Главная       Продать работу       Заказать работу       Блог       Контакты       Оплата       О нас       Как мы работаем       Регистрация       Вход в кабинет
Тех. дипломные работы
   автомобили
   спец. техника
   станки
   тех. маш.
   строительство
   электроснабжение
   пищевая промышленность
   водоснабжение
   газоснабжение
   автоматизация
   теплоснабжение
   холодильники
   машиностроение
   др. тех. специальности

Тех. курсовые работы
   автомобили
   спец. техника
   станки
   тех. маш.
   строительство
   детали машин
   электроснабжение
   газоснабжение
   водоснабжение
   пищевая промышленность
   автоматизация
   теплоснабжение
   ТММ
   ВСТИ
   гидравлика и пневматика
   машиностроение
   др. тех. специальности

Тех. дополнения
   Отчеты
   Расчетно-графические работы
   Лекции
   Задачи
   Лабораторные работы
   Литература
   Контрольные работы
   Чертежи и 3D моделирование
   Тех. soft
   Рефераты
   Общий раздел
   Технологический раздел
   Конструкторский раздел
   Эксплуатационный раздел
   БЖД раздел
   Экономический раздел
   Экологический раздел
   Автоматизация раздел
   Расчетные работы

Гум. дипломные работы
   педагогика и психология
   астрономия и космонавтика
   банковское, биржевое дело
   БЖД и экология
   биология и естествознание
   бухгалтерский счет и аудит
   военное дело
   география
   геология
   государство и право
   журналистика и СМИ
   иностранные языки
   история
   коммуникации
   краеведение
   кулинария
   культура и искусство
   литература
   экономика и торговля
   математика
   медицина
   международное отношение
   менеджмент
   политология
   музыка
   религия
   социология
   спорт и туризм
   таможенная система
   физика
   химия
   философия
   финансы
   этика и эстетика
   правознавство

Гум. курсовые работы
   педагогика и психология
   астрономия и космонавтика
   банковское, биржевое дело
   БЖД и экология
   биология и естествознание
   бухгалтерский счет и аудит
   военное дело
   география
   геология
   государство и право
   журналистика и СМИ
   иностранные языки
   история
   коммуникации
   краеведение
   кулинария
   культура и искусство
   литература
   экономика и торговля
   математика
   медицина
   международное отношение
   менеджмент
   политология
   музыка
   религия
   социология
   спорт и туризм
   таможенная система
   физика
   химия
   философия
   финансы
   этика и эстетика
   правознавство

Гум. дополнения
   Отчеты
   Расчетные работы
   Лекции
   Задачи
   Лабораторные работы
   Литература
   Контрольные работы
   Сочинения
   Гум. soft
   Рефераты

Рефераты
   Авиация и космонавтика
   Административное право
   Арбитражный процесс
   Архитектура
   Астрология
   Астрономия
   Банковское дело
   Безопасность жизнедеятельнос
   Биографии
   Биология
   Биология и химия
   Биржевое дело
   Ботаника и сельское хоз-во
   Бухгалтерский учет и аудит
   Валютные отношения
   Ветеринария
   Военная кафедра
   ГДЗ
   География
   Геодезия
   Геология
   Геополитика
   Государство и право
   Гражданское право и процесс
   Делопроизводство
   Деньги и кредит
   ЕГЭ
   Естествознание
   Журналистика
   ЗНО
   Зоология
   Издательское дело и полиграф
   Инвестиции
   Иностранный язык
   Информатика
   Информатика, программировани
   Исторические личности
   История
   История техники
   Кибернетика
   Коммуникации и связь
   Компьютерные науки
   Косметология
   Краеведение и этнография
   Краткое содержание произведе
   Криминалистика
   Криминология
   Криптология
   Кулинария
   Культура и искусство
   Культурология
   Литература : зарубежная
   Литература и русский язык
   Логика
   Логистика
   Маркетинг
   Математика
   Медицина, здоровье
   Медицинские науки
   Международное публичное прав
   Международное частное право
   Международные отношения
   Менеджмент
   Металлургия
   Москвоведение
   Музыка
   Муниципальное право
   Налоги, налогообложение
   Наука и техника
   Начертательная геометрия
   Оккультизм и уфология
   Остальные рефераты
   Педагогика
   Политология
   Право
   Право, юриспруденция
   Предпринимательство
   Прикладные науки
   Промышленность, производство
   Психология
   психология, педагогика
   Радиоэлектроника
   Реклама
   Религия и мифология
   Риторика
   Сексология
   Социология
   Статистика
   Страхование
   Строительные науки
   Строительство
   Схемотехника
   Таможенная система
   Теория государства и права
   Теория организации
   Теплотехника
   Технология
   Товароведение
   Транспорт
   Трудовое право
   Туризм
   Уголовное право и процесс
   Управление
   Управленческие науки
   Физика
   Физкультура и спорт
   Философия
   Финансовые науки
   Финансы
   Фотография
   Химия
   Хозяйственное право
   Цифровые устройства
   Экологическое право
   Экология
   Экономика
   Экономико-математическое мод
   Экономическая география
   Экономическая теория
   Этика
   Юриспруденция
   Языковедение
   Языкознание, филология

Главная > Блог


Роль використання наочності в навчально – виховному процесі початкової школи

У початкових класах застосування наочності має на меті: збагачення й розширення безпосереднього чуттєвого досвіду учнів, розвиток спостережливості, пізнання конкретних влас­тивостей предметів під час практичної діяльності, створення умов для переходу до абстрактного мислення, опори для са­мостійного навчання й систематизації навчального матеріалу.

Відповідно до функцій наочності засоби унаочнення та­кож дуже різноманітні: предмети та явища навколишньої дійсності; дії вчителя й учнів, що демонструють, як треба ви­конувати ту чи іншу операцію та як і яким обладнанням кори­стуватися; зображення реальних предметів — різноманітні іграшки, предметні малюнки, картини, образні моделі з папе­ру, картону й символічні зображення – карти, таблиці, схеми, креслення, картки з математичною символікою.

До наочних засобів належить також інформація, яку учні сприймають за допомогою технічних засобів навчання: кіно­фільми, діафільми, звукозапис, радіо, телепередачі. Ці види наочності називають аудіовізуальними, оскільки інформацію вони передають через звук і зображення.

У початкових класах застосовується природна, малюнкова, об’ємна, звукова і символічно-графічна наочність. Зрозуміло, кожна з них має свої „плюси” і „мінуси”, і це слід враховувати, визначаючи їх роль, на уроці.

Використання наочності відіграє переважно допоміжну роль, однак іноді навчальний матеріал (наприклад, явища, предмети, які учні не можуть безпосередньо спостерігати) має такий характер, що без унаочнення правильне уявлення про новий об'єкт взагалі неможливе. Щоб запобігти звуженню по­няття або уявлення, доцільно використовувати різні зразки зображення об'єкта. Це допоможе учням розпізнати типове, зробити крок від конкретного до абстрактного, перейти від уявлення до поняття. Отже, важливо не тільки правильно дібрати наочність до уроку, а й продумати, як поставити запи­тання, щоб створюваний в учнів зоровий образ активно „пра­цював” на досягнення мети уроку.

Як відомо, найперша властивість сприймання - вибірковість. Завдяки запитанням учителя, попередньому досвіду учень вихоплює зором, слухом ті чи інші сторони спостережува­ного. І чим менша дитина, тим більше значення мають конк­ретність і особистісна значущість установки вчителя на сприй­мання. Не можна залишити поза увагою і вплив фону на якість, сприймання. Наголосити на цьому спонукає поширене серед класоводів прагнення всіляко прикрашати роздавальний матеріал (квіточки, замальовки, аплікації). Але ж це відволікає увагу учнів. Адже навчальна сутність картки, таблиці має чітко проглядатися. Водночас на схемах-опорах добре використовувати смисли розрізнювальні властивості кольорів, умовні позначення для виділення головного, зв'язків між елементами схеми.

Дидактичні функції наочності — педагогічна  підтримка міркувань учнів на етапі первинного сприймання, опора для дітей, які не встигають, використання опори під час самостійної роботи й повторення. З огляду на це схеми дуже різноманітні, в арсеналі багатьох учителів поряд з відомими є свої опори з різних предметів. Як правило, це невеликі за форматом цупкі аркуші, які або прикріплюють на крилі дошки „Сьогодні на уроці”, або заздалегідь кладуть на окремі парти. Важливо, щоб у процесі сприймання наочності розвивалися пізнавальні здібності дітей, здатність до самонавчання. Ефективність процесу сприймання підвищується, коли перед учнями ставляться спеціальні завдання, проводяться спостереження, які спонукують їх придивлятися чи прислухатися до інших об'єктів, виділяти їхні характерні ознаки, позначати певними словами, об’єднувати в єдине ціле. У таких ситуаціях в учнів швидше розвивається спостережливість, ніж тоді, коли сприймання наочних об'єктів є тільки ілюстрацією, готових знань повідомлюваних учителем. Показники розвитку  спостережливості – вдосконалення  перцептивного аналізу й синтезу об'єктів, виділення й об'єднання в єдине ціле малопо­мітних їх ознак та властивостей, підвищення точності словес­ного їх опису, формування установки на спостереження.[ ]

Вибір наочності для конкретного уроку зумовлюється не тільки його навчальною метою, а й іншими чинниками. Зок­рема, специфікою мікросередовища школи та попереднім рівнем готовності дітей, їхнім емоційним станом, віком, ре­зервом навчального часу. Особливо важливим джерелом чут­тєвого досвіду майже на всіх уроках є актуалізація емоційних спостережень дітей. Це положення глибоко розвинув у своїх працях В.Сухомлинський. „Природа мозку дитини,— писав він,— потребує, щоб її розум виховувався біля джерела думки — се­ред наочних образів, і насамперед — серед природи, щоб дум­ка переключалася з наочного образу на „обробку” інформації про цей образ. Якщо ж ізолювати дітей від природи, якщо з перших днів навчання дитина сприймає тільки слово, то кліти­ни мозку швидко стомлюються і не справляються з роботою, яку пропонує вчитель. А цим клітинам треба розвиватися, міцніти, набиратися сил. Ось де причина того явища, з яким часто зустрічаються вчителі в початкових класах: дитина тихо сидить, дивиться тобі в очі, немовби уважно слухає, але не ро­зуміє жодного слова, що педагог розповідає і розповідає, тому що треба думати над правилами, розв'язувати задачі, прикла­ди — все це абстракції, узагальнення, немає живих образів, мо­зок стомлюється...”. [ ]

Вчасно використана виразна наочність — це змістове й емо­ційне підживлення процесів сприймання, мислення, пам'яті молодших учнів.

З технічних засобів навчання (ТЗН) у початкових класах найбільш поширені діафільми і діапозитиви. Діапроектори і діаскопи прості в експлуатації, надійні, дешеві, зручні для зберігання; діти 6 — 7 років легко навчаються показувати діа­фільми.

Статичний матеріал діафільму молодші учні сприймають значно легше, ніж динамічний у кінофільмі: вони встигають розглянути деталі зорового ряду, осмислити їх у цілому. Істотну роль тут відіграють яскравість барв і виразність ліній (по­рівняно з настійними таблицями й роздавальним матеріалом).

Діафільми, які можна використати на уроках у початкових класах, за змістом поділяються здебільшого на ілюстративні й пояснювальні. Нерідко це — ситуативні нариси, екранізації художніх творів. Здебільшого діафільми ілюструють текст, допомагають глибше засвоїти його зміст. Діафільми-ілюстрації полегшують навчання всіх видів переказу (повного, вибірко­вого, стислого), виконання творчих робіт. Це пояснюється тим, що, маючи перед очима зорову опору, учні легко пригадують зміст прочитаного, активізується також і їхнє мовлення.

Робота з діафільмом на уроці передбачає постійне керівниц­тво вчителя. Звичайно воно включає такі етапи:

1. пояснення мети завдання;

2. демонстрування діафільму з коментуванням кожно­го кадру (при цьому вчитель зосереджує увагу учнів на істот­них ознаках і на важливих, але мало помітних деталях).

Відомий психолог Л.П. Прессман відводить особливу роль наочності при навчанні дітей молодшого шкільного віку, оскільки вона відповідає особливостям їх сприйняття і засвоєння знань. Впливаючи на органи чуття (зорові, слухові і т.д.), засоби наочності забезпечують різностороннє, повне формування якого-небудь образу, поняття і тим самим сприяє міцнішому засвоєнню знань, розумінню зв'язку наукових знань з життям.

Наочність сприяє виробленню у учнів емоційно-оцінного відношення до знань, що повідомляються. Проводячи самостійні досліди, учні можуть переконатися в істинності набуваючих знань, в реальності тих явищ і процесів, про які їм розповідає вчитель. А упевненість в істинності одержаних відомостей, переконаність в знаннях роблять їх усвідомленою, точною. Засоби наочності підвищують інтерес до знань, роблять більш легшим процес засвоєння, підтримують увагу дитини. У використанні будь-якого виду  наочності необхідно дотримуватися міри і пропорції, визначених закономірністю навчання. Так, відсутність або недостатня кількість засобів наочності знижує кількість знань за рахунок зменшення пізнавального інтересу і утруднення розуміння і образного сприйняття матеріалу. Проте велика кількість демонстрацій створює розважальний настрій учнів. Оптимальним слід рахувати при вивченні нової важкої теми 4-5 демонстрацій за урок, рахуючи засоби для самостійної роботи учнів і засоби контролю. Перш ніж відібрати для уроку той або інший вид наочності, необхідно продумати місце його застосування залежно від його дидактичних можливостей. При цьому слід мати на увазі, в першу чергу, цілі і завдання конкретного уроку і відбирати такі наочні засоби, які чітко виражають найбільш істотні сторони явища, що вивчається на уроці, і дозволяють учневі вичленити і згрупувати ті істотні ознаки, які лежать в основі формованого на даному уроці уявлення або поняття. Від учбових завдань залежить і вибір однієї з форм поєднання наочності і розповіді вчителя.

Наочність в навчанні сприяє тому, що у школярів, завдяки сприйняттю предметів і процесів навколишнього світу, формуються уявлення, що правильно відображають об'єктивну дійсність, і разом з тим сприймані явища аналізуються і узагальнюються у зв'язку з учбовими завданнями.

Використання наочних засобів не тільки для створення у школярів образних уявлень, але і для формування понять, для розуміння відвернутих зв'язків і залежностей — одне з найважливіших положень дидактики. Відчуття і поняття — різні ступені єдиного процесу пізнання.

У сучасній дидактиці поняття наочності відноситься до різних видів сприйняття (зоровим, слуховим, дотиковим і ін.). Жоден з видів наочної допомоги не володіє абсолютними перевагами перед іншим. При вивченні природи, наприклад, найбільше значення мають натуральні об'єкти і зображення, близькі до натури, а на уроках граматики – умовні зображення відносин між словами за допомогою стрілок, дуг, за допомогою виділення частин слова різними квітами і т.п. Нерідко виникає необхідність використовувати різні види наочних засобів при ознайомленні з одними і тими ж питаннями. Дуже важливо використовувати наочні засоби цілеспрямовано, не захаращувати уроки великою кількістю наочної допомоги, бо це заважає зосередитися і обдумати найбільш істотні питання. Таке застосування наочності в навчанні не приносить користі, а скоріше шкодить і засвоєнню знань, і розвитку школярів.

Коли в учнів є необхідні образні уявлення, слід використовувати їх для формування понять, для розвитку відвернутого мислення що вчаться. Це правило відноситься не тільки до середніх і старших, але і до початкових класів. Спираючись на сприйняття молодшими школярами множин і відносин між ними, треба вже в 1-му класі поступово переходити до узагальнення наочних відносин, добиваючись їх розуміння у відвернутому плані. Так, виконавши множення і ділення на квадратиках або кружечках в межах двох десятків, слід перейти до з'ясування зв'язку між множенням і діленням, взаємно зворотних відносин між цими арифметичними діями.

Єдиним засобом виховання уважності є вплив на думку, і наочність лише тією мірою сприяє розвитку і поглибленню уважності, якою вона стимулює процес мислення. Наочний образ предмета може сам по собі привернути увагу на тривалий час, але мета застосу­вання наочності полягає зовсім не в тому, щоб на весь урок привернути увагу учня,— наочність приноситься на урок для того, щоб на якомусь етапі пізнання діти відволікались від образу, перейшли в думці до узагаль­нюючої істини, закономірності. В практиці трапляються досить несподівані випадки, коли наочні посібники, привернувши увагу дітей якоюсь деталлю, не допома­гають, а заважають осмислити абстрактну істину, до якої хотів підвести дітей учитель.

Застосування засобів наочності вимагає великої нау­ково-педагогічної підготовленості учителя, знання пси­хології дитини, знання процесу ово­лодіння знанням.

Насамперед треба пам'ятати, що наочність — це за­гальний принцип розумової праці маленьких школярів. К. Д. Ушинський писав, що діти думають „формами, звуками, фарбами і відчуттями”. Ця вікова закономір­ність вимагає, щоб мислення маленької дитини розви­валось серед природи, щоб вона одночасно бачила, слухала, переживала і думала. Наочність — сила, що розвиває уважність, мислення, вона надає емоційного забарвлення пізнанню. Завдяки одночасності бачення, слухового сприйняття, переживання і мислення в свідо­мості дитини формується те, що в психології називається емоційною пам'яттю; з кожним уявленням і поняттям, що відклалися в пам'яті, пов'язується не тільки думка, але і почуття, переживання. Без формування розвину­тої, багатої емоціональної пам'яті не може бути й мови про повноцінний розумовий розвиток в дитинстві. Принцип наоч­ності мусить пронизувати не тільки урок, а й інші сторо­ни навчально-виховного процесу, все пізнання.

Застосовуючи наочність, треба замислюва­тися над тим, як від конкретного перейти до абстрактно­го, на якому етапі уроку засіб наочності перестане бути необхідним, коли учні вже не повинні звертати на нього увагу. Це дуже важливий момент інтелектуального виховання: засіб наочності потрібен лише на певному етапі активізації думки.

Поступово треба переходити від натураль­них до образотворчих засобів наочності, а потім до та­ких, які дають символічне зображення предметів, явищ. Уже в І—II-х класах треба поступово відучувати дітей від натуральних засобів наочності, але це ніякою мірою не значить, що можна взагалі відмовитись від них. Перехід до образотворчих засобів наочності — три­валий процес. Він не зводиться до того, що вчитель за­мість живого кошеняти приносить на урок кошеня намальоване. Образотворчий засіб наочності, навіть як­що він точно передає форму, колір та інші особливості засобу натурального, завжди є узагальненням. І завдання педагога полягає в тому, щоб поступово переходити до все складніших узагальнень при застосуванні обра­зотворчих засобів наочності. Особливо важливо навчи­ти дітей розуміти символічні зображення — зарисовки, схеми. Вони відіграють дуже велику роль у розвитку абстрактного мислення. У II і III-х класах перш ніж приступити до розв'язання, учень малює задачу. Навчання малювати задачу — це перехід від конкретного мислення до абстрактного. Діти спочатку малюють предмети (яблука, кошики, дерева, пташок), потім переходять до схематичного зображен­ня, позначаючи їх квадратами, кружечками і т. п.

Від образотворчої наочності поступово переходити до словесно-образної. Словесний образ — це крок на шляху переходу від мислення формами, звуками, фарбами і відчуттями до мислення поняттями. Досвідчені вчителі початкових класів створюють словом образ не тільки того, що неможливо показати, але й того, що можна побачити в природі, в люд­ській праці навколо нас. Ці словесні образи мають над­звичайно важливе значення у формуванні емоційної пам'яті, у збагаченні того, що в психології називається внутрішнім мовленням. Засіб  наочності мусить бути таким, щоб ді­ти звертали увагу на найголовніше, найсуттєвіше.

Таким чином, наочність використовується на різних етапах навчального процесу, її роль - забезпечити всебічне, образне сприймання, дати опору для мислення учнів. Наочність  вимагає великого мистецтва в її використанні, знання душі, думки учня.




Комментарии