;

4)  оригінальність - здатність  відповідати  на  подразники  нестандартно;

5)  здатність  удосконалити  об’єкт,  додаючи  деталі;

6)  здатність  вирішувати  проблеми,  тобто  здатність  до  аналізу  і  синтезу.

7) дослідження  здібностей,  які  діагностують  переважно  дивергентну  продуктивність.

Подальший  розвиток  ця  програма  отримала  в  дослідженнях Е. П. Торренса [15; 186],  який  під  креативністю  розуміє   здатність  до  загостреного  сприйняття  недоліків,  дефіциту  знань,  дисгармонії  тощо.  Відповідно  до  цього  реалізація  творчого  акту  повинна  включати  в  себе  відчуття  труднощів,  пошук  можливих  рішень,  генерування  і    формулювання  гіпотез  відносно  відсутніх  елементів  та  усунення  недоліків  і  пробілів  у  знаннях,  перевірку  цих  гіпотез  (а  в  тих  випадках,  коли  це  необхідно,  і  їх  модифікацію)  та  знаходження  результатів.

Креативність  у  тестах  Е. П. Торренса  оцінюються  за  такими  показниками:

-  продуктивність  –  здатність  до  висунення  великої  кількості  ідей;

-  гнучкість  –  здатність  висувати  різноманітні  ідеї,  переходити  від  одного  аспекту  проблеми  до  іншого,  використовувати  різноманітні  стратегії  розв’язання  проблем;

-  оригінальність  –  здатність  до  висунення  ідей,  які  відрізняються  від  очевидних  чи  міцно  усталених;

-  деталізація  –  розробленість  ідей.

Крім  цього  також  вводяться  показники  точності,  швидкості  та  узагальнена  шкала  творчих  здібностей.

Вчений  розробляв  свої  тести  в  ході  навчально-методичної  роботи  з  розвитку  творчих  здібностей  дітей.  При  створенні  методик  автор  намагався  отримати  моделі  творчих  процесів,  що  відображали  б  їх  природну  складність.

Тому  креативність  Е. П. Торренс  вважає  природним  процесом,  який  породжується  сильною  потребою  людини  у  знятті  напруження,  що  виникає  у  ситуації  невизначеності  чи  незавершеності.   

Третім  напрямком  є  вивчення  креативності  як  психічного  процесу.  При  цьому  виділяються  різні  стадії,  рівні  та  типи  творчого  мислення. 

Дослідження  стадій  і  фаз  творчого  процесу  було  розпочате            Дж.  Уоллесом   та    Т.  Рібо  і  носило  описовий  характер.  Вивчення  рівнів  креативного  процесу  тісно  пов’язано  з  психоаналітичним  напрямком.  Проте  найбільш  поширеною  у  дослідженні  креативності  як  типу  мислення  є  концепція  С. Медніка  [15; 191],  яка  є  основою  розробленого  ним  тесту  віддалених  асоціацій.  Творчий  процес  розглядається С. Медніком  як  переформування  асоціативних  елементів  в  нові  комбінації,  що  відповідають  поставленому  завданню.  При  цьому  чим  більш  віддалені  один  від  одного  елементи  нової  комбінації,  тим  більш  творчим  є  процес  розв’язання.           

Четвертий  напрямок  у  вивченні  креативності  орієнтується  на  дослідження  рис  особистості.  Прихильники  цього  підходу  вважають,  що  не  можна  робити  передбачення  про  розвиток  креативних  здібностей  без  врахування  емоційно-мотиваційних  та  особистісних  характеристик  людини,  оскільки  не  тільки  реальна  діяльність,  але  й  результати  виконання  творчих  завдань  суттєво  залежать  від  цих  особливостей.  Багато  досліджень  в  цій  сфері  і,  відповідно,  діагностичні  процедури  ґрунтуються  на  роботах  К. Гольдштейна,  А. Маслоу,  К. Роджерса  і  розглядають  взаємозв’язок  творчого  процесу  із  „самоактуалізацією”  особистості. 

Особистісний  підхід  до  виявлення  творчих  здібностей  пов’язаний  також  з  багаточисленними  спробами  побудувати  різні  списки  особливостей  творчої  особистості  (в  які  входять,  наприклад,  такі  якості  як,  незвичність  і  ексцентричність,  підвищена  сприйнятливість,  схильність  до  фантазування  тощо).  В  рамках  цього  напрямку  активні  емпіричні  дослідження  проводяться  Інститутом  по  діагностиці  і  вивченню  особистості  при  Каліфорнійському  університеті.

Особливе  місце  серед  робіт,  присвячених  проблемі  креативності,  займають  дослідження  по  вивченню  мотиваційних  характеристик  творчості  та  особистісних  змінних  як  джерел  високого  рівня  розвитку  творчих  здібностей.  В  межах  цього  підходу  працюють  С. Е. Голлан,       Р. В. Кеттел,  С. Р. Маддіс,  Д. В. Мак  Кіннон  та  інші.  Вони  підкреслюють  необхідність  дослідження  індивідуальних  відмінностей  в  мотивації  учнів  при  виконанні  творчих  завдань.   

Розуміння природи  творчості  і  творчих  здібностей  у вітчизняній  психолого-педагогічній  науці.

У  вітчизняній  науці  розуміння  креативності  і  творчих  здібностей  також  характеризується  досить  великою  кількістю  точок  зору.

 Проблему  розвитку  творчості  у  різні  вікові  періоди  досліджували  й  вивчають  вчені  різних  наукових  галузей – педагоги,  мистецтвознавці,  психологи,  філософи  (окрім  названих  вище,  це  Л. А. Венгер, Ю. З. Гільбух,  В. І. Глоцер,  Д. Б. Ельконін,  Л. Н. Занков,  О. Л. Кононко, С. В. Кулачківська,  О. О. Мелік-Пашаєв,  О. М. Матюшкін, О. М. Лук, Б. М. Юсов  та  інші). 

За  всієї  своєрідності  їхніх  наукових  поглядів  вони  сходяться  в  одному:  розвиток  дитини  є  активним  процесом  діяльного  творення  своєї  особистості,  і  розвиток  дитячої  творчості  може  бути  правильно  зрозумілим  лише  у  світлі  загальної  теорії  психічного  розвитку  як  процесу  засвоєння  дитиною  специфічно  людських  властивостей    і  здібностей,  що  виникають  у  ході  історичного  розвитку  людства. 

У  творчому  процесі  учень  активно  діє  й  відкриває  щось  нове  для  себе,  а  для  навколишніх – нове  про  себе.  Цю  саму  думку  висловлює  і  В. М. Бехтерев,  який  відзначає,  що  дитяча  творчість  дає  змогу  мати  об’єктивні  дані  для  суджень  про  внутрішній  світ  учня  і  водночас  допомагає  усвідомити,  що  таке  молодший  школяр  не  лише  з  суб’єктивного  погляду,  а  на  підставі  цього  об’єктивного  матеріалу.

Зокрема,  ще  К. Д. Ушинський  висловив  думку,  яка  і  сьогодні  є  найважливішою  для  теорії  і  практики  навчання:  “Слід  постійно  пам’ятати,  що  треба  передавати  учневі  не  тільки  ті  чи  інші  знання,  але  й  розвивати  у  ньому  бажання  і  здатність  самостійно,  без  вчителя,  засвоювати  нові  знання,  формувати  у  нього  навички  творчої  діяльності  і  розвивати  творчі  здібності”  [49; 7].

Дуже  багато  уваги  дитячій  творчості  приділяли  такі  видатні  педагоги,  як:  І. П. Волков,  О. А. Захаренко,  В. О.Сухомлинський.  Ними  створено  оригінальні  системи  виховання  і  навчання,  в  центр  яких  вони  поставили  дитину  як  унікальну,  неповторну,  самоцінну  особистість.  Їх  поєднує  й  чуйне  ставлення  до  дітей,  глибока  повага  до  особистості  кожного  школяра  і  непохитна  віра  у  дитячій  обдарованості,  праві  на  самовизначення.  При  цьому,  головними  положеннями  педагогічних  поглядів  І. П. Волкова,  О. А. Захаренка,  В. О.Сухомлинського  є  вимога  розвитку  творчого  потенціалу  усіх  вихованців.

За  В. О. Сухомлинським,  творчість  дітей – це  глибоко  своєрідна  сфера  їх  духовного  життя,  самовираження  і  самоствердження,  в  якому  яскраво  розкривається  індивідуальна  самобутність  кожного  школяра.  Він  вважав,  що  дитина  за  своєю  природою – допитливий  дослідник,  першовідкривач.  І  найкраще  буде,  коли  прекрасний  світ  перед  нею  буде  відкриватись  у  яскравих  фарбах,  тремтливих  звуках,  в  казці  і  грі,  у  власній  творчості,  у  красі,  яка  окрилює  серце  [40; 54].  Саме  через  казку,  гру,  неповторну  дитячу  творчість – правильний  шлях  до  серця  дитини.  Тому  творчу  діяльність  учня  В. О. Сухомлинський  розглядав  не  лише  як  вищу  форму  активності  і  самостійності,  а  й  як  найбільшу  радість  в  духовному  житті  людини.  На  думку  видатного  педагога,  розвинути  творчі  здібності – це  значить  відкрити  в  кожній  дитині  її  найсильнішу  сторону  і  домогтися,  щоб  кожен  учень  досягнув  успіхів  у  тій  справі,  котра  найбільше  розкриває  його  природні  задатки.

Для  початкової  школи,  яка  на  сучасному  етапі  розпочинає  перехід  до  нового  змісту  і  структури  освіти,  ідеї  В. О. Сухомлинського  мають  особливе  значення.  Звертаючись  до  праць  видатного  педагога,  коротко  охарактеризуємо  основні  шляхи  і  засоби  розвитку  творчих  здібностей  молодших  школярів.

Повноцінне  навчання,  в  якому  цілеспрямовано  розвивається  особистість  учня,  за  В. О. Сухомлинським  передбачає  [8; 74]:

1)  врахування  вчителем  психофізіологічних  особливостей  дітей  даного  віку;

2)  визначення  вчителем  перспективних  цілей  розвитку  творчих  здібностей  кожного  учня;

3)  турботу  про  фізичне  й  емоційне  здоров’я  вихованців;

4)  досягнення  тісного  взаємозв’язку  мовленнєвої,  розумової  і  трудової  діяльності  молодших  школярів;

5)  проведення  уроків  мислення  в  природі;

6)  систему  творчих  робіт  з  розвитку  мовлення;

7)  стимулювання  інтелектуальних  та  естетичних  почуттів  учнів.

О. А. Захаренко  [19; 149]  творчість  у  школі  розглядає  як  особливу,  особистісну  і  водночас  суспільну  сферу,  оскільки  результати  цієї  творчості  безпосередньо  звернені  до  особи  школяра,  сприяють  захопленню  процесом  пізнання,  вихованню  високих  моральних  якостей,  потреби  працювати.  Розвиток  нахилів  і  творчих  здібностей  учнів,  на  думку  О. А. Захаренка,  полягає  в  тому,  щоб  поряд  з  навчальним  процесом  запропонувати  учням  такі  види  діяльності,  серед  яких  кожен  знайде  стежку,  якою  піде  першим.     

За  поглядами  І. П. Волкова  [7; 105],  творчість  молодшого  школяра – це  створення  ним  оригінального  продукту,  вибору,  в  процесі  роботи  над  яким  самостійно  застосовано  засвоєні  знання,  вміння  і  навички,  в  тому  числі здійснено  їх  перенесення,  комбінування  відомих  способів  діяльності  чи  створення  нового  для  учня  підходу  до  виконання  завдання.  На  думку  педагога,  ефективний  шлях  розвитку  індивідуальних  здібностей  лежить  через  самостійну  діяльність  учнів  під  керівництвом  вчителя.

 І. П. Волков  вважає,  що  для  розвитку  творчих  можливостей  учнів  необхідно  розбудити  в  кожній  дитині  творця,  навчити  працювати  самостійно,  допомогти  зрозуміти  і  знайти  себе,  зробити  перші  кроки  до  творчості.  А  оскільки  саме  в  школі  починається  процес  становлення  якостей  творчої  особистості,  дуже  важливо  правильно  організувати  цей  процес.  Досвід  переконливо  підтверджує  тезу  психології,  що  всі  діти  володіють  різноманітними  творчими  здібностями.  Завдання  школи – виявити  й  розвинути  їх  у  доступній  і  цікавій  дітям  діяльності.  Розвинути  здібності – це  значить  озброїти  дитину  способом  діяльності,  дати  їй  до  рук  ключі,  принцип  виконання  роботи,  створити  умови  для  виконання  й  розквіту  її  обдарованості.  Тому  мета  освіти,  за                      І. П. Волковим, - так  побудувати  навчання,  щоб  максимально  розвинути  закладені  природою  здібності  кожного  учня  [8; 76].

  Проте,  тільки  забезпечивши  учнів  певним  мінімумом  загальних  знань,  можна  говорити  про  самостійне  створення  ними   конкретних  і  різноманітних,  оригінальних,  творчих  продуктів.  З  цією  метою                  І. П. Волковим  були  розроблені  уроки  творчості  для  учнів  початкових  класів.  Вони  названі  так  умовно,  тому  що  з  перших  днів  учні  1-го  класу  привчаються  за  єдиної  для  всіх  теми  виконувати  практичні  роботи  в  оригінальному,  неповторному  варіанті.  У  тих  же  випадках,  коли  оригінальний  предмет  створити  не  можна,  педагоги  намагалися  розвинути  самостійність,  активність,  ініціативність,  тобто  якості,  які  б  сприяли  творчості  й  зумовлювали  розвиток  творчих  здібностей.

Таким  чином,  видатні  педагоги – І П. Волков,  О. А. Захаренко,          О. В. Сухомлинський – зробили  вагомий  внесок  у  найскладнішу  галузь  дидактики – теорію  і  практику  розвивального  навчання,  поєднали  психологічні  й  педагогічні  знання  про  взаємозв’язок  навчання  й  розвитку,  пов’язали  пізнавальну  й  трудову  активність  дітей  з  культурним  оточенням.  В  цілому  педагогічна  творчість  вчених  спрямована  на  проектування  особистості  дитини,  на  перспективу  її  розвитку  і  є  цілісною  педагогічною  системою  розливального  навчання,  яка  витримала  випробування  часом. 

Процес  творчості  вивчався  багатьма  дослідниками  в  основному  в  напрямі  пошуків  його  загальної  схеми,  виділення  основних  ланок.

Так,  О. М. Матюшкін [33; 31], який  у  80-х  роках  розробив  оригінальну модель  творчої  обдарованості,  називає  такі  ознаки  креативних  здібностей: 

- пізнавальна  мотивація,  що  виражається  у  дослідницькій,  пошуковій  активності;

- здатність  долати  сформовані  настанови,  звичні  підходи,  стеоретипи; 

- оригінальність; 

- швидке  виявлення  розв’язання  проблеми; 

- розумова  активність; 

- чутливість  до  новизни  стимулу  тощо.

При  цьому,  механізм  процесу  творчого  засвоєння  знань  характеризує  так:  1)  створення  проблемної  ситуації  та  постановка  проблеми;  2)  використання  відомих  способів  розв’язування;  3)  розширення  області  пошуку  способів  розв’язування;  4)  реалізація  знайденого  принципу;  5)  перевірка  розв’язку.

Я. О. Пономарьов [44;171]  трактує  творчість  як  взаємодію,  яка  веде  до  розвитку  і  вважає,  що  особливість  психологічного  механізму  творчості  виражена  єдністю  інтуїтивного  та  логічного.  Тобто  завдання  або  проблема  сприймається  людиною  на  усвідомленому,  логічному  рівні,  а  засіб  до  її  вирішення  здобувається  на  інтуїтивному  рівні.  При  цьому  цей  засіб  виникає  як  побічний  продукт  дії.  Тому  творчими  здібностями   О. Я. Пономарьов  називає  здатність  розпізнавати  й  асимілювати  в  діяльності  побічний  продукт,  що  породжується  в  процесі  діяльності  і  не  має  прямого  відношення  до  її  мети.

Н. С. Лейтесом  [28; 103-104]  творчі  здібності  розглядаються  як  окрема  сторона  загальних  розумових  здібностей  і  особистості  в  цілому.  Схильність  до  творчості,  на  його  думку,  є  характерною  рисою  дитинства.  Саме  у  дослідженнях  Н. С. Лейтеса  відмічено  своєрідність  прояву  творчих  здібностей  людини  на  кожному  віковому  етапі.

Оремо  виділяється  концепція  Д. Б. Богоявленської [50; 57],  яка  запропонувала  якісно  новий  підхід  до  трактування  і  дослідження  творчості.  Вона  розглядає  креативність  як  ситуативно  нестимульовану  інтелектуальну  активність,  що  проявляється  в  прагненні  вийти  за  межі  заданої  проблеми.  Досліджуючи  творчий  потенціал  особистості  за  допомогою  власної  методики  „Креативне  поле”,  Д. Б. Богоявленська  отримала  результати,  що  свідчать  про  тісний  взаємозв’язок  між  інтелектуальною  активністю  як  комплексною  характеристикою  творчості  особистості  та  загальними  розумовими  здібностями. 

М. А. Холодна [50; 57],  розуміє  креативність  як  один  з  чотирьох  типів  інтелектуальних  здібностей  (серед  них:  конвергентні  здібності,  научіння  і  пізнавальні  стилі),  кожна  з  яких  −  властивість  інтелекту,  похідна  по  відношенню  до  особливостей  складу  і  будови  індивідуального  досвіду.

На  думку  В. Н. Дружиніна  [15; 200], творча  активність  детермінується  творчою  мотивацією  і  проявляється  в  особливих  (нерегламентованих)  умовах  діяльності,  але  "верхнім"  обмежувачем  її  прояву  є  рівень  загального  інтелекту.

Л. О. Парамонова  [6; 34]  відзначає  такі  особливості  дитячої  творчості:  суб’єктивність,  новизну  відкриттів  та  продуктів  творчості,  адже  діти  роблять  безліч  відкриттів  і  створюють  цікаві,  часом  оригінальні  продукти  у  вигляді  малюнка,  будови,  вірша  або  казки.  Другою  особливістю  автор  вважає  те,  що  саме  творення  творчого  продукту  для  школяра  має  найголовніше  значення.  Діяльність  дитини  відрізняється  великим  емоційним  включенням,  прагненням  шукати  й  багато  разів  випробовувати  різні  рішення,  одержувати  від  цього  особливе  задоволення,  навіть  сильніше,  ніж  від  досягнення  кінцевого  результату.  Молодший  школяр  легко  й  насамперед  практично  починає  орієнтовну  діяльність,  яка  поступово  стає  спрямованою,  заохочує  його  до  пошуком  і  часто  має  позитивний  результат, - у  цьому  виявляється  третя,  на  думку  дослідника,  особливість  дитячої  творчості. 

Таким  чином,  бачимо,  що  у  психолого-педагогічній  науці  існує  досить  велика  кількість  різноманітних  підходів  і  напрямів  з  проблем  творчості,  кожен  з  яких  приносить  свої  здобутки  і  висновки,  вправи  і  завдання  з  розвитку  креативних  здібностей  та  вивільнення  творчого  потенціалу  людини.

Так,  у  зарубіжній  науці  найбільш  продуктивним  можна  вважати  напрямок,  що  розглядає  креативність  як  здатність.  Саме  в  рамках  цього  підходу  була  розроблена  серія  достатньо  надійних  і  нескладних  у  використанні   тестів  на  визначення  рівня  креативності,  які,  крім  своєї  діагностичної  спрямованості,  є  відправним  пунктом  у  тому  різноманітті  різних  завдань  та  вправ,  що  розвивають  творчі  здібності  дитини.   

Якщо  ж  узагальнити  підходи,  присвячені  дослідженню  проблем  творчості  у  вітчизняній  психолого-педагогічній  науці,  то  можна  зробити  висновок, що  більшість  вчених  під  креативністю  розуміють  вираження  стійких  особливостей  індивіда,  які  є  основою  його  глибинної  Я-концепції,  а  їх  наукові  праці  слугують  підґрунтям  для  розв’язання  ряду  практичних  педагогічних  і  психологічних  проблем.




Комментарии