Главная       Продать работу       Заказать работу       Блог       Контакты       Оплата       О нас       Как мы работаем       Регистрация       Вход в кабинет
Тех. дипломные работы
   автомобили
   спец. техника
   станки
   тех. маш.
   строительство
   электроснабжение
   пищевая промышленность
   водоснабжение
   газоснабжение
   автоматизация
   теплоснабжение
   холодильники
   машиностроение
   др. тех. специальности

Тех. курсовые работы
   автомобили
   спец. техника
   станки
   тех. маш.
   строительство
   детали машин
   электроснабжение
   газоснабжение
   водоснабжение
   пищевая промышленность
   автоматизация
   теплоснабжение
   ТММ
   ВСТИ
   гидравлика и пневматика
   машиностроение
   др. тех. специальности

Тех. дополнения
   Отчеты
   Расчетно-графические работы
   Лекции
   Задачи
   Лабораторные работы
   Литература
   Контрольные работы
   Чертежи и 3D моделирование
   Тех. soft
   Рефераты
   Общий раздел
   Технологический раздел
   Конструкторский раздел
   Эксплуатационный раздел
   БЖД раздел
   Экономический раздел
   Экологический раздел
   Автоматизация раздел
   Расчетные работы

Гум. дипломные работы
   педагогика и психология
   астрономия и космонавтика
   банковское, биржевое дело
   БЖД и экология
   биология и естествознание
   бухгалтерский счет и аудит
   военное дело
   география
   геология
   государство и право
   журналистика и СМИ
   иностранные языки
   история
   коммуникации
   краеведение
   кулинария
   культура и искусство
   литература
   экономика и торговля
   математика
   медицина
   международное отношение
   менеджмент
   политология
   музыка
   религия
   социология
   спорт и туризм
   таможенная система
   физика
   химия
   философия
   финансы
   этика и эстетика
   правознавство

Гум. курсовые работы
   педагогика и психология
   астрономия и космонавтика
   банковское, биржевое дело
   БЖД и экология
   биология и естествознание
   бухгалтерский счет и аудит
   военное дело
   география
   геология
   государство и право
   журналистика и СМИ
   иностранные языки
   история
   коммуникации
   краеведение
   кулинария
   культура и искусство
   литература
   экономика и торговля
   математика
   медицина
   международное отношение
   менеджмент
   политология
   музыка
   религия
   социология
   спорт и туризм
   таможенная система
   физика
   химия
   философия
   финансы
   этика и эстетика
   правознавство

Гум. дополнения
   Отчеты
   Расчетные работы
   Лекции
   Задачи
   Лабораторные работы
   Литература
   Контрольные работы
   Сочинения
   Гум. soft
   Рефераты

Рефераты
   Авиация и космонавтика
   Административное право
   Арбитражный процесс
   Архитектура
   Астрология
   Астрономия
   Банковское дело
   Безопасность жизнедеятельнос
   Биографии
   Биология
   Биология и химия
   Биржевое дело
   Ботаника и сельское хоз-во
   Бухгалтерский учет и аудит
   Валютные отношения
   Ветеринария
   Военная кафедра
   ГДЗ
   География
   Геодезия
   Геология
   Геополитика
   Государство и право
   Гражданское право и процесс
   Делопроизводство
   Деньги и кредит
   ЕГЭ
   Естествознание
   Журналистика
   ЗНО
   Зоология
   Издательское дело и полиграф
   Инвестиции
   Иностранный язык
   Информатика
   Информатика, программировани
   Исторические личности
   История
   История техники
   Кибернетика
   Коммуникации и связь
   Компьютерные науки
   Косметология
   Краеведение и этнография
   Краткое содержание произведе
   Криминалистика
   Криминология
   Криптология
   Кулинария
   Культура и искусство
   Культурология
   Литература : зарубежная
   Литература и русский язык
   Логика
   Логистика
   Маркетинг
   Математика
   Медицина, здоровье
   Медицинские науки
   Международное публичное прав
   Международное частное право
   Международные отношения
   Менеджмент
   Металлургия
   Москвоведение
   Музыка
   Муниципальное право
   Налоги, налогообложение
   Наука и техника
   Начертательная геометрия
   Оккультизм и уфология
   Остальные рефераты
   Педагогика
   Политология
   Право
   Право, юриспруденция
   Предпринимательство
   Прикладные науки
   Промышленность, производство
   Психология
   психология, педагогика
   Радиоэлектроника
   Реклама
   Религия и мифология
   Риторика
   Сексология
   Социология
   Статистика
   Страхование
   Строительные науки
   Строительство
   Схемотехника
   Таможенная система
   Теория государства и права
   Теория организации
   Теплотехника
   Технология
   Товароведение
   Транспорт
   Трудовое право
   Туризм
   Уголовное право и процесс
   Управление
   Управленческие науки
   Физика
   Физкультура и спорт
   Философия
   Финансовые науки
   Финансы
   Фотография
   Химия
   Хозяйственное право
   Цифровые устройства
   Экологическое право
   Экология
   Экономика
   Экономико-математическое мод
   Экономическая география
   Экономическая теория
   Этика
   Юриспруденция
   Языковедение
   Языкознание, филология

Главная > Блог


ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФОРМУВАННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ ЗА РАХУНОК ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

При виборі форм розподілу державних доходів між бюджетами різних рівнів мова може йти або про розподіл податків і відповідних податкових компетенцій, або про фінансування видатків певних бюджетів шляхом перераху­вань коштів (надання трансфертів) від органів влади іншого рівня. При роздільній системі використання податків органи влади кожного рівня для виконання своїх завдань можуть автономно залучати необхідні доходи. В цьому випадку органи державної влади різних адміністративних одиниць мають високий ступінь самостійності в одержанні державних доходів.

Доходи умовно можна поділити на три групи:

1. Власні й закріплені на постійній основі. Власні доходи – це доходи, що формуються на території, підвідомчій відповідному місцевому органу влади, і за його рішеннями. Крім того, частина податків закріплена за місцевими бюджетами на довгостроковій основі, хоча перелік таких податків вже кілька разів змінювався. До податків цієї групи належать насамперед місцеві податки і збори, податок на промисел, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, податок з власників транспортних засобів, податок на землю.

2. Загальнодержавні податки, що розподіляються за нормативами між державним і місцевими бюджетами.

3. Трансферти з бюджетів вищого рівня.

У доходах місцевих бюджетів питома вага власних і закріплених податків є невеликою. Основні джерела їх доходів – відрахування від загальнодержавних податків і дотації з державного бюджету. Частка загальнодержавних податків та трансфертів з державного бюджету ніколи не була нижчою 70% від загального обсягу доходів місцевих бюджетів України.

Існуюча тенденція надання власних доходів місцевим бюджетам в обсязі, недостатньому для фінансування їх видатків, має давню традицію. Вона започаткована ще за часів соціалізму, коли вважалося, що обмежений обсяг власних доходів місцевих бюджетів дозволить заінтересувати місцеві органи влади у збільшенні та пошуку додаткових джерел фінансування. Так, у 1975 питома вага закріплених доходів по бюджетах областей становила в середньому 30,3%, мінімальний рівень – 21% у Волинській області, максимальний – 42,4% в Кримській, у Києві – 41%.

Вирішення проблеми надання дотацій місцевим бюджетам тісно пов'язане також з проблемами податкових пільг і рівня збору податків у різних регіонах. Регіони, яким надаються дотації в значних розмірах, мають дуже низький рівень збору податків у розрахунку на одиницю виробленої в регіоні валової доданої вартості (наприклад, Вінницька, Волинська, Тернопільська області). Бюджети цих областей потребували б менше дотацій, якби збір податків (контингент податкових надходжень в процентах від регіонального ВВП) досягав би середнього по Україні рівня. Щорічні значні зміни переліку субсидованих областей свідчать і про відсутність економічно виваженої системи розподілу податків між рівнями бюджетної системи, а також гнучких механізмів приведення у відповідність доходів і видатків окремих бюджетів.

Виникає природне запитання: що може бути точкою відліку при формуванні доходів місцевих бюджетів? Досвід останніх років переконливо довів, що неможливо знайти відповідь, зосередившись тільки на вирішенні проблеми доходів. Розподілити доходи можна тільки внаслідок чіткого розподілу повноважень і відповідальності за виконання конкретних функцій між центральними органами влади та органами регіонального і місцевого самоврядування, а також після розподілу витрат, пов'язаних з вирішенням відповідних завдань.

Для вирішення кола проблем місцевих бюджетів України потрібно вихо­ди­ти з положень економічної теорії фіскального (бюджетного) федералізму, яка по суті є науковою базою розв'язання проблем такого роду в сучасному суспільстві. В теорії та практиці державних фінансів країн з ринковою економікою утвердилася думка, що кожний рівень регіональної або місцевої влади повинен мати в своєму розпорядженні такі кошти, які дозволяли б їм виконувати покладені на них функції. Поняття податкових компетенцій різних рівнів державної влади промислове розвинутих країн містить у собі 3 основні елементи: компетенції у сфері податкового законодавства, права на одержання конкретних видів податків (або їх частини) у відповідний бюджет, права на управління податком (визначення податкової суми і збирання податку).

При виборі форм розподілу державних доходів між бюджетами різних рівнів мова може йти або про розподіл податків і відповідних податкових компетенцій, або про фінансування видатків певних бюджетів шляхом перераху­вань коштів (надання трансфертів) від органів влади іншого рівня. При роздільній системі використання податків органи влади кожного рівня для виконання своїх завдань можуть автономно залучати необхідні доходи. В цьому випадку органи державної влади різних адміністративних одиниць мають високий ступінь самостійності в одержанні державних доходів.

Екстремальною формою роздільної системи є вільна (конкуруюча система), тобто незв'язана роздільна система, за якої центральні та місцеві органи влади самостійно визначають як види податків, так і податкові ставки, тобто наділяються верховною владою у питаннях формування податкового законодавства і в одержанні доходів до власного бюджету. При використанні такої системи місцеві органи влади дістають повну незалежність у проведенні податкової політики і можуть досить гнучко пристосовувати податки до витрат. Проте такій важливій перевазі протистоять кілька серйозних недоліків:

З метою уникнення багаторазового оподаткування одних і тих же об'єктів кожному рівневі влади можна передавати в розпорядження певні види податків або надавати право змінювати в заданих межах податкові ставки. Отже, недоліки конкуруючої системи дозволяє усунути так звана "зв'язана" роздільна система. За такої системи теоретично можливі різні варіанти розподілу компетенцій у питаннях податкового законодавства та права одержання доходів бюджету. На практиці ж у більшості випадків центральні органи влади формують податкове законодавство, а нижчим рівням надається право одержання певних податків до свого бюджету. Такий підхід застосовується в Австрії та Німеччині відносно податку на землю. Закон про стягнення цього податку затверджено федеральним урядом, а доходи надходять до бюджетів громад.

Громади можуть у певних межах змінювати податкові ставки, тобто їх законодавчі компетенції обмежені правом зміни податкової ставки. Для створення узгодженої податкової системи навіть у Швейцарії (з широкою автономією кантонів) використовуються різні форми обмеження податкової самостійності місцевих органів влади: наприклад, при різних податкових ставках в оподаткуванні доходів тут встановлено єдиний порядок визначення податкової бази. В інших випадках місцеві органи не можуть впливати на вид податку та його розмір, вони тільки мають можливість отримати до свого бюджету відповідні доходи. Наприклад, у Німеччині законодавча основа податку з власників автотранспортних засобів також формується федеральним урядом, а доходи від нього надходять до бюджетів земель. "Зв'язана" роздільна система обмежує самостійність місцевої влади і створює сприятливіші умови для проведення цілеспрямованої економічної і фінансової політики. До недоліків даної системи можна віднести необхідність періодичного внесення змін в міжбюджетний розподіл податків, оскільки різні податки по-різному змінюються в часі.

Система формування доходів, що ґрунтується на трансфертах з інших бюджетів, являє собою систему міжбюджетних взаємовідносин з наданням мінімальної фінансової самостійності тим рівням державної влади, які є одержувачами коштів. Самостійність місцевих органів влади в рамках системи перерахувань (трансфертів) залежить від того, чи є такі перерахування цільовими, чи ними можна розпоряджатися за власним розсудом. Нерідко така система є додатковим елементом фінансового вирівнювання (компонентом вторинного вертикального вирівнювання), який може використовуватися після розподілу видів податків між рівнями бюджетної системи (первинне фінансове вирівнювання). Вона може також бути необхідною в тих випадках, коли доходи і (або) витрати бюджетів різних рівнів змінюються по-різному, і є загроза виникнення фінансових труднощів.

Всі теоретично можливі системи розподілу податків, як це було показано вище, мають свої переваги й недоліки. Тому на практиці частіше за все використовуються змішані варіанти, що включають елементи кожного з розглянутих підходів. Це означає, що частина податків (деякі види податків) розподіляється відповідно до умов роздільної системи. Для інших податків застосовується "зв'язана" система або система з надбавками. І крім того, можуть встановлюватися внески й надаватися субсидії.

Вибір конкретної системи розподілу податків між бюджетами різних рівнів визначається насамперед тим, який ступінь самостійності має бути надано регіональним і місцевим органам влади країни. Виходячи з цього, встановлюються компетенції цих рівнів влади у питаннях формування податкового законодавства, а також у правах одержання певних податків у власний бюджет. Саме за цими двома ознаками і відрізняють системи міжрівневого розподілу доходів, що використовуються в різних країнах. Права, що пов'язані з визначенням податкової суми та збором податків, не мають при цьому особливого значення. В розпорядження місцевих органів влади доцільно надавати податки, в яких база оподаткування не відрізняється великою мобільністю, і їх не можна перекласти на жителів інших регіонів.

Розподіл податків і податкових зборів між бюджетами різних рівнів має встановлюватися на досить тривалий час, оскільки тільки на цій основі стає можливим ефективне фінансове і бюджетне планування. Система міжрівневого розподілу доходів з урахуванням того, що різні види доходів в різні періоди часу можуть змінюватись по-різному, повинна бути досить гнучкою, дозволяючи приводити у відповідність доходи і видатки окремих бюджетів.

 Основним чинником кризи всієї бюджетної системи, зокрема місцевих бюджетів, є нинішня модель бюджетної системи, за якою формуються бюджети територій. Ця модель має такі хиби:

1) формування місцевих бюджетів здійснюється шляхом встановлення процентних відрахувань від регульованих загальнодержавних податків радою вищого рівня для ради нижчого рівня при відсутності чітких критеріїв їх пропорційного розподілу, що не сприяє зацікавленості територій у розвитку виробництва, раціонального використання бюджетних коштів, не завжди забезпечує гарантований розмір власних дохідних джерел;

2) нормативи відрахувань від регульованих загальнодержавних податків щороку переглядаються, що створює ситуацію, за якої дохідна база місцевих бюджетів формується не на постійній основі;

3) при відсутності критеріїв визначення їх розміру нормативи відрахувань виконують функцію засобу збалансування дохідної та видаткової частин місцевих бюджетів, є одним з основних важелів, за допомогою якого формування бюджетів здійснюється за принципом "зверху-вниз";

4) за нинішньої моделі бюджетної системи при формуванні бюджетів територій не враховується така категорія, як "податкоспроможність території", немає чіткого законодавчого визначення поняття "власні" та "передані доходи території";

5) існує неефективний і нераціональний механізм надання дотацій з вищестоящого бюджету нижчестоящому. Надання дотацій проводиться хаотично та суб'єктивно через те, що сума дотацій для бюджетів нижчого рівня планується в бюджеті вищого рівня, а не в окремому субвенційному фонді.

Така модель бюджетної системи та існуючий механізм розподілу регульованих загальнодержавних податків створюють ситуацію, за якої відсутні встановлені правила гри між центром та областями, областями та районами й муніципалітетами і т. д., прирікає нижчестоящі бюджети на невизначеність і непередбачуваність, веде до зростання споживацьких настроїв у регіонах, суб'єктивізму в перерозподілі бюджетних коштів між ланками бюджетної системи, що в кінцевому результаті зумовлює слабкість інституту місцевих фінансів. Тому сьогодні необхідно формувати місцеві бюджети за такої моделі бюджетної системи, яка одночасно була б поштовхом до розвитку та зміцнення місцевих бюджетів, визначала б чіткі міжбюджетні відносини, була б гарантом самостійності кожної ланки бюджетної системи. Це повинно стати основним критерієм у побудові нової моделі бюджетної системи.

На сьогодні існуюча модель бюджетної системи побудована і служить одному принципу – формування бюджетів "зверху-вниз", коли вищестоящий бюджет може диктувати умови нижчестоящому шляхом встановлення диференційованих ставок процентів відрахувань від регульованих загальнодержавних податків. Для її зміцнення, для зміцнення місцевих бюджетів необхідно в першу чергу побудувати таку бюджетну систему, за якої б нею виконувався і обслуговувався головний принцип – формування бюджетів "знизу – вверх", за якої вищестоящий бюджет формувався б на основі внесків нижчестоящих бюджетів. Тільки формуючи місцеві та державний бюджети за таким принципом, ми зуміємо зміцнити всю бюджетну систему, в т. ч. місцеві бюджети.

Можна запропонувати наступну модель бюджетної системи, за якої повинні формуватися державний та місцеві бюджети і яка має стати гарантом їх самостійності й зміцнення.

Вищестоящий бюджет повинен формуватися на основі фіксованих, визначених в абсолютних величинах внесків територій або, іншими словами, фіксованого податку територій, визначених за допомогою встановлення певних процентів відрахувань від загальнодержавних податків, які встановлюються вищестоящим бюджетом для нижчестоящого. Для цього нам передусім необхідно визначитися й застосувати для розрахунків такий досі відсутній у нині діючій моделі формування бюджетів показник, як податкоспроможність територій та поняття власних і переданих доходів територій. Показник податкоспроможності використовується в практиці багатьох зарубіжних країн і є важливим показником фінансової автономії адміністративно-територіальних одиниць.

У зарубіжних країнах це показник, який характеризує абсолютний обсяг ВВП, що виробляється на душу населення і може бути об'єктом комунального оподаткування. Розрахувавши у такий же спосіб середню податкоспроможність у масштабах усієї держави та вивівши співвідношення між податкоспроможністю окремої території і середньою податкоспроможністю в межах країни, визначають коефіцієнт податкоспроможності окремої території. Проте визначають її в такий спосіб тому, що в цих країнах проводиться певний метод фінансового вирівнювання.

Якщо територія має коефіцієнт податкоспроможності менший за 1, така територія отримує фінансову допомогу в процесі фінансового вирівнювання; якщо цей коефіцієнт більший за 1, територія є фінансовим донором, враховуючи при цьому рівень видатків, який необхідно провести з бюджетів території. Тобто фінансове вирівнювання проводиться у два етапи. Перший – це вирівнювання доходів, другий – вирівнювання видатків. Пропонуючи модель бюджетного вирівнювання і побудовану на основі єдиних і рівних для територій усієї країни гарантованих державою видатків, необхідно визначати податкоспроможність територій як величину обрахованого контингенту загальнодержавних податків, що стягуються на певній території.

Щодо прогнозних власних доходів місцевих бюджетів, то згідно з чинним законодавством власні доходи – це місцеві податки і збори та передані певному бюджету закріплені й регулюючі загальнодержавні податки, які залишаються в бюджетах відповідно до затверджених для цього бюджету процентів відрахувань, а також дотації та субвенції. В запропонованій моделі бюджетної системи будемо вважати, що прогнозні власні доходи – це всі доходи, які формуються на території, підвідомчій відповідному місцевому органу влади, і включають у себе весь контингент загальнодержавних закріплених і регулюючих податків, а передані – це дотації та субвенції з вищестоящих бюджетів бюджетам територій.

Затвердивши видаткову частину державного бюджету, визначаємо, яку частину коштів державний бюджет отримає в дохідну частину від закріплених законодавством за державним бюджетом податкових надходжень та суму коштів, яка повинна надійти з місцевих бюджетів у вигляді фіксованого внеску, тобто ту частину, яку за допомогою нормативів відрахувань необхідно вилучити із загальнодержавних податків, що формуються на території областей. Вважаємо, що контингент загальнодержавних податків, який визначається на поточний рік, на території області є показником її податкоспроможності. Визначивши суму коштів, яка повинна надійти з бюджету області для збалансування державного бюджету, встановлюємо абсолютну величину внеску до державного бюджету для кожної області в розмірі, пропорційному її податкоспроможності. Аналогічно повинні формуватися обласні, районні й інші бюджети.

Так, наприклад, величина обласного бюджету Тернопільської області без урахування дотацій районним бюджетам у 1998 році становила 65048,9 тис. грн. Контингент податкових надходжень від загальнодержавних податків на рік в області становив 220 млн. грн., а в м. Тернополі – 110 млн. грн., або 50% обсягу, що стягувався на території області. Тобто бюджет м. Тернополя повинен забезпечити надходження в обласний бюджет 50% його обсягу, або 32,5 млн. грн. Проценти відрахувань від регульованих загальнодержавних податків для бюджету м. Тернополя повинні бути встановлені для будь-якого або для всіх регулюючих загальнодержавних податків у такому розмірі, щоб, коли помножити їх на визначений прогнозований контингент податкових надходжень, абсолютна сума дорівнювала сумі необхідного внеску території міста в обласний бюджет.

Такий об'єктивний критерій визначення фіксованого внеску території, визначеного за допомогою процентів відрахувань від загальнодержавних податків, який повинен бути встановлений для кожного регіону України.

Отже, вищестоящий бюджет формуватиметься за рахунок внесків нижчестоящого бюджету і дотації з вищестоящого, а нормативи відрахувань від загальнодержавних податків і зборів виконуватимуть зовсім іншу функцію, ніж вони виконують сьогодні. Вони служитимуть інструментом визначення розміру фіксованого внеску території і визначатимуться на основі рівня податкоспроможності кожної території та його коригування щодо щорічних змін у податковій системі країни й економіці регіонів. Це й буде головним критерієм встановлення розміру нормативів відрахувань від загальнодержавних податків для кожного місцевого бюджету.

Нормативи відрахувань обслуговуватимуть єдине завдання – забезпечення надходження певної в абсолютній величині суми коштів від нижчестоящого бюджету до вищестоящого. Величина цієї суми, визначена на основі єдиного для всіх показника – податкоспроможності регіону, повинна забезпечити об'єктив­ність, стабільність у встановленні процентів відрахувань від загальнодержавних податків, фінансову автономію місцевих органів самоврядування.

Для забезпечення рівномірного розвитку територій громад та рівномірної бюджетної забезпеченості сума коштів, яка визначається як різниця між величиною контингенту податкових надходжень та сумою коштів, які передано за процентами відрахувань від загальнодержавних податків у вищестоящий бюджет, тобто сумою фіксованого внеску території, а також сумою коштів, необхідних для забезпечення єдиного, середнього в країні рівня бюджетних видатків, становитиме величину бюджетних вилучень із територій громад або необхідної дотації цій території, якщо ця сума буде обчислена з від'ємним знаком. При цьому вилучення коштів та надання дотацій повинно проводитися із субвенційних фондів, які необхідно створити при районних, обласних та державному бюджетах. Виведення дотацій у субвенційний фонд дасть нам змогу надавати дотації незалежно від виконання вищестоящого бюджету, забезпечить об'єктивність у їх надходженнях. За такого механізму визначення необхідної дотації чи вилучення лишків доходів бюджетне вирівнювання буде переведене на чіткі, єдині для всіх, безкомпромісні, об'єктивні показники.

З метою виконання плану надходжень у субвенційний фонд можна встановити порядок, за яким радою вищого адміністративного рівня залишати можливість блокувати рахунки рад нижчого рівня при невиконанні плану відрахувань у ці фонди.

Перехід до запропонованого методу встановлення розміру ставок процентних відрахувань від загальнодержавних податків і зборів, за яким формуватимуться місцеві бюджети, встановлюватимуться проценти відрахувань від загальнодержавних податків на основі об'єктивно визначених розмірів абсолютних сум внесків територій у вищестоящий бюджет і дотацій із субвенцій-них фондів при вищестоящих бюджетах для збалансування нижчестоящих бюджетів, є головним чинником зміцнення місцевих бюджетів та всієї бюджетної системи. Відсутність запропонованої моделі бюджетної системи і методу встановлення розміру відрахувань від загальнодержавних податків і зборів для нижчестоящого бюджету при формуванні місцевих бюджетів є на сьогодні головною причиною фінансової слабкості й несамостійності місцевих бюджетів в Україні.




Комментарии