Главная       Продать работу       Блог       Контакты       Оплата       О нас       Как мы работаем       Регистрация       Вход в кабинет
Тех. дипломные работы
   автомобили
   спец. техника
   станки
   тех. маш.
   строительство
   электроснабжение
   пищевая промышленность
   водоснабжение
   газоснабжение
   автоматизация
   теплоснабжение
   холодильники
   машиностроение
   др. тех. специальности

Тех. курсовые работы
   автомобили
   спец. техника
   станки
   тех. маш.
   строительство
   детали машин
   электроснабжение
   газоснабжение
   водоснабжение
   пищевая промышленность
   автоматизация
   теплоснабжение
   ТММ
   ВСТИ
   гидравлика и пневматика
   машиностроение
   др. тех. специальности

Тех. дополнения
   Отчеты
   Расчетно-графические работы
   Лекции
   Задачи
   Лабораторные работы
   Литература
   Контрольные работы
   Чертежи и 3D моделирование
   Тех. soft
   Рефераты
   Общий раздел
   Технологический раздел
   Конструкторский раздел
   Эксплуатационный раздел
   БЖД раздел
   Экономический раздел
   Экологический раздел
   Автоматизация раздел
   Расчетные работы

Гум. дипломные работы
   педагогика и психология
   астрономия и космонавтика
   банковское, биржевое дело
   БЖД и экология
   биология и естествознание
   бухгалтерский счет и аудит
   военное дело
   география
   геология
   государство и право
   журналистика и СМИ
   иностранные языки
   история
   коммуникации
   краеведение
   кулинария
   культура и искусство
   литература
   экономика и торговля
   математика
   медицина
   международное отношение
   менеджмент
   политология
   музыка
   религия
   социология
   спорт и туризм
   таможенная система
   физика
   химия
   философия
   финансы
   этика и эстетика
   правознавство

Гум. курсовые работы
   педагогика и психология
   астрономия и космонавтика
   банковское, биржевое дело
   БЖД и экология
   биология и естествознание
   бухгалтерский счет и аудит
   военное дело
   география
   геология
   государство и право
   журналистика и СМИ
   иностранные языки
   история
   коммуникации
   краеведение
   кулинария
   культура и искусство
   литература
   экономика и торговля
   математика
   медицина
   международное отношение
   менеджмент
   политология
   музыка
   религия
   социология
   спорт и туризм
   таможенная система
   физика
   химия
   философия
   финансы
   этика и эстетика
   правознавство

Гум. дополнения
   Отчеты
   Расчетные работы
   Лекции
   Задачи
   Лабораторные работы
   Литература
   Контрольные работы
   Сочинения
   Гум. soft
   Рефераты

Рефераты
   Авиация и космонавтика
   Административное право
   Арбитражный процесс
   Архитектура
   Астрология
   Астрономия
   Банковское дело
   Безопасность жизнедеятельнос
   Биографии
   Биология
   Биология и химия
   Биржевое дело
   Ботаника и сельское хоз-во
   Бухгалтерский учет и аудит
   Валютные отношения
   Ветеринария
   Военная кафедра
   ГДЗ
   География
   Геодезия
   Геология
   Геополитика
   Государство и право
   Гражданское право и процесс
   Делопроизводство
   Деньги и кредит
   ЕГЭ
   Естествознание
   Журналистика
   ЗНО
   Зоология
   Издательское дело и полиграф
   Инвестиции
   Иностранный язык
   Информатика
   Информатика, программировани
   Исторические личности
   История
   История техники
   Кибернетика
   Коммуникации и связь
   Компьютерные науки
   Косметология
   Краеведение и этнография
   Краткое содержание произведе
   Криминалистика
   Криминология
   Криптология
   Кулинария
   Культура и искусство
   Культурология
   Литература : зарубежная
   Литература и русский язык
   Логика
   Логистика
   Маркетинг
   Математика
   Медицина, здоровье
   Медицинские науки
   Международное публичное прав
   Международное частное право
   Международные отношения
   Менеджмент
   Металлургия
   Москвоведение
   Музыка
   Муниципальное право
   Налоги, налогообложение
   Наука и техника
   Начертательная геометрия
   Оккультизм и уфология
   Остальные рефераты
   Педагогика
   Политология
   Право
   Право, юриспруденция
   Предпринимательство
   Прикладные науки
   Промышленность, производство
   Психология
   психология, педагогика
   Радиоэлектроника
   Реклама
   Религия и мифология
   Риторика
   Сексология
   Социология
   Статистика
   Страхование
   Строительные науки
   Строительство
   Схемотехника
   Таможенная система
   Теория государства и права
   Теория организации
   Теплотехника
   Технология
   Товароведение
   Транспорт
   Трудовое право
   Туризм
   Уголовное право и процесс
   Управление
   Управленческие науки
   Физика
   Физкультура и спорт
   Философия
   Финансовые науки
   Финансы
   Фотография
   Химия
   Хозяйственное право
   Цифровые устройства
   Экологическое право
   Экология
   Экономика
   Экономико-математическое мод
   Экономическая география
   Экономическая теория
   Этика
   Юриспруденция
   Языковедение
   Языкознание, филология

Главная > Тех. дипломные работы > автомобили
Название:
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ ДП ”АВТО 2007” З РОЗРОБКОЙ ПРИСТРОЮ ДЛЯ ЗБОРУ ВІДПРАЦЬОВАНОЇ ОЛИВИ

Тип: Дипломные работы
Категория: Тех. дипломные работы
Подкатегория: автомобили

Цена:
12 руб



Подробное описание:

АНОТАЦІЯ


Дипломного проекту на тему: «_______________________________
_____________________________________________________________________________________________________________________________»
виконаного студентом групи _____ –_ факультету _____________________
________________________________ під керівництвом______________.
Дипломний проект представлений в обсязі ___ сторінок формату А4 пояснювальної записки та ___ аркушів креслень формату А1 графічної частини.
Запропоновано шлях підвищення прибутковості підприємства завдяки впровадженню нової дільниці технічного обслуговування і діагностування. В конструктивній частині запропоновано конструкцію обладнання, що призначене для збирання відпрацьованих олив та заправки консистентного мастила.
Виконані необхідні техніко-економічні розрахунки, вибрані відповідні умови з охорони праці та навколишнього середовища.

ЗМІСТ
Стор.
ВСТУП………………………………………………………………………….
1. АНАЛІЗ ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ АВТОТРАНСПОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА
ДІЯЛЬНОСТІ ДП ”АВТО 2007”.....................................................................
1.1. Система технічного обслуговування і ремонту автомобілів та її
місце в автомобільній транспортній системі......................................................
1.2. Коротка характеристика виробничої діяльності підприємства.................
1.3. Основні напрями подальшого удосконалення системи технічного обслуговування і ремонту.....................................................................................
2. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗРАХУНОК АТП І ДІЛЬНИЦІ ТО І ДІАГНОСТУВАННЯ..........................................................................................
2.1. Коригування нормативів технічного обслуговування та ремонту мікроавтобусів ГАЗель 32213..............................................................................
2.2. Розрахунок річної виробничої програми АТП по технічному обслуговуванню та ремонту рухомого складу...................................................
2.2.1. Розрахунок кількості ТО і КР..................................................................
2.2.2. Річна трудомісткість сезонного, другого, першого
та щоденного ТО і ПР...........................................................................................
2.2.3. Розрахунок сумарної річної трудомісткісті ТО і ПР
по одній моделі рухомого складу для АТП........................................................
2.2.4. Розрахунок трудомісткості діагностування...........................................
2.2.5. Розрахунок допоміжних робіт.................................................................
2.3. Розрахунок постів та ліній з ТО і ПР............................................................
2.3.1. Розрахунок добової програми кожного виду ТО ....................................


2.3.2. Вибір методу виконання ТО.......................................................................
2.3.3. Розрахунок ритму виробництва.................................................................
2.3.4. Розрахунок такту поста і лінії....................................................................
2.3.5. Розрахунок кількості постів.......................................................................
2.4. Розрахунок та вибір основного технологічного обладнання.....................
2.5. Розрахунок площі дільниці технічного обслуговування і діаностування.........................................................................................................
3. КОНСТРУКТИВНА ЧАСТИНА..................................................................
3.1. УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ ЗБИРАННЯ ВІДПРАЦЬОВАНИХ ОЛИВ................................................................................
3.1.1. Вибір прототипу обладнання для збирання відпрацьованих олив.........
3.1.2. Обгрунтування конструкції обладнання для збору і очищення відпрацьованого мастила......................................................................................
3.1.3. Проектування технологічного процесу виготовлення
сталевого виливка затискача ...............................................................................
3.2. УДОСКОНАЛЕННЯ ПРИСТРОЮ ДЛЯ ЗАПРАВКИ КОНСИСТЕНТНОГО МАСТИЛА......................................................................
3.2.1. Призначення та сфера застосування пристрою........................................
3.2.2. Патентне дослідження існуючих конструкцій пристрою........................
3.2.3. Розрахунок основних складових на міцність............................................
3.2.3.1. Перевірка на міцність шпонкового з’єднання.......................................
3.2.3.2. Підбір муфти.............................................................................................
4. ОХОРОНА ПРАЦІ..........................................................................................
4.1. Нормативно-правова база охорони праці.....................................................
4.2. Організація охорони праці на виробництві.................................................
4.3. Обгрунтування організаційно-технічних заходів по покращенню
стану охорони праці та зменшенню травматизму на підприємстві..................
4.4. Обгрунтуванння основних заходів по підвищенню стійкості роботи підприємства в разі виникнення надзвичайних ситуацій (НС).........................
4.5. Негативний вплив обладнання ТО і ремонту автомобілів у АТП на НПС та захисти по його знешкодженню.............................................................
4.6. Техніка безпеки при виконання ремонтно-обслуговуючих робіт на дільниці ТО і в виробничих цехах підприємства..............................................
4.7. Розрахунок освітлення дільниці ТО і діагностуванння..............................
4.8. Пожежна безпека дільниці технічного обслуговування
і діагностуванння..................................................................................................
4.9. Розрахунок блискавкозахисту.......................................................................
5. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОЕКТНИХ РІШЕНЬ.................
ВИСНОВКИ.........................................................................................................
ЛІТЕРАТУРА......................................................................................................
ДОДАТКИ.............................................................................................................


ВСТУП

При перевезені автомобільним транспортом припускають використання рухомого складу (автомобілів і автопоїздів), що знаходиться в справному технічному стані.
Справний технічний стан означає повна відповідність рухомого складу нормам, обумовленим правилами технічної експлуатації, і характеризує його працездатність.
Працездатність автомобіля оцінюється сукупністю експлуатаційно-технічних якостей: динамічністю, стійкістю, економічністю, надійністю, довговічністю, керованістю і т.д., які для кожного автомобіля виражаються конкретними показниками. Щоб працездатність автомобіля в процесі експлуатації знаходилася на необхідному рівні, значення цих показників тривалий час повинні мало змінитися в порівнянні з їхніми первісними величинами.
Однак технічний стан автомобіля, як і всякої іншої машини, у процесі тривалої експлуатації не залишається незмінними. Воно погіршується в наслідку зношування деталей і механізмів, поломок і інших несправностей, що приводить результаті до погіршення експлуатаційно-технічних якостей автомобіля.
Зміна зазначених якостей автомобіля в міру збільшення пробігу може відбуватися також у результаті недотримання правил технічної експлуатації або технічного обслуговування автомобіля.
Основним засобом зменшення інтенсивності зношування деталей і механізмів і запобігання несправностей автомобіля, тобто підтримання його в належному технічному стані, є своєчасне і високоякісне виконання технічного обслуговування.
Під технічним обслуговуванням розуміють сукупність операцій (прибирально-мийні, кріпильні, регулювальні, мастильні та ін.), ціль яких - попередити виникнення несправностей (підвищити надійність) і зменшити зношування деталей (підвищити довговічність), а послідовно, тривалий час підтримувати автомобіль у стані постійної технічної справності і готовності до роботи.
Навіть при дотриманні всіх заходів зношування деталей автомобіля може привести до несправностей і до необхідності відновлення його працездатності або ремонту. Отже, під ремонтом розуміється сукупність технічних впливів, спрямованих на відновлення технічного стану автомобіля (його агрегатів і механізмів), що втратив обслуговування і ремонту автомобілів.
Основний документ відповідно до якого робиться ТО і ремонт на автопідприємствах – це положення про ТО і ремонт автомобільного транспорту. Згідно цього документа, ТО робиться планово-попереджувально, через визначений пробіг.
Одним з напрямків, що дозволяють підвищити технічний стан парку автомобілів при мінімальних витратах на будівництво виробничої бази для ТО і поточного ремонту, є будівництво й організація баз централізованого обслуговування і ремонту автомобілів.


1. АНАЛІЗ ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ АВТОТРАНСПОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ ДП ”АВТО 2007”

1.1. Система технічного обслуговування і ремонту автомобілів та її місце в автомобільній транспортній системі

Система технічної експлуатації автомобілів охоплює підсистеми: організації дорожнього руху, керування автомобілем, організації зберігання справних автомобілів і надання технічної допомоги автомобілям на лінії. Отже, система технічної експлуатації автомобілів − сукупність автомобілів, засобів організації дорожнього руху, водіїв, положень і норм, які визначають вибір і підтримування найвигідніших режимів роботи агрегатів автомобілів, а також підтримування і відновлення втраченої працездатності автомобілів у процесі виконання транспортної роботи.
Система ТО і ремонту рухомого складу автомобільного транспорту охоплює сукупність взаємопов'язаних засобів, документації ТО і ремонту та виконавців, потрібних для підтримування і відновлення якості виробів, що входять до цієї системи.
Технічне обслуговування − комплекс операцій (або операція) для підтримування працездатності (або справності)рухомого складу при використанні за призначенням, очікуванні, зберіганні й транспортуванні.
Ремонт − комплекс операцій для відновлення справності або працездатності рухомого складу та відновлення ресурсів рухомого складу або його складових частин.
Між цими двома групами операцій може бути різне співвідношення залежно від прийнятого критерію оптимальності та методу проведення робіт. Однак у будь-якому разі основна вимога, що ставиться до ТО і ремонту автомобілів, полягає в тому, щоб забезпечити виконання поставленого завдання на обслуговування автомобілів в потрібний момент.
При розробці методів ТО і ремонту автомобілів основну увагу приділяють плановим профілактичним роботам. Правильно організована профілактика сприяє зменшенню кількості відмов і несправностей, збільшує термін служби автомобілів. Проте на здійснення профілактичних заходів і ремонтних робіт затрачається певний фонд часу, і чим більші затрати часу, тим гірші показники використання автомобільної техніки. Для здійснення профілактики сучасних автомобілів потрібні великий штат спеціалістів і дороге устаткування, що збільшує експлуатаційні витрати. Тому питанням правильної організації та виконання профілактичних і ремонтних робіт на автотранспортних підприємствах (ВАТ АТП) має приділятись якомога більше уваги. Це дасть змогу забезпечити економну експлуатацію автомобільної техніки.
При формуванні системи ТО і ремонту рухомого складу головну увагу звертають на режими ТО і ремонту (кількість видів обслуговування, періодичність, перелік і трудомісткість робіт). При цьому керуються такими принципами: кількість видів ТО має бути мінімальною, вищі номери обслуговування мають охоплювати номенклатуру робіт нижчих, треба уникати непотрібних розробок і регулювань спряжених пар, передбачати можливість механізації та автоматизації профілактичних робіт.
Режими ТО розробляють для кількох типових умов експлуатації автомобілів. Перевіряють їх у конкретних умовах експлуатації за критеріями, що дають змогу встановити відповідність вибраних режимів ТО дійсно необхідним. Основними критеріями оцінювання є експлуатаційна надійність, трудомісткість ТО і поточного ремонту (ПР), витрати на виконання ТО і ПР на 1000 км пробігу та ефективність ТО
Експлуатаційну надійність автомобілів визначають за середнім значенням коефіцієнта технічної готовності, трудомісткість ТО і ПР − за хронометражними спостереженнями, а затрати − за експериментальними даними в реальних умовах експлуатації автомобілів.
Режими ТО автомобілів коректують у період державних та експлуатаційних випробувань (перший етап), у перші один-два роки підконтрольної експлуатації спеціально виділеної групи нових автомобілів − в умовах ВАТ АТП (другий етап) і в процесі експлуатації автомобілів (третій етап).
Перший етап − це початок практичної перевірки й уточнення початкових режимів ТО автомобілів. Протягом усього періоду збирають і аналізують інформацію про відмови і несправності автомобілів, уточнюють показники їхньої надійності, визначають доцільність і необхідність виконання нетипових робіт, уточнюють обсяг і періодичність виконання типових робіт і структуру форм ТО автомобілів.
На другому етапі автомобілі мають обслуговуватись з більшою періодичністю і скороченим (порівняно з рештою парку цього типу автомобілів) обсягом виконання профілактичних робіт. Статистичну інформацію про надійність автомобілів збирають так само, як і на першому етапі.
Третій етап − систематичне коректування режимів ТО автомобілів у процесі їх експлуатації. Основою для коректування режимів ТО є досвід експлуатації автомобілів і дані про відмови і несправності, виявлені в процесі ТО.
передбачає такі роботи: збирання статистичної інформації про Коректування режимів ТО відмови і несправності автомобілів; якісний аналіз виявлених відмов і несправностей; розрахунок надійності агрегатів, які впливають на безпеку руху автомобіля (за найбільш небезпечними відмовами і несправностями); оцінка показників надійності; розробка переліку змін у діючих режимах ТО і рекомендацій для удосконалення їх; перевірка нових режимів ТО автомобілів на обмеженій кількості їх за допомогою проведення підконтрольної експлуатації за спеціальними програмами; остаточне доопрацювання режимів ТО і впровадження їх для всього парку автомобілів цієї моделі, що експлуатуються.
На автомобільному транспорті прийнято планово-запобіжну систему ТО і ремонту рухомого складу. Основні принципи її визначені чинним Положенням про ТО і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту. Відповідно до Статуту автомобільного транспорту Положення обов'язкове для всіх організацій і підприємств автомобільного транспорту, для організацій і підприємств автомобільної і суміжних галузей промисловості щодо забезпечення установлених нормативів і взаємодії з експлуатаційними та ремонтними організаціями і підприємствами автомобільного транспорту
У Положенні визначено основні напрями взаємодії, завдання і відповідальність організацій і підприємств автомобільного транспорту, промисловості й авторемонтного виробництва щодо забезпечення високої надійності рухомого складу і зменшення витрат на ТО і ремонт. Наприклад, одним із завдань автомобільної промисловості є безпосередня участь в освоєнні нових моделей. Промислові підприємства мають своєчасно забезпечувати автотранспортні й авторемонтні підприємства технічною документацією, зразками не стандартизованого устаткування, оснастки, спеціального інструменту, запасними частинами й експлуатаційними матеріалами, потрібними для організації ТО і ремонту; сприяти при організації капітального ремонту автомобілів на промисловій основі, а також відновлювати деталі як товарну продукцію та ін.
Це Положення визначає порядок проведення технічного обслуговування і ремонту дорожніх транспортних засобів, і його дія поширюється на юридичних та фізичних осіб − суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють експлуатацію, технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів (за винятком тролейбусів, мопедів і мотоциклів) незалежно від форм власності.
Системою ТО і ремонту передбачається виконання двох основних частин операцій: контрольна і виконавча. Планово-запобіжний характер системи ТО і ремонту визначається плановим і примусовим (через установлені пробіги або проміжки часу роботи рухомого складу) виконанням контрольної частини операцій, передбачених Положенням, з наступним виконанням за потребою виконавчої частини. Деякі операції ТО і ремонту (наприклад, мастильні операції) можуть виконуватись у плановому порядку без попереднього контролю.
У Положенні розкрито зміст складових елементів ТО і ремонту, визначено види ТО і ремонту.
Система технічного обслуговування та ремонту ДТЗ передбачає:
 підготовку до продажу;
 щоденне обслуговування;
 перше технічне обслуговування;
 друге технічне обслуговування;
 сезонне технічне обслуговування;
 поточний ремонт;
 капітальний ремонт;
 технічне обслуговування під час консервації ДТЗ;
 технічне обслуговування та ремонт ДТЗ на лінії.
1.2. Коротка характеристика виробничої діяльності підприємства

Підприємство ДП ”АВТО 2007” розташоване в м.Коростені.
Повний перелік робіт та послуг, що проводяться і надаються ВАТ АВТО 2007, приведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1
Перелік робіт та послуг і номенклатура вузлів, агрегатів і запчастин, що надає ДП ”АВТО 2007”

Вид послуг Перелік послуг
Транспортні послуги
–міські, районні та міжміські пасажирські переве-зення;
– міські, районні та міжміські вантажопере-везення;
Технічне обслуго-вування, діагносту-вання і ремонт
– автомобілів;
– автобусів;


Рухомий склад підприємства АТП нараховує 87 одиниць рухомої техніки.

ЛАЗ 695, 697 – 11 шт.
Ікарус 250, 256 – 6 шт.
ПАЗ 632054 – 24 шт.
ПАЗ 3205 – 12 шт.
ГАЗель 32213 – 15 шт.
ГАЗ 53 – 3 шт.
ЗИЛ 130 – 1 шт.
Інші марки авто – оренда.

На території підприємства знаходиться моторний цех, дільниця агрегатного ремонту вузлів, зварювальна дільниця, мідницько-жестянницький участок, дільниця ремонту дизельної та бензинової паливної апаратури, електроучасток, дільниця по реставрації запчастин і вузлів, покраочне відділення, відділ головного механіка, склади, механізована мийка, шино монтажна дільниця, КР виконується власними силами.

Пробіг кожної рухомої одиниці в рік в середньому складає:
130 тис км – міжміські
85-90 тис км – приміські
300 км в день – міські.

Загальна кількість працівників становить 236 чол, з них:
Водіїв – 190 чол.
Ремонтників – 23 чол.
Загально технічних працівників – 23 чол.
ІТР – 31 чол.
Офісних працівників – 22 чол.

Кількість наданих послуг підприємством за останні 5 років збільшилось у 3 рази.
Коефіцієнт випуску рухомого складу на лінію – 0,91

1.3. Основні напрями подальшого удосконалення системи технічного обслуговування і ремонту

Виконання профілактичних і ремонтних робіт автомобільної техніки в заздалегідь запланований термін або після певного напрацювання не цілком задовольняє підвищені вимоги створення безпеки дорожнього руху та економічної експлуатації рухомого складу. Не виключені випадки появи відмов і несправностей. Деякі профілактичні роботи виконують передчасно або із запізненням. Основною причиною такого стану є те, що більшість робіт з ТО і ремонту автомобільної техніки здійснюється без урахування фактичного технічного стану елементів автомобіля. У зв'язку з цим назріла потреба подальшого вдосконалювання системи ТО і ремонту автомобільної техніки.
Найдосконалішою системою ТО і ремонту автомобілів слід вважати таку, яка найповніше забезпечує взаємодію процесів зміни технічного стану автомобіля (тобто процесів зміни діагностичних параметрів) і процесів відновлення.
Класичним прикладом такої системи можуть бути обслуговування і ремонт автомобільної техніки за технічним станом.
Технічне обслуговування автомобілів за технічним станом називається планово-запобіжним. Періодичність і обсяг робіт з технічної діагностики планують. Запобіжний характер їх забезпечується постійним спостереженням за надійністю і технічним станом автомобілів з метою своєчасного виявлення передвідмовного стану. Принцип попередження відмов і несправностей є основним. З цією метою широко можна використовувати значення попереджуючих допусків.
Попереджуючий допуск − сукупність значень параметрів між граничним і передвідмовним рівнями. Вихід параметра за граничний стан означає відмову, досягнення передвідмовного рівня − потребу вжиття профілактичних заходів.
Технічне обслуговування і ремонт автомобілів за технічним станом ґрунтуються на глибокому знанні показників надійності елементів автомобіля, застосуванні об'єктивних засобів технічної діагностики, забезпеченні високого рівня експлуатаційної технологічності конструкцій. Інформаційною основою цих чинників є відомості про надійність, технічний стан і експлуатаційні затрати на ТО і ремонт автомобілів.
Застосування цих чинників можливе за умови забезпечення заданого рівня безвідмовності елементів автомобіля і можливості прогнозування рівня їхньої працездатності; своєчасного виявлення відмов і несправностей, у тому числі на початкових стадіях їх виникнення, а також потрібного рівня контролепридатності, наявності індикації відмов, методів і засобів контролю; потрібного рівня експлуатаційної технологічності конструкцій, який дає змогу оперативно відновлювати працездатність і справність елементів автомобіля; екстремального значення цільової функції − мінімум сумарної питомої вартості ТО і ремонту при своєчасній окупності додаткових капітальних вкладень.
Можливі два варіанти ТО і ремонту автомобілів за технічним станом: із контролем рівня надійності елементів автомобіля та з контролем параметрів агрегатів.
При ТО і ремонті автомобілів за технічним станом з контролем рівня надійності елементів автомобіля елементи рухомого складу експлуатують без обмеження ресурсу до відмови. Фактичний рівень надійності елементів автомобіля (наприклад, параметр потоку відмов) не має перевищувати установленого верхнього статистичного рівня. У разі перевищення цього рівня за інших однакових умов для певних елементів автомобіля останній направляють на обслуговування або ремонт; тимчасово визначають міжремонтний ресурс, який розглядають як сигнал про необхідність підвищення надійності цих елементів автомобіля. Щоб застосувати цей варіант ТО і ремонту, треба чітко організувати систему збирання та обробки інформації про відмови і несправності елементів автомобілів у ВАТ АТП.
При ТО і ремонті автомобілів за технічним станом із контролем параметрів агрегатів після відпрацювання установленого ресурсу передбачаються неперервний або періодичний контроль і зміна параметрів, які визначають технічний стан тих чи інших агрегатів. За результатами контролю приймають рішення про подовження експлуатації автомобіля до наступної перевірки.
Зміна функціональних і діагностичних параметрів агрегатів провадиться з певною періодичністю в русі і при виконанні ТО та ремонту автомобіля.
Прогноз технічного стану або надійності агрегату роблять на період не менш як до наступної перевірки значень параметрів. Паралельно використовують статистичну інформацію про надійність елементів автомобіля. Дані прогнозу − технічна основа для прийняття рішення про допуск агрегату до подальшої експлуатації. ТО і ремонт автомобілів за технічним станом із контролем параметрів експлуатованих агрегатів автомобіля належать до найбільш ефективних.

Отже, для підвищення ефективності діяльності підприємства підприємству необхідно впроваджувати нові технології та високоефективне автоматизоване обладнання для технічного обслуговування і діагностування, що дозволить підтримувати техніку у справному стані та своєчасно виявляти необхідність у ремонтних діях.
В завданні до дипломного проекту було поставлено задачу обгрунтувати організаційно-технологічні рішення для створення спеціалізованої дільниці технічного обслуговування і діагностування для 55 мікроавтобусів ГАЗель. Підприємство планує в майбутньому розширити свій парк цих машин, а також надавати послуги по їх обслуговуванню для приватних підприємців, що займаються міськими перевезеннями пасажирів.


2. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗРАХУНОК АТП І ДІЛЬНИЦІ ТО І ДІАГНОСТУВАННЯ.

2.1. КОРИГУВАННЯ НОРМАТИВІВ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА РЕМОНТУ МІКРОАВТОБУСІВ ГАЗЕЛЬ 32213.

У відповідності до завдання на дипломне проектування кількісний і якісний склад автобусів ГАЗель 32213, що будуть обслуговуватися на АТП ДП «АВТО 2007» наведений у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1.
Марка
транспо-ртного
засобу Кількість транспортних засобів з частиною пробігу до КР Всього
До 0,25 Понад
0,25 до 0,5 Понад
0,5 до
0,75 Понад
0,75
до 1,0 Понад
1,0 до
1,25 Понад
1,25 до 1,5 Понад
1,5 до 1,75 Понад
1,75 до 2,0 Понад
2,0
ГАЗель 32213 5 2 9 1 15 16 2 1 4 55


Рис. 2.1 Мікроавтобус ГАЗ-32213

Найбільш пасажиромістким у ряді Газелей-автобусів є 13-місний ГАЗ-32213, що має модифікацію ГАЗ-322132 - маршрутне таксі. Роки експлуатації Газелей у режимі роботи на знос, що типовий для маршрутних автобусів, є вагомим доказом витривалості й невибагливості цих автомобілів.
Табл. 2.2
Характеристики автобуса ГАЗ-32213
Характеристики:
Довжина/ширина/висота,мм: 5500/1966/2200
Пасажиромісткість: 13
Маса автомобіля, кг:
Споряджена: 2400-2500
Повна: 3250-3500
Коробка передач: П’ятиступінчаста механічна
Максимальна швидкість, км/год: 115
Витрата палива, л/100 км при 60 км/год: 11,5

Використовуємо нормативи періодичності технічного обслуговування (ТО) та поточного ремонту (ПР) і трудомісткості: для умов експлуатації першої категорії; базових моделей автобусів; помірного кліматичного району з помірною агресивністю навколишнього середовища; пробігу рухомого складу з початку експлуатації, що становить 50 – 75% пробігу до капітального ремонту (КР). Проводимо коригування нормативів ТО і Р відповідно до умов роботи рухомого складу, які задані у завданні. Для цього застосовуємо коригуючі коефіцієнти які враховують:
К1 – категорію умов експлуатації, К1 = 1, експлуатація в м. Коростені;
К2 – модифікацію рухомого складу та організацію його роботи, К2 = 1;
К3 – природньо-кліматичні умови, К3 = 1,0;
К4, К/4 – пробіг з початку експлуатації;
К5 – розмір АТП та кількість технологічно сумісних груп рухомого складу, для 55 автобусів (до 100 одиниць) К5 = 1,15.
Коригування здійснюють шляхом множення значення нормативів на величину результуючих коефіцієнтів, які визначають як добуток окремих коефіцієнтів:
Для періодичності ТО - К1 × К3;
Пробігу до КР - К1 ×К2 × К3 ;
Трудомісткості ТО - К2 ×К5 ;
Трудомісткості ПР - К1× К2 ×К3 × К4 × К5 ;
Витрат запасних частин - К1×К2 × К3 .
Значення коефіцієнтів коригування приймають за таблицями [7,14]. Результуючі коефіцієнти коригування нормативів періодичності ТО та пробігу до КР мають бути не менші 0,5. Після визначення відкоригованої періодичності ТО перевіряється її кратність між видами ТО з подальшим заокругленням для цілих сотень.
Коефіцієнти К4, К/4 розраховують як середньовагові величини:
К4= Кі 4 × Аі к /Ак , ( і = 1, 2,...m), (2.1)
де m – число інтервалів пробігу до КР; Кі 4 – коефіцієнт, який відповідає і-му інтервалу пробігу з початку експлуатації; Аі к – число автомобілів з пробігом з початку експлуатації, що відповідає і-му інтервалу (див.табл.1.2.) з формули (2.1):
К4 = (0,5 × 5 + 0,7 × 2 + 1,0 × 9 + 1,3 × 1 + 1,4 × 15 + 1,5 × 16 + +1,8 × 2 + 2,1 × 1 + 2,5 × 4) / 55 = 1,36
К/4 = (0,7 × 5 + 0,7 × 2 + 1,0 × 9 + 1,3 × 1 + 1,4 × 15 + 1,4 × 16 + +1,4× 2 + 1,4 × 1 +1,4 × 4) / 55 = 1,24
Для автобусів нормативна періодичність ТО-1 і ТО-2 відповідно дорівнює 3500 і 14000 км. Нормативний пробіг до КР складає 250000 км.
Результати коригування нормативів ТО і Р рухомого складу наведені в таблиці 2.3.

2.2. Розрахунок річної виробничої програми АТП по технічному обслуговуванню та ремонту рухомого складу

2.2.6. Розрахунок кількості ТО і КР

Кількість ТО і КР розраховують за сумарним річним пробігом:
, (2.2)
де Ак – облікова кількість автомобілів однієї моделі, Ак = 55 од.;
Др – кількість робочих днів на рік, Др = 225 дні;
Lс.д.–середньо-добовий пробіг автомобіля, Lс.д.= 300 км;
dк – кількість днів простою автомобіля під час КР, dк = 15 днів;
LK – зкоригований пробіг автомобіля до КР, км;
dТО,ПР – зкоригована тривалість простою під час ТО і ПР, дні / 1000 км.
Таблиця 2.3.

з.п. Показники Одиниці
виміру Основ-ний
норма-
тив Значення коефіцієнтів Резуль-туюч.
коеф. Зкори-говане
значен.
норма-
тивів
К1 К2 К3 К4 К5
1 Періодичність
ТО – 1 км 3500 1,0 --- 1,0 --- --- 1,0 3500
2 ТО – 2 км 14000 1,0 --- 1,0 --- --- 1,0 14000
3 Пробіг до КР тис.км 250 1,0 1,0 1,0 --- --- 1,0 250
4 Трудомісткість
ЩО люд-год 0,7 --- 1,0 --- --- 1,15 1,15 0,8
5 ТО - 1 -„- 5,5 --- 1,0 --- --- 1,15 1,15 6,32
6 ТО - 2 -„- 18 --- 1,0 --- --- 1,15 1,15 20,7
7 ПР
3,6 1,0 1,0 1,0 1,36
(К4) 1,15 1,56 5,62
8 Простій:
Під час
ТО і ПР
0,5 --- --- --- 1,24
(К/4) --- 1,24 0,62
9 КР дні 15 --- --- --- --- --- --- 15
Для нашого парку ГАЗелей 32213:
км

Річна кількість ТО і КР по кожній моделі:
; (2.3)
; (2.4)
; (2.5)
; (2.6)
. (2.7)

Для нашого завдання:
одиниць КР.
одиниць ТО-2.
одиниць ТО-1.
одиниць ЩТО.
одиниць сезонного обслуговування.
При розрахунках кількості технічних дій як результат приймають тільки цілу частину отриманого числа.
Результати розрахунків кількості технічних дій КР (Nк), ТО-2 (N2), ТО-1 (N1), ЩО (Nщо) та сезонних обслуговувань (NС) зводимо в таблицю 2.3.

Таблиця 2.3.
Марка
автобуса Річна кількість
Nк N2 N1 Nщо NС
ГАЗель-32213 8 142 450 6999 110

2.2.7. Річна трудомісткість сезонного, другого, першого та щоденного ТО і ПР

; (2.8)
; (2.9)
; (2.10)
; (2.11)
; (2.12)
де m1 – частка трудомісткості ТО-2, яка припадає на одне сезонне обслуговування (для дуже холодного та дуже сухого кліматичних районів m1 = 0,5; для холодного та жаркого-сухого районів m1 = 0,3; для інших районів m1 = 0,2);
Ак – облікова кількість автомобілів однієї моделі;
tЩО, t1, t2, tп.р – зкоригована нормативна трудомісткість відповідно щоденного, першого, другого технічних обслуго-вувань та поточного ремонту, люд-год та люд-год / 1000 км;
Результати розрахунків трудомісткості технічних дій наведені в таблиці 2.5.

2.2.8. Сумарна річна трудомісткість ТО і ПР по одній моделі рухомого складу для АТП:

Тсум = Тс+Т2 +Т1 +ТЩО +Тпр = 455+2939,4+2844+5599+
+11799 = 20242 люд-год.

 

Таблиця 2.5
Результати розрахунків трудомісткості технічних дій
Значення параметрів
Види робіт


Основні роботи,
люд.-год.
Всього по основних
роботах, люд.-год.
Облікова кількість
автомобілів 55
Кількість ЩО 6999
Зкоригована трудоміст
кість ЩО, люд.год. 0,8
Трудомісткість ЩО 5599 5599
Кількість ТО-1 450
Зкоригована трудоміст
кість ТО-1, люд.-год. 6,32
Трудомісткість ТО-1 2844 2844
Кількість ТО-2 142
Зкоригована трудоміст
кість ТО-2, люд.год. 20,7
Трудомісткість ТО-2 2939,4
Кількість сезонних
обслуговувань 110
Множник m1 × t2 0,2×20,7=4,14
Трудомісткість сезонно
го обслуговування, Тс,
люд.-год. 455
Трудомісткість
ТО-2 + Тс 2939,4+455=3384,4 3384,4
Річний пробіг, км 2099551
Зкоригована
трудомісткість ПР,
люд.-год/1000км 5,62
Трудомісткість ПР,
люд.-год. 11799 11799
Сумарна трудоміст-
кість основних робіт,
люд.-год. ------- 20242

2.2.9. Розрахунок трудомісткості діагностування

До трудомісткості діагностування входить до трудомісткості ТО і ПР за видами робіт [3, 4].
Трудомісткість контрольно-діагностичних робіт ТО-1 (загальне діагностування Д-1):

ТД-1= m2 ×Т1; (2.13)
де m2 – частка трудомісткості ТО-1, яка припадає на загальні діагностичні роботи.
ТД-1 = 0,1 × 2844 = 284,4 люд-год.
Трудомісткість контрольно-діагностичних робіт ТО-2 (поглиблене діагностування Д-2):

ТД-2 = m3 × Т2; (2.14)
де m3 – частка трудомісткості ТО-2, яка припадає на поглиблене діагностування.

ТД-2 = 0,1 × 2939,4 = 293,9 люд-год.
Трудомісткість контрольно-діагностичних робіт ПР:

ТД.пр = ТД-1пр + ТД-2пр = m4 × Тпр, (2.15)
де m4 – частка трудомісткості ПР, яка припадає на загальне та поглиблене діагностування.

ТДпр = 0,02 × 11799 = 236 люд-год.

ТД-1пр = ТД-2пр = ½ × 236 = 354 люд-год.

2.2.10. Розрахунок допоміжних робіт

Допоміжні роботи становлять 30% сумарної трудомісткості ТО і ПР якщо АТП налічує до 200 одиниць транспортних засобів, 25% при кількості автомобілів від 201 до 400 одиниць і 20 % при наявності більше ніж 400 автомобілів. До складу допоміжних робіт входять технічне обслуговування та ремонт обладнання й інструменту, транспортні та вантажо - розвантажувальні роботи, пов’язані з ТО і Р рухомого складу, перегін автомобілів в середині автотранспортного підприємства, зберігання, приймання та видаток матеріальних цінностей, прибирання виробничих приміщень і т. і.

Тдоп = Кдоп × Тсум = 0,3 × 20242 = 6072,6 люд-год.
В свою чергу допоміжні роботи розподіляються наступним чином:
по самообслуговуванню - 40...50%
транспортні - 3...10%
перегін автомобілів - 14...26%
приймання, зберігання та видаток
матеріальних цінностей - 8...10%
прибирання приміщень та території - 14...20%
У таблиці 2.6 наведені результати розрахунків по видах допоміжних робіт.

Таблиця 2.6.
Види
допоміжних
робіт Самообслу-
говування Транспортні
роботи Перегін автомобілів Приймання,
зберігання
та видаток
матеріальн.
цінностей Прибирання
приміщень
та території
Середня частка
виду робіт 0.5 0.09 0.25 0.09 0.17
Трудомісткість
виду робіт, люд-год. 3036.30 546.53 1518.15 546.53 1032.34

Таблиця 2.7.
Результати розрахунків по видах робіт

з.п. Вид роботи Вид ТО чи ПР Роботи по самообслуговуванню Всього, люд-год.
% люд-год. % люд-год.
1 2 3 4 5 6 7
ЩО
1 прибиральні 40 2239,6 2239,6
2 мийні 10 559,9 559,9
Поглиблені роботи
3 прибиральні 40 2239,6 2239,6
4 мийні 10 559,9 559,9
Всього по ЩО 100 5599 5599
ТО-1
5 Загальне діагностування (Д-1) 10 284,4 284,4
6 Кріпильні, регулювальні, змащувальні, та інші роботи 90 2559,6 2559,6
Всього по ТО-1 100 2844 2844
ТО-2
7 Поглиблене діагностування (Д-2) 10 293,0 931,5
8 Кріпильні, регулю-
вальні, змащува-льні та інші роботи 90 2645,4 8383,5
Всього по ТО-2 +Тс 100 3384,4 3384,4
Постові роботи ПР
9 Загальне діагностування (Д-1) 1 118 118
10 Поглиблене діагностування (Д-2) 1 118 118
11 Регулювальні та демонтажно-монтажні роботи 35 4130 4130
12 Зварювальні роботи для рухомого складу з металевим кузовом 4 472 472
13 Жерстяницькі роботи для металевого кузова 3 354 354
14 Малярні роботи 6 708 708
15 Деревообробні роботи –– –– 16 485,8 485,8
Всього постові роботи ПР 50 5899.5 16 485,8 6358,3
Роботи на дільницях ПР
16 Агрегатні 18 2123.8 0 2123.8
17 Слюсарно-механічні 10 1179.9 48 1457.42 2637.32
18 Електротехнічні 5 590 25 759.075 1349.08
19 Акумуляторні 2 236 0 236
20 Ремонт приладів системи живлення 4 472 0 472
21 Шиномонтажні 1 118 0 118
22 Вулканізаційні 1 118 0 118
23 Ковальсько-ресорні 3 354 2 60.726 414.726
24 Мідницькі 2 236 1 30.363 266.363
25 Жерстяницькі 1 118 4 121.452 239.452
26 Зварювальні 1 118 4 121.452 239.452
27 Арматурні 1 118 0 118
28 Оббивальні 1 118 0 118
Всього роботи ПР на дільницях 50 5899.5 84 2550.49 8450.19
Всього ПР 100 11799 100 3036.3 14835.3
Разом виробничі роботи 20242 100 3036 23278

Крім цього, трудомісткість самообслуговування розподіляється по видах робіт, % : електротехнічні – 25; механічні – 10; слюсарні – 16; ковальські – 2; жерстяницькі – 4; зварювальні – 4; трубопровідні – 22; мідницькі – 1; ремонтно-будівельні та столярні – 16.
Роботи механічні, слюсарні і трубопровідні об’єднуються у слюсарно-механічні, а ремонтно-будівельні та столярні – відносяться до деревообробних.


2.3. Розрахунок постів та ліній з ТО і ПР.

2.3.1. Добова програма кожного виду ТО визначається за формулою:
Nді = Nі / Др, (2.16)
де і – вид технічного обслуговування (ЩО, ТО-1, ТО-2);
Nі – річна програма і-го виду ТО, табл. 2.4;
Др – кількість робочих днів за рік.
Для ТО-2:
N2д = 142 / 255 = 0,6  1 обслуговування.
Для ТО-1:
N1д = 450 / 255 = 1,8  2 обслуговування.
Для ЩО:
NЩОд = 6999 / 255 = 27,4  28 обслуговувань.


2.3.2. Вибір методу виконання ТО

Технічне обслуговування проводиться на поточних лініях чи тупикових постах. Згідно з [6,8] ТО здійснюється на поточних лініях при добовій програмі не менше 12 – 15 обслуговувань для ТО-1; 5 – 6 для ТО-2 технологічно суміщених груп автомобілів. У практиці, ТО-2 як правило, виконують на універсальних чи спеціалізованих постах. Тому в дипломному проекті дільниці технічного обслуговування (оскільки добові програми невеликі ) приймемо виконання ТО-2 на тупикових постах.
2.3.3. Розрахунок ритму виробництва

Ритм виробництва – це частина часу роботи зони ТО, яка припадає на одне обслуговування:
Rі = ( 60 × Т ) / Nід, (2.20)

де Т – тривалість роботи зони ТО на добу, год. Приймається, як правило, для двозмінної роботи:
R2 = ( 60 × 16 ) / 1 = 960 хв.

R1 = ( 60 × 16 ) / 2 = 480 хв.

RЩО = ( 60 × 16 ) / 28 = 34,3 хв.

2.3.4. Розрахунок такту поста і лінії

Такт – це час виконання ТО на посту:

, (2.21)

де tсер – середня трудомісткість одного ТО, люд-год.
де Ті – сумарна річна трудомісткість і-го виду технічного обслуговування транспортних засобів (табл.2.5 та 2.7), люд-год; Nі – річна кількість і-го виду технічних обслуговувань (табл.2.4); Рп – кількість робітників, які одночасно працюють на посту; tп - час переміщення автомобіля при встановленні його на пост і з’їжджанні з поста tп = 2...3 хв.
Для постів ТО-2:
хв.
Для постів ТО-1
хв.

2.3.5. Розрахунок кількості постів

Кількість універсальних постів ТО, ПР, загального (Д-1) та поглибленого (Д-2) діагностування, зварювально- жерстяницьких, деревообробних і малярних робіт розраховують за формулою:

Хп = Тр × Кн / ( Др × n × tзм × Рп × Квик ), (2.22)

де Тр – річний об’єм робіт (табл.. 2.7.), люд-год.;
Кн – коефіцієнт нерівномірності завантаження постів;
Др – кількість робочих днів на рік;
n – кількість змін роботи на добу;
tзм – тривалість зміни, год;
Рп – кількість одночасно працюючих на одному посту, чол;
Квик – коефіцієнт використання робочого часу поста.
При визначенні кількості робочих постів загального діагностування (Д-1) підсумовують трудомісткості загально- діагностичних робіт ТО-1 і поточного ремонту, а для поглибленого діагностування (Д-2) – трудомісткості робіт поглибленого діагностування при ТО-2 і таких само робіт при ПР. Якщо, чи через малу трудомісткість, не можна спроектувати окремо пости Д-1 і Д-2, то ці трудомісткості складають і розраховують суміщений пост діагностування (Д-1 + Д-2).
При розрахунках кількості постів ТО-1 і ТО-2 з обсягу сумарної трудомісткості їх робіт обов’язково вираховується трудомісткість відповідних діагностичних робіт.
Розрахунок постів проводять змінюючи у доступних межах число Рп до отримання цілого числа постів в границях  10%.
У разі неможливості отримати хоча б один робочий пост, споріднені роботи можна об’єднувати і проектувати суміщені пости.
Так для обрахованих даних число постів ТО-1 і ТО-2 становить:

ХпТО-1 = 2844 × 1,09 / ( 255 × 8 × 2 × 2 × 0,90 ) = 0,42 поста,

ХпТО-2 = 3384,4 × 1,09 / ( 255 × 8 × 2 × 2 × 0,90 ) = 0,50 поста.

Отримані результати не дозволяють прийняти окремі пости ТО-1 і ТО-2. Розраховуємо об’єднаний пост ( ТО-1 + ТО-2 ):

ХпД1,2 = (2844+3384,4)× 1,09 / (255 × 8 × 2 × 2 × 0,9) =0,92 поста.

Приймаємо один об’єднаний пост (ТО-1 + ТО-2) і 2 робітника.

2.4. Розрахунок та вибір основного технологічного обладнання.

Пости зон ТО і ПР устатковуються канавами і підйомниками. При обслуговуванні і ремонті легкових автомобілів в зонах передбачається 20% канав від кількості усіх постів і 40% постів обладнуються підйомниками, а для вантажних автомобілів, навпаки, передбачається 40% канав і 20% підйомників.
Кількість основного обладнання визначають за ступенями його використання. Якщо воно використовується протягом усієї зміни, то його визначають за трудомісткістю, а якщо періодично – то по табелю обладнання або даних літературних джерел [1, 3, 4, 5, 11, 12 ].
Обладнання загального призначення (верстаки, інструмент) приймають в залежності від кількості робітників.
Кількість обладнання;

Qоб = Тоб / Фоб = Тоб / (Др х tзм х n х Р х об), (2.23)

де Тоб – річна трудомісткість певного виду робіт, люд-год; Др – кількість робочих днів на рік; tзм – тривалість роботи зміни, год.; n – число змін роботи; Р – кількість робітників, які одночасно працюють на даному виді обладнання; об – коефіцієнт використання обладнання за часом (для верстатів об = 0,75...0,8, для зварювального і ковальського обладнання об = 0,85...0,9, для нагрівальних печей об = 0,60...0,75).

Трудомісткість робіт слюсарно – механічних дільниць розподіляється так: 20% - слюсарні роботи і 80% - верстатні. В свою чергу, трудомісткість верстатних робіт розподіляється слідуючим чином: токарні – 48%; фрезерні – 12%; розточні – 12%; стругальні – 5%; шліфувальні – 10%; заточні – 8%; свердлильні – 5%.
При виборі і визначенні кількості технологічного обладнання для технічного переоснащення дільниці технічного обслуговування будемо користуватися табелем сучасного обладнання для проведення ремонтно-обслуговуючих робіт.
Таблиця 2.8
Технологічне обладнання дільниці технічного обслуговування і діаностування
Поз. Найменування Модель Кіль-кість Габарити, мм Площа, м2
1 Діагностична установка КИ-4935 1 3200×2200 7,04
2 Реостат рідинний - 1 880×800 0,70
3 Пульт керування - 1 1340×760 1,02
4 Світлове табло - 1
5 Витратомір палива - 1 400×600 0,24
6 Бак паливний настільний - 1 500×400 0,20
7 Електрошафа - 1 1200×500 0,60
8 Компресорно-вакуумна установка КИ-13907 1 1280×490 0,63
9 Колонка з діагностичними засобами КИ-5315 13920.01 1 Ø1000 0,79
10 Мотор-тестер ELCON 1 1020×1010 1,03
11 Домкрат гаражний П-306 1 1680×390 0,66
12 Верстак 1019-204-00 2 1800×800 2,88
13 Стіл пересувний ОР-9967 1 1175×750 0,88
14 Шафа для приладів та пристроїв ОРГ-1611 1 1590×360 0,57
15 Стелаж 1019-504-00 1 1200×500 0,60
16 Ящик для ганчір'я 2249 1 1000×500 0,50
17 Стіл письмовий МРТУ-19-10 1 1175×650 0,76
18 Стілець Тип ІІ 1 490×400 0,20
19 Шафа для одягу ПМЗ-7910 1 1050×500 0,53
20 Ящик для піску 1019-703-00 1 500×400 0,20
21 Умивальник - 1 500×400 0,20
22 Пожежний щит - 1 -
23 Пристрій для відведення відпрацьованих газів 4947 1 -

2.5. Розрахунок площі дільниці технічного обслуговування і діаностування

Розрахунок площі дільниці може проводитися різними методами, ми ж будемо використовувати метод розрахунку за площею, яка зайнята обладнанням і об'єктами ремонту:
, (2.24)
де - площа дільниці, м2;
- сумарна площа, зайнята об'єктами ремонту, м2;
- сумарна площа, зайнята обладнанням і оснащенням, м2;
- перехідний коефіцієнт, що враховує робочі зони, проїзди і проходи.
Значення перехідного коефіцієнту для дільниці технічного обслуговування і діаностування: .
Розрахунок площі дільниці технічного обслуговування і діаностування
Сумарна площа, зайнята обладнанням і оснащенням відповідно до табл.3.1:
м2, м2 (технічна характеристика табл.2.2), .
Тоді площа дільниці технічного обслуговування і діаностування буде рівною:
м2.
Дільниця буде складатися з одного приміщення, приймаємо відповідно до площі зайнятої обладнанням і враховуючи норми проектування підприємств технічного сервісу, габарити дільниці 9×18м (162 м2).
Остаточно приймаємо Fд= 162 м2.

Отже, згідно проведених розрахунків сумарна річна трудомісткість ТО і ПР для ГАЗелей: Тсум = 20242 люд-год.
Добова програма кожного виду ТО:
 Для ТО-2: N2д = 1 обслуговування.
 Для ТО-1: N1д = 2 обслуговування.
 Для ЩО: NЩОд = 28 обслуговувань.
Було прийнято виконання ТО-1 і ТО-2 на тупикових постах.
Було прийнято один об’єднаний пост (ТО-1 + ТО-2) і 2 робітника.
Для технічного забезпечення технологічного процесу ТО і діагностування було підібране обладнання для дільниці та виконане її технологічне планування.

3. КОНСТРУКТИВНА ЧАСТИНА

3.1. Удосконалення обладнання для збирання відпрацьованих олив

3.1.1. Вибір прототипу обладнання для збирання відпрацьованих олив

Завданням дипломного проекту було поставлено задачу удосконалити обладнання для збору відпрацьованого мастила, проте наразі в господарстві відсутнє будь-яке спеціалізоване обладнання для цієї технічної операції.
Відома конструкція пристроїв для збирання відпрацьованих олив з агрегатів сільськогосподарської техніки (пристрій 12261.00.000–рис. 3.1) складаються з бака 1, коліс 2, ручки 3, насадки 4, подовжувача 5, воронки 6. На баку є глазок для контролю рівня мастила 7 і пробка 8 для його зливу.

Рис. 3.1–Пристрій для збору мастила 12261.00.000.
Для зливу мастила з агрегатів техніки, пристрій розміщують під нею. За допомогою насадки і подовжувача воронка підводиться під зливний отвір агрегата, після чого відкручується цого пробка і мастило зливається в бак пристрою. Верхній рівень мастила контролюється по контрольному глазку.

3.1.2. Обгрунтування конструкції обладнання для збору і очищення відпрацьованого мастила

В конструкції обладнання, що пропонується, ми вирішили додаково забезпечити грубу очистку відпрацьованих олив, для чого передбачили встановлення в баці 1 пристрою фільтра, а для наглядності за контролем рівня оливи в маслоприймачі 2 встановили поплавок 4. Загальний вид обладнання для збору відпрацьованого мастила зображено на рис. 3.2.


Рис.3.2−Загальний вид бака для збору і очищення відпрацьованого мастила

1–бак, 2–мастилоприймач, 3–кришка, 4–основа, 5–клапан, 6–поплавок, 7–вилка поворотна, 8–вилка нерухома, 10–прокладка, 11–затискач, 12–ексцентрик, 13–хомутик, 14–втулка, 15–болт, 16–гвинт, 17–рукав, 18–гвинт, 19–кільце.

3.1.3. Проектування технологічного процесу виготовлення сталевого виливка затискача 11 (рис. 4.2)

Для виговлення затискача (рис. 3.3) будемо використовувати лиття в разову піщано-глиняну форму, як найбільш економічно-доцільний варіант виробництва в даному випадку. Після відливання проведемо необхідну механічнку обробку по утворенню отворів та доведенні посадочних поверхонь.

Рис. 3.3–Затискач бака для збору і очищення відпрацьованого мастила

Разова ливарна піщано-глиняна форма для виговлення затискача (рис.3.4) складається з нижньої 1 і верхньої 5 напівформ, виготовлених з формовочної суміші в нижній 2 і верхній 4 опоках. Опоки виготовляються в вигляді жорстких металевих або дерев’яних рамок, точність положення яких фіксується штирями 3. Внутрішні полості і отвори в виливках виконуються стержнями 7, виготовленими із стержневої суміші. Формовочні і стержневі суміші складаються із кварцового піску, високовогнетривких формовочних матеріалів, в’яжучих матеріалів, спеціальних добавок і води.
Розплавлений метал заливається в ливникову чашу 10, по стояку 11 і живильнику 12 поступає в порожнину форми 6. Для уловлення окислів і шлаку на шляху руху розплавленого металу розташований шлаковловлювач 13. Випори 8 служать для виходу повітря із порожнини форми і контролю ії заповнення, вентиляційні канали 9 - для збільшення газопроникності форми.

Рис. 3.4−Елементи разової ливарної піщано-глиняної форми для виготовлення затискача:
а– разова ливарна піщано-глиняна форма у зборі; б – виливка затискача; в – модель виливки затискача; г – стержень

Формовочні матеріали поділяють на вихідні формовочні матеріали, формовочні і стержневі суміші, допоміжні формовочні складові.
Вихідні формовочні матеріали поділяють на вогнетривку і зв’язуючу складові і спеціальні добавки. До вогнетривкої складової відносяться: кварцовий пісок, високовогнетривкі формовочні матеріали, глина. До в’яжучих − глина, масло, рідке скло, вода і інші. До спеціальних добавок, які надають сумішам певних властивостей відносяться: торф, дерев’яна стружка, вугілля, графіт та інші.
Формовочні і стержневі суміші виготовляють з вихідних формовочних матеріалів. Склад їх залежить від виду заливаємого металу, розмірів і конфігурації виливка, способу формовки та інших факторів.
Допоміжні формовочні складові в вигляді красок, паст і клеїв використовують для виготовлення, оздоблення і виправлення форм і стержнів.
Моделі служать для утворення порожнин ливарної форми. При проектуванні моделей їх зовнішню форму спрощують з тим, щоб забезпечити краще виймання моделі з форми. Модель не повинна мати в своїх елементах так званих "тіньових зон". При розробці конструкції моделі технолог повинен забезпечити зручну набивку форми, легке виймання моделей із форм, наявність формовочних нахилів на вертикальних стінках моделей, чистоту їх робочих поверхонь, стійкість проти впливу сирих формовочних матеріалів, міцність, довговічність, простоту виготовлення і економічність.
Дерев’яні моделі виготовляються, як правило, із сосни і вільхи, і мають ряд переваг: невелику вагу, простоту виготовлення і невисоку вартість. До недоліків таких моделей відносяться: невеликий строк служби (до 1000 формовок) і невисока точність розмів відливок. Використовуються дерев’яні моделі в умовах дрібносерійного виробництва.
Тому й приймемо для виготовлення затискача в якості матеріала для стержня дерево.
Розміри моделей виконують більшими відповідних розмірів виливка на величину лінійної усадки, яка складає для сталі і білого чавуну 2%, для сірого чавуну 1%. Вертикальні стінки моделей мають формовочні нахили, що полегшують виймання моделі з форми. Нахили для внутрішніх поверхонь моделей виконують більшими ніж для зовнішніх. У невеликих моделях з висотою 20-100 мм нахили складають 3˚, а у великих (з висотою 100-800мм)- 45-30˚.
В кутах, що утворюються поверхнями моделі, виконують закруглення (галтелі). Радіус галтелі вибирають в межах 1/10...1/6 середньої арифметичної товщини стінок виливки, які і утворюють кут.
Довжина стержневих знаків моделі залежить від довжини і діаметра стержня. При довжині стержня до 50 мм, довжина знаку повинна дорівнювати 15-30 мм, при 50-300 мм - 25-100 мм.
Якщо виливка повинна піддаватись механічному обробітку, то виконується припуск, величина якого залежить від матеріалу виливка, класу точності і найбільшого габаритного розміру деталі. Так, наприклад, для виливок із сірого чавуну за третім класом точності, припуск на механічний обробіток складає для деталей розміром до 120-260 − 5мм, 500-1250 − 7мм.
Відхилення розмірів на виготовлення деталей при їх розмірах 10-2000 мм коливається від 0, 15 до 1, 5мм (величина допуску 0, 3...3 мм).
Допустимі відхилення в розмірах відливок із сірого чавуну встановленні для розмірів до 100мм – 1...2мм і до 2000мм – 5...10 мм.
Відхилення міжосьових розмірів окремих отворів відливок при їх габариті до 500мм допускається до 1%, при габариті до 2000мм до 0,6%, при габариті більше 2000мм - до 0,4%.
При проектуванні опок приймаються наступні допустимі відстані при масі 5-100 кг: від верху і низу моделі до верху і низу опоки – 40..90 мм, від моделі до стінок опоки 30...50 мм, між кромками моделей 30...70 мм, від кромки стояка до стінок опоки 30...60 мм, від кромки шлаковловлювача до кромки моделі 30...50мм.
Найбільш проста і поширена ливникова система складається із наступних елементів: ливникова чаша, стояк, шлаковловлювач, живильник, випори і прибилі.
Ливникова чаша служить для зменшення удару струменя металу і виділенню шлаку, для чого в чашу часто ставлять металеву сітку.
Стояк розташовується вертикально і має форму урізаного конуса зі звуженням донизу. Стояк забезпечує необхідний статичний тиск металу в формі.
Шлаковловлювач служить для відловлення шлаку і представляє собою горизонтальний канал трапецевидного перерізу в верхній формі.
Випори забезпечують вихід газу в порожнини форми і спостереження за ходом заповнювання форми розплавленим металом. Випори розташовуються над самим високим місцем порожнини форми, на стороні, що протилежна місцю підведення в неї металу.
Прибилі запобігають утворенню в виливках усадочних раковин. Вони розташовуються в найбільш масивних місцях і весь час наповнюють виливку розплавленим металом.
Розрахунок ливникової системи зводиться до визначення площі поперечного перерізу живників:
(3.1)
де − сумарна площа поперечного перерізу живильників;
− загальна маса розплаву, що складається з маси виливка і маси ливникової системи (приймається близько 45% );
− питома вага сталі (7,85 г/см3);
− коефіцієнт опору ливникової системи і форми − 0,3...0,4;
− час заповнення форми, с;
− прискорення сили тяжіння (9,8 м/с2);
− розрахунковий статичний напір, см, Н=20 см.
Маса виливка розраховується за відомою формулою:

, (3.2)
де –об’єм виливка, = 45 см3. Тоді:

г = 0,35 кг
=0,35+0,45•0,35=0,51 кг
Час заповнення порожнин форми для виливок масою до 400 кг:

, (3.3)
де − коефіцієнт, при масі виливка до 25 кг – =1,1.

с.
Розрахунковий статичний напір:

(3.4)
де − відстань від місця підводу металу до його рівня в ливниковій чаші, см;
− відстань від місця підводу металу до верху виливки, см;
− висота виливки, см.

см
Тоді з формули (3.1):

см2
Послідовність ручної формовки в двох опоках по роз'ємній моделі

На під модельну плиту встановлюють нижню частину моделі (з гніздами під шини) роз’ємом на плиту, модель ливників і нижню опоку.
1. Поверхні моделей припилюють припилом (дрібним піском) для попередження прилипання формовочної суміші до них.
2. Через сито просівають облицювальну формовочну суміш невеликим шаром.
3. Засипають наповнюючу формовочну суміш, поступово ущільнюючи її трамбівкою.
4. Надлишки формовочної суміші зрізують лінійкою і роблять вентиляційні канали, проколюючи ущільнену формовочну суміш голкою (душником). Кінець голки неповинен торкатись поверхні моделі.
5. Перевертають опоку на 180° і по контрольних штирях установлюють на неї верхню опоку.
6. На нижню частину моделі ставлять по шипах її верхню частину і розміщують моделі шлаковловлювача, стояка і випорів.
7. Припилюють моделі, площину роз’єму посипають роздільним піском і повторюють операції формовки 3, 4, 5.
8. Виймають модель стояка та випорів і вирізують ливникову чашу
9. Верхню напівформу знімають, піднімаючи її вверх по штирях, і ставлять на плиту площиною роз’єму вверх.
10. Поверхню форми по контуру моделі змочують водою за допомогою кісточки для попередження осипання її країв.
11. В половини моделі деталі і модель шлаковловлювача забивають або вкручують підйомники (крючки) моделі та шлаковловлювача, розгойдують легкими ударами молотка по підйомнику і обережно витягують їх.
12. Виправляють пошкоджені місця форми гладилками, ланцетами, ложечками і т.п.
13. Оздоблену форму, що виготовляється по сирому, припилюють сріблоподібним графітом.
14. Збирають форму: напівформи обдувають стиснутим повітрям, в нижню напівформу вставляють стержень, нижню напівформу обережно по контрольних штирях накривають верхньою і опоки скріплюють. Форма готова до заливання рідким металом.


3.2. Удосконалення пристрою для заправки консистентного мастила

3.2.1. Призначення та сфера застосування пристрою

Різноманітні пристрої для заправки консистентного мастила здобули широкого використання в ремонтно-обслуговуючому виробництві. Спектр консистентних мастил як вітчизняного так і закордоного виробництва, що наведений в даблиці 3.1, дуже широкий і для нанесення на відповідальні вузли та агрегати потребує відповідної оснастки.
Консистентні мастила типу Літол-24,Солідол, та Прес-Солідол використовується для змащування шарнірів рульового керування,шкворнів поворотних кулачків,вісей педалей щеплення та гальм, пальців ресор,валів розжимних кулачків гальм, шліців та підшипниківкарданних шарнірів. Підшипники ступиць колес, проміжних опор карданного валу, вижимного підшипника, вижимні підшипники щеплення, підшипники водяного насосу, переднього підшипника первичного валу коробки передач змащують Літол-24 та ПС-13.В підшипниках генератора, стартера використовують N 158.Для змащування ресор застосовують УссА.
Таблиця 3.1
Різновиди консистентних мастил
Вітчізняні матеріали Матеріали закордонного виробництва
Shell Mobil BP Esso
Солідол С
Uneda 2, 3 Lirona 3
Mobilgrease АА№2,' Greasrex D60
Energrease C2,C3; Energrease GP2, GP3 Chassis XX, Cazar K2

Прес-солідол
Uneda 1, Retinax С
Mobilgrease АА№ 1
Energrease C1,CA
Chassis L, H, CazarК 1

Графітна УСсА
Barbatia 2, -3, -4
Graphited № 3
Energrease C2G, C36
Van Estan 2

ЦИАТИМ-
201
Aeroshell, Grease 6
Mobilgrease BRB Zero

Beacon 325

1-13,ЯНЗ-2
Nerita 2, 3 Retinax H
Mobilgrease ВРВ№3
Energrease №
2,№3
AndokM275, Andok В

Літол-24
Retinax A, Alvania 3, R3
Mobilgrease 22 Mobilgrease BRB Energrease L2, Multipurpose
Beacon 3, Unirex 3

Фіол-1
Alvania 1
Mobilux 1
Energrease L2
Multipurpose


3.2.2. Патентне дослідження існуючих конструкцій пристрою

Попередньо нами був проведений детальний аналіз існуючих конструкцій пристрою. Аналогами пристрою є слідуючі конструкції відображені в патентах SU 757806 А, 23.03.1980. RU 2011108 C1, 15.04.1994. RU 2017642 С1, 15.08.1994. СН 574076 А5, 31.03.1976. DE 2609915 В2, 15.09.1977, SU 964328 A, 07.10.1982. SU 699278 A, 25.11.1979. SU 1649209 A1, 15.05.1991. FR 2582070 A1, 21.11.1986. US 4294163 A, 12.10.1981.
Аналіз показав, що кожна з конструкцій має свої переваги та недоліки та на увагу заслуговують розробки Хабардина В.М.(рис.3.5) , Соболева .В.В. (рис.3.6) та Витовського Л.В.(рис.3.7)


Рис.3.5−Принципова схема роботи пристрою Хабардина В.М.

Гідронагнітач призначений для подачі мастила до роздаточного пристрою і складається з ємкості з мастилом, кришкою та нажимним диском розміщеним в ємкості і призначений для створення тиску в магістралі. До проушини штока приєднана пружинапри цьому до ємкості з зовнішньої сторони через кран керування приєднаний штуцер для приєднання роздаточного пристрою.
Конструкція Соболева В.В. призначена для нанесення консистентного мастила на внутрішні поверхні деталей. Пристрій спрощує конструкцію своїх попередників, але є досить складним для виготовлення в умовах ремонтного підприємства. Принципова схема пристрою зображена на рисунку 3.6.

Рис. 3.6− Принципова схема роботи пристрою Соболева В.В.

Провівши аналіз існуючих конструкцій мною за прототип був взятий пристрій для заправки консистентного мастила, розроблений Витовським Л.В.
Пристрій призначений для подачі консистентного мастила під дією стислого повітря. Пристрій складається з завантажувального циліндра для мастила та нагнітаючого циліндра, шток плунжер якого розміщений в дозуючій гільзі, що має вхідні та вихідні патрубки, при цьому полость дозуючої гільзи з’єднана через вхідний патрубок та зворотній клапан з поршневою площиною завантажувального циліндра нагнітаючі та привідні циліндри під’єднані до привідної системи. Основною перевагою пристрою є рівномірність дозування консистентного мастила в поєднанні зі зниженням трудомісткості робіт.

Рис. 3.7−Пристрій Витовського Л.В. для нанесення консистентного мастила
Технічним рішенням удосконалення конструкції пристрою для нанесення консистентного мастила є зменшення трудомісткості при обслуговуванні машин, покращення умов праці, якості виконуємих робіт при фіксованому встановлені різних доз подаваємого мастила та зниженні енергетичних витрат.
Принцип роботи нашої установки полягає у нанесенні мастила в важко доступні точки автомобілів, при цьому значно спрощується конструкція аналогічних пристроїв, особливо пристрою Витовського Л.В., що є прототипом нашої конструкції (представлена на рис. 3.8).

Рис. 3.8−Запропонована конструкція пристрою для нанесення консистентного мастила

Пристрій складається з завантажувального циліндра під консистентне мастило та нагнітаючого циліндру шток-плунжер якого розміщений в гільзі, при цьому гільза оснащена вхідним та вихідним патрубками, циліндри під’єднані до гідросистеми через розподільник та зворотні клапани.
Нагнітаючий циліндр розміщений перпендикулярно до завантажувальної гільзи, що встановлена своїм вихідним патрубком в стінці циліндру з можливістю повороту відносно штоку-плунжера, зафіксованого від повороту на ділянці початкової взаємодії з дозуючою гільзою на якій виконані отвори виконані по гвинтовій лінії з заданим кроком рівним кроку повороту гільзи. Під дією електрогідравлічного приводу консистентне мастило штоком гідроциліндру з завантажувальної гільзи через патрубок, що з’єднаний штуцером з нагнітальним циліндром, та нагнітальний пістолет, потрапляє до точок змащування сільськогосподарської техніки.

3.2.3. Розрахунок основних складових на міцність

3.2.3.1. Перевірка на міцність шпонкового з’єднання

Шпонки призматичні з округленими кінцями, довжина, висота та ширина відповідають ГОСТ23360-80. Перевіряємо шпонки на зминання згідно умови міцності по формулі:
, (3.5)
Допустиме напруження зминання [см]=200 МПа.
Ведучий вал: 72,98•103 Н•мм.
Вихідний кінець валу − Ø40мм; t1=3.5мм; b×h×l =6×6×40.

3.2.3.2. Підбір муфти

Муфта пружна втулково –пальцева ГОСТ 21424–75.
Відрізняється простотою конструкції та зручністю монтажу та демонтажу. Використовується в електродвигунах з малими обертальними моментами. Пружними елементами є гофровані гумові втулки. Із за невеликої товщини втулок муфти мають властивість до компенсації несувісності валів в межах ( 1...5 мм; 0.3…0,6 мм; до 1 ).
Матеріал – чавун СЧ20.
Матеріал пальців – сталь 45.
Для перевірки міцності розраховуємо пальці на згин, а гуму на напруження зминання на поверхні доторкання пальців до поверхні. При цьому вважається, що всі пальці навантаженні однаково, а напруження зминання розподілене рівномірно по довжині втулки:
, (3.6)
де z – число пальців, z = 6.
Рекомендують приймати = 1,8...2 МПа.
Тоді:

Отже, умова міцності виконується.

Таким чином, для технічного забезпечення технологічного процесу технічного обслуговування і діагностування на проектуємій дільниці, нами було удосконалено, розроблено креслення та проведено розрахунки на міцність обладнання для збору відпрацьованих олив і заправки консистентного мастила.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ

4.1. Нормативно-правова база охорони праці

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці. Ефективна охорона праці найбільш повно здійснюється в плановому порядку на базі нової технології наукової організації виробництва, комплексної механізації і автоматизації виробництва при строгому дотриманні технологічної і трудової дисципліни.
До нормативних документів, що регулюють охорону праці на підприємстві належать: Конституція України, Закон України „Про охорону праці”, Кодекс законів про працю в Україні. Кабінет Міністрів України постійно нагадує, що стан охорони праці на виробництві залишається незадовільним, а на багатьох підприємствах навіть погіршується.
Сукупність факторів виробничої сфери, які впливають на стан здоров’я та працездатність людини, називається умовами праці. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва та засобів колективного та індивідуального захистів, що використовується працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Основними причинами аварій, нещасних випадків та грубих порушень технологічної дисципліни виступають нерозсудливість виконавців, спеціалістів та керівників підприємств, низька кваліфікація та компетентність персоналу, відсутність необхідного контролю за його роботою, послаблення вимогливості у дотриманні правил безпеки.
Незнання законів і правил з охорони праці не знімає відповідальності з робітників і службовців за їх порушення.
Діяльність по охороні праці керівництва в АТП здійснюється згідно статуту підприємства, з правилами внутрішнього розпорядку і згідно Положення про організацію роботи по охороні праці в системі Держагропрому України, затвердженим по погодженню з комітетом профспілки працівників господарства.
При виконанні організаційно-технічних, санітарно-оздоровчих заходів з метою покращення умов праці, попередження нещасних випадків і захворювань, санітарно-побутового забезпечення працюючих керівництво підприємства керується законодавчими актами з охорони праці, стандартами і вказівками вищестоящих господарських і профспілкових органів.
Згідно діючого положення на початку кожного календарного року керівництво підприємства повинно своїм наказом покласти керівництво і відповідальність за організацію і проведення роботи по охороні праці на АТП на головного спеціаліста підприємства. Цим же рішенням затверджуються відповідальні особи за роботу по охороні праці в структурних підрозділах, службах і об’єктах підприємства.
Якщо протягом року раніше затверджена особа вибуває з підприємства, керівництво повинно затвердити іншу.
Керівництво постійно аналізує стан охорони праці, розглядає причини нещасних випадків в господарстві, якщо такі трапляються.
На зборах засновників розглядають матеріали нещасних випадків на виробництві і приймають міри по їх попередженню.
За невиконання норм і правил по охороні праці і протипожежних заходів можуть бути покладені загальними зборами, зборами уповноважених або керівником підприємства стягнення: зауваження, догана, сурова догана, переведення на менш оплачувану роботу, звільнення з зайнятої посади, попередження про виключення з членів підприємства.
У країнах світу, залежно від економічного розвитку та політичного стану, існують закони та нормативні документи, які повністю або частково захищають людину від небезпечних та шкідливих умов праці, забезпечують охорону її здоров'я. Соціально і законодавчо захищена людина зацікавлена в своїй праці, цінує свою роботу, яка дає їй змогу пристойно існувати, утримувати сім'ю, годувати і виховувати своїх дітей. Умови праці та економічні фактори (оплата праці, економічне стимулювання, законодавча захищеність) безпосередньо впливають на продуктивність і якість праці. Отже, можна констатувати, що охорона праці є категорія економічна.
У конституційній державі всі закони і підзаконні акти повинні базуватися і відповідати основному закону держави -Конституції. Конституція України прийнята Верховною Радою 26 червня 1996 року. В ній декларуються права і свобода всіх громадян України. Для сфери трудової діяльності ці права і свобода конкретизовані в деяких законах України і Державних нормативних актах про охорону праці (ДНАОП), Державних стандартах та постановах Кабінету Міністрів України.
В Україні - у першій серед країн СНД - 14 жовтня 1992 р. був прийнятий Верховною Радою Закон "Про охорону праці". Цей закон, а також "Кодекс законів про працю України" є основною законодавчою базою охорони праці. їх доповнюють державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці - це стандарти, правила, норми, положення, статути, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання усіма установами і працівниками України.
Закон "Про охорону праці" складається з преамбули та8 розділів. Підкреслимо деякі важливі моменти, занотовані в законі.
Так, в розділі І "Загальні положення" от. 4 мовиться, що основними принципами державної політики в галузі охорони праці є пріоритет життя та здоров'я людини перед будь-якими результатами виробничої діяльності, соціальний захист людини, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, та ін.
У розділі II "Гарантії прав громадян на охорону праці" передбачено інформувати працівника про умови праці; компенсувати за шкідливі умови праці; зафіксовано право працівника відмовитись від виконання робіт при загрозливому стані для його здоров'я та життя; забезпечувати соціально страхування від нещасних випадків і профзахворю-пань (оплата з фонду соціального страхування); відшкодо-пувати власником шкоду, заподіяну працівникові на виробництві. З законі передбачено відшкодування моральної шкоди. У законі є статті про охорону праці жінок, неповнолітніх, інвалідів.
В розділі IIІ «Організація охорони праці на виробництві» говориться про обов'язкове створення органів управління охороною праці на підприємстві для виконання керівництва, нагляду і навчання із питань охорони праці. В ст. 20 йдеться про обов'язкове навчання і інструктаж з охорони праці. Перевірка знань повинна здійснюватись 1 раз на рік для працівників небезпечних професій, 1 раз на 3 роки для всіх посадових осіб за переліком, встановленим Державним комітетом по нагляду за охороною праці- В ст. 21 мовиться про фінансування охорони праці, про створення фондів охорони праці. В розділі ІІІ передбачено (ст. 26) створювати на підприємствах комісії з питань охорони праці - рішення комісії носять рекомендаційний характер. Ст.27 передбачає інформацію про ота-н охорони праці, яка повинна доводитись до всіх працівників підприємства, а також обов'язковий звіт перед статистичними органами держави.
Розділ IV - "Стимулювання охорони праці". Економічне стимулювання охорони праці здійснюється згідно з колективним договором та законодавством. Відшкодування збитків від порушень охорони праці * державі і громадянам - згідно з діючим законодавством.
Штрафні санкції та розмір штрафу (максимальний), щоможе стягуватись з організацій,- 2% місячного фонду заробітної плати підприємства. Штраф стягується за кожний нещасний випадок і профзахворювання, а за приховуваннянещасного випадку - штраф 10-кратний.
Розділ V - "Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці" - переглядаються у разі потреби, але не рідше 1 разу на 10 років.
Розділ VI - "Державне управління охороною працґ перелічує органи державного управління охороною праці: Кабінет Міністрів, Державний Комітет по нагляду за охороною праці України, міністерства та держкомітети, а також місцева держадміністрація, місцеві ради народних депутатів - та визначає їх компетенцію.
Організація наукових досліджень з проблем охорони праці здійснюється в межах національної програми Національним науково-дослідним інститутом охорони праці, а також різними установами по госпдоговорах.
Розділ VII - "Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці", що здійснюють Державний комітет по нагляду за охороною праці; Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки; Органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони МВС України; Органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.
Вищий нагляд здійснює Генеральний прокурор та підпорядковані йому прокурори. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють трудові колективи - через уповноважених; профспілки - через вибраних представників.
Розділ VIII - "Відповідальність працівників за порушення законодавства про охорону праці" Передбачається дисциплінарна, адміністративна, матеріальна, кримінальна відповідальність згідно із законодавством.
Для практичної реалізації Закону "Про охорону праці" був прийнятий 15 грудня 1993 року Закон України "Про внесення змін і доповнень, що стосуються охорони праці, до Кодексу законів про працю України", а також Закон України "Про внесення змін і доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення і кримінального кодексу України" від 15 січня 1995 року. Були прийняті також такі підзаконні акти, затверджені постановою Кабінету Міністрів "Про створення Національної Ради з питань безпечної життєдіяльності населення", "Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях", "Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків", "Положення про державний, галузеві, регіональні фонди охорони праці та фонди охорони праці підприємств", "Положення про порядок накладення штрафів на підприємства, установи і організації за порушення нормативних актів про охорону праці" тощо. Держнаглядохоронпраці розробив ще цілий ряд положень, що спрямовані на практичну реалізацію Закону України "Про охорону праці".
Одним із головних документів, який забезпечує чітке виконання службових обов'язків працівниками є "Кодекс законів про працю України" (далі - Кодекс).
Кодекс трактує вимоги до трудової діяльності громадян в Україні і регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці і поліпшенню її якості. Кодекс спрямований на охорону трудових прав працюючих.

4.2. Організація охорони праці на виробництві

На ДП "АВТО 2007" згідно типового положення, створена служба ОП, яку очолює інженер з ОП. На нього покладені обов’язки по здійсненню контролю за додержанням вимог ОП на підприємстві. Він проводить комплекс організаційно-методичних заходів щодо поліпшення умов праці, профілактики виробничого травматизму та захворювань робітників та службовців. Щороку він працює по узгодженому з головним інженером плану роботи. В своїй роботі інженер з ОП підпорядковується безпосередньо начальнику відділу ОП і ТБ і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб (стаття 23 закону “Про охорону праці”). Спеціаліст служби ОП має права згідно нормативних актів про охорону праці в Україні (закон “Про охорону праці”. Положення про службу ОП на підприємстві).
На підприємстві, згідно наказу голови правління, створено наступний режим роботи:
• П’ятиденний робочий тиждень;
• Восьмигодинний робочий день;
• Обідня перерва з 13.00 по 14.00;
• Вихідний день – субота, неділя.
Режим роботи затверджено загальними зборами трудового колективу.
Праця жінок і підлітків створена за вимогами ст. 14 та ст. 15 закону “Про охорону праці”. Згідно цього закону жінки не працюють на важких роботах, в нічну зміну, не піднімають та не переміщують важкі речі, маса яких перевищує граничні норми.
На даний час на підприємстві неповнолітні особи не працюють.
Згідно до ст. 20 закону “Про охорону праці” та “Положення про навчання та перевірку знань з питань ОП” на підприємстві щороку проводиться навчання з охорони праці, яке закінчується перевіркою знань з ОП, за участю державного інспектора по нагляду за ОП. Працівники, що не здають іспит по перевірці знань з ОП – до роботи не допускаються.
Посадові особи ( в т.ч. інженер з ОП) до початку виконання своїх обов’язків та періодично, один раз на 3 роки, проходять навчання і перевірку знань з питань ОП. У спеціалістів виробництва перевіряються знання тих нормативних актів про ОП, виконання яких входить до їх службових обов’язків.
Відповідають за проведення щорічного навчання та перевірки знань з ОП на підприємстві голова правління та керівники виробничих дільниць.
Відповідно до “Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань ОП” на підприємстві проводиться інструктажі з ОП:
• Вступний – проводиться інженером з ОП;
• Первинний, повторний, позаплановий – керівники всіх підрозділів підприємства, згідно термінів проведення та причин проведення;
• Цільовий – керівники всіх підрозділів при виконанні разових робіт.
Про проведення вступного, позапланового, первинного, повторного інструктажів, стажування та допуск до роботи особа, яка проводила інструктаж, робить запис до журналу, форма якого є згідно діючого законодавства. При цьому обов’язкові підписи обох сторін.

4.3. Обгрунтування організаційно-технічних заходів по покращенню стану охорони праці та зменшенню травматизму на підприємстві

Для забезпечення нормальних та безпечних умов праці у АТП і, зокрема, у дільниці ТО:
 до роботи допускати осіб, які мають спеціальну підготовку і посвідчення про закінчення відповідних курсів або навчального закладу;
 всі дільниці, робочі місця забезпечити наочними посібниками з ОП: інструкціями, плакатами, попереджувальними написами тощо;
 відремонтувати прилади освітлення, щоб забезпечити необхідний рівень освітленості на робочих місцях, встановити місцеве освітлення;
 ізолювати приміщення, в яких є викиди пару, пилу, аерозолів та інших шкідливих речовин, забезпечити їх вентиляцію;
 забезпечити своєчасну видачу спецодягу, взуття, засобів індивідуального захисту, засобів безпеки;
 використовувати в процесі роботи лише справне обладнання та інструменти і здійснювати постійний контроль за їх справністю;
 проїжджі частини доріг і пішохідні доріжки регулярно очищати від бруду і снігу, в темний час доби вони повинні освітлюватись;
 доукомплектувати пожежні кутки, організувати навчання працівників правилам пожежної безпеки.

4.4. Обгрунтуванння основних заходів по підвищенню стійкості роботи підприємства в разі виникнення надзвичайних ситуацій (НС)

Основні напрямки і заходи по підвищенню стійкості роботи підприємства у разі виникнення НС розробляються на основі вивчення факторів, які впливають на цю стійкість. Дані заходи передбачають:
• забезпечення захисту людей та їх життєдіяльності шляхом створення на підприємстві надійної системи опалення про виникнення НС, створення фонду захисту споруд, запасів засобів індивідуального захисту і забезпечення своєчасної їх видачі. Передбачається проведення навчання робітників способам захисту, наданню першої допомоги;
• забезпечення стійкості роботи енергетичного комплексу шляхом створення резерву енергетичних потужностей за рахунок автономних пересувних електростанцій. Створення необхідних засобів паливно-мастильних матеріалів і організація їх зберігання;
• забезпечення стійкості роботи системи водопостачання, що передбачає завчасне вжиття заходів захисту водних джерел, водопровідних споруд, свердловин і шахтних колодязів;
• стійкість роботи автомобільного транспорту, що визначається належною організацією своєчасного оповіщення автопарку і водіїв про загрозу НС, пристосуванням і використанням всіх видів автотранспорту для евакуації робітників і перевезення потерпілих та інші заходи.

4.5. Негативний вплив обладнання ТО і ремонту автомобілів у АТП на НПС та захисти по його знешкодженню

В майстерні АТП використовується різноманітне обладнання, що зумовлює різнобічний вплив на навколишнє середовище. Так атмосферне повітря забруднюється відпрацьованими газами двигунів автомобілів, газами, що виділяються при електрогазозварювальних роботах, аерозолями, парами кислот та електроліту в акумуляторній дільниці, шкідливими речовинами при фарбуванні, парами при паянні і т.д. Шкідливим також є забруднення води, що використовується при зовнішньому митті сільськогосподарської техніки, при митті агрегатів та вузлів. Забруднена вода містить змиті пил, бруд, кислоти та різні хімічні речовини, з яких готують миючи розчини. Недоліком є те, що відпрацьовані миючі розчини не проходять належного очищення і мало використовуються повторно [17].
Відпрацьоване масло, яке заливають із агрегатів та вузлів автомобілів, лише у невеликому об’ємі поступає на регенерацію, деяка його частина розливається під час зливання і забруднює робочі місця, обладнання та робітників.
Для зменшення негативного впливу виробничого процесу на НПС, проектом передбачаються заходи по зниженню забруднення повітря відпрацьованими газами двигунів. Так, гази, що виділяються при різних роботах (зварювання, паяння) уловлюються і пропускаються через фільтри. На дільниці ремонту акумуляторних батарей їх зарядка, а також приготування електроліту виконується у шафах, що обладнанні витяжною вентиляцією.
Відпрацьовані масла зливаються через спеціальні воронки у ємності для подальшої регенерації. Вода, що використовується для миття автомобілів, очищається у спеціальних відстійниках, проходить через фільтри та повторно застосовуються для миття.

4.6. Техніка безпеки при виконання ремонтно-обслуговуючих робіт на дільниці ТО і в виробничих цехах підприємства

Вимоги безпеки перед початком роботи

Підготувати засобу індивідуального захисту.
Надягти спецодяг і інші встановлені для даного виду робіт засоби індивідуального захисту.
Оглянути робоче місце, забрати все, що може перешкодити роботі; якщо підлога слизький (облита маслом, водою й ін.), протерти його (залишки масла засипати піском).
Переконатися у відсутності підтікання бензину з бензобаку й бензопроводів.
Перевірити справність вантажозахватних пристроїв (переконатися в наявності на них реєстраційного номера й бірок із вказівкою вантажопідйомності й дати випробувань).
Перевірити справність пневмоінструмента (його роботу на різних режимах, міцність і правильність кріплення повітряного шланга).
Перевірити електроінструмент:
- затягування гвинтів, що кріплять вузли й деталі;
- справність редуктора шляхом провертання рукою шпинделя (при працю двигуні);
- стан проводів, ізоляції;
- наявність заземлення;
- роботу на холостому ходу;
- чіткість роботи вимикача.
- Перевірити наявність і справність слюсарного інструмента й пристосувань.
Перед ремонтом і технічним обслуговуванням автобусів і вантажних автомобілів з високими кузовами підготувати сходи-драбини із щаблями шириною не менш 15 см. Застосовувати приставні сходи забороняються.
Приєднання електроінструмента повинне вироблятися за допомогою штепсельних з'єднань. При цьому вони повинні мати контакти примусового й випереджального включення заземлюючого проводу (для електроінструмента, що працює при напрузі понад 42В).
При роботі з переносним електроінструментом напругою від 127 до 1000В необхідно використовувати діелектричні рукавички, коврики, калоші, підставки.
Переносна електролампа повинна мати захисну металеву сітку. Напруга переносних ламп допускається не вище 42В.
При проведенні робіт на газобалонному автомобілі на пості технічного обслуговування й ремонту повинне бути виключене запалювання й підняте капот.
Газ із балонів автомобіля, на якому повинні проводитися зварювальні, фарбувальні роботи, а також роботи, пов'язані з усуненням несправностей газової системи живлення або її зняттям, повинен бути попередньо повністю злитий (випущений) на спеціальному місці (посту), а балони продуті стисненим повітрям або інертними газами.
Користуватися вантажопідйомними механізмами (тельфером, балкою-кран-балкою, підйомником і ін.) дозволяється робітником після проходження відповідного навчання й щорічної перевірки знань по керуванню вантажопідйомними механізмами.

Вимоги безпеки під час роботи

Перед проведенням робіт, пов'язані із провертанням колінчатого й карданного валів, необхідно додатково перевірити вимикання запалювання (перекриття подачі палива для дизельних автомобілів), нейтральне положення важеля перемикання передач (контролера), звільнити важіль стоянкового гальма.
Після виконання необхідних робіт автомобіль варто загальмувати стоянковим гальмом. Забороняється провертати карданний вал за допомогою лома або монтажної лопатки.
При вивішуванні частини автомобіля, причепа, напівпричепа піднімальними механізмами (домкратами, талями й ін.), крім стаціонарних, необхідно спочатку підставити під колеса, що піднімаються не, спеціальні упори, потім вивісити автомобіль, підставити під вивішену частину козелки й опустити на них автомобіль.
Зняття деталей і агрегатів з автомобілів, а також їхнє транспортування варто робити за допомогою транспортних-підйомно-транспортних механізмів, обладнаних пристосуваннями (захватами).
Візка для транспортування повинні мати стійкі упори, що охороняють агрегати від падіння й мимовільного переміщення по платформі.
Зняті з автомобіля вузли й агрегати варто встановлювати на спеціальні стійкі підставки, а довгі деталі тільки на горизонтальні стелажі.
Забороняється:
- Виконувати які-небудь роботи на автомобілі (причепі), вивішеному тільки на одних піднімальних механізмах;
- підкладати під вивішений автомобіль (причіп) замість підставок диски коліс, цеглу та інші випадкові предмети;
- проводити технічне обслуговування й ремонт автомобіля при працюючому двигуні, за винятком окремих видів регулювальних і випробувальних робіт;
- працювати під автомобілем, що знаходиться на похилій площадці;
- підключати електроінструмент до мережі при відсутності або несправності штепсельного розйому;
- підштовхувати і піднімати вантаж при косому натягу вантажного каната вантажопідйомного механізму;
- видаляти стружку під час роботи інструмента до повної його зупинки;
- при роботі на свердлильному верстаті: міняти свердел на ходу верстата, тримати деталь руками при свердлінні, заміряти деталь при працюючому верстаті, гальмувати його, стосуючись руками ременя або частин, що рухаються, верстата, працювати в рукавицях або з пов'язками на пальцях рук;
- установлювати прокладку між зевом ключа й гранями гайок і болтів, а також нарощувати ключ трубою або іншими важелями, якщо це не передбачено конструкцією ключа;
- залишати інструмент і деталі на підніжці, крилі, капоті автомобіля, на краю оглядової канави.
Забороняється:
- працювати під піднятим кузовом автомобіля-самоскида без спеціального додаткового упору;
- використовувати випадкові підставки замість спеціального додаткового упору;
- працювати з ушкодженими або неправильно встановленими упорами;
- запускати двигун і переміщати автомобіль при піднятому кузові;
- робити ремонтні роботи під піднятим кузовом автомобіля-самоскида без попереднього його звільнення від вантажу.
При роботі на поворотному стенді (перекидачі) необхідно попередньо надійно зміцнити автомобіль на ньому, злити паливо з паливних баків і рідина із системи охолодження, щільно закрити маслозаливну горловину двигуна й зняти акумуляторну батарею.
Перед зняттям вузлів і агрегатів, пов'язаних із системою живлення, охолодження й мащення автомобіля, коли можливе витікання рідини, необхідно спочатку злити з них паливо, масло й охолодну рідину в спеціальну тару, не допускається їх проливания.
Робітник, що робить очищення або ремонт всередині цистерни або резервуара з-під етилованного бензину, легкозаймистих і отрутних рідин, повинен бути забезпечений спецодягом, шланговим протигазом, рятувальним поясом з мотузкою, поза резервуаром повинен перебувати спеціально проінструктований помічник.
Шланг протигаза повинен бути виведений через люк (лаз) і закріплений з навітряної сторони.
До пояса працюючого усередині резервуара повинна бути прикріплена міцна мотузка, вільний кінець якої виведений через люк (лаз) назовні й надійно закріплений. Помічник, що перебуває зверху повинен спостерігати за роботою, тримати за мотузку, страхуючи працюючого в резервуарі.
Заміну ресор варто робити після з розвантаження й установки спеціальних підставок під раму автомобіля або причепа. Перевірку збігу вушка ресори й серги робити за допомогою борідка або оправлення. При розбиранні й складанні ресор користуватися спеціальними пристосуваннями (затискачами, струбцинами й т.п.).
Виконувати розбирання й складання агрегатів треба тільки на спеціальних стендах, оснащених пристроями для закріплення.
При розбиранні двигуна, що працював на етилованому бензині, всі деталі після розбирання промити нейтралізуючими пожежобезпечними розчинами й препаратами.
Залазити під автомобіль і вилазити з-під нього треба тільки з боку, протилежного проїзду. Працюючи під автомобілем, розміщатися між колесами вздовж автомобіля.
Для роботи спереду й позаду автомобіля й для переходу через оглядову канаву необхідно користуватися перехідними містками, а для спуску в оглядову канаву й підйому з неї - спеціальними сходами.
Важкодоступні точки змащення необхідно змазувати за допомогою наконечників із гнучкими шлангами або наконечників із шарнірами.
Робити накачування шин стисненим повітрям треба тільки в спеціальному огородженні (клітці), при цьому переконатися в тім, що запірне кільце повністю лягло в замковий паз диска.
При рубанні й подібних роботах варто надягати захисні окуляри. Для захисту оточуючих людей від часток металу, що відлітають, на верстаті повинні бути встановлені запобіжні сітки або щити висотою не менш 0,75 м.
При роботі на заточувальному верстаті необхідно користуватися захисним екраном або надягати окуляри.
При роботі поблизу крильчатки вентилятора щоб уникнути нещасного випадку необхідно зняти з нього приводний ремінь.
При роботі пневматичним інструментом подавати повітря дозволяється тільки після установки інструмента в робоче положення. З'єднувати шланги пневматичного інструмента й роз'єднувати їх дозволяється тільки після відключення подачі повітря.
При запуску двигуна тримати заводну ручку так, щоб всі пальці рук обхоплювали її з однієї сторони.
При обкатуванні двигуна на стенді не виконувати ремонт і не торкатися обертових частин двигуна.
Випробування гальм на ходу повинні виконуватися на площадках, розміри яких повинні виключати можливості наїзду автомобіля на людей і т.д. у випадку відмови гальм. Для випробування й випробування на стенді необхідно вжити заходів, що виключають мимовільне скочування автомобіля з валиків стенда.
При заміні й доливці масел і рідин в агрегати зливальні й заливні пробки необхідно відвертати й закручувати тільки призначеним для цієї мети інструментом.
При припиненні подачі електроенергії або перерві в роботі, електроінструмент повинен бути вієднаний від електромережі.
У зоні технічного обслуговування й ремонту автомобілів
забороняється;
- мити агрегати та ін. легкозаймистими рідинами;
- зберігати легкозаймисті й горючі рідини, кислоти, фарби, карбід кальцію й т.д.;
- заправляти автомобілі паливом;
- зберігати чисті обтиральні матеріали разом з використаними;
- заставляти проходи між стелажами й виходи із приміщень;
- зберігати відпрацьоване масло, порожню тару з-під палива й мастильних матеріалів.
Використані обтиральні матеріали необхідно складати в металеві ящики, а по закінченні робочого дня видаляти з виробничих приміщень у спеціально відведені місця.

Вимоги безпеки по закінченні роботи

При залишенні автомобіля (причепа) на спеціальних підставках необхідно перевірити надійність його установки. Забороняється залишати автомобіль (причіп) підвішеним на тросі вантажопідйомного механізму.
Слюсар по закінченні робіт зобов'язаний:
- відключити електроживлення вантажопідйомних механізмів, що використовувалися під час роботи, кантувачів, конвеєрів і іншого обладнання, закріпленого за робочим місцем;
- упорядкувати робоче місце, скласти інструмент і пристосування;
- повідомити бригадира або майстра про виконану роботу, про наявні неполадки в роботі обладнання, інструмента й про вжиті заходи по їхньому усуненню;
- зняти, очистити і укласти в призначені місця спецодяг і інші засоби індивідуального захисту;
- вимити руки теплою водою з милом, а якщо робота була з етилованим бензином - прополоскати рот і прийняти душ.

4.7. Розрахунок освітлення дільниці ТО і діагностуванння

Штучне освітлення дільниці ТО і діагностування проектується забезпечити двома рядами світильників по 2 світильника в ряду, кожний світильник дволамповий, що не має випромінення з верхньої півфари з розсіюванням.
Застосовуються лампи лБ-40, що мають світловий потік 3120 Лм. Для робіт по електродуговій металізації, освітленість складає:
- Комбіноване освітлення – 750 Лк.
- Загальне освітлення – 300 Лк (згідно СННН ІІ – 4 – 79).
Перевірочний розрахунок проведемо методом коефіцієнта викорис-тання світлового потоку.
Знаходимо загальну освітленість за формулою:

, (4.1)
де Е – освітленість що отримується в результаті розрахунку, Лк;
Ф – світловий потік світильника, Лк;
 – коефіцієнт запасу;
S – площа що освітлюється, 162 м2.
Z – відношення ,що характеризує нерівномірність освітлення при розрахунку на середню освітленість Z, не враховують.

Обираємо спосіб розміщення світильників – в три ряди. Схема розміщення світильників приведена на рис. 4.1.
Далі визначаємо відношення відстані між світильниками L до висоти їх підвісу Не :

(4.2)
Висота світильника над поверхнею, що освітлюється:

Не = Н – Нс – Нр , (4.3)
де Н – загальна висота приміщення, м ;
Нс – висота від стели до нижньої частини світильника, м;
Нр – висота від полу до поверхні, що освітлюється, м.
Не = 4,4 – 0,1 – 0,7 = 3,6 м;
Z = 3/3,6 = 0,8 .


Рис. 4.1–Схема розміщення світильників на дільниці ТО і діагностування

Число світильників (ламп) необхідне для освітлення:
(4.4)
N = 162/3×4 = 13,5 , приймаємо 15 світильників .
На наступному етапі розраховуємо показник (індекс) приміщення:
(4.5)
І = 18×9/3,6×(18+9) = 1,67.
Використовуючи розрахований показник приміщення і коефіцієнт відбивання стелі і стін за таблицями визначаємо коефіцієнт використання світлового потоку освітлювальної установки :
ρп = 70 %. ρС = 50 %.
Знаходимо для І=1,67 коефіцієнт = 45%.
Світловий потік світильника дорівнює :
Ф = 2×3120 = 6240 Лк.
Визначаємо загальну освітленість:
Е = 6240×15×0,45/162×1,67×0,8 = 315 Лк
З розрахунку витікає, що потрібна освітленість згідно СНІП 11-4-79 забезпечується встановленням на дільниці світильниками. Тому приймаємо освітлення з 15 світильників ЛД 2×40 з лампами ЛБ – 40 .

4.8. Пожежна безпека дільниці технічного обслуговування
і діагностуванння

Пожежна безпека на підприємствах забезпечується шляхом проведення організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі виникнення пожеж, створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про пожежну безпеку» відповідальність за стан пожежної безпеки підприємств покладається на їхніх керівників та уповноважених ними осіб. Обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна слід визначити в договорі оренди.
Завдання та функції щодо забезпечення пожежної безпеки підприємств слід визначити в їхніх статутах.
Введення в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих, житлових та інших об'єктів, упровадження нових технологій, оренда будь-яких приміщень без дозволу органів державного пожежного нагляду забороняються.
Власник новоствореного підприємства повинен одержати дозвіл від органів державного пожежного нагляду на початок його роботи відповідно до вимог «Положення про порядок видачі органами державного пожежного нагляду підприємствам, установам, організаціям, орендарям та підприємцям дозволу на початок роботи».
Усі види пожежної техніки та протипожежного обладнання, що застосовуються для запобігання пожежам і для їх гасіння, повинні мати державний сертифікат якості згідно з Правилами обов'язкової сертифікації продукції протипожежного призначення.
За порушення вимог Правил, невиконання приписів посадових осіб державного пожежного нагляду (далі - Держпожнагля-ду) керівники органів держпожнагляду притягають підприємства до сплати штрафів згідно з вимогами Положення про порядок накладання штрафів на підприємства, установи організації за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання розпоряджень (приписів) посадових осіб органів державного пожежного нагляду.
На кожному підприємстві з урахуванням ступеня його пожежної небезпеки наказом має бути встановлений відповідний протипожежний режим, яким визначається:
1) місце паління (якщо можливо), застосування відкритого вогню, використання побутових нагрівальних приладів;
2) порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт (у тому числі зварювальних);
3) правила проїзду і стоянки транспортних засобів;
4) пожежобезпечність місць зберігання і припустима кількість сировини, напівфабрикатів та готової продукції, які можуть водночас перебувати у виробничих приміщеннях на території;
5) порядок прибирання горючого пилу та відходів, зберігання промасленого спецодягу та шмаття, очищення повітроводів вентиляційних систем від горючих відкладів;
6) порядок відключення електрообладнання від мережі в разі пожежі;
7) порядок огляду й зачинення приміщень після закінчення роботи;
8) порядок проходження посадовими особами спеціального навчання та перевірки знань з питань пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів і занять з пожежно-технічного мінімуму та призначення відповідальних за це осіб;
9) порядок організації експлуатації та обслуговування наявних технічних засобів протипожежного захисту (протипожежного водопроводу, насосних станцій, установок пожежної сигналізації, автоматичного пожежогасіння, видалення диму, вогнегасників тощо);
10) порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів і оглядів електроустановок, опалювального, вентиляційного, технологічного та іншого інженерного обладнання;
11) черговість дій працівників у разі виявлення пожежі;
12) порядок збору членів добровільної пожежної дружини (далі - ДПД) та посадових осіб адміністрації в разі виникнення пожежі, а також виклику їх уночі, у вихідні та святкові дні.
Працівників підприємства слід ознайомити з цими вимогами на інструктажах, під час проходження пожежно-технічного мінімуму. Витяги з наказу (інструкції) з основними положеннями слід вивішувати на встановлених місцях.
На кожному підприємстві має бути розроблена загальнооб'єкт-на інструкція про заходи пожежної безпеки для всіх вибухопо-жежонебезпечних, пожежонебезпечних та вибухонебезпечних приміщень (дільниць, цехів, складів, майстерень, лабораторій).
Ці інструкції слід вивчати під час проведення протипожежних інструктажів, проходження пожежно-технічного мінімуму та виробничого навчання і вивішувати для ознайомлення в установлених місцях.
Потреба в планах (схемах) евакуації одноповерхових будинків і споруд визначається місцевими органами державного пожежного'нагляду, виходячи з вимог пожежної небезпеки людей, кількості та площі приміщень.
Рекомендації щодо складання планів евакуації людей на випадок пожежі
1. У будівлях та спорудах, що мають два поверхи і більше, за умови одночасного перебування на поверсі більше 25 осіб мають бути розроблені і вивішені на видних місцях плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі.
Необхідність забезпечення планами (схемами) евакуації одноповерхових будівель та споруд визначається місцевими органами державного пожежного нагляду, виходячи з їх пожежної небезпеки, кількості розміщуваних людей, площі і т.ін.
2. Безпечна евакуація людей та матеріальних цінностей, які знаходяться в приміщеннях будівель, у разі виникнення пожежі має забезпечуватися через евакуаційні виходи.
Вимоги щодо утримання евакуаційних шляхів і виходів викладені в розділі 4.3 Правил пожежної безпеки в Україні.3. Плани евакуації включають в себе графічну і текстову частини. Графічна частина має складатися з поповерхового або посекторного плану будівлі чи споруди. На ній зазначаються евакуаційні виходи (сходові клітки, зовнішні відкриті сходи, виходи безпосередньо назовні), маршрути руху, а також умовне графічне позначення у вигляді символів місць розміщення кнопок ручних пожежних сповіщувачів;телефонних апаратів, первинних засобів пожежогасіння (пожежного інвентаря та інструменту, вогнегасників).
Працівники охорони повинні мати список посадових осіб підприємства з домашньою адресою, службовим і домашнім телефонами. Вони повинні знати порядок дій у разі виявлення пожежі, правила користування первинними засобами гасіння пожежі та прийоми гасіння.
З метою залучення працівників до проведення заходів із запобігання пожежам, організації їх гасіння на підприємствах слід створювати добровільні пожежні дружини або команди (далі — ДПД або ДПК), які повинні діяти відповідно до чинних нормативних актів.

4.9. Розрахунок блискавкозахисту

Для попередження можливості проникнення в приміщення під час грози електричного потенціалу, що може привести для ураження людей, псування електрообладнання, виникнення пожежі необхідно використовувати блискавкозахист.
Залежно від ступеню небезпеки ураження блискавкою приміщення майстерні відноситься до об’єктів другої категорії і підлягає захисту від прямих ударів блискавки, заносу високих потенціалів, електростатичної і електромагнітної індукції. Захист від прямих ударів блискавки виконується блискавковідводами стержневого типу, що встановлюються на даху будівлі. Їх зона захисту являє собою круговий корпус (рис. 4.2) висота h0 до вершини якого знаходиться дещо нижче висоти h блискавкозахисту.


Рис. 4.2–Схема одностержневого блискавковідводу:
h – висота блискавковідводу; h0 – висота конусу захисту; hх – висота споруди; r0 – радіус зони захисту на поверхні землі; rх – радіус зони захисту на висоті hх.

Приміщення майстерні в які розташовується дільниця ТО і діагностування має розміри 54×18×8,4 м. Попередньо приймемо, що будівля головного корпусу захищена чотирма (n = 4) стержневими блискавковідводами, розташованими на даху на рівній відстані між собою, при чому крайні з них знаходяться на відстані rх1 = 1,5 м від торця будівлі. Тоді відстань між блискавковідводами:

L = , (5.1)

де А – довжина об’єкту, м;
rx1 – відстань від крайнього блискавковідводу до торця об’єкту, м;
n – кількість блискавковідводів.
Знаходимо:

L = = 17 м.

Висоту блискавковідводу визначаємо за формулою 5.2:

H = (rx + 1.63hx)/1,5, (5.2)

де hх – висота об’єкту, м;
rх – відстань від блискавковідводу до найвіддаленішої точки об’єкту на висоті hx, м.
Визначаємо:

H = (18,1 + 1,63ּ8,4)/1,5 = 21,2 м.

Відношення l/h = 1,1, що задовольняє умову l/h < 1,5.
Остаточно висоту блискавковідводу над дахом майстерні приймаємо рівною:
∆H = 21,2 – 8,4 = 12,8 м.
Блискавковідвід можна виготовити із труб діаметром 50 і 36 мм, які вварені одна в одну. Від кожного блискавковідводу необхідно прокласти не менше двох струмовідводів по протилежних сторонах будівлі, що виконуються із стальної полоси розміром 12×4 мм. Струмовідводи прокладають найкоротшими шляхами, закріплюючи їх через кожні 2 м, а на висоті 1,5 м від рівня землі і на глибину 0,5 м закривають кутниками для захисту від пошкодження. Вище кутників необхідно передбачити болтове роз’ємне з’єднання для вимірювання опору заземлювача.


Вцілому екологобезпечність технології ТО і ремонту досягається правильним підбором обладнання та його розміщенням, що забезпечує мінімальні затрати на виконання обслуговування і ремонту та на час ремонту вцілому. Адже, найдосконалішою з екологічної точки зору є технологія, що забезпечує мінімальний шкідливий тиск на НПС.
При виконанні цього розділу було проаналізовано стан охорони праці, екології та безпеки життєдіяльності на підприємстві, зроблено висновок, що виникнення НС на підприємстві може мати вкрай негативні наслідки, розроблено організаційно-технічні заходи по покращенню стану охорони праці та зменшенню травматизму на підприємстві, розроблено основні заходи по підвищенню стійкості роботи підприємства в разі виникнення надзвичайних ситуацій.

5. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА
ПОКАЗНИКІВ ПРОЕКТНИХ РІШЕНЬ

Техніко-економічні показники ремонтного підприємства - система вимірів, які застосовують для аналізу та планування рівя техніки та організації виробництва, використання основних фондів, обігових засобів та трудових ресурсів.
Окупність капітальних вкладень - синтезований показник, що характеризує період часу, протягом якого авансовані капітальні витрати забезпечують у порівнювальних розмірах приріст додаткового прибутку.
Питомі капіталовкладення - капітальні витрати на створення чи приріст одиниці виробничої потужності чи одиниці випуску продукції.
Капіталовкладення - сукупність витрат на створення нових, розширення, реконструкцію і технічне переобладнання діючих і зміну зношених основних фондів підприємства.
Обігові кошти ремонтного підприємства - сукупність коштів, авансованих для створення запасів обігових виробничих фондів і фондів обігу підприємства.
Обігові кошти являють собою сукупність грошових засобів, вкладених в предмети праці і враховуються в складі засобів в обігу.
До складу обігових коштів відносять:
а) предмети з терміном корисного використання менше 12 місяців не залежно від їх вартості;
б) предмети вартістю не більше 100-кратного мінімального розміру місячної оплати праці (виходячи із вартості передбаченої договором), незалежно від терміну корисного використання;
в) спеціальні інструменти і спеціальні пристрої незалежно від вартості;
г) спеціальні одежа і взуття;
д) матеріали і запасні частини;
є) запаси палива;
є) незавершене виробництво.
Витрати ремонтних підприємств здійснюються у відповідності з їх фінансовим планом. До найважливіших витрат відносять.
1. Забезпечення виробництва продукції, тобто виконання ремонтних робіт. Для визначення розміру цих витрат розробляється кошторис витрат на виконанні роботи, а також визначається потреба в обігових коштах.
2. Фінансування капітальних вкладень, яке визначається, виходячи з його обсягів. На фінансування цих витрат направляються власні кошти підприємства (прибуток від основної діяльності, амортизаційні відрахування, внутрішні ресурси і ін.), кредити банку.
3. Проведення капітального ремонту основних фондів виробництва, яке виконується за рахунок амортизаційні відрахувань, призначених для цієї мети.
4. Забезпечення приросту нормативу власних обігових коштів.
5. Відрахування в фонди економічного стимулювання, яке здійснюється в порядку, що встановлений для утворення цих фондів.
6. Спеціальні витрати підприємства, які складаються з покриття збитків житлово-комунального господарства, витрати на господарське утримання будівель, стадіонів, таборів дитячого відпочинку, а також інші витрати (благодійні фонди, податкові збори і т.п.).
Собівартість продукції ремонтного підприємства - це грошове вираження витрат підприємства, пов'язаних з виробництвом і реалізацією продукції.
Собівартість складається із витрат, які пов'язані з використанням під час ремонту об'єкту матеріалів, енергії, основних виробничих засобів, праці і інших витрат на ремонт і збут продукції.
Облік і звітність, це кількісне відображення і якісна характеристика всіх сторін виробництва, процесів, які виконуються в будь-якому підрозділі ремонтного підприємства.
Основним завданням обліку і звітності є:
а) контролювання за збереженням і правильним використанням засобів виробництва, устаткування, виробничих запасів;
б) сприяння більш ефективному використанню трудових, матеріальних і грошових ресурсів;
в) покращання організації виробництва;
г) розповсюдження досягнень і впровадження новинок науки, техніки і технології у виробництво.
Облік і звітність дає можливість своєчасно виявити економічні наслідки, досягнення і недоліки, їх причини, прийняти своєчасні заходи з їх усунення.
Облік і звітність повинні забезпечити:
а) повне порівняння фактичних показників діяльності підрозді лів ремонтного підприємства з прогнозованими;
б) грошову оцінку виробленої і реалізованої продукції кожним підрозділом, виробничих витрат і послуг;
в) контроль за економічним і ефективним витрачанням засобів виробництва продукції, виконанням робіт і послуг;
г) правильну оцінку наслідків діяльності виробничих підрозділів, виконання розрахунків оцінюючих показників - госпрозрахунко
вого, валового, чистого прибутків, вкладу підрозділів в загальні підсумки роботи підприємства;
д) відображення внеску у виробництво кожного члену колективу і правильне нарахування оплати праці.
Основні засоби виробництва - частина майна, що використовується як засоби праці при виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг або для управління ремонтним підприємством протягом часу, ідо перевищує один рік.
До основних засобів виробництва відносять будови, споруди, робочі і силові машини; передаючі пристрої, устаткування, вимірюючі і регулюючі прилади і пристрої, обчислювальну техніку, транспортні засоби, інструмент, виробничий та господарський інвентар та інші основні засоби.

5.1 Визначення вартості проекту дільниці технічного обслуговування і діагностування

Вартість основних виробничих фондів дільниці ТО і діагностування визначається за формулою:
Со=Сбуд +Соб +Спі (5.1)

де Сбуд , Соб – відносна вартість виробничої будівлі і встановленого обладнання, грн.;
Спі – вартість приладів, пристроїв, інструменту, інвентарю.
Вартість виробничої будівлі визначається за формулою:
Сбуд= (5.2)
де – середня вартість монтажних робіт пов’язаних з будівництвом та встановленням нового обладнання, яка припадає на 1 м2 виробничої площі дільниці, = 1450 грн/м2.
Пв– виробнича площа дільниці, Пв=162 м2.

Вартість встановленого ремонтного обладнання визначається за прайсами фірм-поставщиків обладнання. Згідно підібраного обладнання, наведеного переліку в табл. 2.8:
(5.3)
де – вартість і-ої одиниці обладнання, грн.
Соб = 70387 грн.
Вартість приладів, пристроїв, інструменту і інвентарю, визначаємо за формулою:
(5.4)
де – вартість і-ої одиниці приладів, пристроїв, інструменту й інвентарю, грн.
Спі = 12580 грн.
Вартість основних виробничих фондів дорівнює:

Со = 234900+70387+12580=317867 грн.

5.2 Розрахунок собівартості ТО-1 і ТО-2

Собівартість технічного обслуговування і-го виду визначається за формулою:

(5.5)
де – повна заробітна плата виробничих робітників, яка припадає на одне ТО-і, грн.;
– вартість матеріалів і запасних частин для і-го ТО, грн.;
– вартість загально виробничих накладних витрат, грн.
– вартість ПММ та енергії для і-го ТО, грн.;
– вартість електричної енергії для освітлення, грн.;
– амортизаційні відрахування, грн.
Повна заробітна плата виробничих робітників визначається за формулою:
(5.6)
де – основна заробітна плата виробничих робітників для проведення і-го ТО, грн.;
– додаткова заробітна плата виробничих робітників для проведення і-го ТО, грн. (складає 6…11% від );
– відрахування на соціальне страхування для проведення і-го ТО, складає 37…52% від ( + ), грн.
Основна заробітна плата виробничих робітників визначається за формулою:
(5.7)
де – загальна трудомісткість робіт, які виконуються на дільниці, = 2844 люд-год, = 3384,4 люд-год.
– середня годинна ставка робітників, =2,5 грн/год;
– коефіцієнт, який враховує доплату за понаднормовий робочий день та інші роботи, =1,025…1,03.
= 2844×2,5×1,05 = 7465,5 грн.
= 3384,4×2,5×1,05 = 8884,1 грн.
= 0,10×7465,5 = 746,6 грн.
= 0,10×8884,1 = 888,4 грн.
= 0,52(7465,5 + 746,6) = 4270,3 грн.
= 0,52 (8884,1 + 888,4) = 5081,7 грн.
= 7465,5+746,6+4270,3 = 12482,4 грн.
= 8884,1+888,4+5081,7 = 14854,2 грн.

Повна заробітна плата виробничих робітників, яка припадає на ТО і-го виду, дорівнює:
, (5.8)
Для ТО-1:
грн/ на 1 ТО-1
Для ТО-2:
грн/ на 1 ТО-2
Витрати матеріалів і запчастин розраховують за нормами на 1000 км пробігу автомобілів.

Норми витрат на матеріали (грн/1000 км).
ГАЗель
(ТО-1) (ТО-2)
Норми ремонтних матеріалів 4,6 12,5
Витрати ремонтних матеріалів:

= ( / 1000) × nр.м.і (5.9)
де – сумарний річний пробіг, = 2099551 км;
Вр.м.і – витрати матеріалів для і-го виду ТО, грн;
nр.м.і – норми витрат матеріалів на 1000 км пробігу для і-го виду ТО.

Для ТО-1: = (2099551/ 1000) × 4,6=9657,9 грн
Для ТО-2: = (2099551/ 1000) × 12,5= 26244,3 грн
Для одного ТО-1: = 9657,9/450= 21,5 грн
Для одного ТО-2: = 26244,3/142= 184,8 грн.
Вартість загальновиробничих витрат визначається за формулою:

, (5.10)

де Rз.виз – процент загальновиробничих накладних витрат, Rз.виз =19%.

Для ТО-1: грн.
Для ТО-2: грн.
– вартість ПММ, стисненого повітря та води для 1-го ТО, 12,5 грн.;
– вартість ПММ, стисненого повітря та води для 2-го ТО (не будемо враховувати вартість масла для повної заміни в агрегатах автомобіля)– 32 грн.;
– вартість електричної енергії, 4,5 грн.
– вартість електричної енергії, 12,4 грн.
– амортизаційні відрахування -28 грн.

Тоді з формули 5.5 повна собівартість виконання номерних технологічних операцій ТО-1 і ТО-2 дорівнює:

Для ТО-1:
грн.
Для ТО-2:
грн.


5.3. Розрахунок очікуємомого економічного ефекту по
впровадженню дільниці ТО і діагностування

Річний економічний ефект від впровадження дільниці ТО і діагностування визначається за формулою:

, (5.11)

де – ринкова вартість ТО-і, якщо проводити його на інших АТП і СТОА, ...520 грн., грн., приймемо для розрахунків найменше значення кожної вартості;
– собівартість ТО-і, якщо проводити його на дільниці, що проектується, грн., грн.;
– кількість ТО-і в рік, шт., шт.
Тоді для ТО–1:
грн.
Для ТО–2:
грн.

Сумарний економічний ефект по дільниці:

грн.

5.4. Визначення основних показників ефективності надання
послуг з технічного обслуговування

Ціну для проведення ТО-1 і ТО-2 на дільниці, що проектується приймемо меншою за вартість, що склалася на ринку, для завоювання ринку замовників: = 200 грн., = 550 грн.
Прибуток дільниці згідно проекту за рік від ТО-1:

грн

Прибуток дільниці згідно проекту за рік від ТО-2:

грн.

Загальний прибуток:

 

Рентабельність дільниці ТО рахуємо за формулою:

Р = П/СН × 100% (5.12)
Р= 69078,6/(99,6×450+381,7×142) ×100% =69,8 %.

Розраховуємо строк окупності капіталовкладень:

Ток= Со /П. (5.13)

року

Отримані дані зводимо в таблицю 5.5.

Таблиця 5.1.
Техніко-економічні показники дільниці технічного обслуговування
№ п/п Показники Одиниця виміру До проекту По проекту
1. Кількість рухомого складу. що обслуговується на дільниці (ГАЗелей 32213) шт. – 55
2. Кількість ТО–1 шт. – 450
3. Кількість ТО–2 шт. – 142
4. Річна трудомісткість ТО-1 люд.-год – 2844
5. Річна трудомісткість ТО-2 люд.-год – 3384,4
6. Собівартість одного ТО–1 грн. – 99,6
7. Собівартість одного ТО–2 грн. – 381,7
8. Вартість одного ТО–1 грн. 250 200
9. Вартість одного ТО–2 грн. 650 550
10. Капітальні вкладення на створення дільниці грн. – 317867
11. Річний прибуток грн. –

12. Річний економічний ефект грн. –

13. Термін окупності капіталовкладень роки – 4,6
14. Рентабельність % – 69,8

На основі виконаних розрахунків можна зробити наступний висновок, що дільниця технічного обслуговування і діагностування є рентабельною, економічно вигідною і продуктивною. Втілення цього проекту може забезпечити велику економію витрат на проведення номерних технічних обслуговувань.


ВИСНОВКИ

1. Для підвищення ефективності діяльності АТП, підприємству необхідно впроваджувати нові технології та високоефективне обладнання для технічного обслуговування і діагностування автомобілів та автобусів.
2. Сумарна річна трудомісткість ТО і ПР для ГАЗелей 32213: Тсум = 20242 люд-год, з них 2844 люд-год припадає на ТО–1, а 3384,4 люд-год – на ТО–2.
3. Добова програма кожного виду ТО: для ТО-2: N2д = 1 обслуговування, для ТО-1: N1д = 2 обслуговування, для ЩО: NЩОд = 28 обслуговувань.
4. Прийнято виконувати ТО-1 і ТО-2 на тупикових постах. Прийнято один об’єднаний пост (ТО-1 + ТО-2) і 2 робітника.
5. Для технічного забезпечення технологічного процесу ТО і діагностування було підібране обладнання для дільниці та виконане її технологічне планування.
6. Удосконалено, розроблено креслення та проведено розрахунки на міцність обладнання для збору відпрацьованих олив і заправки консистентного мастила.
7. Екологобезпечність технології ТО і ремонту досягається правильним підбором обладнання та його розміщенням, що забезпечує мінімальні затрати на виконання обслуговування і ремонту та на час ремонту вцілому. Адже, найдосконалішою з екологічної точки зору є технологія, що забезпечує мінімальний шкідливий тиск на НПС.

8. На основі виконаних техніко-економічних розрахунків можна зробити наступний висновок, що дільниця технічного обслуговування і діагностування є рентабельною, економічно вигідною і продуктивною. Втілення цього проекту може забезпечити велику економію витрат на проведенні технічних обслуговувань.
9. Капітальні вкладення для проекту дільниці складуть 317867 грн. Річний прибуток складе грн., при рентабельності 69,8 % та терміні окупності капітальних вкладень – 1,6 року.
Річний економічний ефект становитиме грн.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Канарчук В.Є. та ін. Організація виробничих процесів на транспорті в ринкових умовах, - К.: Логос, 1996. - 348 с.
2. Канарчук В.Є. та ін. Основи технічного обслуговування і ремонту автомобілів. У 3-х кн. Кн.2. Організація, планування й управління: Підручник /В.Є. Канарчук, О.А. Лудченко , А.Д. Чигринець, - К.: Вища шк., 1994. – 383 с.
3. Напольський Г.М. Технологическое проектирование автотранспортных предприятий и станций технического обслуживания, - М.: Транспорт, 1985. - 228 с.
4. ОНТП – 01 – 91. Общесоюзные нормы технологического проектирования предприятий автомобильного транспорта. - М. Гипроавтотранс, 1991. - 187 с.
5. Положення про технічне обслуговування та ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, - К.: Мінтранс України, 1998. - 16 с.
6. СНиП II-93-74. Предприятия по обслуживанию автомобилей / Госстрой СССР, - М.: Стройиздат, 1975. - 18 с.
7. СНиП II-89-80. Нормы проектирования. Генеральные планы промышленных предприятий,- М.: Стройиздат, 1981. - 33 с.
8. Табель технологического оборудования автотранспортных предприятий,- К.: Минавтотранс УССР, 1984. - 179 с.
9. Табель технологического оборудования и специализированного инструмента для АТП, АТО и БЦТО.- М.: ЦБНТИ Минавтотранса РСФСР, 1983.- 98 с.
10. Техническая эксплуатация автомобилей / под ред. Е.С. Кузнецова.- М.: Транспорт, 1991. - 413 с.
11. Шумик С.В. и др. Техническая эксплуатация автотранспортных средств: Курсовое и дипломное проектирование: Учебное пособие / С.В. Шумик, М.М. Болбес, Е.Н. Петухов: под ред. С.В. Шумика.- МН.: Выш. Шк., 1988. - 206 с.
12. Автомобиль: Основы конструкции: Учебник для вузов / Н. Н. Вишняков, В. К. Вахламов, А. Н. Нарбут и др. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Машиностроение, 1986. – 304 с.
13. Волгин В. В. Автомобильный дилер: Практическое пособие по маркетингу и менеджменту сервиса и запасных частей. – М.: Ось-89, 1997. – 224 с.
14. Грибенко С. М. Техническая эксплууатация автомобилей: Учеб. пособие для вузов. – Одесса: Изд-во ОПИ, 1972. – 300 с.
15. Карташов В. П., Мальцев В. М. Организация технического обслуживания и ремонта автомобилей. – М.: Транспорт, 1979. – 215 с.
16. Колесник П.Л., Шейнин В.А. Техническое обслуживание и ремонт автомобилей: Учебник для вузов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Транспорт, 1985.-325 с.
17. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. / Под обш. ред. и вступ. ст. Е.М. Пеньковой. – М.: Прогресс, 1990. – 736 с.
18. Крамаренко Г.В., Барашков ИВ. Техническое обслуживание автомобилей: Учебник для техникумов. – М.: Транспорт, 1982. – 368 с.
19. Круглое СМ. Все о легковом автомобиле (устройство, обслуживание, ремонт и вождение): Справочник. – М: Высш. шк.: Изд. центр «Академия», 1998, – 544 с.
20. Напольский Г. М., Зенченко В. А. Обоснование спроса на услуги автосервиса и технологический расчет станций технического обслуживания легковых автомобилей: Учеб. пособие для вузов / МАДИ (ТУ). – М.: МАДИ, 2000. - 83 с.
21. Напольский Г.М. Технологическое проектирование автотранс-портных предприятий и станций технического обслуживания: Учебник для вузов.– 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Транспорт, 1993. – 271 с.
22. Техническая эксплуатация автомобилей: Учебник для вузов / Е. С. Кузнецов, А. П. Болдин, В. М. Власов и др. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Наука, 2001.-535 с.
23. Техническая эксплуатация автомобилей/ Под ред. Н.Я. Говорущенко. – Харьков: Выща шк. Изд-во ХГУ, 1984. – 312 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

 




Комментарий:

Дипломная работа - отлично!


Рекомендовать другу
50/50         Партнёрка
Отзывы