Главная       Продать работу       Заказать работу       Блог       Контакты       Оплата       О нас       Как мы работаем       Регистрация       Вход в кабинет
Тех. дипломные работы
   автомобили
   спец. техника
   станки
   тех. маш.
   строительство
   электроснабжение
   пищевая промышленность
   водоснабжение
   газоснабжение
   автоматизация
   теплоснабжение
   холодильники
   машиностроение
   др. тех. специальности

Тех. курсовые работы
   автомобили
   спец. техника
   станки
   тех. маш.
   строительство
   детали машин
   электроснабжение
   газоснабжение
   водоснабжение
   пищевая промышленность
   автоматизация
   теплоснабжение
   ТММ
   ВСТИ
   гидравлика и пневматика
   машиностроение
   др. тех. специальности

Тех. дополнения
   Отчеты
   Расчетно-графические работы
   Лекции
   Задачи
   Лабораторные работы
   Литература
   Контрольные работы
   Чертежи и 3D моделирование
   Тех. soft
   Рефераты
   Общий раздел
   Технологический раздел
   Конструкторский раздел
   Эксплуатационный раздел
   БЖД раздел
   Экономический раздел
   Экологический раздел
   Автоматизация раздел
   Расчетные работы

Гум. дипломные работы
   педагогика и психология
   астрономия и космонавтика
   банковское, биржевое дело
   БЖД и экология
   биология и естествознание
   бухгалтерский счет и аудит
   военное дело
   география
   геология
   государство и право
   журналистика и СМИ
   иностранные языки
   история
   коммуникации
   краеведение
   кулинария
   культура и искусство
   литература
   экономика и торговля
   математика
   медицина
   международное отношение
   менеджмент
   политология
   музыка
   религия
   социология
   спорт и туризм
   таможенная система
   физика
   химия
   философия
   финансы
   этика и эстетика
   правознавство

Гум. курсовые работы
   педагогика и психология
   астрономия и космонавтика
   банковское, биржевое дело
   БЖД и экология
   биология и естествознание
   бухгалтерский счет и аудит
   военное дело
   география
   геология
   государство и право
   журналистика и СМИ
   иностранные языки
   история
   коммуникации
   краеведение
   кулинария
   культура и искусство
   литература
   экономика и торговля
   математика
   медицина
   международное отношение
   менеджмент
   политология
   музыка
   религия
   социология
   спорт и туризм
   таможенная система
   физика
   химия
   философия
   финансы
   этика и эстетика
   правознавство

Гум. дополнения
   Отчеты
   Расчетные работы
   Лекции
   Задачи
   Лабораторные работы
   Литература
   Контрольные работы
   Сочинения
   Гум. soft
   Рефераты

Рефераты
   Авиация и космонавтика
   Административное право
   Арбитражный процесс
   Архитектура
   Астрология
   Астрономия
   Банковское дело
   Безопасность жизнедеятельнос
   Биографии
   Биология
   Биология и химия
   Биржевое дело
   Ботаника и сельское хоз-во
   Бухгалтерский учет и аудит
   Валютные отношения
   Ветеринария
   Военная кафедра
   ГДЗ
   География
   Геодезия
   Геология
   Геополитика
   Государство и право
   Гражданское право и процесс
   Делопроизводство
   Деньги и кредит
   ЕГЭ
   Естествознание
   Журналистика
   ЗНО
   Зоология
   Издательское дело и полиграф
   Инвестиции
   Иностранный язык
   Информатика
   Информатика, программировани
   Исторические личности
   История
   История техники
   Кибернетика
   Коммуникации и связь
   Компьютерные науки
   Косметология
   Краеведение и этнография
   Краткое содержание произведе
   Криминалистика
   Криминология
   Криптология
   Кулинария
   Культура и искусство
   Культурология
   Литература : зарубежная
   Литература и русский язык
   Логика
   Логистика
   Маркетинг
   Математика
   Медицина, здоровье
   Медицинские науки
   Международное публичное прав
   Международное частное право
   Международные отношения
   Менеджмент
   Металлургия
   Москвоведение
   Музыка
   Муниципальное право
   Налоги, налогообложение
   Наука и техника
   Начертательная геометрия
   Оккультизм и уфология
   Остальные рефераты
   Педагогика
   Политология
   Право
   Право, юриспруденция
   Предпринимательство
   Прикладные науки
   Промышленность, производство
   Психология
   психология, педагогика
   Радиоэлектроника
   Реклама
   Религия и мифология
   Риторика
   Сексология
   Социология
   Статистика
   Страхование
   Строительные науки
   Строительство
   Схемотехника
   Таможенная система
   Теория государства и права
   Теория организации
   Теплотехника
   Технология
   Товароведение
   Транспорт
   Трудовое право
   Туризм
   Уголовное право и процесс
   Управление
   Управленческие науки
   Физика
   Физкультура и спорт
   Философия
   Финансовые науки
   Финансы
   Фотография
   Химия
   Хозяйственное право
   Цифровые устройства
   Экологическое право
   Экология
   Экономика
   Экономико-математическое мод
   Экономическая география
   Экономическая теория
   Этика
   Юриспруденция
   Языковедение
   Языкознание, филология

Главная > Тех. дополнения > БЖД раздел
Название:
ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ПРАЦЮВАННЯ З С/Г ТЕХНІКОЮ

Тип: Дипломные работы
Категория: Тех. дополнения
Подкатегория: БЖД раздел

Цена:
1 грн



Подробное описание:

 5. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ПРАЦЮВАННЯ З С/Г ТЕХНІКОЮ

5.1 Загальні вимоги безпеки до навантажувально–розвантажувальних робіт

 

1. Вантажопідйомні машини повинні бути, зареєстровані в органах Держтехнагляду;

2. Реєстрації в органах Держтехнагляду підлягають наступні вантажопідйомні машини:

3. Не підлягають реєстрації в органах Держтехнагляду:

4. Керівництво господарства повинне забезпечити знаходження вантажопідйомних машин і знімних вантажозахватних пристроїв у справному стані.

5. Для спостереження за технічним станом і безпечною експлуатацією вантажопідйомних машин і вантажозахватному пристрої повинний бути виділено наказом по господарстві відповідальна особа; [11,12]

6. Вантажопідйомні машини і вантажозахватні пристрої, що знаходяться в роботі, повинні піддаватися періодичному технічному огляду не рідше одного разу в рік;

7. Технічний огляд виконується особою, відповідальним за безпечну експлуатацію і технічний стан вантажопідйомних машин, а при невеликій кількості вантажопідйомних машин у господарстві - головним інженером. Цими ж особами і дається дозвіл на їхню експлуатацію. Результати технічного огляду заносяться в паспорт машини;

8. Вантажопідйомні машини можуть бути допущені до підйому і переміщення тільки тих вантажів, вага яких не перевищує вантажопідйомність машини;

9. Вантажопідйомні машини, знімні вантажозахватні пристрої і тара, без технічного огляду, до роботи не допускаються;

10. Чалочні і вантажні канати машин повинні щодня перевірятися. При наявності 10% обірваних дротів на одному кроці витка канат підлягає вибракуванню.

11. Автомобільні і пневмоколісні крани під час підняття вантажів повинні встановлюватися на всі опори. Підкладки під опори повинні бути інвентарною приналежністю крана;

12. Забороняється виконувати вантажно-розвантажувальні роботи за допомогою механізмів при силі вітру більш 12 м/с;

13. Вантажно-розвантажувальні майданчики повинні мати рівну горизонтальну поверхню, очищену від сторонніх предметів, а також безпечні під'їзної колії;

14. На майданчиках для навантаження і вивантаження тарних штучних вантажів (тюків, мішків, бочок, рулонів і ін.) повинні влаштовуватися платформи, естакади, рампи висотою, рівній висоті статі кузова автомобіля (причепа). Естакади повинні мати поздовжні напрямні і поперечний запобіжний бруси;

15. Трапи, підмостки, платформи повинні бути сухими і чистими, а в необхідних випадках посипані піском або дрібним шлаком;

16. До керування вантажопідйомними кранами, автонавантажувачами й іншими вантажозахватними машинами допускаються особи, що мають посвідчення на право керування відповідною машиною;

Допуск до роботи крановиків, машиністів і їхніх помічників, а також стропальників оформлюється наказом (розпорядженням) по господарству.

17. Повторна перевірка знань обслуговуючого персоналу (крановиків, машиністів, їхніх помічників, слюсарів, електромонтерів, стропальників) виконується не рідше одного разу в рік. За вимогою відповідальної особи перевірка знань може бути проведена раніше;

18. Стропальники й інші робітники, що обслуговують вантажопідйомні машини, проходять повторний інструктаж не рідше одного разу в 6 місяців;

19. Навантаження і розвантаження важких вантажів повинні виконуватись в присутності особи, відповідальної за технічний стан і експлуатацію вантажопідйомних машин;

20. При навантажені гною з естакади не висувати ніж бульдозера за межу естакади.

Збирання і транспортування сіна та соломи.

Діаметр канатів тросових волокуш допускається не менш 18 мм, причому кінці їх на довжині 0,5 м обшиваються брезентом. При блоковому скирдуванні довжина тягового троса діаметром 15 мм допускається від 50 до 75 м.[13]

Скиртоклади, копицевози і волокуші для поліпшення їхньої стійкості врівноважуються вантажами.

Особи, яким не виповнилося 18 років, до робіт по скирдуванню соломи не допускаються. Скирдувальники для роботи на висоті повинні одержати лікарський допуск.

Для скирдування виділяється спеціальний майданчик з ухилом не більше 6° на відстані більше 30 м від ліній електропередачі і 100 м від будівель, оборюється на ширину не менш 3 м до і після скирдування.

До початку скирдування проводять осьову і поперечну лінії для напрямку руху трактора.

Скирдувальні роботи дозволяється виконувати в денний час при силі вітру не більше 8 м/с. На скирті повинно бути не більше 6 скирдувальників. Під час скирдування вони не повинні знаходитися ближче 1,5 м від краю скирти і по можливості вибирати безпечне місце. Працюючі на скирдуванні забезпечуються інструментом, приставними або мотузковими драбинами, рукавицями і захисними окулярами. Старшому скирдувальнику видаються свисток або прапорці для подачі сигналів.

Дію всіх трактористів і людей регулює старший скирдувальник. Обсяг  маси, що витягається, не повинен перевищувати 1/3 ширини скирти з метою забезпечення безпечної роботи скирдувальників. Після викладення скирти на висоту більш 2 м навколо неї для зм'якшення удару при випадковому падінні людей настилають солому шириною до 2 м і висотою до 1 м.

При остаточному формуванні скирти робітників необхідно забезпечити страховими мотузками, вільні кінці яких варто кріпити до металевих лозин, забитих на глибину 1 м у протилежну вертикальну стінку.

Під час розбирання скирти, при навантаженні в транспортні засоби не можна допускати утворення нависаючих козирків. Якщо скирту розбирають за допомогою скирторіза, призначають сигнальника, який повинен знаходитися поза небезпечною зоною (на випадок розриву ланцюга).

Вузли стогомета регулюють при опущених грабельних ґратах і заглушеному двигуні трактора. Знаходитися під ґратами і на ґратах забороняється. У тракторах типу "Бєларусь", з якими працюють стогомети, колія повинна складати 1800 мм. При стягуванні соломи і сіна тросовою волокушею не можна під час руху братися за трос або ставати на нього ногами.

Вимоги до вантажно-розвантажувальних майданчиків: [12]

Вантажно-розвантажувальні майданчики та під'їзні шляхи до них повинні мати тверде покриття і утримуватись у справному стані; взимку під'їзні шляхи, місця роботи вантажопідйомних механізмів, стропальників, такелажників та вантажників, трапи (помости), платформи, шляхи проходу повинні очищатися від льоду (снігу) і в необхідних випадках посипатися піском або шлаком.

Для проходження (підйому) працівників на робоче місце повинні бути передбачені тротуари, сходи, містки, трапи, які відповідають вимогам безпеки. Місця перетинання під'їзних шляхів із канавами, траншеями і залізничними коліями повинні бути обладнані настилами або мостами для переїзду. Вантажно - розвантажувальні площадки повинні мати розміри, що забезпечують необхідний фронт робіт для встановленої кількості автомобілів і працюючих.

Розвантажувальні майданчики біля відкосів, ярів, силосних ям тощо, повинні мати надійний колесовідбійний брус висотою не менше 0,7 м для обмеження руху автомобілів заднім ходом.

На майданчиках для укладання вантажів повинні бути позначені межі штабелів, проходів та проїздів між ними. Не допускається розташування вантажів у проходах та проїздах. Ширина проїздів повинна забезпечувати безпеку руху транспортних засобів і підйомно - транспортних механізмів. Відповідальність за стан під'їзних шляхів і вантажно - розвантажувальних майданчиків несуть власники підприємств, у відані яких вони перебувають. При розміщенні автомобілів на вантажно - розвантажувальних майданчиках відстань між автомобілями, що стоять один за одним (у глибину), повинна бути не менше від їх довжини, а між автомобілями, що стоять поряд (по фронту), не менше 1,5 м. Якщо автомобілі встановлюють для навантаження або розвантаження поблизу будівлі, то необхідно передбачати колесовідбійний брус, який би забезпечував відстань між будівлею і задньою частиною автомобіля не менше 0,8 м. Відстань між автомобілем і штабелем вантажу повинна бути не менше 1 м.

При навантаженні (розвантаженні) вантажів з естакади, платформи, рампи, висота яких дорівнює висоті підлоги кузова, автомобіль може під'їхати щільно до них. У разі різної висоти підлоги кузова автомобіля і платформи, рампи, естакади необхідно використовувати трапи, перекладки тощо. Естакади, платформи, рампи для проведення вантажно-розвантажувальних робіт із заїздом на них автомобілів повинні обладнуватися огородженням, покажчиками допустимої вантажопідйомності і колесовідбійними пристроями. За їх відсутності в'їзд на естакади, платформи, рампи забороняється.

Рух автомобілів і вантажопідіймальних машин на вантажно-розвантажувальних площадках і під'їзних шляхах повинен регулюватися загальноприйнятими дорожніми знаками і покажчиками. Рух повинен бути потоковим. Якщо через виробничі умови потоковий рух організувати неможливо, автомобілі повинні подаватися під навантаження і розвантаження заднім ходом, але так, щоб виїзд їх із території майданчика здійснювався вільно, без маневрування. Для переходу працюючих по сипучому вантажу, який має велику текучість і здатність засмоктування, слід установлювати трапи чи настили з поручнями вздовж усього шляху пересування. Освітлення приміщень і майданчиків, де проводяться вантажно-розвантажувальні роботи, має бути не менше 20 лк.

 

  1. 2 Вимоги техніки безпеки до МТА

 

Загальні вимоги безпеки до тракторів.

Загальні вимоги безпеки до тракторів і самохідних сільськогосподарських машин установлені ГОСТ 12.2.019-76 і Єдиними вимогами до конструкції тракторів і сільськогосподарських машин по безпеці і гігієні праці.

Машини повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003-74 і бути обладнані: дзеркалами заднього виду, гальмовими сигналами, габаритними вогнями, передніми і задніми ліхтарями, покажчиками поворотів, двосвітловими фарами і переключенням на ближнє і дальнє світло; підніжками, поручнями, ручками, якщо робоче місце розташоване на висоті більш 550 мм; футляром для аптечки першої  медичної допомоги, термосом для питної води; обладнані кріпленнями для засобів пожежегасіння.

Кути поперечної статичної стійкості повинні складати не менш 35° для тракторів і 30° для самохідних сільськогосподарських машин. Параметри шуму і вібрації не повинні перевищувати величин, установлених нормами. Рівень звуку в кабінах машин і зовнішнього шуму на відстані 7,5 м не повинний перевищувати 85 дБА. Машини повинні бути обладнані кабінами.

Усі колісні і гусеничні виноградні трактори повинні мати захисні кабіни або кабіни з захисними каркасами для забезпечення зони безпеки водія. Усі машини для роботи в гірських умовах повинні бути обладнані креномірами, сигналізацією, пристроєм, що попереджає про перекидання трактора. Трактори з захисними кабінами або каркасами повинні бути обладнані прив'язними пасами.

Кабіни машин повинні бути застікленими, мати механічний склоочисник, омивач передніх стікол, сонцезахисний пристрій, плафон освітлення, освітлення щитка приладів, регульоване сидіння, гумовий коврик і чохли, для попередження попадання бруду в кабіну в місцях проходження педалей та важелів.

Сидіння повинне мати регулювання по висоті на 40 і в горизонтальному напрямку на 75 мм; спинка сидінь повинна мати відхилення від вертикалі на 5...20.° Підвіска сидінь повинна забезпечувати перемінну твердість для регулювання з урахуванням маси водія від 60 до 120 кг.

Загазованість і запиленість у кабіні не повинні перевищувати гранично припустимої концентрації.

Кабіна машин повинна мати систему пристроїв для нормалізації мікроклімату, включаючи теплоізоляцію, що забезпечує температуру повітря в межах +14...28 °С при відносній вологості 40...60 % і швидкості повітря 0,5 м/с. Для районів з температурою більш +25 °С температура в кабіні не повинна перевищувати+31 °С, а швидкість повітря не повинна складати більш 1,5 м/с.

Для зменшення шуму і вібрації кабіна повинна мати звуковбирні панелі й амортизатори, а під бічними щитками - амортизуючі прокладки.

Двигун тракторів встановлюється на амортизаторах, забезпечується глушником шуму, а при необхідності – ще і іскрогасником. Підтікання палива, оливи, води і пропускання газів із двигуна не допускаються.

Пуск двигуна повинний здійснюватися механізовано з робочого місця водія. Ручний пуск може бути передбачений у виді дублюючого пристрою. Двигуни повинні мати пристрій для полегшення пуску в зимових умовах.

Рульове керування і важелі повинні забезпечувати легкість, надійність і безпеку керування. Важелі керування сільськогосподарськими машинами повинні надійно фіксуватися.

Люфт кермового колеса при працюючому двигуні не повинний перевищувати 25°.

Сили опору переміщенню органів керування не повинні перевищувати: для педалей муфти зчеплення - 120 Н, для гальмової системи - 300 Н, для важелів переключення КПП і ВВП - 200 Н, механізмів повороту - 50 Н і для інших органів керування - не більше 200 Н.[1]

Гальмові системи машин повинні забезпечувати зупинку після проходження такого гальмового шляху (L,м):

 

L = v0 + ;

(5.1)

 

де v0 - швидкість машин у момент початку гальмування, км/год.

 

При нагрітих гальмах понад 100°С зазначені величини гальмового шляху множать на 1,25. Середнє уповільнення в процесі гальмування повинне складати не менш 3,5...2,8 м/с2 при холодних і нагрітих гальмах. Стояночне гальмо повинне утримувати колісний трактор у загальмованому стані на сухій дорозі з твердим покриттям на ухилі 20°, гусеничний трактор на ухилі 30°.

Порядок оцінювання безпеки трактора:

Якщо люфт кермового колеса більше 25° або дозволеного конструкцією машини, або для повного повороту керованих коліс вправо чи вліво потрібно 2,5 обороти кермового колеса, то ця машина вважається небезпечною для керування і до експлуатації не допускається.

Величину опору переміщенню органів керування порівнюють з нормами за ГОСТ 12.2.019-76, ГОСТ 22610-77, ГОСТ 22615- 77, ГОСТ 21753-76 .

а – випробування органів керування; б – випробування гальм.

Рис. 5.1 Схеми руху трактора при випробуванні

 

Повний хід педалей, повинен складати: гальма - 50... 100 мм, муфти зчеплення - 100... 150.

Гальмовий шлях S вимірюють рулеткою від контрольної точки Б в момент натискання на педаль гальма до точки Б1 після зупинки машини згідно рис. 5.1, б. Непрямолінійність руху А вимірюють згідно даного рисунку.

Початкову швидкість гальмування визначають по спідометрі або по проходженню мірної ділянки шляхи за одиницю часу. Час пройденої мірної ділянки шляху і час гальмування вимірюють секундоміром.

за яких необхідно вести спостереження (робочої зони, орієнтирів для руху, робочих органів, сліду маркера, місць вивантаження вантажу й ін.) визначають методом фотографування, огляду або світлотіньовим методом на спеціальному майданчику. Джерело світла потужністю випромінювання 200 Вт встановлюють у кабіні. На площі кругу радіусом 15 м визначають видиму і невидиму зони спереду і позаду. По відношенню видимої площі Sв (не закритої тінями) до площі S півкола визначають коефіцієнт оглядовості.

Коефіцієнт оглядовості має складати не менше 0,7. Визначення динамічної стійкості машини або агрегату. Обчислюють припустиму швидкість руху машини і перекидаючу силу. Перекидаючу швидкість трактора визначають за формулою:

 

;

(5.2)

 

де, r – радіус повороту трактора, м;

     В – поперечна база трактора, м;

     h – висота центра тяжіння трактора, м.

 

=7,7 м/с.(27,7 км/год)

Перекидаюча сила визначається з виразу:

 

Р = ;

(5.3)

де, G – сила тяжіння навантаженого МТА, Н.

 

 

Р = =152,2 кН;

Радіус повороту, при якому починається перекидання трактора:

;

(5.4)

 

=9,25 м.

На дорогах які мають менший радіус повороту рухатись на швидкості 12 км/год заборонено.

Усі трактори, та самохідні шасі повинні мати державні номерні знаки.

Усі трактори, причепи і напівпричепи, що працюють на транспортних роботах, забезпечуються сигналами "Стоп" і покажчиками поворотів. На бортах причепів повинен бути напис "Перевезення людей заборонено".

Для використання колісних тракторів на транспортних роботах призначаються трактористи-машиністи, що мають посвідчення і стаж роботи з цієї спеціальності не менш двох років, а для використання гусеничних тракторів стаж роботи повинний бути не менш одного року.

Особа, відповідальне за випуск на лінію транспортних засобів, зобов'язана: перевірити технічний стан транспортних засобів, особливо справність керування, гальма, освітлення, перевірити розміщення коліс на максимальну ширину; комплектування тракторного потяга; надійність укладання вантажу і відповідність величини завантаження потужності трактора; проінструктувати тракториста-машиніста про порядок руху й особливості маршруту, зв'язаних з дорожніми і погодними умовами.

При виїзді тракторів у рейс, тривалість якого складає більше доби, необхідно виділяти, двох трактористів-машиністів (при наявності в кабіні місця для другої людини). Якщо ж в кабіні одне місце, робочий день тракториста не повинен перебільшувати однієї зміни.

На гірських дорогах забороняється: рух по ухилі з виключеною муфтою зчеплення або виключеною передачею; буксирування машин або транспортних засобів на гнучкому буксирі і, більше одного транспортного засобу - на жорсткому буксирі; буксирування машин, тракторних причепів при ожеледі; стоянка машин у місцях, де дорога не проглядається на 100 м в усіх напрямках.[9]

 

  1. 3 Агротехнічні заходи в кормовиробництві

 

На полях сівозмін можлива водна і вітрова ерозія. Застосуванням різних агротехнічних прийомів вдається до мінімуму звести змивання ґрунту. Одним з таких прийомів є створення на певній відстані валів близько 10 м завширшки і 80 - 100 см заввишки. Ефективними агротехнічними протиерозійними прийомами є щілювання (щілювачі ЩН-2, ЩП-3-7 та ін.), спеціальна пориста і гребенева оранка, організація ґрунтозахисних сівозмін, смугове розміщення посівів озимих і ярих, зернових і просапних культур, створення буферних смуг із трав, залуження змитих земель і водостоків.

На схилових і заплавних ділянках доцільно проводити кольматаж — осаджування намулу створенням перемичок і валів. Після кольматажу на заплавах прояснену воду випускають, а на схилах вода найчастіше вбирається ґрунтом.

Танення снігу можна регулювати створенням смуг затемнення або оголення снігу. Смуги затемнення можна робити туковими сівалками або причепами-розкидачами, використовуючи торфокришку, золу, фосфоритне борошно. Ширина таких смуг має становити 10 - 15 м.[14]

На схилах обов'язково треба вирощувати бобово-злакові травосуміші. Вони утворюють щільну дернину, яка перешкоджає розвитку ерозії.

Припиненню розвитку водної і вітрової ерозії на некрутих схилах сприяє також смугове розміщення культур. При цьому змитий ґрунт зі смуги, зайнятої просапною культурою, рівномірно розміщуєтеся на наступній смузі, де висіяно озимі і ранні ярі зернові або трави, що сприяє підвищенню врожайності культур і поліпшенню родючості ґрунту. В разі криволінійного розміщення смуг треба створювати умови для рівномірного повороту агрегатів. При використанні великих, особливо спарених, агрегатів (культиватори, сівалки) радіус повороту має становити не менш як 50 м.

Смугове розміщення кормових культур можна поєднувати з лісосмугами і канавами на так званих верхніх і нижніх рубежах другого порядку, посередині території робити вали-канави із спеціальними органічними наповнювачами. Доцільно створювати і постійні або тимчасові буферні смуги. Постійні (багаторічні) буферні смуги засівають багаторічними бобово-злаковими травосумішами, а тимчасові — ярими або озимими. Після збирання трав площу обробляють ґрунтозахисними знаряддями. Особливо потрібні постійні буферні смуги на крутих схилах (8 - 12°).

Ерозія ґрунту на заплавних ділянках має здебільшого вітровий характер і є наслідком загального незадовільного проведення меліоративних робіт (відсутність сівозміни, зниження рівня ґрунтових вод нижче від рекомендованого).

Для припинення ерозії на заплавних землях у сівозмінах з просапними культурами крім багаторічних трав слід вирощувати після збирання овочів літні повторні посіви бобово-злакових сумішей, хрестоцвітих — ярого і озимого ріпаку, редьки олійної, гірчиці у суміші з вівсом та ін.

При розробці протиерозійних заходів у системі контурно-меліоративної організації території (ПСЗ КМОТ) передбачають такі види захисту ґрунтів: контурний, контурно-смуговий і контурно-меліоративний. При контурній системі проектують межі полів по горизонталях, і регулювання поверхневого стоку при цьому здійснюють переважно за допомогою агротехнічних заходів. Контурна організація території може бути як криволінійною, так і прямолінійною.

Контурно-смугова організація території передбачає проведення фітомеліоративних заходів із внесенням дефекату, вапна, органічних добрив і обробіток вздовж горизонталей, тривале залуження окремих смуг. Смугові посіви розміщують лише на полях із вираже­ними ерозійними процесами.

За контурно-меліоративної організації території поєднують контурне розміщення полів із створенням гідротехнічних споруд, що запобігають стоку (влаштування валів, засипання улоговин, створення лісосмуг і пологих улоговин). Крім того, здійснюють агротехнічні й фітомеліоративні заходи.

Способи поліпшення екологічних умов на кормових угіддях [10]

На посівах кормових культур, сіножатях і пасовищах слід здійснювати як загальні, так і окремі заходи щодо забезпечення сприятливої екологічної обстановки. Перша група заходів залежить від системи природоохоронної організації території, яка передбачає припинення ерозії, очищення промислових стоків від біологічного і мінерального забруднення, у тому числі від важких металів, які можуть нагромаджуватися у ґрунті у надмірній кількості, а потім переходити у продукцію тваринництва. Зарегулювання стоку при використанні води на технічні потреби промислових виробництв, переведення їх водопостачання на замкнений цикл мають одне з вирішальних значень у комплексі природоохоронних заходів.

Друга група заходів залежить насамперед від рівня агротехнічної служби в господарстві, від технологій вирощування кормових культур. Так, вміст нітратів у кормах, як і в іншій продукції рослинництва, прямо залежить від високих азотних фонів живлення. Органічні добрива мають переваги щодо цього у зв'язку з повіль­ною, поступовою мінералізацією органічної речовини. Разом з тим безпосереднє внесення свіжих органічних добрив пов'язане з ризиком забруднення ґрунту гельмінтами, різними хвороботворними бактеріями (наприклад, збудниками бруцельозу і туберкульозною паличкою). Надмірна кількість безпідстилкового гною може бути також джерелом важких металів. Тому перед внесенням його слід знезаражувати, поєднуючи холодний і гарячий способи зберігання, за яких гинуть шкідливі мікро- й макроорганізми. Крім того, треба проводити аналіз гною на вміст у ньому важких металів та інших хімічно шкідливих домішок.

На кормовій площі можна використовувати органічні відходи підприємств спиртової, крохмале-патокової, шкіряної промисловості, цукрових заводів, комунальних господарств, стічні води міст тощо. Усі вони підлягають знезараженню (термічна обробка, тривале витримування мулу, компостування негашеним вапном, аміаком, аміачною водою та іншими речовинами, наприклад тіазоном — 0,25 % маси компосту).

Тепер у багатьох господарствах і практично в усіх районах України є добре обладнані районні агрохімічні лабораторії. За допомогою їх можна здійснювати оперативний контроль за якістю кормів і продукції рослинництва. Однак методи визначення вмісту нітратів і нітритів у продукції ще не досконалі. Недостатній також контроль залишків інсектофунгіцидів, гербіцидів і ретардантів у рослинах, які становлять більш серйозну загрозу для якості кормів і тваринницької продукції, ніж нітрати, і порівняно з останніми тривалий період зберігаються у зерні і кормах. Треба також виключити такі засоби хімізації, як дефоліація соняшнику, після якої не можна використовувати на корм кошики і соняшникову макуху.

Перед тим як прийняти рішення про використання того чи іншого препарату, слід проконсультуватись у відповідних установах. Може виявитись, що препарат вилучено із списку рекомендованих.

Не слід діяти за принципом «шкідливо для одних організмів — не шкодить іншим. Так, внесення гербіцидів не тільки вибірково діє на певний вид бур'янів, а й впливає на мікрофлору й фауну ґрунту, актуальну і потенційну родючість ґрунту, а також потрапляє у ґрунтові води. Разом з тим треба оцінювати ситуацію на конкретному полі. Агроном має у своєму розпорядженні комплекс сучасних машин, що дають змогу агротехнічними заходами ефективно боротися з бур'янами, доводячи кількість їх до рівня, який суттєво не впливає на врожайність культури. Але буває потреба у використанні гербіцидів, особливо після сходів або у ланці люцерна — кукурудза, при застосуванні нульового обробітку ґрунту та ін.

Потрібно також враховувати наявність шкідників і хвороб рослин на полях сівозміни, запобігати появі їх правильним чергуванням культур у сівозміні, використанням специфічних ентомофагів, фітофагів. А коли цього не досить, треба застосувати хімічний метод, особливо у більш зволожених північній і західній частинах Лісостепу й на Поліссі.

Пестициди і гербіциди впливають насамперед на великих тварин і людину. Ентомофауна і мікрофлора терплять менше, бо встигають пристосуватися, генерують стійкі види, що для людини і тварин не характерно. Але шкідливість дії хімічних препаратів людина нерідко збільшує сама.

Рештки пестицидів у кормах не завжди враховують і не зазначають в офіційних документах про якість кормів. Слід встановити звітність про рівень хімічної чистоти кормів та іншої сільськогосподарської продукції у господарстві, районі, області. [3]

Застосування біопрепаратів більш вибіркове, ніж пестицидів. Наприклад, трихограма може знищити гусінь лучного і кукурудзяного метеликів та ін. Крім того, можна додатково застосувати біток-сибацилін та інші препарати проти вовчка на посівах. Можна використовувати муху фітомізу, павутинних кліщиків, кліща фітосейлюса тощо. Ефективними є феромонні пастки. Тому в кожному господарстві треба розробляти комплексну систему захисту сільськогосподарських культур з урахуванням екологічних порогів шкідливості бур'янів, хвороб та шкідників.

 

  1. 4 Заходи з пожежної безпеки

 

Деревина, солома, хліб на пні або у валках, сінокоси, паливо, оливи небезпечні в пожежному відношенні. Якщо в повітрі утримується бензинових парів від 0,7 до 5,03%, то суміш навіть при невеликому джерелі тепла (іскри) вибухає. Пальні речовини при нагріванні до температури самозапалювання загоряються без піднесення до них відкритого полум'я. Тому причиною пожежі може бути контакт пальної речовини з нагрітими деталями, наприклад двигуна або машини (нагрівшихся від тертя і т.д. ) з вилітаючої з випускної труби або іскрою, що утворилася від удару. Торф, буре вугілля, рослинні і тваринні жири можуть зайнятися без  підведення до них тепла ззовні - вони  самозаймаються в результаті біологічних і хімічних реакцій.

Радіус зони поширення пожеж можна розрахувати за формулою:

;

(5.5)

Де, h – очікувана або фактична висота полум’я, м;

      L – мінімальна безпечна відстань до полум’я.

На сінокосах дана величина складатиме: [11]

=3,2…16 м.

Для уточнення цієї величини передбачено поправочні коефіцієнти, які залежать від зони горіння та навколишнього природного середовища. Так, в ясну погоду він складає – 1,0, в умовах легкого диму – 0,3, густого диму – 0,1 [11].

Швидкість поширення пожеж визначається за формулою:

 

;

(5.6)

 

де,  - швидкість поширення пожежі у вихідних умовах, м/с;

      - відносний вплив фактора (х) на швидкість поширення та горіння.

 

Даним критерієм може виступати крутість схилу, вологість горючого матераілу, його запаси, швидкість вітру. Ці коефіцієнти представлене в табл.7. [11]

 

У пожежному відношенні небезпечні і деякі незгоряючі речовини, наприклад карбід кальцію. При його взаємодії з водою виділяється вибухонебезпечний газ ацетилен. Для ліквідації пожежі, що почалася, необхідно припинити доступ кисню (повітря) у зону горіння або надходження пальної речовини або остудити його. З цією метою застосовують воду, піну, вуглекислий газ, ґрунти (пісок) і різні пожежні покривала.

Вода у виді струменя добре дробить і забиває полум'я. Володіючи високою теплоємністю, вона знижує температуру палаючої речовини і, перетворюючи в пару, утрудняє доступ повітря в зону горіння, у результаті горіння припиняється. При гасінні пожежі потрібно враховувати, що вода электропровідна.

Піна, одержувана хімічним шляхом (у вогнегасниках), складається з пухирців, наповнених вуглекислим газом. Піна легша нафтопродуктів. Плаваючи на поверхні, вона закриває і прохолоджує верхній шар палаючої речовини і тим самим припиняє горіння. Піна електропровідна, а хімічна - ще й агресивна.

Вуглекислий газ знижує в зоні горіння концентрацію кисню, і пожежа припиняється. Крім того, сніжна  маса виходить з вогнегасника з температурою - 72۫◦С.

            Рис. 5.2. Схема гасіння пожежі на полі.

             - напрямок вітру.

 

Пісок, землю, повсть (повстину), брезент, азбест і інші покриваючі матеріали використовують і для охолодження, і для припинення надходження повітря в зону горіння.[11]

Пінні вогнегасники ОХП-10 заправляють розчином  лугу і сірчаною кислотою 3 з додаванням у неї сірчанокислого окису заліза. Цей вогнегасник  вводять у дію так: поворотом рукоятки вверх відкривають склянку із сірчаною кислотою, перевертають вогнегасник вверх дном і направляють струмінь піни в потрібному напрямку. Довжина струменя 6...8 м, діє вогнегасник 1 хв. Узимку звичайний розчин, що наповняє вогнегасник, може змерзнути. Тому узимку ОХП-10 потрібно зберігати в приміщенні, де температура вище 0°.

Вуглекислотні вогнегасники ОУ-2 і ОУ-5, заряджені вуглекислотою не можна нагрівати вище 50°С. Вогнегасники вводять у дію, відкриваючи вентиль обертанням маховичка. Вогнегасник ОУ-2 діє 30 с, довжина, струменя 1,5 м; ОУ-5 -40...45с, довжина струменя 2 м. Застосовують також ручні вогнегасники брометилові вуглекислотні ОУБ-3 і ОУБ-7. Вони більш ефективні.

Порошкові вогнегасники ОП-1 "Супутник", ОП-1 "Турист" і інші заправляють вогнегасущим порошком. У вогнегасник ОП-1 "Турист" засипають близько 1,4 кг порошку.

Щоб ОП-1 "Турист" пустити в хід, потрібно висмикнути чеку, перевернути вогнегасник вверх дном, натиснути на ковпачок і направити струмінь порошку на вогнище пожежі. Час його дії 15 с, довжина струменя порошку 3 м.

Засіб і спосіб гасіння вогню вибирають у залежності від характеру пожежі. Палаючі нафтопродукти гасять піною, розпиленою водою, вуглекислотою. Горловину посудини з нафтопродуктом, що зайнявся, можна закрити кришкою, покривалами і т.д. При цьому варто остерігатися вибуху або скипання і викидання палаючого нафтопродукту.

Комбайн, трактор у випадку загоряння необхідно вивести з поля, а потім гасити вогонь піною, вуглекислотою, землею. Електродвигуни, що зайнялися, гасять піском або вуглекислотою.

 




Комментарий:

ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ПРАЦЮВАННЯ З С/Г ТЕХНІКОЮ


Рекомендовать другу
50/50         Партнёрка
Отзывы